Розділ 19 — Луціан

Відновивши сили, Широ підвелася й створила меч.

Вона розрізала труп королеви та почала шукати камінь мани.

Проте цього разу все забрало значно більше часу: права рука була цілковито непридатна до роботи.

Насилу знайшовши камінь, Широ кинула його до рота, вирішивши потішити себе перекускою.

«[Зібрати]».

Вона сіла біля крижаної стіни й сперлася на неї спиною.

Здобич виявилася щедрою: понад чотири предмети синьої якості. Серед них були один аксесуар, одна зброя та дві частини обладунку.

Чотири предмети їй підходили — у них не було характеристик, які шкодили б їй. Дві частини середнього обладунку мали показники спорядження 25-го рівня й не давали жодних умінь. А от аксесуар і зброя були справжньою винагородою.

[Кинджал королеви — 25-й рівень (Синій+)

+45 до пробивної сили

+35 до гостроти

+25 до ймовірності критичного удару

+35 до критичної шкоди

Пасивне вміння: Зміна стихії

Стихійні властивості залежать від того, ману якої стихії ви спрямовуєте у зброю.]

Кинджал мав неймовірну пробивну силу. Пасивне вміння теж було дуже корисним — звісно, якби Широ володіла ще якоюсь стихією, крім льоду.

Тримаючи кинджал у лівій руці, вона уважно його розглядала.

Як і королева мурах, він був кольору білого кварцу. Гарда відливала райдужним перламутром, а в центрі містилася сфера. Коли Широ спрямувала в кинджал ману, сфера посіріла.

*СРРР!

Лезо наче вкрилося шаром криги, а сфера засяяла неоновим блакитним світлом. Кинджал отримав +20 до шкоди льодом.

«Хе~ Досить цікаво», — беззвучно пробурмотіла Широ й вирішила спробувати ввести в нього наноботів.

Реакція була помітною: лезо затремтіло, а сфера змінила колір із сірого на сріблястий, а тоді знову посіріла. Широ зупинилася. Ще трохи — і вона ризикувала пошкодити кинджал, адже наноботи були штучним різновидом мани.

Усвідомивши це, вона знову подумала, наскільки дивно було після смерті отримати ще й штучний клас.

Широ похитала головою й переглянула решту здобичі. Зараз їй було не до питань життя та смерті. Який там сенс життя? Його просто немає: пливеш собі за течією часу — і все.

[Захист королеви — 25-й рівень (Синя+) — Сережка

+40 до Інтелекту

Уміння: Бар’єр мани

Спрямовує вашу ману в бар’єр, що захищає від атак.

100 мани = 50 здоров’я бар’єра.]

Сережка з Бар’єром мани була чудовим аксесуаром. Утім, Широ зазвичай билася, постійно рухаючись і стріляючи, — і буквально, і в переносному сенсі. Саме таким був її стиль бою з класом Наноманта.

Та вміння все одно було зручним: воно захищало від раптових атак.

Вона надягла нове спорядження й переглянула характеристики.

[Ім’я: Широ (Ослаблена — 9 днів 23 години)

Раса: Сніжна дівчинка (Умови еволюції ще не виконано)

Рівень: 25

Клас: Сніжна дівчинка★, Наномант

Здоров’я: 5 700/5 700 (Справжнє значення: 8 800)

Мана: 13 300/13 300

Сила: 65 (+45)

Витривалість: 70 → 80 (+70)

Інтелект: 160 (+140)

Спритність: 120 (+55)

Вправність: 90 → 100 (+40)

Захист: 20 (+105)

Невитрачені очки: 0

Баланс: 294 500 дол. США

Спорядження: торкніться, щоб переглянути

Уміння:

Сніжна дівчинка★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня, Створення меча.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Посилення потужності (Спорядження), Легкий страх (Спорядження), Чутливість (Спорядження), Бар’єр мани.]

Спорядження підвищило її Інтелект рівно до 300, і запас мани перевищив 13 тисяч. Натомість здоров’я зараз становило лише п’ять тисяч: далися взнаки наслідки створення пристрою 3-го рівня з умінням 1-го рівня.

