Розділ 31 — Випробування

[Ходімо.] Сьогодні Лірика мала пройти випробування для вступу до рейду.

— Добре. Але спершу перевдягнися. Знаю, твій одяг майже не пошкоджується, та все ж. Носи інше — виглядатимеш цікавіше! — Лірика вказала на просту білу сукню.

[Але так зручно.] Широ знизала плечем.

— Зручність — не все. — Широ зітхнула й пішла перевдягатися.

Вирішивши поєднати речі з учорашніх покупок, вона обрала білу сорочку, джинсові шорти й чорні панчохи.

Додала чорні кросівки й вийшла з кімнати. Інь сиділа на голові.

Лірика засміялася: пташка користувалася Шириною головою як гніздом.

[Уже ходімо. Не можна запізнюватися.] Лірика кивнула.

Для тесту вона вдяглася так, щоб легко рухатися: теж сорочка й джинси, тільки довгі.

Виходячи зі школи, Лірика помітила, скільки поглядів привертала Широ в новому вбранні.

«А якщо якийсь негідник спробує її забрати…»

— Знаєш, може, краще вдягни шкільну форму, — сказала вона, передумавши.

«…»

Широ не знайшла слів. Хіба не сама Лірика просила принарядитися й виглядати цікавіше?

[Повертатися не будемо. Ходімо.] Та лише сумно зітхнула.

Минувши гільдію шукачів пригод, вони попрямували до навчального центру.

Центр був величезним і розташовувався переважно під землею. На першому поверсі були приймальня й термінали для оренди підземних тренувальних залів.

Їх облаштували під землею, щоб люди не спричиняли тріщин на поверхні. Берсеркерам та подібним бійцям віддавали найнижчі кімнати — так вони не могли завдати надто великої шкоди.

У приймальні Широ дістала телефон і зв’язалася з керівником рейду.

[Я тут із подругою. Де ви?]

— Перепрошую, це ти подала заявку до «Шепоту павуків»? — пролунав голос. Широ підняла голову.

Перед нею стояв дорослий чоловік масивної статури.

[Джонас — 30-й рівень — Воїн із сокирою]

[Так, я. Не можу говорити, тож спілкуватимуся через телефон.]

«Це жарт?» — подумав Джонас. Перед ним не просто дитина: одна рука поранена, а говорити вона не може.

Уже відчувши втому, він потер очі.

— Гаразд. За мною. Проведемо тест. — Широ пішла слідом.

[Лірико, чого чекаєш? Ходімо.] Та кивнула.

У ліфті Джонас почав пояснювати.

— Випробувань кілька. Спершу ближній бій, бо павуки зазвичай атакують зблизька. Потім ухиляння від численних атак здалеку. Насамкінець — обидва види одночасно. — Лірика кивнула, трохи нервуючи.

Вона лише 15-го рівня, а проходить відбір до рейду 20-го. Не хвилюватися було неможливо.

Помітивши це, Широ легко всміхнулася й поплескала її по плечу.

— Мм?

Погладила по голові й усміхнулася.

[Я вірю в тебе.]

— Угу. — Лірика почервоніла, кивнула й відчула більше впевненості.

— І ще, Широ. Тебе теж треба перевірити, бо ти поранена. — Вона кивнула.

Подаючи заявку, вона цього очікувала. Лише нерозумна людина взяла б поранену учасницю, не знаючи її можливостей.

На тринадцятому підземному поверсі вони вийшли.

Тут усе було просто: гладкі білі стіни.

Вони нагадали Широ лабораторію, до якої вона колись потрапила. Глибоко вдихнувши, щоб заспокоїтися, вона пішла за Джонасом.

За одними дверима була досить велика кімната. Там чекали озброєні люди.

На око Широ оцінила її розміри приблизно в половину футбольного поля.

— Це початковий склад загону. Усі мають щонайменше 20-й рівень. Вони вас перевірять, — сказав Джонас. Широ звично кивнула.

