Розділ 38 — Аарім

Побачивши, що останній бос мертвий, усі вирішили перепочити.

Лірика поруч із Широ неспокійно ворушилася. Відкрила рота, збираючись заговорити, та не наважилася.

[Хочеш щось сказати — кажи.]

— Ну… Цікаво, кого ти побачила. Якщо так розлютилася, мабуть, когось, кого дуже не любила.

[Думаєш, я лютувала? Ні. Хотіла вбити — так. Але не злилася. Зовсім ні.] — Широ всміхнулася. Наскільки пам’ятала, вона майже ніколи не відчувала злості.

— Що?! Оце ти не злилася?! — Лірика вказала на понівечене тіло Королеви.

[Ні. Вона просто прибрала подобу того, кого я ненавиджу. Не переймайся.] — Широ знизала плечима.

Невдовзі камінь мани знайшли, і тіло зникло.

Через надзвичайно високий внесок більшість здобичі дісталася їй.

Вона повела зап’ястком, вивантажуючи купу предметів. Вони їй не знадобляться, тож можна віддати.

[Це частина здобичі з боса. Поділіть між собою.] — Широ махнула рукою, відмовляючись від неї.

Кілька найкращих трофеїв вона залишила: заробила їх власними зусиллями.

— УРА! — Учасники радісно почали ділити речі.

— Стійте! — гукнув хтось. Широ впізнала чоловіка, якого заморозила під час випробування з кристалами.

Джонас насупився. Їм і так пощастило, що вона захотіла поділитися.

— Більшість грошей лишила собі. А речі, які від нас приховала? Віддала нам сміття, щоб відвернути увагу!

Широ лише звела брову.

«Цей хлопець дурень? Щойно бачив, як я сама здолала фінального боса. І сподівається налаштувати проти мене інших?»

— Подумайте! У нас ще залишилися припаси для бою з босом. Невже не бачите очевидного? Кого важче здолати: боса з докучливими вміннями чи ослаблену дівчинку?! — В очах декого спалахнула жадібність.

Лірика відчула, як підіймається гнів. Найгірше, що люди справді піддавалися.

Широ рвонула вперед, миттєво дістаючи з інвентарю кинджал.

Фантомне мистецтво стилю Інь: другий фантом — Фантом швидкості.

— Ну ж бо, уб…!!!

Голова відокремилася від тіла. Широ тримала кинджал, а обличчя забризкала червона кров. Вона поглянула на іншого учасника, який явно виявляв жадібність. Швидкість убивства приголомшила присутніх. Усі миттєво зблідли.

[Хто ще хоче випробувати мене?] — написала вона й усміхнулася.

— А-А-А! — Дехто з переляку закричав і негайно втік.

Широ не заперечувала. До поліції вони однаково не підуть. Убивства в підземеллях траплялися часто, та заарештовували нападників. Звісно, якби вони хотіли лише пограбувати її, звинувачували б уже Широ.

Присівши, вона обібрала тіло. Увесь його інвентар перейшов до неї.

[Здобуто звання «Монстр-початківець». Ви зібрали свою першу людську душу як монстр. Скільки ще їх буде?]

Приріст характеристик: +1

Приріст характеристик = очки атрибутів стають ефективнішими. Наприклад: раніше 1 очко Витривалості давало 50 одиниць здоров’я, тепер — 100.

Широ зрозуміла, чому інші монстри мали незрівнянно вищі характеристики. Її тіло теж було монстрячим, тож відповідні бонуси діставалися й їй.

Знищить ціле місто — характеристики злетять до небес. Але так вона не вчинить. Не вбиватиме тих, хто з нею не ворогує.

А от якщо ворогуватимуть — можна не сумніватися: зітре місто з лиця планети.

Після отримання звання здоров’я й мана подвоїлися.

