Розділ 43 — Принцеса — руйнівниця анусів

— Фух…

Луціан зітхнув, випускаючи хмару диму.

Після кількох тижнів боротьби з нападниками нарешті вибрався з-під їхнього переслідування.

Тобто вбив їх усіх.

Хруснув шиєю й потягнувся.

— Ць. Старі виродки вважають мене легкою здобиччю. — Він виплюнув слова й викинув сигарету.

Виснажений і втомлений, потребував безпечного місця для відпочинку.

В Асоціації магів підійшов до реєстраторки.

— Поклич Марка.

— Боюся, у вас немає такого права. — Вона насупилася.

— Тоді скажи, що прийшов його пан. — Луціан примружився.

Та завмерла й кивнула.

Побігла до зали випробувань і невдовзі повернулася з Марком.

Луціан махнув йому. Марк кивнув.

В окремій кімнаті молодий чоловік сів і заплющив очі.

— Перепрошую, молодий пане. Не зміг допомогти: за Асоціацією стежили. — Марк опустився на коліно.

— Не переймайся. Зрештою я всіх убив.

— Як справи з моїм дорученням?

— Майже без поступу. Зрадники добре приховують сліди.

— Хм…

Луціан примружився. Зрадники поволі захоплювали фракцію. Хоч він і був молодим паном, мав лише 50-й рівень. За таких обставин протистояти старим чудовиськам не міг.

— Продовжуй пошуки. А під час набору до фракції знайди кілька перспективних новачків. Свіжа кров під моїм керівництвом допоможе проти зрадників.

— Зрозуміло. — Марк кивнув.

*А-А-АХ!

Із головної зали почувся крик. Обоє завмерли.

— Щось сталося? — запитав Луціан.

— Наскільки знаю, ні… Мабуть, один із рейтингових поєдинків. — Марк замовк, пригадавши певну дівчину. Від самої думки сідниці напружилися.

— Га? Невже поєдинок настільки жорстокий? — зацікавився Луціан.

Щоб поєдинок визнали жорстоким, одна сторона мала завдати величезної шкоди одним ударом. Лише тоді система викидала переможеного.

Якщо глядачі кричали, боєць мав неабиякий потенціал.

— Жорстокий… по-своєму, — після паузи відповів Марк.

Луціан зацікавився ще більше. Увімкнув телевізор і знайшов трансляцію.

— Молодий пане, не думаю, що варто… — Марк запізнився. Вони саме побачили, як Широ проштрикнула зад учасникові вісімнадцятого місця.

Обличчя Луціана трохи потемніло, коли він побачив, як вона цілиться у задницю ворога.

— Стривай… Хіба вона не… — Дівчина здавалася знайомою.

«Це ж мала, через яку я змарнував час!» — упізнав він обличчя.

— Марку, хочу отримати всі відомості про неї, які в тебе є, — сказав він, примружившись.

— Нещодавно мав із нею справу. Є дещо. — Той простягнув копію посвідчення.

— Хм… Тринадцять років, тридцятий рівень. Цікаво. — Луціан усміхнувся.

— Спробуй запросити до нас, коли почнеться набір.

— Спробую. — Марк кивнув.

Відпустивши його, Луціан сів і далі дивився бій з усмішкою.

«Вульгарно… Але напрочуд дієво. У людей майже немає захисту ззаду. Природний отвір веде до нутрощів, тож це велика слабкість. Ми бережемо очі, рот та інші місця. А зад ніхто не захищає».

Широ показала цікаву вразливість. Нехай вульгарно чи навіть безсоромно — зате працює. Чоловік, жінка, монстр: у кожного є слабкі місця.

Знаючи таке місце, не атакувати його було б нерозумно.

«Стримує лише сором. Вона достатньо безсоромна, щоб не вагатися. Мабуть, мені теж варто враховувати цю слабкість».

Очі сяяли цікавістю. Він продовжив читати записи про неї.

Поворушив пальцями. Поряд піднялася його тіньова копія й уклонилася.

— Стеж за нею. Хочу знати, чи приховує ще щось.

Тінь зникла в щілинах стіни. Луціан повернувся до трансляції.

У четвертому поєдинку щось помітив і насупився.

— Ці рухи… Чому схожі на бойове мистецтво засновниці?

Засновниця його фракції, Палацу тіней, володіла особливим бойовим мистецтвом, утраченим із плином часу. Навіть фрагмент оригіналу дозволив їй піднести Палац тіней у світовому рейтингу фракцій.

Мистецтво зосереджувалося на примарних рухах і належало до технік пересування.

Саме тому засновниця мала звання «Привид».

Проте він на власні очі бачив, як Широ виконувала рухи, що відповідали опису бойового мистецтва засновниці.

Підвівся й вирішив поговорити з дівчиною після виходу із симуляції.

* * *

Убивши супротивника з дванадцятого місця, Широ повела зап’ястком. Крижаний спис зник.

Трибуни були повні: не щодня претендент буквально пролітає крізь рейтинг.

Особливо з такою… цікавою тактикою.

— Думаєш, із нею щось не так?

— Про що ти?

— Вона ж постійно атакує зад. Ще й убиває всіх по черзі. Не знає, що можна викликати першу десятку?

— Хочеш сказати, наочно показує приклад?

— Можливо. Або це, або вона… ну, розумієш.

— …Садистка?

— Чому ж іще б’ється з кожним окремо?

— О боже. Уяви, якби так билася насправді.

— …Не треба. Цей світ і так достатньо проклятий!

