Розділ 40 — Комплект спорядження

*Позіх~

Прокинувшись, Широ потерла очі й розтопила лід на руці. Трохи поворушила пальцями та всміхнулася: болю не було.

Ослаблення зникло. Здоров’я підскочило до тридцяти чотирьох тисяч.

«Маленька Інь, ця панянка цілком одужала». Вона погладила пташку по голові.

Інь похитнулася, незграбно піднялася, змахнула крилами й сіла Широ на голову. Знову заснула.

«Ех, ледача ти голова». Широ встала й обережно вдяглася, щоб не надто турбувати пташку. Підійшла до кімнати Лірики й постукала.

— Іду, — почувся втомлений голос. Широ полегшено зітхнула.

Лірика відчинила з розкуйовдженим волоссям і темними колами під очима.

— А, це ти. Заходь.

Широ кивнула й сіла на стілець.

[Як похід у підземелля? Успішно?]

— П’ятдесят на п’ятдесят. Відмовилася від бою з останнім босом. — Подруга знову впала на ліжко.

[Чому?]

— Надто важко було з другим. Останній завжди складніший за попередніх двох. Якщо вже другий дався так тяжко, засумнівалася, що здолаю фінального. — Лірика зарилася в ковдру.

— Зате двічі підвищила рівень. Теж непогано. Зрозуміла, що не потягну останнього боса, й натомість убила якомога більше звичайних монстрів. — Вона усміхнулася.

[Цікаво: скільки часу ти їх убивала?]

— Е-е… Два дні? Приблизно.

«Два дні? Два дні винищувала всіх підряд?» — подумала Широ, гладячи її по голові.

[Молодець.] — Вона усміхнулася. Ще два рівні довели Лірику до 19-го.

— О, твоя рука вже здорова. — Подруга здивувалася, побачивши рухи правої руки.

[Так. Повністю.] — Широ трохи зігнула її й поворушила пальцями.

— Вітаю. — Лірика усміхнулася.

[Хочеш пізніше в підземелля? Я прикриватиму, а ти спробуєш пройти більшу частину сама. Як тобі?]

— Звісно. — Вона кивнула.

[Ненадовго вийду. Напишу, коли рушатимемо.]

— Добре. До зустрічі. — Лірика помахала рукою.

Широ вийшла й спустилася вниз.

— Широ! Рука загоїлася?! — приголомшено вигукнула чергова.

[Так. Повністю.] — Вона кивнула.

— Зачекай. Попрошу доктора Гоффмана перевірити, чи все гаразд. Минулого разу вона була дуже пошкоджена.

Широ зітхнула: до огляду з гуртожитку її не випустять.

Сіла на вільний стілець і стала чекати.

Знову ж таки, доктор прибув досить швидко.

— О. З огляду на вашу травму ви доволі бадьорі, — сказав він, почухавши потилицю.

Поставив сумку, дістав планшет і просканував руку.

— Чорт… Справді загоїлася. Жодного сліду ушкоджень. — Гоффман подивився на неї.

— Який крек ви вживали, щоб так одужати?

[Крек?]

— Сленг. Маю на увазі наркотики. — Він знизав плечима й підвівся.

[Але як вам вдалося так швидко приїхати?] — запитала Широ. У шкільного цілителя напевне були й інші люди, яким потрібна допомога.

— Бо вам, на відміну від решти, не можна просто влити в рот зілля здоров’я й на тому скінчити, — відповів він, розминаючи шию.

[Хіба це не трохи безвідповідально?]

— Пф. У добу магії майже всемогутнє зілля чудово лікує людей. Мій обов’язок — дати його. А у вас дивна травма. Просто зілля не допоможе. Тому треба поставитися відповідально, інакше колись це мені відгукнеться. — Він знизав плечима.

Зібрав сумку й пішов.

«Дивно. Але не обов’язково неправильно». Щодо обов’язків він не помилявся.

У цю нову добу навіть майже смертельні рани зцілювали закляттям чи зіллям. Колишня відповідальність у цій галузі медицини втратила актуальність.

Уже не треба було довго призначати ліки для дрібної рани й регулярно оглядати пацієнта.

Поранені? Зілля. Наступний, будь ласка.

Усе просто.

Тепер вільна, Широ підвелася й вийшла.

Переглянула свої справи: до набору у фракції лишалося кілька днів.

«Відведу Лірику в підземелля для рівнів від п’ятнадцятого до двадцятого. Допоможу досягти двадцятого чи навіть двадцять першого. Тоді зможе підвищити клас».

Було майже дев’ята ранку. Вона попрямувала до Геліона.

— Доброго ранку, Широ. Прийшла подивитися на обладунок? — запитав він, трохи позіхаючи.

[Так. Як справи?] — Вона усміхнулася. Схоже, сьогодні була першою клієнткою.

— Лишився один чобіт. Почекаєш — швидко дороблю. — Він вказав на стілець.

Широ кивнула й сіла.

— То рука вже здорова? Дивувався, що її лишили так, без зілля чи зцілення.

[Цю травму не можна було вилікувати магією. Довелося чекати природного відновлення.]

— Зрозуміло. Тоді вітаю. Не хвилюйся, знижки не буде. — Геліон засміявся. Пам’ятав, як під час першої зустрічі вона відмовлялася від подарунків і знижок.

[Дякую.]

Він дістав інструменти й почав робити останній чобіт. Широ бавилася з Інь.

«Стільки мани, а зробити з нею нічого не можеш. Коли вже почнеш допомагати?» — піддражнила вона. Хоч пташка була лише 5-го рівня, її здоров’я й мана відповідали рівню понад двадцятий.

