Розділ 39 — Вбрання

Почувши Аарім, Широ насупилася.

[Яка саме оплата?]

— Хе-хе… Нічого страшного. — Жінка наблизилася.

Широ трохи відступила, залишаючи собі можливість вирватися, якщо щось піде не так.

— Ой, не будь такою настороженою. Це зовсім не мило. — Аарім знизала плечима.

[Кажіть, чого хочете. Підходити ближче не треба.]

— Добре. Просто хочу, щоб ти приміряла для мене костюми. — Вона дістала кілька вбрань.

[Що?]

— Косплей. Не знаєш, що це?

[Ні. Поясніть.]

— Хочу, щоб ти перевдяглася й сфотографувалася. — Аарім повела її за руку до окремої студії.

Досить простора кімната з білим тлом, освітленням і камерою посередині.

— Позуватимеш у різних позах, а я фотографуватиму. — Вона посадила Широ.

[У мене на руці гіпс. Справді думаєте, що це гарно виглядатиме?] — Та звела брову.

— Не переймайся. Можеш розтопити його, я не проти. Мені потрібні тільки фотографії. — Аарім усміхнулася.

Широ підозріло подивилася на неї, та зрештою кивнула.

[Які це сукні? Сподіваюся, не еротичні.]

— Мені подобаються милі дівчатка, які могли б бути моїми доньками. Оголювати їх не треба, — презирливо відповіла Аарім.

[Добре. Але спершу поясню своє замовлення. Потрібна тканинна основа під обладунок подруги. Вбрання має бути міцним і стійким до розривів.]

— Просто. Зроблю. — Аарім кивнула й підійшла до перемикача.

Потягнула його. Широ насторожилася, почувши обертання й брязкіт прихованих механізмів.

*КРРР!

Із стелі спустилася шафа з ляльковими та іншими сукнями.

[Тобто треба приміряти ці речі?]

— Так. — Аарім кивнула.

[Скільки, щоб ви взялися за моє замовлення?]

— Хм… Усі, — відповіла вона після паузи.

«Усі?! Тут щонайменше сотня!» Обличчя Широ лишилося незворушним.

[Забагато. Перегляньте ціну, будь ласка.]

— Ць. Гаразд. Сто комплектів? — Аарім бавилася віялом, що лежало поряд.

[П’ятдесят.]

Помітивши, що Широ торгується, вона примружилася.

— Сімдесят п’ять. Остаточна пропозиція.

«Геліон — дуже добрий майстер. Якщо рекомендує її, вона теж уміла. Приміряти трохи одягу за якісну роботу — невелика ціна».

[Добре. Сімдесят п’ять комплектів.] — Широ кивнула.

— Чудово! Спершу цей. — Аарім усміхнулася, діставши вбрання.

Це була сукня в готичному стилі лоліта: чорна, з червоними оборками. Маленький капелюшок, бантик на талії, білі колготки й чорні туфлі на танкетці.

На додачу Аарім вручила невеличку чорну парасольку.

— Перевдягайся, почнемо фотосесію. — Широ кивнула.

Знайшла затишне місце й переконалася, що ніхто її не бачить.

«Хм… Насправді доволі зручна сукня». Матеріал був тонкий і легкий, але чимось незвичний. Нагадував її білу сукню.

Вийшовши, вона набрала запитання й показала Аарім.

[Із чого вона? Легка й не рветься.]

— …Мило… — лише пробурмотіла та, дивлячись на Широ.

Дівчина помахала рукою, виводячи її із задуми.

— А, кхм. Із матеріалу, який випадає з людиноподібних монстрів. Точніше, жіночої статі.

Чомусь їхні сукні ніколи не розривалися, хоч би що вони робили. На щастя, бо збоченці постійно до них чіплялися. Я дістала постачання таких матеріалів з інших міст і пошила ці сукні. У бою вони не рвуться, тож жінкам не треба хвилюватися. — Аарім усміхнулася.

«Не дивно, що Геліон її рекомендував. Матеріал справді такий самий, як у моєї сукні».

— Найцікавіше, що після вбивства монстра сукня розсипається разом із тілом. Випадають дрібні фрагменти, які можна з’єднати й зшити в новий одяг. А змінити вигляд здатен тільки майстер, — пояснила Аарім.

За бажання вона могла роздерти сукню на клапті, хоча інші не могли.

[Тоді можна замовити вбрання й для мене?] — Деякі сукні Широ справді сподобалися. Нерозривність робила їх просто необхідними.

Зрештою, ходити лише в одній простій білій сукні трохи нудно.

— Звісно. Тоді приміряємо сто п’ятдесят комплектів. — Аарім усміхнулася, показуючи на шафу.

[Сто п’ятдесят? Може, сто двадцять? Це моя межа. На сьогодні ще є справи.]

Широ не заперечувала проти примірок: можна знайти справді гарне поєднання й потім замовити його.

— Добре. Сто двадцять підходить. Тепер на майданчик. — Аарім нетерпляче всміхнулася.

Широ кивнула й вийшла. Розтопила крижаний гіпс, щоб побачити вбрання цілком.

До одужання залишалося лише кілька годин. Вона вже могла трохи рухати рукою без надмірного болю.

Розкрила парасольку й стала, чекаючи знімка.

*КЛАЦ! КЛАЦ! КЛАЦ!

Її вираз лишався незворушним.

— Усміхнися, будь ласка, — попросила Аарім. Широ кивнула.

Трохи змінила позу й усміхнулася, злегка показавши перлинно-білі зуби.

Аарім усміхнулася ще ширше: для її суконь знайшлася чудова модель.

Фотосесія тривала кілька годин. Під кінець Широ втомилася.