[Пол — 20-й рівень — Убивця]

[Еріка — 23-й рівень — Магиня вогню]

[Трейсі — 20-й рівень — Мечник]

[Сільвія — 30-й рівень — Велика цілителька]

Убивця, магиня й мечник її не здивували. А от Велика цілителька — так.

Якщо Широ правильно пам’ятала, це був рідкісний клас, який отримувала лише чверть усіх цілителів.

Побачити його в невеликому загоні такого малого міста було несподівано.

Назва походила від цілющих можливостей: такі цілителі впливали на велику ділянку й відновлювали цілий загін, а не одну-дві людини поруч.

Тому для великого рейду цей клас був необхідним. Можна було обійтися звичайними цілителями, але тоді їх знадобилося б значно більше, інакше вони ледве встигали б лікувати всіх по черзі.

— Перше випробування — ближній бій. Пол і Трейсі атакуватимуть, а маленькі тренувальні манекени заважатимуть тобі, — сказав Джонас. Лірика кивнула.

Вийшла на середину, простягнула руку й викликала Подвійний отруйний клинок.

— Ого. Зброя в тебе досить грізна, — сказав Пол, дістаючи два кинджали.

Високий худорлявий чоловік, приблизно 196 сантиметрів зростом, зі світлим волоссям і карими очима.

— Це серйозно. Ми відбираємо людей до рейду. Слабка ланка може коштувати нам життя, — сказав Трейсі, оголюючи меч.

Він був трохи нижчим за Пола — близько 191 сантиметра, з чорним волоссям і чорними очима.

— Готова, — сказала Лірика, прокручуючи клинок навколо рук, щоб розім’ятися.

Пол і Трейсі глянули на Джонаса. Той кивнув і активував чотири манекени-павуки.

Широ створила крижаний стілець, сіла й зацікавлено спостерігала.

Пол миттю сховався, а Трейсі кинувся до Лірики.

Вигнувши тіло, вона замахнулася клинком, змушуючи його відбивати удар мечем.

Тим часом за її спиною з’явився Пол, готовий атакувати.

Лірика не очікувала цього, але повернулася на нозі й спрямувала друге лезо йому назустріч.

*КРРР!!!!

Три клинки зіткнулися, розсипаючи іскри.

Один із павуків уже збирався вчепитися їй у ногу, але вона присіла й підстрибнула.

Полу й Трейсі довелося відійти.

Встромивши отруйний клинок у підлогу, Лірика зосередила силу в центрі тіла й повернулася.

Удари ногами в бік обох противників показали її чудову гнучкість.

Спираючись на зброю, вона втримала рівновагу, виконала ідеальний шпагат і вдарила обох одночасно.

Джонас здивовано глянув на Широ.

— Чому вона так добре б’ється на 15-му рівні?

[Комерційна таємниця. Менше запитань, більше перевірки.]

Джонас лише знизав плечима. Розповідати чи ні — вирішувала вона.

Керуючи павуками, він послав усіх трьох стрибнути на Лірику.

Відштовхнувши противників, вона зосередилася ще сильніше: не можна дозволити трьом манекенам торкнутися себе.

Вирішила застосувати одне з нових умінь, отриманих на 15-му рівні.

Швидко змінивши хват, Лірика пригнулася й повернула все тіло.

Інерція трохи закрутила її, проте навіть цього вистачило, щоб активувати наступне вміння.

Лезо вихору.

Швидкість миттю зросла. Лірика приземлилася й розкрутила клинок. Сріблясто-блакитне світло лез створювало враження, ніби довкола неї лютує смерч.

*ПА! ПА! ПА!

Вихор збив три манекени.

Коли леза набрали найбільшу швидкість, Лірика вигнулася й ударила тричі поспіль, випускаючи спалахи енергії клинка.

Зіниці Трейсі звузилися. Він швидко активував Автоматичну контратаку на мечі й заблокував один удар.

Пол вигнув усе тіло й ледь ухилився: стояв далі від Лірики.