Інь прибрала сумний вигляд, наче її образили. Згребла камені мани й зі сльозою в очах почала запихати до дзьоба.

Широ беззвучно захихотіла. Раптом з’явилася думка.

«Маленька Інь, ти мене розумієш?»

Та кивнула. Широ всміхнулася.

«Ти хлопчик?»

Інь презирливо нахилила голову й плюнула.

«Отже, дівчинка?» — Широ зраділа. Дбати про дівчаток було веселіше, навіть якщо це тваринки.

Інь кивнула й легенько клюнула її в плече.

Притерлася головою до щоки, просячи більше пестощів.

«Любитиму ще більше, якщо вмітимеш битися». Широ погладила її.

Невдовзі Геліон закінчив чобіт і дістав решту частин. Щойно вони опинилися поруч, кожну огорнуло легке сріблясто-фіолетове сяйво. Очі Широ широко розплющилися.

«Він створив комплект?!»

Комплект спорядження носили разом. Певна кількість його частин відкривала бонуси — від додаткових характеристик до особливих умінь.

Комплектні вміння були надзвичайно сильними, бо вимагали одягнути речі з одного набору.

«Якщо перероблю цей комплект обладунків, зможу додавати його вміння до обладунків, які створюватиму надалі», — подумала Широ. Така нагода траплялася рідко: не щодня побачиш, як виготовляють цілий комплект.

Особливо для 20-го рівня. Навіть у минулому житті найнижчий бачений нею комплект був 50-го. Добре це чи погано — невідомо. Але нагода чудова.

— Ну… Цього я точно не очікував, — здивовано пробурмотів Геліон.

[Комплект Королеви павуків — 20-й рівень (Синій)]

Шолом

Інтелект: +10

Нагрудник

Захист: +10

Сила: +10

Наручі

Вправність: +10

Сила: +10

Пояс

Захист: +10

Сила: +10

Чоботи

Спритність: +20

Окремо частини були вельми посередні. Проте бонуси комплекту вражали.

[Бонуси комплекту Королеви павуків]

2 частини — +10 до всіх характеристик

4 частини — +20 до всіх характеристик

5 частин — попередні бонуси (30) до всіх характеристик та активне вміння [Посилена лють]

Посилена лють — уміння типу «Берсерк»

Тимчасове підвищення характеристик

Швидкість атак: +20%

Потужність: +20%

Тривалість: 1 хвилина

Відновлення: 5 хвилин

Після завершення дії: −40 до всіх характеристик

Тривалість ослаблення: 2 хвилини

Бонуси за дві й чотири частини Широ не цікавили. А от останній був нечуваним. Це вміння використовували самі боси.

Двадцять відсотків швидкості атак і потужності — на високих рівнях не жарти. Навіть штраф у сорок очок тоді майже нічого не важитиме.

— Шкода, що з’явилося на двадцятому рівні. На вищому я б навіть не продавав, — нарікав Геліон. Якщо людина перевершувала комплект на п’ять рівнів, уміння вже не працювало.

«Хе-хе-хе. Ця панянка може розібрати його й користуватися вмінням, коли захоче».

Саме завдяки цьому клас Наноманта розкривався найкраще. Створювана зброя завжди мала порожні вміння, за винятком далекобійної.

Але розбирання й повторне відтворення дозволяли їй швидко створювати неймовірну зброю будь-коли й будь-де.

Вона підскочила до комплекту й усміхнулася, мов хтивий стариган.

[Скільки?]

— …Шістсот тисяч доларів, — після паузи сказав Геліон. Такий комплект значно полегшував підвищення класу, тому й ціна була високою.

Широ взяла кристал і без вагань переказала гроші. Набір був надто цінним — і для неї, і для Лірики.

До отримання вміння Створення нанотехнологічного обладунку ще мине чимало часу. А поки Лірика зможе користуватися цим комплектом аж до 25-го рівня.

[Дякую.] — Широ вийшла, поклавши його до інвентарю.

Геліон помахав їй услід, шкодуючи, що рівень обладунку не дає змоги користуватися ним самому.

*ДЗЕНЬ!

Надійшло повідомлення. Широ відкрила телефон.

[Аарім: Твоє вбрання готове. Для подруги закінчу за кілька годин.]

Вона відповіла.

[Дякую. Зайду сьогодні трохи пізніше.]

Аарім погодилася. Широ попрямувала до підземелля рангу D.

Того самого, де билася минулого разу: Нори осколкових мурах.

Цього разу шансів убити боса було більше. Стріли нанолука мали надзвичайну пробивну силу.

Пробивна сила була настільки великою, що повністю заряджена стріла, випущена в боса, могла навіть зруйнувати його мановий щит.

Найкраще, звісно, вбити відразу, перш ніж устигне захиститися.

Діставшись входу, вона переконалася, що ніхто не бачить.

Фантомне мистецтво стилю Інь: перший фантом — Ілюзорний фантом.

Усередині відразу почула наближення осколкових мурах.

«Ця панянка не має на вас часу». Почав падати сніг.

Широ тупнула. Крига вирвалася назовні й заморозила все навколо.

На шляху до першого боса ніхто не перепиняв дорогу: мурахи або замерзали насмерть, або не могли дістатися до неї.

Побачивши знайому осколкову мураху-бомбардира, Широ створила нанолук і натягнула тятиву.

Неоново-синя мана скрутилася в стрілу, націлену на боса.

Додавши ще трохи мани, вона відпустила тятиву.

*БУМ!

Стріла прошила мураху й легко знищила її тіло.

«Хе. Королеві летючих осколкових мурах краще берегти зад». Усміхнувшись, Широ попрямувала до телепорту.