Розділ 28 — Справжній стихійний обладунок

[Деклан — 50-й рівень — Майстер бойових мистецтв]

«Майстер бойових мистецтв?» — подумала Широ. Крім основних класів, існували й інші.

Вони нагадували приховані професії: їх радше опановували, ніж відкривали в собі. Бойові мистецтва були одним із прикладів.

Широ припустила, що Деклан навчався змалку, а коли настав час обирати клас, став Майстром бойових мистецтв.

Зацікавившись його здібностями, вона схрестила ноги й трохи примружилася.

Геліон поруч завмер: він пам’ятав цю позу. Саме так вона сиділа, коли спостерігала за виготовленням клинка для подруги. Ця поза виказувала цікавість і увагу.

«Може, звичка?» — подумав він. Її аура ставала аж моторошно тихою й спокійною, коли вона цілковито зосереджувалася на чомусь.

Деклан стояв посередині з гранично зосередженим поглядом.

Приготувавши руки й ноги до різких потужних рухів, він ударив, щойно полетіли стріли.

Перший удар прийшовся збоку по стрілі. Потім він відхилився й ліктем відбив іншу.

Широ з великим інтересом спостерігала за точними, сильними ударами.

Як і в Лірики, його зона атаки була на межі формування. Із початковими етапами він давав раду легко.

Проте стріли летіли дедалі швидше, і він мусив завчасно вгадувати напрямки.

Кілька разів був близький до влучання, але нічого серйозного.

Для Широ ж усе виглядало наче сповільнений запис. Очі легко встигали за стрілами. Інша річ — тіло.

Бачити й реагувати — різні речі. Важливі обидві.

Якщо бачиш, але не встигаєш зреагувати, програєш. Якщо можеш зреагувати, але не бачиш, теж програєш. Тонка рівновага між зором і реакцією необхідна кожному вправному бійцеві.

Саме це вона зараз бачила в Деклані. Його зір, можливо, був не таким гострим, проте залишався врівноваженим із реакцією.

Сама Широ нагадувала перегоновий двигун у невеликому сімейному автомобілі. Двигун потужний, а корпус за ним не встигає.

Змусиш — і машина зламається.

[Скажи, Геліоне, що ти бачиш, коли дивишся, як він захищається?] Їй хотілося почути сторонню думку.

— Що бачу? Ну… Йому дедалі важче. Що довше тримається, то ближче підлітають стріли. — Геліон досить точно відстежував їхній рух.

[А ще?] Широ хотіла трохи його перевірити.

— Простір довкола нього стискається. А ще він фіксує удари, щоб досягти найбільшої сили, — відповів той, поклавши руку на підборіддя.

Широ всміхнулася. Мало хто навколо помічав подробиці того, як Деклан фіксував руку.

[Бачиш його помилку?]

— Помилку?

[На цьому етапі захисту не варто фіксувати руки. Його мета — протриматися, а не вбити. Не можна тримати руки напруженими так довго.

У такій обороні краще берегти сили. А він витрачає їх просто безглуздо.] Що менша ставала зона атаки, то впертіше діяв Деклан.

Піт укривав усе тіло, але очі й далі палали енергією.

«Стривай… Він зараз розробляє прийом…» Широ примружилася.

Якби головною метою було перше місце, він беріг би сили. Але що довше діяв, то більше їх витрачав. Він свідомо штовхав власні межі дедалі далі, не шкодуючи витривалості.

Навмисне звужував зону атаки, роблячи її сильнішою поблизу тіла.

Широ всміхнулася. Людей на кшталт Деклана зустрінеш нечасто. Наче накладаючи одну океанську течію на іншу, він створював простір, до якого стріли не могли проникнути з жодного боку.

Перший шар рухався за годинниковою стрілкою, другий — проти. Стрілу, що проходила перший, зупиняв другий.

Якщо вона проходила й другий, то ламалася від зіткнення сил обох шарів.

