Розділ 22 — Храм тіней. Частина 1

— Широ! Це було неймовірно! — Лірика підбігла до неї, сяючи усмішкою.

[Мені досі бракує атак, що ігнорують захист. Без них навряд чи зможу кинути виклик комусь вищого рівня.] Широ похитала головою.

Якби її характеристики були вищими, не довелося б атакувати вчительку стількома способами, відволікаючи від головного удару. Та навіть після всіх хитрощів та змогла від нього відмахнутися.

— Але вміння, що ігнорують захист, рідкісні. А щоб отримати таке природним шляхом, потрібен високий рівень, — відповіла Лірика. Ці вміння дуже цінували: навіть одне могло змінити перебіг бою.

Широ теж це знала, проте розраховувала на клас Наноманта. Кожен вид вогнепальної зброї мав пасивне вміння ігнорування захисту й завдавав великої шкоди. А найпотужнішою була снайперська гвинтівка.

Заряджена маною, вона могла забрати в монстра кілька мільйонів здоров’я.

[Поклич Медісон. Нехай виконує свою частину парі. Ми йдемо до підземелля.] Широ всміхнулася.

— Просто зараз? — здивувалася Лірика.

[Набір до фракцій почнеться менш ніж за місяць. Хочеш прийти туди з класом першого ступеня?] Широ звела брову.

— Ні, звісно, але… твоя рука. — Лірика вказала на неї.

[Ай-я. Щоразу пояснювати? Не хвилюйся так сильно. Я хоча б допомагатиму ззаду, а ти будеш попереду.] Широ знизала плечем.

Лірицина турбота була приємною, але вже надмірною.

— Розумію… Знаю, що прошу забагато, але ти моя перша подруга. Не хочу, щоб тобі було так боляче. — Після цих слів Широ замовкла.

Вона нагадала собі, що Ліриці лише п’ятнадцять. Та не була загартованою ветеранкою, як вона, і не звикла постійно ризикувати собою. Вона просто турбувалася про її добробут.

[Лірико, чому ти така мила?] Широ хихикнула й погладила її по голові. Дивлячись на неї, хотілося пестити її, як дитину. Якби Широ була вищою й мала груди, то, мабуть, притиснула б Лірику до себе та покружляла з нею. Було б весело.

— Га? З-звідки такі думки?! — Лірика почервоніла.

[Ох, така мила. Хочеться тебе побалувати!] Широ шкодувала, що не має голосу й не може просто поговорити з нею.

— Кого це ти зібралася балувати? Я старша за тебе! — вигукнула Лірика.

Широ лише ліниво махнула лівою рукою, і вони рушили до їдальні.

За деякий час прийшла Медісон із двома подругами.

— Чого тобі? — запитала вона, явно невдоволена.

[Ми йдемо до підземелля. Решту ти й сама знаєш.] Широ всміхнулася.

— До якого? — Медісон сіла. Умов парі треба було дотримуватися, інакше довелося б мати справу з наглядачами, які стежили за виконанням контракту.

[Думаю пройти Храм тіней для рівнів 15–20.]

«…»

«…»

Лірика й Медісон подивилися на неї так, наче вона втекла з божевільні.

Лірика торкнулася її чола й насупилася.

— Знаю, що ти ушкодила руку. Але мозок теж? — Широ відчула, як починає дратуватися.

Медісон була настільки приголомшена, що навіть говорити не могла.

[Ні, я не збожеволіла. Я обрала його з огляду на ваші стилі бою.] Широ знизала плечем.

[І на твій теж, Медісон.]

— Що? Стривай, на мій? — здивувалася та.

[Так. Лірика більше зосереджена на нападі, а ти поєднуєш атаку із захистом. Хочеш перейти до класу Мечниці зі щитом?]

— Як… Неважливо. Так, хочу. — За записами боїв було не так уже й складно зрозуміти, у якому напрямку людина збирається розвиватися.

Тож для Широ тут не було нічого дивного.

[Твої дві подруги нам не обов’язково потрібні.] Широ вказала на супутниць Медісон. Якщо все вдасться, та допоможе пройти підземелля. А от її дві «подруги» були зайвими.

— Що ти маєш на увазі? — запитала Медісон.