Вона вмостилася біля стільця й знову підняла руку. Уже повернулася до свого попереднього одягу, а Аарім переглядала знімки.

[Свою частину домовленості виконала. Перше замовлення — для ельфійки. Світле волосся, трохи вища за мене.]

— Достатньо. Найкраще в цих матеріалах — вони самі підлаштовуються. Потрібно знати лише загальний вигляд. — Аарім усміхнулася.

[Це основа під обладунок. Невеликий нагрудник, поясні пластини, чоботи й рукавиці.]

— Гаразд. А для тебе?

[Хм… Сукню із сорок другого комплекту. Сорочку з вісімдесят четвертого. Штани з третього, чоботи й панчохи з двадцять четвертого. Зведіть до однієї гами: білий, синій і чорний.]

— Без проблем. До речі, гарний вибір. — Аарім усміхнулася.

[Ще одне запитання. Чому крамниця так називається?] — невпевнено написала Широ. Без попередження Геліона, адреси й імені вона ніколи б її не знайшла.

— А як іще? Бо продаю товари для сексу. — Аарім знизала плечима. Приховувати це не збиралася.

[Чому не знайдете краще місце?]

— Ех. Не хочеться докладати зусиль. Мені й тут добре. — Вона дістала кілька пристроїв для роботи над замовленням.

Широ лише знизала плечима.

[Скільки часу піде на спорядження?]

— На це піде день-два, а от твоє вбрання я пофарбую лише за кілька годин. Хочеш залишитися й почекати? — запитала Аарім.

[Ні, дякую. Заберу за кілька днів. Ось мій контакт. Напишіть, коли закінчите.]

— Добре. Заходь частіше, мала. — Аарім підморгнула.

[Звісно. Ваш одяг дуже якісний.]

— Ні, я про головні товари крамниці.

«Чорт забирай», — подумала Широ.

[Мені тринадцять.]

— Вік — лише число.

[Строк ув’язнення теж.]

Прочитавши відповідь, Аарім знизала плечима.

— Гаразд. Але пам’ятай: самій краще не ходити. Є збоченці, які не такі добрі, як я. Вони можуть застосувати силу, — застерегла вона.

[Пам’ятатиму.] — Широ кивнула й вийшла.

Трохи потягнувшись, вибралася з провулка.

«Минуло вже кілька годин. Цікаво, як далеко Лірика просунулася в підземеллі?» — Вона насупилася.

Швидко повернулася до гуртожитку й сіла на стілець.

«Ні. З нею все буде добре». Похитала головою.

Дістала Інь із кишені, дала камінь мани рангу D й почала бавитися з нею.

«Коли вже від тебе буде користь?» — Пташка уникала її погляду.

«Гаразд, гаразд. Почекаю». Широ усміхнулася й погладила її.

«А якщо виявишся геть некорисною, зроблю з тебе суп із пір’я», — піддражнила вона.

*ЦВІРІНЬ!

Інь перелякано писнула й сховала голову.

Широ беззвучно захихотіла.

«Ти мила. Не з’їм тебе, не хвилюйся».

Ще трохи побавившись із пташкою, вона вирішила поспати. Було вже пізно.

* * *

— ГЕЛІОНЕ! — Аарім увірвалася до його майстерні.

— Привіт. Широ сподобалася? — Він підняв голову.

— Так. Але міг просто покликати мене! Навіщо відсилав її до моєї крамниці?! — Аарім насупилася й сіла, схрестивши ноги.

— Ха-ха-ха. Не хвилюйся. Із нею легко порозумітися.

— Знаю. Але тепер вона знає, чим я займаюся.

— Боїшся, що уникатиме тебе, як інші милі моделі, яких знаходила? — Геліон усміхнувся.

— Зараз ударю.

— Ха-ха-ха. Не хвилюйся. Її такі речі не відштовхують. — Він знизав плечима.

— Якщо відштовхнуть, прийду по тебе. — Аарім примружилася.

— Ну не сердься. Ми знайомі з дитинства. Обоє знаємо: друга дитинства ти не вдариш. — Геліон засміявся.

— Хотіла б, щоб ти помилявся. — Вона зітхнула.

— Отже, знову зацікавився малою? Цього разу точно не заміжня? — Аарім усміхнулася.

Геліон сіпнувся й закашлявся.

— Їй лише тринадцять. Я не настільки поганий.

— Ага… — Вона закотила очі.

— Чула, ти дістав матеріали для підвищення класу.

— Так. Дещо рангу C. Але ж, чорт, як важко надавати їм форму. — Він зітхнув.

— А чого сподівався? У тебе сила лише рангу D. Хто змусив замахнутися на клас Святого молота? Знаєш, як мало людей здобули це право? Хоч ти й геній, лише марнуєш талант.

— Який сенс у таланті без високої мети? А ти сама? Хіба не прагнеш стати Святою магинею? — Геліон вказав на неї.

— До речі, як із твоїм підвищенням?

— Добре. Виконала чотири вимоги з п’яти. Остання непокоїть. — Аарім зітхнула.

— Досі не виконала?!

— Ні. Не можна взяти першого-ліпшого монстра. Має ідеально відповідати умовам… Так давно на цьому застрягла. — Вона відкинула голову.

Наступне підвищення мало дати їй клас Старшої магині джерела. Після тривалого вивчення вона нарешті знайшла спосіб отримати його умови. Та самі вимоги приголомшили.

[Умови підвищення до класу Старшої магині джерела]

10 каменів мани рангу C

100 каменів мани рангу D

1 000 каменів мани рангу E

Самостійно пройти підземелля рангу D

Здобути довіру магічного монстра й налагодити з ним спілкування. Монстр має бути розумним і сягати за силою рангу C.