Розділ 35 — Шепіт павуків (частина 4)

За десять хвилин відпочинку загін знову набрався сил: бійці підтримки допомогли відновити витривалість.

— Наступний бос — павук-королівський гвардієць. Обережно: він дуже швидкий. Зате здоров’я має значно менше, ніж тиран, — сказав Джонас.

[Мабуть, зможу сповільнити його магією льоду.] — Передусім лід слугував для контролю бою.

— Тоді добре. Цей бос має датися нам доволі легко. — Джонас полегшено кивнув.

Поки що вони пройшли два випробування й одного боса. Без жодних втрат.

Обговорюючи порядок дій, Джонас переконався, що всі готові і морально, і фізично.

Після короткого інструктажу вони підійшли до прірви між майданчиком і палацом.

Там був обертовий перемикач. Джонас узявся за нього й повернув за годинниковою стрілкою. Що довше крутив, то нижче опускалися кристали. Поволі складався міст із каміння й павутини, які тримала разом мана.

Обережно перейшовши, вони дісталися дверей палацу.

[Думаєш, тут є скриня чи щось подібне?] — запитала Широ.

— Можливо. Але зараз головне — вбити наступного боса. Залежно від результату можемо завершити рейд раніше, ніж планували, — відповів Джонас. Життя в них було одне. Якщо забракне сили атак, ризикувати в такому небезпечному місці немає сенсу.

Широ кивнула. Правильне рішення. Керівник, який марно ризикує життями загону, — поганий керівник. Особливо якщо знає, що боса вони не здолають.

*СКРРРР!

Двері повільно відчинилися. Перед ними відкрилася величезна зала.

Палац був складений із дивної затверділої речовини, схожої на слиз. Усе нагадувало житло комах.

*БАХ!

Двері зачинилися. Загін рушив уперед.

Перед ними стояв павук-королівський гвардієць. Радше поєднання людини й павука, ніж звичайний павук.

Близько трьох метрів заввишки, незграбної статури, у чорному обладунку, з чотирма парами очей і чотирма парами лап, що стирчали зі спини.

[Павук-королівський гвардієць — 20-й рівень — Рейдовий бос]

Здоров’я: 200 000/200 000

Мана: 700 000/700 000

— Пам’ятайте: пильнуйте, захищайте цілителів і, головне, вбийте цього виродка! — гукнув Джонас і разом із танками кинувся вперед.

Гвардієць схопив дві свої лапи й перетворив їх на мечі.

*ДЗЕНЬ!

Двоє танків вискочили наперед і заблокували удар.

Презирливо усміхнувшись, гвардієць змінив хват і відвів їхні щити вбік.

«Небезпечно!» Широ швидко повела зап’ястком. Із землі вирвалися два крижані щити, відгороджуючи захисників від боса.

Довго вони не протрималися, проте дали достатньо часу відступити.

— Дякуємо! — гукнули танки Широ. Надійна напарниця підвищувала їхні шанси вижити, і вони це цінували.

Вона кивнула й ударила долонею по землі.

Гвардієць присів, а тоді за допомогою лап видерся на стелю.

Широ примружилася. Заморожувати його було марно: він рухався швидше, ніж крига вкривала підлогу.

Можна було охопити всю залу, але тоді загинув би й загін.

[Без заморожування всієї зали я його не втримаю. Під час цього циклу працюватиму на підтримку.] — Вона показала повідомлення Джонасові.

— Добре. Прикривай цілителів і атакуй за нагоди. — Він кивнув.

*БАХ!

Гвардієць відштовхнувся від стелі, одразу вкривши її тріщинами.

Троє мечників кинулися вперед і застосували Подвійний розріз.

Вигнувшись, бос уникнув клинків і вже готувався атакувати знову.

*БАХ!

Крижаний стовп ударив його в живіт і відкинув назад.

Гвардієць втупився в Широ: саме вона зірвала неминуче вбивство.

«Фух…» Від неї розійшовся крижаний візерунок, схожий на сніжинку. Тепер вона могла створювати лід будь-де в залі, не обмежуючись звичною відстанню.

— ПІД ЧАС АТАК ОБХОДЬТЕ ЛІД! — гукнув Джонас. Він розумів, що без нього вони не виживуть.

Доводилося пристосовуватися.

Решта учасників загону кивнули й щосили намагалися ступати лише туди, де не було криги.