[Ім’я: Широ (Ослаблена: 18 годин)

Раса: Сніжна дівчинка (Умови еволюції ще не виконано)

Звання: Тіньова імператриця, Монстр-початківець (Для підвищення звання вбито людей: 0/10)

Рівень: 29

Клас: Сніжна дівчинка★, Наномант

Здоров’я: 5 700/5 700 (справжнє значення: 34 000)

Мана: 58 200/58 200

Сила: 150 → 200 (+85) <+50>

Витривалість: 200 (+70) <+50>

Інтелект: 300 → 350 (+140) <+87>

Спритність: 240 → 300 (+75) <+75>

Вправність: 200 → 240 (+40) <+60>

Захист: 80 (+135) <+20>

< > = Бонус від звання

Невитрачені очки: 0

Баланс: 903 200 дол. США

Спорядження (торкніться для перегляду)

Уміння —

Сніжна дівчинка★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня, Створення меча, Створення лука, Створення важкої зброї.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Посилення (Спорядження), Легкий страх (Спорядження), Бар’єр мани]

Підвівшись, Широ озирнулася. Залишилися лише Лірика й команда Джонаса.

[Тільки ви, так? Мабуть, очікувано.] — Вона трохи витерла обличчя.

Та кров людини й боса вже забруднила шкіру. Широ мала водночас моторошний і милий вигляд. Дивне поєднання. Лірика дивувалася, що воно взагалі можливе.

— Трохи дратує, що ти вбила його без розмови. Та знаю: заслужив, — зітхнув Джонас. Покидьку, який забув, хто здолав боса, не було місця в цьому небезпечному світі. У кожного одне життя, а він намагався вбити ту, що всіх захищала.

[Зрілий погляд. Мені подобається.] — Широ всміхнулася.

Джонас знизав плечима. Решта лише трохи зблідли.

Найдивніше — Лірика зовсім не зворушилася.

[Ти не здивована?]

— Здивована? Ні. Шкода тільки, що сама його не прикінчила. — Подруга злегка надулася.

[Ой, як мило.] — Широ широко всміхнулася й погладила її по голові.

«…»

«…»

Трейсі й Пол переглянулися.

— ТА ВОНИ ОБИДВІ КЛЯТІ БОЖЕВІЛЬНІ!

Спокійно вийшовши з рейду, вони обмінялися контактами, щоб за потреби знову зібрати загін.

— Дякую за допомогу. — Джонас усміхнувся.

[Нема за що. Мені теж було дуже корисно.]

Вона не лише підвищила рівень, а й здобула монстряче звання. Раніше нічого про таке не знала, а воно могло значно посилити її в бою.

[А вам, панно Сільвіє, завжди буду рада, якщо вирішите приєднатися до моєї команди.]

— Дякую за пропозицію. Пам’ятатиму, якщо колись захочу змінити загін. — Сільвія усміхнулася.

Широ кивнула. Вони розійшлися.

[Що робитимеш тепер, Лірико?]

— Я вже 17-го рівня. Думаю сама пройти підземелля для рівнів від десятого до п’ятнадцятого. — Широ замислилася й кивнула.

[Піду з тобою. Простежу, щоб не взялася за щось понад свої сили.]

— Ні. Хочу переконатися, що можу покладатися на себе. Небезпечно, зате доведеться викластися на повну, — рішуче сказала Лірика.

«Хм… Не можна весь час із нею панькатися. Треба навчитися самій про себе дбати». Широ підтримувала її рішення. Непокоїла лише безпека.

[Гаразд. Але запасись усім потрібним. Якщо бракує грошей, можу дати триста тисяч доларів.] — Вона усміхнулася.

— Ні, усе добре. На припаси вистачить. — Лірика похитала головою.

[Тоді раджу «Розколотий вий» для рівнів від десятого до п’ятнадцятого. Монстри там здебільшого самітники й рідко збираються у зграї. Буде простіше.]

— Добре. Дякую, Широ. — Подруга усміхнулася й пішла.

Дивлячись їй услід, Широ почувалася матір’ю, яка спостерігає, як дорослішає дитина.

«Сподіваюся, з нею все буде добре», — подумала вона з усмішкою.

Попрямувала до аукціонного дому: хотіла запастися каменями мани для себе й Інь.

Камені рангу D в середньому коштували від тридцяти до сорока тисяч доларів. Рангу C у цьому місті взагалі не продавали.

Поміркувавши, Широ відмовилася від покупки. Лише двадцять каменів обійдуться більш як у шістсот тисяч.