[Забудь. Це не помилка. Я сама дивилася під хибним кутом. Він відкриває й удосконалює прийом відбиття атак.]

За кілька митей Деклан цілковито убезпечив простір на три чверті метра довкола себе.

Досягнувши мети, він не стримав усмішки.

— ХАА!!! — Притупнувши, він викликав ударну хвилю, що розійшлася навсібіч і відкинула стріли.

— Я отримав бажане. Можете продовжувати змагання, — сказав він і пішов.

— Е… Схоже, Деклан відмовився від участі. Отже, його час не зараховується! — вигукнув ведучий.

Широ й Геліон перезирнулися.

[Він щойно заплатив тридцять каменів мани рангу D, щоб у нього стріляли?]

— …Або так, або просто хотів похизуватися й виглядати круто, — роздратовано відповів Геліон.

Широ хихикнула й знизала плечем, почувши заздрість у його голосі.

[Не переймайся. Виготовляєш зброю, тож статура в тебе гарна. Просто зніми сорочку — і матимеш той самий ефект.]

— Так і зроблю! — Геліон зняв сорочку. Його розвинена статура не надто здивувала Широ, хоча певне враження справила.

М’язи мали легкий бронзовий відтінок і, наскільки вона могла судити, були сильними.

Геліон виступав під номером двадцять дев’ять — за три учасники до неї.

Коли настала його черга, він вийшов із гордим виглядом.

Йому були потрібні матеріали рангу C за третє місце. Він хотів попрацювати з ними, щоб виконати одну з умов підвищення класу.

— Фух… — Він видихнув, і довкола тіла спалахнув вогонь, наче на вогняному воїні.

Полум’я охопило плечі, руки й шию.

Очі засвітилися помаранчевим. Він створив вогняну бойову сокиру: з одного боку лезо, з іншого — молот.

— Це моя власна здібність. Правил не порушує, так?

— Поки не впливає на всю ділянку, усе гаразд, — кивнув ведучий.

— Тоді добре. — Геліон усміхнувся.

Встромивши держак у землю, він викликав ще більше полум’я. Воно цілком огорнуло тіло.

Неповний обладунок став суцільним.

Стріли полетіли до Геліона, а він обертав бойову сокиру й легко відбивав їх.

Широ звела брову.

Передусім він застосував те, що називали Справжнім стихійним обладунком. Досягнувши певної майстерності у володінні своєю стихією, людина отримувала обладунок із неї.

Він вимагав багато мани. Широ знала це, бо мала власний нанотехнологічний обладунок.

Але витрати Справжнього нанотехнологічного обладунку були просто неймовірними. На її нинішньому рівні навіть частка секунди в ньому цілком спустошила б запас мани.

Найбільше ж дивувало те, наскільки рано Геліон відкрив його. Зазвичай Справжній стихійний обладунок отримували наприкінці розвитку третього класу. А він — ще на другому. Для такого досягнення було лише одне слово: геній.

Обладунок підвищував характеристики й сприйняття, тож збивати стріли Геліонові було легко.

Зупинившись на одній хвилині п’ятдесяти секундах, він посів третє місце. Розвіяв обладунок і вже збирався помахати Широ, коли стріла пробила штани й ледь не ввійшла в одну певну дірку.

— Пффф!!!! — Широ пирснула від сміху: стріла мало не встромилася йому в зад.

«ХАХАХАХАХА!» Вона схопилася за живіт і мало не впала зі стільця.

Якби він не посів третє місце й одразу після цього не дістав стрілою в зад, Широ не сміялася б так сильно.

— Широ, ну не смійся, — зніяковіло попросив Геліон.

[Ви бач, про сто дуж е сміш но.] — насилу написала Широ. Від такого сміху їй було важко писати.

Геліон зітхнув. Надто рано розслабився. Тепер у штанах зяяла дірка.

На щастя, до Шириної черги залишалося кілька учасників, тож вона встигла заспокоїтися.

Коли нарешті настала її черга, вона вже опанувала себе.