Похитавши головою, Широ визнала, що в цьому бою була надто самовпевнена.

«Треба змінити своє мислення. Я більше не Наномант рангу SSS. Зараз я лише Сніжна дівчинка рангу D».

Вона підійшла до обеліска, що з’явився в центрі зали, й телепортувалася до Храму телепортації.

Була 23:15. До сну ще залишалося чимало часу.

Діставши телефон, Широ вирішила пошукати відомості про технології цього світу. Користуватися ним було незручно: права рука залишалася скутою кригою, тож працювала лише ліва.

«Гм… Величезні рейкові гармати, холодна зброя, вогнепальна зброя, ядерні заряди… Усе доволі примітивне». Побачений вибір змусив її насупитися.

Звісно, до військових секретів вона доступу не мала. Проте за відкритими відомостями було нескладно оцінити рівень технологій.

Завдяки знанням із минулого життя Широ, ймовірно, могла просунути місцеві технології більш ніж на десять років уперед.

У її арсеналі було чимало «принад», які можна було показати цьому світові.

Удосконалені котушкові гармати, переносні електромагнітні гармати, нанотехнологічний обладунок, системи магнітного відштовхування та багато іншого. Її розум був скарбницею технологій, за які в цьому світі були б готові вбити.

І, звісно, вона також знала, як перетворити когось іншого на Наноманта.

Переглядаючи інформацію, Широ натрапила на цікаве зображення.

На ньому був велетенський броньований мех: малиново-червоний, із неоновими помаранчевими вставками, зброєю в обох руках і «крилами» за спиною.

«Гм. Схоже, на спині кілька манових двигунів, які дають змогу літати. Частини, що з’єднують вузли меха й замінюють м’язи, можуть бути кристалізованими волокнами мани. Суглобами керує поршнева система, і сам мех здається досить гнучким…» Широ шукала в пам’яті подібні рішення.

«Я, мабуть, зможу це відтворити. Хай цьому світові бракує технологій, щоб утілити задум, мені їх точно вистачить.

Живлення забезпечить генератор перетворення природної мани.

Каркас можна зміцнити нанотехнологічними стрижнями. Вони значно важчі, ніж хотілося б, але міцність це компенсує.

М’язи — з легких нанотехнологічних волокон, переплетених із кристалізованими волокнами мани. Це забезпечить потрібну гнучкість і довговічність.

Для броні вистачить легкого нанотехнологічного покриття. А керуватиме всім нейросенсорна система». Вона подумки складала схему меха.

Нейросенсорна система — пристрій, що приєднувався до шиї з боку потилиці. Він зчитував наміри користувача через синаптичні проміжки й передавав мехові відповідні команди. Зазвичай таку систему застосовували для керування ширяючими мановими клинками, але Широ вважала, що велетенському роботові вона підійде ще краще.

Через величезні розміри робота між командою з пульта й рухом кінцівок неминуче виникала затримка. Нейросенсорна система могла скоротити її в багато разів, підвищуючи ефективність меха.

Утім, саме виготовлення меха було вже зовсім іншим завданням.

Існували два способи його створити.

А: складання з невеликих заздалегідь виготовлених деталей.

Б: повне створення одразу.

У першому випадку, як випливало з назви, мех складався з готових частин. Основними проблемами були місце для їх зберігання та час на складання.

Другий варіант вимагав неймовірної кількості мани, щоб створити й зібрати все одночасно.

Перевага полягала в тому, що мех можна було отримати будь-якої миті. Проте потрібна була непохитна зосередженість: довелося б тримати в уяві повну схему й не припуститися жодної помилки. Навіть дрібна похибка могла зруйнувати всю конструкцію, змарнувавши ману.

Та спершу треба було опанувати простіше. Зараз думки про мехів залишалися нездійсненною мрією. Широ ледве витримувала витрати на меч із наноботів — що вже казати про стометрового робота.

