Розділ 44 — Ельфійська танцівниця з клинками

Повернувшись до гуртожитку, Широ постукала до Лірики.

— О, Широ… — Лірика замовкла, побачивши її нове вбрання. Від самого вигляду каптура, що обрамляв її миле обличчя, а також панчіх і джинсових шортів, що облягали стегна, Лірика почервоніла.

[Усе добре?]

— А! Так! Заходь. — Лірика запросила її жестом.

[Маю подарунок. Ти наважилася сама пройти підземелля, тож цей обладунок і вбрання тобі дуже допоможуть.] — Широ усміхнулася й сіла.

Дістала речі й запропонувала подивитися.

— Просто… ого… — лише пробурмотіла Лірика, побачивши бонуси комплекту.

[Одяг із особливого матеріалу, як моя перша сукня. Не зламається й не порветься, але ударів не скасовує. Не думай, що залишишся неушкодженою лише тому, що тканина ціла.] — Широ застерегла її.

— Звісно. Інакше це було б нерозумно. — Подруга кивнула.

[Ще є час на підземелля. Хочеш зараз?] — Широ усміхнулася. Що швидше Лірика досягне 20-го рівня, то краще: це дасть перевагу під час набору до фракцій.

Та погодилася. Їй теж кортіло підвищити рівень.

На виході Широ зупинилася, відчувши чужий погляд.

Накинула каптур і рушила далі, шукаючи джерело.

Помітивши постать, примружилася.

Тіньова копія Луціана. Впізнала її, бо користувалася такими самими під час сюжетного завдання в королівстві Інь.

Широ пішла за Лірикою. Вони вийшли з будівлі.

[Зачекай хвилинку. Зараз повернуся.]

— Добре. Чекатиму тут.

Відійшовши від подруги, Широ звернула вбік. Копія рушила за нею й не встигла зреагувати, коли дві руки обхопили її голову та шию.

«Наступного разу постарайся не виставлятися напоказ». Широ беззвучно промовила це, хоч знала, що копія не зрозуміє.

Повернула руку й відірвала голову від тулуба. Тіло розпалося.

Обтрусивши долоні, повернулася до Лірики.

* * *

Луціан перервав розмову з Марком, відчувши загибель копії.

— Отже, знайшла й убила. — Він злегка всміхнувся.

— Що саме?

— Копію, яку послав стежити за нею.

— !!! — Марк завмер. Помітити тіньові копії Луціана було надзвичайно важко. Маленькі й майже ідеально злиті з оточенням.

Навіть людині 50-го рівня це далося б непросто.

— Дуже цікава дівчина. З’ясувати її походження — твоє першочергове завдання.

— Зрозумів.

* * *

Після вбивства копії Широ повернулася до Лірики, і вони ввійшли до підземелля.

Подруга мала 19-й рівень і скоро досягне 20-го, тому обрали Печери мурлоків — підземелля 20-го рівня.

Тут доводилося битися і в болотах, і на суші.

Мурлоки були великими жабоподібними істотами з хворобливо-зеленою шкірою та синіми візерунками. Пересувалися на задніх лапах.

Мали очі плазунів, людські зуби й відростки, схожі на щупальця, на спині.

Усе це робило їх огидними на вигляд супротивниками.

Їхні загони становили основні війська верховного Короля мурлоків — останнього боса підземелля.

Усього три поверхи. Перший — солдати й важкі танки. Другий — маги, воїни та шамани. Останній — сам Король з усією вартою.

Їх упустили завдяки 30-му рівню Широ й десятому місцю в пріоритетному списку магів. Учасникам із високим пріоритетом дозволяли без труднощів проходити підземелля рангу E.

Увійшовши, Широ дещо згадала.

[Лірико, як ти минулого разу потрапила всередину сама?]

— Е-е… Просто прокралася. Хе-хе-хе.

[А, так само, як я.] — Широ всміхнулася.