[Ви троє доповните загін до потрібної для входу кількості. Але щоб пройти швидше, ти прийматимеш основні удари, Лірика атакуватиме, а я допомагатиму їй у нападі.]

— А ми? — запитали Медісонині подруги.

[Для вас ролі не маю. Можете бути живими щитами, якщо хочете.] Широ знизала плечем.

Вони образилися, але пам’ятали, що перед ними магиня льоду 25-го рівня.

[Як я й написала: Медісон привертає увагу монстрів, а Лірика їх убиває. Я сповільнюватиму ворогів, щоб вам було легше.] Спочатку Широ збиралася пройти підземелля вдвох із Лірикою. Але вона не завжди буде поруч, тож тій корисно набратися досвіду роботи в загоні.

[А ви двоє приєднуйтеся, якщо хочете. Тільки не заважайте.]

— Ми не заважатимемо. Це ви боїтеся, що ми зробимо більше за неї. — Вони насупилися й указали на Лірику.

Широ лише знизала плечем і підвелася.

[Тоді вирушаємо до Храму тіней зараз. Заберіть спорядження, якщо прийшли без нього.]

— А зілля? Хіба не треба запастися? — запитала Медісон.

— На це я можу відповісти! — втрутилася Лірика, не бажаючи залишатися осторонь.

— Широ казала, що неякісні зілля в цьому місті з часом спричиняють погані наслідки. Краще дати ранам загоїтися самим. — Широ кивнула.

[Як сказала Лірика, краще витратити більше часу на природне відновлення.]

— Ну так, Лірика може відновлюватися, бо вона ельфійка. А ти майже не дістаєш ушкоджень. Проте ми так не відновлюємося. Для нас найкраще — цілюще зілля або цілитель, — відповіла Медісон. Оскільки Лірика не затримувала їх, її колишній гнів на неї послабшав.

[Тоді намагайтеся пити якомога менше. Лише коли справді необхідно.] Побачивши, що з Медісон можна домовитися, Широ відповіла спокійно.

[Зустрічаємося біля входу за тридцять хвилин.] Медісон погодилася й пішла з подругами.

— Я думала, ми маємо бути ворогами, — сказала Лірика, схиливши голову.

[Були. Але це не означає, що треба ворогувати щомиті. Якщо вони не виступатимуть проти мене й не зроблять чогось непростимого, я не намагатимуся їх знищити.]

— Хе-хе~ Тоді ти майже свята.

[Ой, облиш. Я не свята. Якщо вони мене розлютять, уб’ю їх найжорстокішим способом.]

«Спитай тих учених», — подумала Широ, пригадуючи, як виглядала голова одного з них, коли вона закінчила. Решту вбив Герой, а їй випала честь закатувати цього.

Розітнувши його й підтримуючи життя, вона подбала, щоб він усе відчував. Із його органів зробила невеликий «червоний килим», а наноботи пожирали його зсередини.

— Чому ти так усміхаєшся? — запитала Лірика, помітивши її радісний вираз.

[Просто згадала дещо приємне.]

— Ого~ А мені розкажеш? — поцікавилася та.

[Може, іншим разом.]

* * *

Коли настав час входити до підземелля, Широ прийшла разом із Лірикою.

[Усе приготувала?]

— Так. Сподіваюся, ти не зайдеш надто далеко. Зрештою, підземелля приблизно на три-сім рівнів вище за нас, — сказала Медісон.

[Не хвилюйся. Головна мета походу — підвищити рівень.] Медісон кивнула.

[Широ — 25-й рівень — Магиня льоду]

[Лірика — 12-й рівень — Ельфійська мечниця]

[Медісон — 15-й рівень — Мечниця]

[Джулія — 13-й рівень — Магиня]

[Керол — 14-й рівень — Мечниця]

Переконавшись, що всі зібралися, Широ без жодних труднощів повела їх до Храму тіней.

Коли зір прояснів, вони побачили темний ліс. Дерева стояли без листя, земля була голою, а небо затягли хмари. До самого храму було далеко: це й було перше випробування.

Дорогою до нього треба було пережити напади вбивць.