Гвардієць розлютився, встромив мечі в землю й повернув їх, збираючись підняти незліченні пасма павутини.

«Не дозволю!» За тріщинами Широ визначила, звідки вона мала вирватися.

Змахнула рукою. Лід закрив отвори, блокуючи павутину.

Гвардієць люто глянув на неї й переключив свою увагу.

Побачивши Широ майже без прикриття, Джонас широко розплющив очі.

— ЧОРТ! ДОПОМОЖІТЬ ЇЙ!

Запізно. Бос уже стояв перед нею.

Фантомне мистецтво стилю Інь: перший фантом — Ілюзорний фантом.

Широ опинилася в нього за спиною й схопила одну лапу.

Фантомне мистецтво стилю Інь: третій фантом — Фантом противаги.

Різко повернувши все тіло, підбила йому ноги й підняла над собою.

Фантомне мистецтво стилю Інь: четвертий фантом — Фантом внутрішнього бенкету!

*БУМ!

Широ жбурнула гвардійця на землю. Ударна хвиля пройшла всім його тілом, ушкоджуючи внутрішні органи.

Відштовхнувши боса ногою, створила лід на суглобах, обмежуючи рухи.

Загін утратив дар мови. Тринадцятирічна дівчинка за одну мить обійшла, перевернула й гепнула гвардійця об землю.

Рухом зап’ястка вона створила над ним меч і вдарила по суглобах.

Залишаючи крижаний слід, відступила на безпечну відстань і випила зілля мани.

«Чого завмерли, дурні?! Атакуйте його, чорт забирай!» — беззвучно закричала вона, дедалі більше дратуючись. Через напад боса довелося перенапружити поранене тіло, застосувавши кілька фантомів поспіль. Кожен навантажував його, особливо четвертий і п’ятий.

Лише від четвертого фантома біль у правій руці майже заполонив свідомість.

Та голосу ніхто не почув. Люди бачили тільки сердитий вираз і беззвучні рухи губ.

Джонас отямився першим і приготував зброю.

— ЗАСИПТЕ ЙОГО АТАКАМИ! — Голос пролунав луною по залі. Решта кинулися до поваленого боса, намагаючись завдати якомога більше шкоди.

Приглушивши біль, Широ поглянула на нього.

— А-А-А! — скрикнув шукач пригод, якого гвардієць відкинув.

Спалах його аури залишив легкі порізи на щасливіших і глибокі рвані рани на тих, кому не пощастило.

— СІЛЬВІЄ, ЗЦІЛЮЙ! — гукнув Джонас.

— УЖЕ! — відповіла вона.

Бос тим часом не зводив очей із Широ.

«Чорт. Надто вже прикувала його увагу до себе…» — подумала вона, насупившись.

«Що ж, здоровило. Пограймося». Вона хижо всміхнулася, створила крижаний спис і прокрутила його в лівій руці.

Розмахуючи двома клинками, бос кинувся до неї.

Підбивши ногою кінець древка, Широ послала спис у нього. Гвардієць одразу відкинув його.

За цей час вона вже опинилася перед ним. Ще чотири списи летіли в очі.

*ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!

Пластина обладунку опустилася, прикриваючи їх.

Розвернувшись на одній нозі, Широ стрибнула на лапи боса й приземлилася на плечі.

Присіла, притиснула долоню до плеча й послала кригу до шолома.

*БАХ!

Шолом зірвало. Широ кинулася до голови, тупнула по ній для опори й встромила руку в око.

*ХЛЮП!

Вирвавши його, ухилилася від кігтя й зіскочила.

Із очниці гвардійця закапала зелена кров. Він стиснув зуби.

Розчавивши око, Широ садистськи всміхнулася й презирливо поманила його рукою.

«І це все, на що ти здатен?»

Він уже збирався знову напасти, коли в спину вдарили вогняні кулі.

*ШРР!

Побачивши, що бос повернувся спиною, Широ створила ще кілька крижаних стовпів, обмежуючи його рухи.

Атаки з різних боків довели його лють до межі.

Спалахнула темно-червона аура. Джонас насупився.

— НАЗАД! ВІН У ЛЮТІ!

Широ не послухалася. Кинулася до боса й прослизнула між його ногами.

