Розділ 25 — Храм тіней. Частина 4

— Ех… — зітхнула Королева Вогню. Вогненно-руде волосся, яскраво-червоні очі. Вона сиділа в кареті у трохи відвертому вбранні, що підкреслювало її пишні груди.

Під тиском Королівства Грому їй не залишили вибору: доводилося вторгатися до крихітного королівства Інь. За чутками, ним правила зовсім мала дівчинка. Мала, але могутня.

Чесно кажучи, Короля Грому вона ненавиділа. Жадібний тиран, який не зупинявся ні перед чим заради бажаного.

Його новою метою був скарб володарки Інь — Фабрикатор. Дивовижний предмет червоної якості, здатний виготовити будь-що, якщо користувач має чіткий образ.

Та з нинішніми знаннями й технологіями найкраще, на що вони могли спромогтися, — масове виробництво кількох видів зброї та транспорту. Насправді нічого надзвичайного. Проте король отримував усе, чого хотів.

— Бідолашна мала коротунка… — пробурмотіла Королева Вогню.

*Тук-тук.

— Що таке? — запитала вона.

— Послання з королівства Інь. Від їхньої королеви, — відповів слуга.

— Сподіваюся, ви не перевіряли вміст? — Королева Вогню примружилася.

У таких конфіденційних справах дозволяти слузі читати листи було небезпечно.

— Я б не наважився, імператрице.

— Хвилинку. — Вона кивнула й узяла листа.

Прочитавши його, королева була вражена.

[Королево Вогню, буду короткою. Бажаєте укласти зі мною союз? Ми обидві знаємо: сила Короля Грому стала надмірною для цього світу. Однак нещодавно за допомогою Фабрикатора я розробила зброю масового знищення. Одного застосування достатньо, щоб легко знищити понад двісті тисяч його людей.

Як правителька, що теж потерпає від утисків, я не хочу втягувати вас у бійню, якщо її можна уникнути. Звісно, ви можете знехтувати попередженням і потрапити під удар. Можете вважати це погрозою — приховувати цей факт я не збираюся.

Та вибір простий: приєднатися й жити або проігнорувати й померти. Вирішуйте самі.

Якщо не вірите, побачите руйнування на власні очі, коли прибуде Король Грому. Моліться, щоб не опинитися надто близько, інакше вашого війська теж зачепить.

Королева королівства Інь — Широ.]

— Хе. Ця мала коротунка досить зухвала. Навіть почерк передає її тон, — пробурмотіла імператриця.

— Перепрошую, моя імператрице? — запитав слуга.

— Нічого. Можете йти. — Вона махнула рукою.

«Те, що вона пропонує союз, може означати багато чого. Але передусім їй байдуже, погоджуся я чи ні. Мабуть, вона й сама впорається з ним завдяки новій зброї», — серйозно подумала імператриця.

Треба було діяти обережно. Обираючи між Широ та Королем Грому, вона воліла б перемоги Широ: її власне військо перевершувало військо малої королеви. Проте якщо Широ справді виконає обіцяне, суперничати з нею та її королівством уже не вдасться. Вони стануть найбільшою загрозою.

«І все ж прохання про союз означає, що в неї є певні труднощі. Він їй потрібен, але вона не робить на нього головної ставки. Просто зручний додатковий здобуток.

Отже, вона не проти застосувати цю зброю й до мене… Ха-ха. Схоже, вона бачить у ситуації не загрозу, а лише майданчик для випробування зброї. Звичайний день у її житті». Королева всміхнулася, обмірковуючи Ширину поведінку.

— Але… Ця імператриця не любить погроз. Якщо зброя коротунки виявиться недостатньо сильною, можете не сумніватися: я прийду по її голову, — пробурмотіла вона з холодним блиском в очах.

Зрештою, їй було байдуже, хто переможе. Краще, щоб вони послабили одне одного війною. Що більше людей втратять, то легше буде потім упоратися з кожним.

* * *

— Як іде збір мани? — запитала Широ.

— Через терміновість багато хто готовий віддати весь запас. Однак чимало жителів уже виїхало через нинішні події. Загалом зібрали сорок три мільйони, — доповіла Фей Лін.

— Ех… І далеко вони втечуть? Якщо Король Грому такий, як ви описуєте, то радше винищить усе королівство, ніж залишить живим хоч одного таргана. Втеча зараз лише прискорює їхню смерть. — Широ похитала головою.

— Сорок три мільйони, а зброї потрібно сто. Залишилося щонайбільше два дні — часу ледве вистачає. Що робити після застосування зброї, вирішуватимемо за обставинами. — Вона зітхнула.

— Моя володарко, поясніть своїй служниці: чому ви вважаєте цю зброю переломним чинником? — запитала Фей Лін.

— Що ти робиш, коли стикаєшся із силою, яку не можеш здолати?

— За певних обставин намагаюся втекти.

— А якщо втекти неможливо?

— Спробую битися.

— Останнє запитання: а якщо й битися з нею не можеш?

— Загину, намагаючись, — рішуче відповіла Фей Лін.

— Саме так. Але думаєш, такий тиран, як Король Грому, поводитиметься так само?

— Гадаю, він битиметься. Він упертий, — невпевнено сказала Фей Лін, не розуміючи, навіщо Широ згадала про його сильний характер.

— Звісно. А тепер подумай про його підданих. — Очі Широ блиснули.

— Підданих?..

— Досі не розумієш. Це бій не між королями чи окремими людьми, а між арміями. Раз він такий деспот і править залізною рукою, невже піддані справді йому віддані? — Широ примружилася й усміхнулася.