Наскільки вона могла передбачити, наступними вміннями класу Наноманта мали стати:

Створення лука, Створення важкої зброї, Створення захисту, Створення обладунку та Створення вогнепальної зброї.

Після вогнепальної зброї, найімовірніше, відкриється виготовлення технологічно складніших зразків, як-от рейкової гармати.

«Якщо я правильно вгадала, Створення лука відкриється приблизно на тридцяти тисячах мани. Для нього потрібні нанотехнологічні волокна, тож витрати будуть величезні».

Зате такі волокна дадуть їй значно кращі можливості для бою на середній і великій відстані. За пробивною силою луку не буде рівних, поки вона не відкриє Створення вогнепальної зброї.

Видихнувши хмарку холодної пари, Широ відкинула голову назад.

«Роботи мені вистачить…» — беззвучно пробурмотіла вона з легкою усмішкою. Думки про зростання рівня й нові вміння дедалі більше її захоплювали.

Коли внаслідок експерименту вона стала Наноманткою, її рівень одразу перевищив двісті. Поступового розвитку вона не відчула: щойно експеримент завершився, її відразу підкинуло до 200-го рівня.

Тепер вона могла пережити те зростання, яке колись пропустила. Підвищувати рівень, знаходити краще спорядження, шукати вихід зі складного бою, перемагати того, кого раніше не могла здолати, перевершувати власні межі… Вона обожнювала ці відчуття.

Поки Широ поринала в думки, її тиха, спокійна аура здавалася загадковою.

Вона йшла повільно, бережучи руку, щоб не посилювати біль.

*БАМ!

Праворуч у неї врізався чоловік. Широ різко видихнула від болю.

Стиснувши зуби, вона відчула, як виступає піт.

Вона насупилася й глянула на того, хто її зачепив.

Це був чорноволосий чоловік із малиновими очима. Приблизно на пів голови вищий за неї й до того ж досить вродливий.

Його тіло вкривали порізи, з яких безперервно текла кров.

«Дивний чоловік», — подумала Широ й зібралася піти. Та раптом чиясь рука схопила її за шию ззаду.

«******!!!!!!» — вилаялася вона подумки: біль у руці лише посилився.

— Зараз ти моя заручниця. Будь ласка, потерпи. Я відпущу тебе, щойно небезпека мине, — швидко сказав він глибоким, чарівним голосом.

Принаймні для інших цей голос був чарівним. Широ він тільки дратував.

[Луціан — 50-й рівень — Тіньовий мандрівник]

Спрямувавши силу в ноги, Луціан стрибнув на дах будівлі.

Широ стиснула зуби. Перекидаючись разом із ним, вона спрямувала силу в нижню частину тіла.

Її ліва долоня націлилася йому в голову. Водночас чоловіка накрили сніг і потік холодного повітря.

Відчувши вбивчий намір, Луціан насупився, а тоді помітив, як стрімко падає температура.

Його рухи сповільнилися, тіло почало вкриватися інеєм.

Від несподіванки він відсахнувся й швидко відпустив дівчину. Хоча він був поранений, небагато хто міг завдати йому болю — тим паче хтось 25-го рівня.

Широ приземлилася й узялася за телефон. Писати в блокноті вона не могла, тож довелося скористатися ним.

Відкривши вебзастосунок, вона набрала повідомлення в пошуковому рядку: відповідної програми в неї не було.

[Ти що, не знаєш, як поводитися з панянкою, клятий покидьку? Не бачиш, що я теж поранена?]

— А… перепрошую? — розгублено вибачився він.

[Займайся своїми справами, а я займатимуся своїми. Бувай.]

Підійшовши до краю даху, Широ присіла й створила крижаний спуск до землі.

«…»

Луціан подивився їй услід, потім на свої руки й насупився.

— Оце так!

Швидко ухилившись від кинджала, що летів у нього, Луціан вилаяв дівчину: вона змарнувала час, який він щойно собі виграв.

Вливши силу в ноги, він кинувся геть.