«Раз ти вже так закохався в цю панянку, трохи посилити почуття не завадить, правда?» — усміхнулася вона. Навколо сформувалися крижані списи.

Лірика вже знала, що буде далі.

— УРААААААХ!!! — Повний болю й розпачу крик розітнув залу. Темно-червона аура розвіялася.

«…»

«…»

«…»

Усі заціпеніли.

— Вона… щойно зняла лють боса, вдаривши його в зад? — озвучив один шукач пригод загальну думку.

Гвардієць, у чий зад уп’ялася тривожна кількість списів, міг лише тремтіти. Рухатися стало дуже важко.

«Хе. Одна з найбільших слабкостей живих істот». Широ не могла стримати усмішки.

Решта бою минула доволі легко: через… певну дівчину бос уже не міг користуватися своєю швидкістю.

Широ довела внесок до разючих 39,5%. Загін розумів: вона заслужила його, адже, попри клас магині, сама втримувала увагу боса весь бій.

Лірика набрала 5%. Переважно тому, що скористалася нагодою й била по крижаних списах, які стирчали з його заду.

[Молодець, Лірико.] — Широ похвалила її за використання створеної слабкості.

— Дякую. Але що в тебе за звичка колоти монстрів у зад? — скрушно запитала подруга.

[Це вразливе місце. Достатньо сильний удар у задній отвір помітно зменшує їхню боєздатність.] — Широ відповіла прямо.

— А чому тобі це так подобається? — Щоразу під час такого удару обличчя Широ набувало садистського виразу.

Та лише знизала плечима. Безпорадні борсання монстра викликали в неї легке приємне запаморочення.

[Не переймайся. Краще привітаймо тебе з новим рівнем.] — Досвіду за рейдового боса давали в рази більше, ніж за звичайних монстрів.

Убивши лише двох, Лірика підвищила рівень двічі й тепер була 17-го. Звісно, допоміг і доволі значний внесок.

Широ зі своїми 39% досягла 29-го рівня. Розподіляючи очки, вона всміхнулася: ще один крок до випробування на другу зірку.

[Ім’я: Широ (Ослаблена: 2 дні 5 годин)

Раса: Сніжна дівчинка (Умови еволюції ще не виконано)

Звання: Тіньова імператриця

Рівень: 29

Клас: Сніжна дівчинка★, Наномант

Здоров’я: 5 700/5 700 (справжнє значення: 17 000)

Мана: 29 100/29 100

Сила: 150 → 200 (+85) <+50>

Витривалість: 200 (+70) <+50>

Інтелект: 300 → 350 (+140) <+87>

Спритність: 240 → 300 (+75) <+75>

Вправність: 200 → 240 (+40) <+60>

Захист: 80 (+135) <+20>

< > = Бонус від звання

Невитрачені очки: 0

Баланс: 30 300 дол. США

Спорядження (торкніться для перегляду)

Уміння —

Сніжна дівчинка★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня, Створення меча.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Посилення (Спорядження), Легкий страх (Спорядження), Бар’єр мани]

Мани ще трохи бракувало до тридцяти тисяч. Розблокувати лук Широ поки не могла.

[Лірико, якби зараз керувала загоном, що б обрала? Іти далі, пройти останнє випробування й двох босів чи повернутися, поки все добре?]

— Хм… Я б повернулася, поки все добре. Усі втомилися. Рейд забрав багато сил, і без нічного відпочинку ми не будемо готові до наступних боїв. — Після останньої сутички, де кожен дійшов межі своїх можливостей, іншої відповіді Лірика й не уявляла.

Широ схвально кивнула.

[Але є ще один варіант. Можемо розбити табір у підземеллі.] — Вона усміхнулася.

— Хіба це не небезпечно?

[Так, проте не в залі боса. Він займав усю цю ділянку. Після його смерті тут безпечно ночувати.]

— ТАК! Діставайте намети! Ночуємо тут. Відпочинемо, а завтра підемо на боса! — гукнув Джонас. Широ усміхнулася.

[Бачиш? Ходімо. Матимемо один намет на двох. Поставмо його самі.] — Лірика почервоніла й кивнула.

«Один намет? Із Широ? А якщо я перекочуся на неї? Або вона на мене?!» — Від цих думок подруга спалахнула ще сильніше.

«…»

Широ залишила записку з проханням допомогти, коли Лірика отямиться.

Відійшовши, почала ставити намет.