Розділ 29 — Рейд рангу E

Нових змін у результатах не було. Перше місце залишилося за Широ.

Отримавши десять каменів мани рангу C, вона не могла стримати усмішки й блиску в очах.

— Ого, ти справді дуже їх хотіла, — сказав Геліон, бачачи, що вона ось-ось пустить слину.

[Так, хотіла.] Широ прибрала камені. Чотири поклала в кишеню, й Інь радісно зацвірінькала.

— То це їжа для твоєї супутниці? — запитав він, помітивши пташку.

[Чотири — так. Решта для мене.] Широ всміхнулася.

Вона не брехала. Лише промовчала, що жодного іншого призначення, крім наповнення її шлунка, ті камені не матимуть.

— Ого~ Зрозуміло. — Геліон кивнув.

Люди часто тримали кілька каменів мани про запас: ніколи не знаєш, коли захочеться замовити зброю чи обладунок.

Інь висунула голову з кишені й одним рухом проковтнула камінь завбільшки з палець.

Широ здивувалася, як та не вдавилася. Але що вона знала про будову монстрів?

[Інь — 5-й рівень

Здоров’я: 5 000/5 000

Мана: 10 000/10 000]

«…»

«Ця мала за один раз майже наздогнала мій запас мани?!» — приголомшено подумала Широ.

— Маленька Інь, може, з’їси ще один камінь і знову підвищиш рівень? — беззвучно запропонувала вона.

Пташка скривилася й указала на роздутий живіт.

* * *

«Вона змарнувала камінь рангу C!» Низькорівневий монстр не міг засвоїти все, що давав такий камінь. Дивно ще, що Інь не розірвало на шматки.

— Жадібна мала. Поки заберу твої камені, щоб не марнувала, — промовила губами Широ й прибрала їх.

Інь хотіла вихопити їх, але була надто роздута, щоб рухатися. Наче перетворилася на гранату.

Геліон бачив, як Широ дала їй камінь, а та відразу роздулася. Потім дівчина кілька разів відкривала й закривала рота, наче щось говорила.

— У будь-якому разі піду виготовляти нову зброю з отриманих матеріалів. Якщо щось знадобиться, заходь, — усміхнувся він, поплескавши себе по грудях.

[Гаразд. Можливо, ти мені знадобишся й для іншої справи. Але не зараз.] Широ всміхнулася.

Геліон відчув внутрішнє хвилювання, але одразу ж стримав його, згадавши, що їй 13 років .

— Звісно. Знайди мене — допоможу, якщо зможу, — сказав він і пішов.

Залишившись сама, Широ вирішила ще трохи прогулятися, перш ніж повертатися додому.

До початку набору у фракції вона мала кілька цілей.

1) Досягти щонайменше 30-го рівня.

2) Пройти рейд рангу E.

3) Підвищити рівень Лірики щонайменше до 20-го рівня.

Усі три справи вона хотіла владнати до початку набору у фракції. Це дало б Ліриці перевагу під час відбору, а самій Широ — змогу випередити інших.

Завчасне проходження рейду допомогло б зрозуміти, як виконуються такі завдання.

А 30-й рівень був потрібен для першого невеликого підвищення класу.

Обравши Сніжну дівчинку★, вона отримала можливість проходити проміжні підвищення й за бажання зрештою дістатися п’яти зірок.

Випробування давали на рівнях 25, 30, 35, 40 і, нарешті, 45. Останнє приносило 5★ — безпосередньо перед підвищенням класу на 50-му рівні.

Широ прийшла до гільдії шукачів пригод і пошукала секретарку.

[Вітаю. Хотіла б оновити свій статус.] Вона всміхнулася.

Із прочитаного Широ знала: після переходу до рангу D відкривається більше завдань, рейдів, замовлень та інформації.

— Гаразд. Дайте посвідчення й покладіть руку на кристал, будь ласка. — Широ кивнула.

— Тут написано, що ви зареєструвалися два тижні тому на 20-му рівні. Правильно?

Вона знову кивнула: єдина вільна рука лежала на кристалі.