Переглядаючи спорядження, вона шукала добрі предмети, які можна розібрати й отримати їхні вміння.

«Ць. Самі непотрібні речі», — розчаровано подумала. Більшість умінь давали фіксовані додатки, а не відсоткове підвищення. Згодом такі бонуси майже втрачали користь, тому Широ їх не брала.

Похитавши головою, вийшла й вирішила навідати Геліона. Хотіла замовити Ліриці обладунок у подарунок.

Зрештою, подруга вперше пішла в підземелля сама.

У кварталі ковалів Широ знайшла його крамницю.

— Широ! Що привело? Маєш замовлення? — усміхнувся Геліон.

[Так. Хочу повний комплект обладунку для подруги.]

— Є побажання? Скільки металу, шкіри, кольчуги й таке інше?

[За можливості половину з броні, половину з тканини. Без обмеження рухів і надмірної ваги, що сповільнюватиме її.]

— Хм, звісно. З матеріалами трохи складно, треба подумати. Тим паче рівень у твоєї подруги низький. — Він відклав молот.

[Потрібен обладунок 20-го рівня. Маю купу матеріалів із «Шепоту павуків».]

— Покажи. Подивлюся, чи вистачить. — Широ підійшла до верстака.

На нього висипалася велика купа всього, що вона зібрала в рейді.

Рейдові матеріали були сильнішими за звичайні. Особливо здобуті з рейдових босів.

— Хм… Панцир, павутина, посилена маною, кігті, нагрудні пластини, коронні пластини, лапи Королеви… Так, із цим попрацюю. Проблема лише з тканинною частиною. Це не мій фах. — Геліон похитав головою.

[Знаєш когось, хто вміє?]

— Хм… Одну жінку. Вона трохи… як сказати… дивна? Її уподобання виходять за звичні межі. Але за майстерність ручаюся: не поступається мені, а де в чому й перевершує. — Широ кивнула.

[Тоді зроби нагрудник, захист талії, чоботи, наплічники й рукавиці. Нагрудник має закривати лише верх тулуба, без живота. Тканинну частину замовлю у твоєї знайомої.]

— Забери посилену маною павутину. Для тканинного обладунку це добрий матеріал. — Він повернув її.

— Її звати Аарім. Десять хвилин пішки звідси. Назва крамниці… Гаразд, на місці впізнаєш. Вона трохи… — Геліон ніяково кашлянув.

Позначивши адресу на карті, він пояснив дорогу й узявся до замовленого обладунку.

Широ вийшла та попрямувала до Аарім.

Крамниця ховалася в маловідомому місці. Побачивши вивіску, Широ завмерла з порожнім виразом обличчя. Це дратувало.

[Крамниця товарів для інтимних утіх Аарім]

«…»

«Чорт забирай».

Двічі перевіривши карту, Широ переконалася: адреса та сама.

І ім’я збігалося.

Насупившись, вона зітхнула й увійшла.

— Ласкаво просимо~ О? О-о? Яка мила~ — До неї підійшла жінка.

Широ насупилася. Струнка талія, пишні груди й відвертий одяг підкреслювали її спокусливу постать.

Темно-каштанове волосся, чорні очі й родимка просто під правим оком.

[Аарім — 50-й рівень — Магиня]

Широ вже збиралася писати, коли жінка спробувала торкнутися її підборіддя.

Навколо дівчини відразу утворилася крига. Вона сердито глянула на Аарім.

— Ой~ Яка сердита. — Та всміхнулася.

Повернулася й неквапно, похитуючи стегнами, пішла до прилавка.

— То чим допомогти, мала?

[Мене прислав Геліон. Хочу замовити тканинний обладунок.]

— Ць. Цей м’язистий бовдур знову за своє. Один раз зробила йому тканинний обладунок — і тепер покидьок відсилає до мене всіх, кому він потрібен. — Прочитавши повідомлення, Аарім перестала всміхатися.

[Якщо не хочете, знайду іншого майстра.] — Широ насупилася й зібралася йти.

*БАХ!

Двері зачинилися самі. Вона повернулася до усміхненої Аарім.

— Хто сказав, що я відмовляюся від роботи? Звісно, потрібна оплата. — Жінка облизала губи.