— Але ж не заперечиш!

— Мабуть, маєш рацію.

— Як думаєш, яке звання дадуть у першій десятці? Якщо взагалі дозволять таке…

— Хм, справді. Звання залежать від бойових звичок. Як назвати з такою звичкою?

— Е-е… Королева — руйнівниця задів?

«…»

«…»

— Може… Аннігілятор анусів?

— Не дуже.

— Широ — руйнівниця анусів?

— Хм, можливо.

— Імператриця — нищителька анусів.

— Знаєш, їй тринадцять? У посвідченні написано.

— Тоді Принцеса — руйнівниця анусів.

— Нехай так.

— Принцеса — руйнівниця анусів… Подобається. Звучить гарно й зловісно.

— Точно пасує? Поглянь на неї. Така юна й гарна, а звички трохи… Кхм.

* * *

Натиснувши на одинадцяте місце, Широ побачила, що учасник не відповів на виклик.

«Боїться?» — подумала вона, легко піднімаючись рейтингом.

Викликала десяте місце й зраділа згоді.

Мага, який посідав десяте місце, звали Шейн. Як і вона, він спеціалізувався на стихії льоду.

Коли зображення змінилося, Широ побачила супротивника.

Велика мантія приховувала тіло й обличчя, залишаючи лише очі.

Невисокий, без зброї.

— Ти! Чому постійно колеш магів у зад?!

Широ не відповіла. Марна трата часу.

Лише зухвало всміхнулася, піддражнюючи його.

Той насупився. Навколо руки відразу утворилося магічне коло.

Перш ніж він створив ділянку контролю, Широ випередила його: притиснула долоні до землі й заморозила арену.

Низько пригнувшись, створила спис і кинулася до нього.

Встромила древко в землю, розвернулася й ковзнула за спину.

Уже готувалася вдарити, та швидко змістила вагу й відскочила.

Приземлившись на лід, на мить відхилилася назад, але втримала рівновагу.

Шейн прикрив зад крижаною пластиною, з якої вистрілювали шипи.

Залишилася б там — могла дістати рану.

Він усміхнувся: план спрацював.

Та не встиг заговорити, як побачив її підступну усмішку й рух зап’ястка.

*БУМ!

Відскакуючи, Широ залишила пастку.

Не спрацював маленький спис — потрібне щось більше.

Із-під ніг Шейна виріс велетенський крижаний стовп, цілком зруйнувавши захисну пластину.

Одним ударом тіло розкололося навпіл і злетіло в повітря.

Глядачів приголомшило, що навіть магічний захист заду не вберіг його.

Досягнувши першої десятки, Широ вирішила зупинитися. На сьогодні жертв достатньо.

Вийшла з капсули, потягнулася й підняла Інь.

«Хм? Де керівник?» — подумала, озираючись.

За дверима побачила Марка разом із чоловіком.

«Стривай. Це ж той придурок, який грубо зі мною поводився». Вона примружилася.

Підійшла й написала повідомлення.

[Марку, я в першій десятці. Гадаю, тепер маю право на тридцять крижаних ядер.]

— А, це… — Той відчув легке роздратування. Ще й молодий пан стояв поряд.

— Усе гаразд. Дай тридцять ядер, — усміхнувся Луціан.

Широ примружилася, міркуючи про їхні стосунки.

[Дякую. Адреса є в моєму профілі. Надішліть туди.]

— Зачекай. Маю запитання, — озвався Луціан.

[Яке?]

— Де навчилася бойового мистецтва?

Широ насупилася.

[Не твоя справа. І наступного разу поводься з дівчатами обережніше.]

Вона пішла. Луціан лише всміхнувся.

— Обережніше? Її власні методи теж не надто обережні, правда?

— Ви знайомі, молодий пане?

— Затримала мене під час погоні. Через неї старі мало не наздогнали.

— Може, піти прикінчити її? — насупився Марк.

— Залиш. Хочу запросити до фракції. Навіщо вбивати перспективний талант? — Луціан похитав головою.

Він не розумів людей, які вбивали те, чого не могли отримати. Людство зараз займало лише крихітну частину світу. Супутники працювали не так, як треба, тож розвідати величезні простори не вдавалося. Ракети, які намагалися запускати, знищували летючі монстри.

Люди мусили коритися чужим правилам. Потрібен кожен талант. Хоча б поза їхньою командою — він однаково належить людству.

Треба берегти всіх, щоб вижити в цьому дивному світі.

— Видай ядра й підтримуй її розвиток. Нам потрібні такі здібні люди. До того ж вона ледь не заморозила мене, маючи на двадцять п’ять рівнів менше.

— Що?! — здивувався Марк.

Він знав: що більша різниця рівнів між двома людьми, то важче вплинути на сильнішого. Те, що Широ змогла заморозити когось на 25 рівнів вище за себе, свідчило про її величезну силу.

Тим часом на неї, коли виходила, дивилися з острахом.

Дехто прикривав зад і тремтів під її поглядом.

«Маленька Інь, може, варто було побитися ще з кількома?»

Та лише щебетала. Забагато сьогодні побачила.

Злегка облизнувши губи, Широ примружилася й пошукала тих, кого ще не зачепила.

Шукачі пригод затремтіли. Вже збиралися знайти найкращого коваля міста й замовити захисні пластини на зад.

Таку, що була б досить міцною, щоб захистити від анального проникнення.

Знизавши плечима, Широ вирішила їх не чіпати й пішла додому. Подарунок Ліриці — обладунок і вбрання — вже чекав.