Вираз, зовсім не властивий малій дитині, змусив Фей Лін здригнутися.

— Брак відданості та народний гнів на Короля Грому — наша перевага. Люди не люблять жорстких утисків, це природно. Зіткнувшись із чимось настільки жахливим, що воно зламає їхню волю, вони спробують піти.

— З його характером він почне вбивати тих, хто залишиться, й примушувати їх до бою. — Широ пояснювала, розкривши долоню.

— А коли до цього страху додати ще один поштовх, обіцянки й можливість урятуватися, як думаєш, вони погодяться? Інакше кажучи…

— Повстання… — пробурмотіла Фей Лін. Вона зрозуміла: Широ вже змоделювала ситуацію на підставі її опису Короля Грому.

— Саме так. Він примушуватиме підданих битися, а я дам їм промінь надії й перетворю його військо на своїх пішаків.

З його самолюбством і характером він ніколи не визнає, що помилявся. Ця битва стане гільйотиною, яка розколе його впевненість.

А коли Королева Вогню через мою зброю перейде на мій бік, тріщина стане смертельною — розламає його навпіл. — Широ зловісно всміхнулася й стиснула кулак.

— Зламаний король уже не противник. Лише сміття на узбіччі. Вбити його буде милосердям, — сказала вона, відкинувши голову назад.

— Але, Фей Лін… Бути королем самотньо. Хай який ти сильний, випробування трапляються завжди. У такого тирана, як Король Грому, немає супутників, які допомогли б нести цей тягар.

Немає кому довіритися, немає від кого чекати допомоги. Він остерігається всіх підлеглих. Хто зрадить, а хто залишиться? Постійна напруга виснажує його.

Фей Лін, будеш моєю правою рукою? Тією, кому я довіряю, кому можу довірити свою спину й кого можу назвати подругою? — Широ подивилася на неї.

«…»

Фей Лін стала на праве коліно й поклала руку на серце.

— Для мене не було більшої честі, ніж служити моїй володарці. Але я помилялася. Найвища честь — супроводжувати правительку як подруга: прикривати її спину й ділити тягар.

Тож відповім прямо: я справді хочу стати вашою правою рукою та подругою. — Широ всміхнулася.

— Тоді більше не називай мене володаркою. Зви Широ. Ти моя подруга, а не служниця. — Вона підвелася й поклала руку на Фей Лінове плече.

— Так, моя во… Широ, — з усмішкою виправилася та.

Широ хихикнула, помітивши зміну в її поведінці.

— У будь-якому разі зараз лишається чекати. Щойно зберемо достатньо мани, вони танцюватимуть під мою дудку. — Вона знизала плечима.

— Тож використаймо решту цих днів, щоб удосконалити Фантомне мистецтво стилю Інь.

— Як забажаєш, Широ.

* * *

— Ми вже маємо сто мільйонів мани, — сказала Фей Лін, заходячи до тронної зали.

Піднявши очі, вона побачила, що Широ розглядає сферу.

— Спершу передай ману мені. Потім збирай далі. — Фей Лін кивнула.

Сховищем був неоново-зелений кристал. Широ взяла його й переглянула інформацію.

[Надмістке сховище мани (Червоне)

100 000 290/500 000 000]

— Ого. Місткість — п’ятсот мільйонів, — здивовано пробурмотіла вона.

Перенісши сто мільйонів мани до сфери, Широ повернула кристал Фей Лін.

— Постарайся зібрати якнайбільше. До прибуття Короля Грому ще день. — Та кивнула.

Вийшовши із зали, Фей Лін знову взялася за збір мани.

[Фабрикатор — Мана: 125 000 000]

Поки чекала, Широ теж передавала Фабрикаторові весь свій запас.

Побачивши дев’ятизначне число, вона зітхнула: за кілька митей воно мало зникнути.

[Атомну імпульсну манову бомбу з дистанційним запуском створено. Із запасу витрачено 100 000 000 мани.]

Розглядаючи бомбу в руках, Широ всміхнулася.

Атомна імпульсна манова бомба з дистанційним запуском, або просто ядерна манова бомба, могла знищити все в радіусі тридцяти миль. Звісно, без команди з пульта вона не спрацює.

Лише після поломки пульта бомбу можна було активувати фізичним впливом.

Найприємніше було те, що від її удару майже неможливо ухилитися. Вибуховий імпульс поширювався надто швидко для більшості істот. Навіть Широ на піку сили, з підтримкою нанотехнологій, ледве могла б його випередити. ЛЕДВЕ. І це тоді, коли була найсильнішою у світі.

Махнувши рукою, вона викликала тіньового солдата.

За минулий день їй вдалося розібратися з кількома вміннями, які давали нинішні сили.

Наказавши солдатові встановити бомбу приблизно за тридцять п’ять миль від королівства, Широ послала тіньового птаха перевірити правильність місця.

Прикривши око правою рукою, вона побачила те саме, що й птах.

— Ідіть, — сказала вона. Солдат і птах залишили тронну залу.

До прибуття Короля Грому залишався лише день.

Схрестивши ноги, Широ всміхнулася, думаючи про підготовлений сюрприз.

— Ку-фу-фу-фу. Як же приємно гратися з кимось… — пробурмотіла вона.

Зараз вона була схожа на Будду, який обводить навколо пальця Короля мавп. Хай що зробить Король Грому, він програє.

Відступить? Перепрошую, це лише дасть їй час створити ще одну бомбу.

Нападе? Перепрошую, ця панянка вже приготувала для вас бомбу.

Сховається? Тоді вона просто розбомбить його королівство й підкорить його.

Колись король усе одно мав упасти.

Прибуття Короля Грому: 1 день.