— Добре… Готово. Тепер ви шукачка пригод 28-го рівня рангу D. Маєте доступ до завдань рангу D й право очолювати рейди рангу E. — Широ кивнула.

[Ім’я: Широ

Орієнтовний вік: 13 років

Ранг: E+ → D−

Клас: Магиня льоду

Рівень: 20 → 28]

Отримавши оновлене посвідчення, вона подякувала й пішла до термінала.

Користуватися ним було просто: для доступу до завдань треба відсканувати картку.

Пропонували різне — від легкого збору матеріалів до найскладніших рейдів.

Були й замовлення з інших міст, але вони вважалися надзвичайно небезпечними.

Відкривши вкладку рейдів, Широ почала шукати відповідний.

[Рейд рангу E — Лицарський сад — 20-й рівень

Жодних новачків нижче 18-го рівня!

Шукачі пригод: 29/35]

[Рейд рангу E — Лицарський сад — 20-й рівень

Потрібні цілителі й бійці для стримування ворогів!

Шукачі пригод: 25/35]

[Рейд рангу E — Замок гоблінів — 20-й рівень

Треба лише заповнити місця! Маємо підтримку рангу D! Вимога: 15-й рівень або вище.

Шукачі пригод: 34/35]

…

…

Список тягнувся далі. Широ шукала загін, де рівні не були надто високими через обмеження рейду, але й не настільки низькими, щоб усіх перебили.

[Рейд рангу E — Шепіт павуків — 20-й рівень

Новий загін. Більшість учасників має 20-й рівень.

Шукачі пригод: 22/35]

Варіант видався відповідним, тож вона подала заявку з повідомленням.

[Я магиня льоду 28-го рівня із запасом мани понад двадцять тисяч. Хочу взяти подругу — ельфійську мечницю 15-го рівня. За її бойові здібності ручаюся й наглядатиму за нею в рейді. Хочу дати їй трохи досвіду.]

Надіславши повідомлення, Широ стала чекати.

Після Храму тіней Лірика досягла 15-го рівня. Характеристики теж помітно зросли.

Оголошення про набір з’явилося нещодавно, тож відповідь не забарилася.

За кілька хвилин Широ вже отримала її.

[Ми не проти 15-го рівня. Але вона має вміти подбати про себе. До того ж проведемо невеликий тест, якщо ви погодитеся. Навіть під вашим наглядом їй потрібні базові навички виживання. Також слід підписати договір: за її загибель відповідатимемо не ми, а ви, оскільки саме ви привели її до рейду.]

Широ з розумінням кивнула. Усе логічно. Учасниця 28-го рівня значно допоможе загону й підвищить шанси вижити, навіть із супутницею 15-го рівня.

Та якщо сильніша зосередиться лише на порятунку слабшої, це може наразити весь загін на небезпеку. Отже, треба перевірити, чи здатна та вижити сама.

[Так, без проблем. Скажете дату й час тесту?]

[Завтра. Ми ще чекаємо учасників, які відповідають вимогам. Тест о 13: 00 у навчальному центрі за квартал від гільдії шукачів пригод. Опишіть себе й подругу, щоб ми вас упізнали.]

[Мене звати Широ, подругу — Лірика. Я приблизно 160 сантиметрів зростом, із чорним волоссям і блакитними очима. Лірика — ельфійка, десь на пів голови вища. У неї світле волосся, зелені очі й досить гарна фігура.]

[Добре, побачимося завтра. Сподіваємося, ваша подруга виконає мінімальні вимоги. Така шукачка пригод, як ви, стане великою перевагою для загону й допоможе всім вижити.]

Зберігши інформацію в телефоні, Широ вийшла з гільдії.

Сьогодні вона хотіла ще придбати матеріали для підвищення Лірициної зброї до 15-го рівня.

Для цього були потрібні:

5 каменів мани рангу E.

2 мечі 15-го рівня.

Камені рангу E дістати легко. Мечі 15-го рівня теж мали б бути доступними, але через низький рівень міста тут віддавали перевагу простішому спорядженню. Тому звичайну зброю раптом виявилося важко знайти.