Поплескала її по плечу й схвально кивнула.

*БУЛЬ-БУЛЬ-БУЛЬ!

Почулося булькання. Лірика дістала клинок.

Широ відступила: подруга мала проходити сама. Вона лише страхувала.

Звук наблизився. З’явився мурлок із маленьким іржавим мечем.

[Мурлок-солдат — 20-й рівень]

Лірика повернулася всім тілом і метнула зброю.

*БУМ!

Клинок ударив по мечу мурлока. Вона підстрибнула й підхопила його.

Розвернулася в повітрі, рубонула вниз і розітнула ворога навпіл.

Широ усміхнулася її вправності. Схоже, двадцятого рівня довго чекати не доведеться.

* * *

За кілька годин зачистки першого поверху Лірика нарешті досягла 20-го рівня.

[Вітаю. Які класи доступні?]

— Ем… Ельфійська мечниця із зіркою, Ельфійська майстриня меча та Ельфійська танцівниця з клинками. — Широ замислилася.

[Які переваги й недоліки?]

— Мечниця із зіркою дає п’ятнадцять відсотків до атак мечем, десять до Вправності й додаткові десять до Сили, коли атакую з повним імпульсом. Майстриня меча — двадцять до атак, п’ятнадцять до Вправності й додаткові п’ятнадцять до Сили. Але втрачаю більшу частину захисту й нові вміння.

[А останній? Танцівниця з клинками?]

Широ знала, що кожен ельф має шанс стати Ельфійським святим мечником. Та про класи на шляху до нього нічого не знала. Дещо могла припустити, але Танцівниця з клинками була зовсім новою: навіть чуток не чула.

— Ого. Двадцять відсотків до атак мечами, кинджалами й сегментними ланцюгами. Двадцять до Вправності та додаткові двадцять до Сили. Зате треба майже цілком відмовитися від захисту.

«Гм… Судячи з її розповіді, Танцівниця з клинками — клас, орієнтований на величезну шкоду. Мабуть, він дає або надзвичайно сильні критичні удари, або шкоду, що завдається протягом певного часу. З огляду на те, що я бачила в Лірики, цей клас їй цілком пасує».

[Який хочеш обрати?]

— Думаю, Танцівницю. Можливість швидко закінчувати бій знадобиться для самостійних походів.

[Роби, як вважаєш за потрібне. Якщо пам’ятаю правильно, кожен ельф може стати Ельфійським святим мечником? Сила цього класу має залежати від попередніх виборів. Отже, після Танцівниці твоя Ельфійська свята мечниця може спеціалізуватися на величезній шкоді.] — Широ усміхнулася.

— Що?! Звідки знаєш про цей клас?! Це одна з таємниць нашої раси!

[Маю джерела. Але чому таємниця? Хіба про це не знають усі?]

— Ну, раз знаєш, розповім. Зовні стосунки людей і напівлюдських рас виглядають добрими. Та ми всі знаємо, що люди хочуть нас пригнічувати. Кожна раса залежить від них, бо вони знають усі наші особливості. Ельфійський святий мечник має стати таємною зброєю проти людства, якщо до цього дійде. — Лірика зітхнула.

— Люди не сидітимуть спокійно, якщо дізнаються про таку силу. Насторожаться й стежитимуть за ельфами. Вони усувають будь-яке джерело небезпеки для своєї раси.

[Он як. Вузьколобі дурні. Займають таку малу частину світу й досі хочуть гнобити інших?] — Широ презирливо всміхнулася.

Жадібність була однією з основ людської психіки. Дуже мало хто міг опиратися їй — Широ це знала. Та кожен принаймні мав намагатися стримувати її заради добра своєї раси.

[Тоді доклади всіх зусиль, щоб отримати цей клас. Прихований хист допоможе.]

— Добре. Але дивуюся, що ти така… як сказати…

[Мислю широко?]