[Вважаю, вона пройшла?] Широ всміхнулася.

— Так, пройшла. — Джонас кивнув. Поразка друзів його не засмутила. Навпаки, полегшила: це означало, що вони отримають надійну напарницю.

— Тепер перевірка атак здалеку, — оголосив він, коли Пол і Трейсі повернулися.

Сільвія двічі стукнула посохом по підлозі. Зелене світло огорнуло їх і миттю зцілило.

«Миттєве зцілення. Уміння цілителя третього класу. Воно відновлює менше за інші, зате робить це одразу», — подумала Широ.

— Кілька гармат стрілятимуть у тебе. Треба ухилятися, — сказав Джонас. Лірика кивнула, а тоді завмерла.

— Стривайте. Ви сказали — гармати?! — Навіть із її прихованим хистом ухилитися від пострілу зблизька було неможливо.

— Ха-ха-ха! Не хвилюйся. Вони імітують павучі постріли павутиною. Випускатимуть сітки з тією самою швидкістю. — Лірика заспокоїлася й кивнула.

Тоді вона впорається без проблем.

Побачивши цю впевненість, Широ лише зітхнула й похитала головою.

Розмістивши гармати, Джонас поглянув на Лірику. Та кивнула.

*БАМ! БАМ! БАМ! БАМ!

Полетіли кілька клубків сіток, розгортаючись у повітрі.

Лірика розкрутила леза й рушила назустріч.

*ДЗЕНЬ~!

Клинок відскочив. Приголомшена міцністю сітки, вона не встигла зреагувати. Та обгорнула її й знерухомила.

Джонас зітхнув.

— Дівчинко, ти надто самовпевнена. Павутина завдає клопоту навіть бійцям 20-го рівня. — Лірика розчаровано кивнула.

— Остання перевірка не потрібна. Принаймні вижити самостійно ти можеш. Просто остерігайся павутини. — Лірика повернулася, почуваючись пригнічено.

Широ поплескала її по спині. Та глянула на неї.

— Що таке?

[Не засмучуйся. Подумай: на 15-му рівні відбилася від двох противників 20-го. Мало хто так може.] Широ всміхнулася.

— Мабуть, ти права. — Лірика кивнула.

— Гаразд. Тепер ти, Широ. Готова? — запитав Джонас. Вона кивнула.

З усмішкою стала посередині.

Еріка насупилася: Широ не підготувала жодного закляття.

[Як бажаєте: битися кулаком проти клинків чи завершити все одним ударом?] — написала вона з усмішкою.

Пол і Трейсі насупилися, помітивши її впевненість.

— Ще одна самовпевнена. Покінчімо швидко, — сказав Пол. Трейсі кивнув.

— Завершуй одним ударом, якщо зможеш. — Широ кивнула.

Очі були спокійні, на губах грала усмішка.

Температура почала падати. Вона зробила жест: «Підходьте».

Пол сховався, а Трейсі кинувся вперед.

Наближаючись, він дав Полу знак атакувати водночас.

Широ присіла, стала на руку й ударила обох ногами в пах. Коли вони здригнулися, вона поширила вбивчий намір і застосувала Магію льоду 2-го рівня, заморожуючи все довкола.

*КРРРР!!!

Бій закінчився так само швидко, як почався. Обидва були знешкоджені.

[Вважатиму це перемогою?] Широ всміхнулася. Джонас трохи здригнувся. Він не був певен, що сам виступив би краще, хоча мав на два рівні більше.

— Так. Тепер перевірка дальніх атак, — сказав він, ковтнувши слину.

Широ кивнула й розтопила кригу на Полі та Трейсі.

Чекаючи пострілів, вона трохи потягнулася.

*БАМ! БАМ! БАМ! БАМ! БАМ!

Рухом зап’ястка послала п’ять крижаних шипів, які легко збили сітки.

«…»

«Навіщо я взагалі її перевіряв?» — подумав Джонас.