Ідучи до аукціонного дому, Широ всміхнулася, згадавши, як обвела їх навколо пальця минулого разу.

Усередині вона підійшла до термінала й відсканувала посвідчення.

Пошук мечів 15-го рівня нічого не дав. Широ насупилася.

«Просити Геліона знову виготовити їх?» Найбільшим питанням були матеріали: вона не знала, що йому знадобиться.

До того ж він, мабуть, саме працював над зброєю рангу C з отриманих матеріалів.

Подумки зітхнувши, вона пішла до ковальських крамниць шукати щось відповідне.

Спис 10-го рівня, лук 12-го, кинджал 8-го, рапіра 20-го…

Зброї було безліч, але мало що підходило. Широ знала: що вища якість предмета для вдосконалення, то більший приріст характеристик.

Проте її Наноінфузор зростання був лише прототипом. Біла зброя цілком годилася, а зелена — ще краще.

Помітивши зелену сокиру 15-го рівня, Широ стала в чергу.

[Можна мені ту зелену сокиру?]

— Сто тисяч доларів — і твоя, — сказав продавець, знаючи, що клинки мають попит.

[Звісно. Давай кристал, заплачу.]

«?!»

— Передумав. Сто п’ятдесят тисяч, — сказав він, здивований, що вона без вагань погодилася на першу ціну.

Широ лише всміхнулася й поглянула на телефон.

[Ні, дякую. Я не настільки зневірилася. Сто тисяч пропонувала з доброти. Раз тобі мало, сокира мені теж не потрібна.]

Вона повернулася й пішла. Чоловік спробував схопити її та зупинити.

Ухилившись убік, Широ ввічливо подивилася на нього.

— А-ха-ха. Помилився. Сто тисяч, без проблем. — Він безсоромно всміхнувся.

[Я дала шанс, ти не скористався. П’ятдесят тисяч. Погоджуйся або залишай собі.] Широ всміхнулася у відповідь.

Він уже збирався відмовити, але зрозумів, що вона може піти назавжди. Сокира лежала тут давно. Попит на клинки був високий, але саме вона — далеко не найкращий варіант.

— Добре, добре. П’ятдесят тисяч, без проблем. — Він поспіхом дістав кристал для оплати.

Широ кивнула, переказала гроші, прибрала зброю до інвентарю й спокійно пішла.

Продавець думав, що уклав вигідну угоду. Насправді ж пощастило Широ. Вона натиснула на нього, легко прийнявши першу ціну й відмовившись, щойно він її підняв. Поведінка не змінилася: це він боявся, що вона піде, якщо зволікатиме. Через цей страх здоровий глузд відступив, і він майже відразу прийняв другу пропозицію — п’ятдесят тисяч.

Широ всміхнулася сама до себе. Випадкова оборудка потішила її.

«Хе-хе, кого б наступного об… переконати?» Шахрайством вона це не вважала. Просто швидко й послідовно переконувала.

Наступна жертва трималася не довше за першу. Навіть гірше: клинок удалося придбати всього за сорок тисяч.

Широ вже збиралася додому, коли знову зустріла Геліона.

Виглядав він як ображена дитина з розбитим серцем.

[Усе добре?]

— Чому не прийшла до мене, якщо потрібні мечі? Я легко зробив би два. — Він почувався трохи зрадженим.

[Не хотіла турбувати. Ти отримав нові матеріали, тож хотілося спершу побачити, що зробиш із них. До того ж мені приємніше дивитися, як ти зосереджено створюєш шедевр, ніж як виготовляєш непотріб.] Це була правда. Ну… Принаймні частина правди.

— А, зрозуміло… Тоді просто сказала б. — Геліон знизав плечима.

«Надто легко», — подумала Широ.

«Ні. Це погано. Не думай так». Із такими думками заводити друзів і бути другом не варто.

[Мені треба до Лірики. Щось замовлю наступного разу.] Усміхнувшись, вона попрощалася з Геліоном.