[Вибач. Просто трохи несподівано.] Вона всміхнулася.

— «Несподівано» — це ще м’яко сказано. — Геліон зітхнув.

Побачивши, як Широ підходить до помосту, глядачі загомоніли.

— Поранена дитина збирається це пройти? Вона впорається?

— Рука ж у крижаній шині. Працюватиме однією рукою? Лише змарнує камені мани.

Почувши їх, Широ всміхнулася. Їй завжди подобалося доводити, що вони помиляються.

Правила були простими: жодних атак по площі, жодної сторонньої допомоги. Стріла влучає в тулуб — ти програв.

Отже, Ауру холоду застосовувати не можна.

Але вона вже це врахувала. Головна ставка — Фантом противаги й власна спостережливість.

Створивши крижаний спис, Широ трохи покрутила його: звикла працювати ним правою рукою.

На піку сили вона майстерно володіла зоною атаки кинджала й кількох інших видів зброї. Серед них були посох і спис.

Зараз створити зону не могла з двох причин. Перша — права рука. Без неї використати всю силу зони не вдавалося. Друга — тіло. Через інші пропорції доводилося заново шукати найкращий спосіб ним користуватися.

— Маленька Інь, не висовуй голову, гаразд? — беззвучно прошепотіла Широ й відчула згоду пташки.

Давши знак ведучому, вона зосередилася на пристроях, що випускали стріли.

*Клац! Клац! Клац! Клац!

Серед безлічі звуків, які заважали слухові, вона змогла вирізнити роботу механізмів і вгадати, котрий вистрелить першим.

Ще до пострілу Широ присіла й крутанула спис.

*Ф’ю!

Стріла вилетіла, і вона підхопила її списом.

Фантомне мистецтво стилю Інь: Третій фантом — Фантом противаги.

Ледь повернувши спис, Широ спрямувала стрілу назустріч наступній.

Повернулася на нозі й іншим кінцем списа відвела ще одну.

Розум працював як машина на повній потужності. Вона чула клацання механізму, бачила стрілу, реагувала, перенаправляла її й змінювала положення — а потім повторювала все знову.

Широ навіть не помітила, що в зіницях і волоссі проступають крихітні схеми. На щастя, вони були майже невидимі.

Глядачі були приголомшені. Вона наче танцювала.

Лише однією рукою відводила всі стріли, що летіли з різних боків.

Без химерних сальто чи подібних трюків. Просто поверталася на місці й обертала спис.

Від швидкості його руху крига залишала легкий блакитний слід.

Геліон завмер на стільці. Уперше побачивши її в дії, він зрозумів, наскільки її досвід перевершує його власний.

Він міг бути генієм, що відкрив Справжній вогняний обладунок, але за рівних умов Широ знищила б його зі стовідсотковою певністю.

Подумки відлічуючи час, вона вирішила зупинитися на трьох хвилинах. Ще трохи — і тіло вже не встигатиме, навіть якщо передбачати постріли за кілька митей.

Підкинувши одну стрілу, Широ дозволила їй легко вдарити в тулуб. Пристрої зупинилися, а решту стріл вона відбила.

— НЕЙМОВІРНИЙ ВИСТУП ПАНЯНКИ ШИРО! Чудове передбачення й володіння тілом! Вона відбивала стріли іншими стрілами! Підсумковий час — три хвилини двадцять дві секунди! Попередній результат перевершено на цілу хвилину! До завершення ще кілька учасників, тож, на жаль, переможницю поки не оголошуємо! — вигукнув ведучий. Широ кивнула й пішла.

Повернувшись, вона побачила Геліона, який утратив дар мови, й хихикнула.

[Усе добре?]

— Ні. Переосмислюю свої життєві рішення й те, що мене, п’ятдесятого рівня, перевершила тринадцятирічна дівчинка двадцять восьмого… — пробурмотів він, знову розсмішивши її.

«Знав би він, що мені лише кілька тижнів». Проте ламати гордість бідолахи Широ не хотіла.