— Приблизно. Просто дивно, що так спокійно реагуєш. А якщо стану володаркою й поневолю людство? — пожартувала Лірика.

Широ знизала плечима.

[Тоді візьму відповідальність на себе. Хоча, чесно кажучи, людиною мене не назвеш. Напівлюдина, як ти, — мабуть, ближче до правди.] — Вона усміхнулася.

— Що?! Ти теж напівлюдина? У посвідченні наче було написано «людина»?

[У світі обману треба добре маскуватися.]

— А якщо розповім іншим?

[Тоді просто втратиться довіра.] — Широ знизала плечима. Не заперечувала, щоб Лірика знала: вона не людина. Звісно, про те, що вона монстр, поки не скаже.

Із цим треба почекати.

— О, Широ… — пробурмотіла подруга. Та довіряла їй достатньо, щоб відкрити свою нелюдську природу. Хоч це й не вся правда, Лірика розуміла: така людина мусить приховувати частину життя заради безпеки.

[Отже, який клас обираєш?]

— Думаю, Танцівницю. Мама казала, що шлях зірок добрий, але кожна наступна складніша. Танцівниця з клинками мені більше підходить. — Лірика натиснула на цей клас.

— А? Не надто складні умови. Перемогти трьох босів: мечем, кинджалом і батогом. П’ять каменів мани рангу D. Набрати двісті п’ятдесят очок Сили, Спритності й Захисту разом.

[Скільки в тебе загалом у цих трьох характеристиках?]

— Триста двадцять.

[Одну вимогу виконано. Спробуй решту в цьому підземеллі.]

— Але не маю ні батога, ні кинджала. Лише подвійний клинок, який навіть мечем назвати важко.

[Дещо знайдеться. Не хвилюйся. Проблема — як битимешся без подвійного клинка. Тіло пристосувалося до нього. Як думаєш, пам’ятає інші рухи?]

— Маєш на увазі м’язову пам’ять?

[Так.]

— Можливо… Але не певна. — Лірика похитала головою.

[Треба опанувати основи кожної зброї. Завжди можеш утратити головну й муситимеш обійтися іншою. Потренуєшся — користуватимешся всім, що доступне.]

— Але це ж важко, — поскаржилася Лірика. Опанувати основи володіння кожним видом зброї було нелегко: потрібно не лише вивчити нові прийоми, а й приборкати звички, набуті під час роботи з іншою зброєю.

Наприклад, сокира й кинджал вимагали різних рухів. Важкою зброєю потрібно керувати, зважаючи на її інерцію, тоді як легкому кинджалу це не потрібно. Щоб опанувати всі види зброї, Лірика мала стежити, аби звички, набуті з одним видом, не заважали користуватися іншим.

[Не обов’язково. Я опанувала кожну зброю краще за базовий рівень, бо вчилася з дитинства.]

— Хіба зараз ти не дитина? — розгубилася Лірика.

[З ще молодшого віку. За кілька років навчилася приборкувати звички й стала вправнішою.] — Широ усміхнулася.

«Треба пам’ятати: зараз у мене тіло тринадцятирічної. Не варто говорити про досвід минулого життя».

[У будь-якому разі, більшість ворогів на першому поверсі ти вже вбила. Здолаймо вартового обеліска й піднімімося далі.]

— Добре. — Лірика кивнула. Вони рушили до нього.

Прибувши на місце, вони побачили обеліск посеред острова й боса, який плавав у воді.

Відчувши дівчат, пірнув і стрімко вистрибнув.

*БАХ!

Важко приземлився, відкривши їм усе тіло.

Слизький, видовжений, огидний гібрид жаби й вугра. Паща тягнулася майже до лап. Від рядів зубів обидві зіщулилися з відрази.

Усе тіло вкривали сині хвилясті візерунки. На спині росли плавці.

[Мурлок — Річковий вартовий — 20-й рівень — Елітний]