[Я не подаватиму команд, тож вирішуйте з Медісон, коли атакувати.] Метою Широ в цьому поході був розвиток Лірики. Вона хотіла побачити, як та зростає — чи то як сильна напарниця, чи то як надійна провідниця загону.

— Тоді я добровільно візьму командування на себе, — сказала Медісон. Лірика кивнула.

— Звісно. Але мінятимемося залежно від ситуації.

— Я не проти. А ви, дівчата? — Медісон звернулася до подруг.

— Без проблем.

— Не заперечую.

— Гаразд. Тоді шикуємося так: ми з Лірикою попереду, Джулія й Широ позаду. Керол, прикривай магинь, якщо на них нападе вбивця.

Керол кивнула й стала позаду загону.

— Тепер ходімо, — сказала Медісон.

Широ могла здійняти навколо них хуртовину й сповільнити вбивць. Але Медісон навіть не запитала про її основні можливості, тож поки що вона вирішила цього не робити.

Та й хуртовина мала дві сторони: вона вплинула б і на власний загін.

*БРЯЗЬ! БРЯЗЬ!

Лірика відбила своїм клинком два кинджали. Загін миттю пожвавішав.

— Поквапмося. Убивці не заходять до храму, — сказала Медісон, і всі кинулися вперед.

Вони з Лірикою приймали удари й стримували вбивць, поки Широ та Джулія добивали їх.

— Вогняна куля, — щоразу бурмотіла Джулія, застосовуючи вміння.

Маги-початківці уявляли свої атаки. Промовляючи назву, вони чіткіше бачили потрібний образ.

Причина полягала в тому, що отримані ними вміння були абстрактнішими, ніж у мечників.

У мечників були Схрещення мечів, Кидок меча й Смертельний розріз. А маги отримували Магію льоду 1-го рівня, Магію вогню 1-го рівня тощо.

Маги мали ширший вибір, але мусили чітко уявляти атаку, інакше її сила зменшувалася.

Широ лише похитала головою, махнула рукою й за один рух убила вбивцю.

Через клас Наноманта їй доводилося пам’ятати незліченні креслення. Вона звикла тримати в голові величезний обсяг інформації, тож проста Магія льоду та подібні речі давалися легко.

Джулія дивилася на неї з вогником суперництва.

Відчувши пильний погляд, Широ лише всміхнулася. Трохи змагання дітям не зашкодить.

Спочатку швидке проходження першого випробування здавалося гарною ідеєю. Але вбивць ставало більше, і просуватися було дедалі важче.

На Лірику тиснули особливо сильно: їй доводилося стримувати кількох ворогів одночасно.

Такий тиск мав і користь, і шкоду. Він наближав її зону атаки до повного формування, але водночас страшенно виснажував.

Широ бачила, як із Лірициного чола крапає піт, поки та щосили захищає загін.

Медісон теж зрозуміла: швидкий прорив не спрацює, бо їм бракує швидкості.

З усім іншим вони давали раду. Потрібно було лише рухатися швидше.

Широ похитала головою. Температура почала падати.

Побачивши перед собою сніжинку, Медісон завмерла. Холод посилювався, руки вкрилися сиротами.

Сніг швидко густішав. Невдовзі вони зрозуміли, що його викликає Широ.

Піднявши руку, вона посилила снігопад, а тоді стиснула кулак.

Буря набрала сили. У вухах завила хуртовина.

Вони тремтіли, а на шкірі вже виднівся іній.

— Гей, Широ! Припини! Ти нас уб’єш! — закричала Медісон.

— Медісон, подивися довкола, — сказала Лірика, вказуючи за межі загону.

Хуртовина лютувала так сильно, що крізь неї майже нічого не було видно. Проте серед снігу стояли крижані статуї — замерзлі вбивці.

Сам загін мерз лише через неминучий побічний ефект Шириної Магії льоду й Магії снігу.

Їй було добре, а їм — ні. Навіть коли вона намагалася відвести хуртовину від них, температура все одно значно падала.

[Медісон, нехай тепер керує Лірика.] Та кивнула. Лізти на рожен їй не хотілося.

Вона просто припустила, що Широ допоможе зачистити все. Але та допомагала лише стільки, скільки було потрібно, — анітрохи більше. Давала тільки необхідний мінімум, щоб вони вижили.