Розділ 45 — Фіолетовий кинджал

Широ відскочила й зависла в повітрі.

З легкою усмішкою спостерігала за боєм.

Лірика викликала зброю й кинулася на мурлока.

*БУЛЬ-БУЛЬ-БУЛЬ!

Ступивши вбік, легко ухилилася. Клинок засвітився червонуватим світлом.

Розпечене лезо!

Два удари вмінням випалили хрест на боці чудовиська.

*БУЛЬ-БУЛЬ!

Мурлок люто скрикнув і змахнув хвостом. Лірика швидко ковзнула землею, ледь уникнувши удару.

Встромила клинок у землю й злетіла йому на спину.

Обертаючи зброю, залишила на тілі численні рвані рани.

Очі мурлока спалахнули червоним. Навколо заблищали іскри.

Лірика швидко відстрибнула, уникаючи блискавок.

Розвернулася на нозі й вигнула все тіло. Здійнявся вихор.

Удар вихору!

*ХРЯСЬ! ХРЯСЬ!

На спині лишилися дві глибокі жахливі рани. Імпульс руху посилив удари.

Не втрачаючи його, Лірика переставила ноги й нахилилася вниз.

*БАХ!

Лезо глибоко ввійшло в плоть, але хвоста не відтяло.

Вона насупилася.

Мурлок вигнувся назад під неприродним кутом. Паща розкрилася, наче хотіла проковтнути дівчину цілком.

Лірика копнула клинок, вивільнила з хвоста й перекотилася вбік.

*БУМ!

Голова вдарила об землю, здійнявши хмарку пилу.

Швидко зорієнтувавшись, вона примружилася.

Крізь пил мелькнув хвіст.

*БУЛЬ-БУЛЬ!

Мурлок вирвався з хмари й кинувся на Лірику. Вона хутко стрибнула вгору, щоб її не проковтнули.

*БУМ! БУМ! БУМ!

Зруйнувавши більшу частину місцевості, чудовисько задерло голову, наче збиралося пожерти все навколо.

— Моторошний виродок, — пробурмотіла Лірика, насупившись.

Неприродно велика щелепа дратувала й викликала глибоку внутрішню тривогу.

На таке огидне створіння важко було дивитися.

Широ тим часом дедалі більше тішилася боєм подруги.

Її рухи були плавними, а прихований хист почав розвиватися.

Лірика додавала власні рухи, переходячи від одного вміння до іншого й не порушуючи темпу.

Широ помічала навіть тонкі зміни центру ваги, узгоджені з кроками й поворотами зап’ястка.

«Із таким розвитком вона може стати наймолодшою з тих, хто опанував мою Зону атаки. І в цьому житті, і в минулому». Така союзниця полегшить майбутні підземелля. На високих рівнях проходити самій було важко.

Усі монстри мали власні вміння, здатні швидко вбити шукача пригод.

Поки Лірика билася, Широ перевірила здоров’я боса.

[Мурлок — Річковий вартовий — 20-й рівень — Елітний]

Здоров’я: 39 300/75 000

Мана: 20 590/50 000

«Скоро загине», — подумала з усмішкою.

Мурлок ударив лапами по землі. Лірика ухилилася.

Глибоко встромила клинок у тильний бік його кисті, розвернула тіло й копнула зброю.

*БАХ!

Удар вирвав великий шмат плоті. Лірика знову впіймала клинок.

Продовжуючи рух, рубонула по оці.

*БУЛЬ-БУЛЬ-БУЛЬ!

Переконавшись, що подруга справляється, Широ взялася за зброю для наступних двох босів.

Батіг і кинджал.

Треба було зробити так, щоб вони не зламалися через міцність, залежну від мани.

Сховала руки за спиною й почала уявляти креслення.

«Кинджал 20-го рівня має бути сильним, жорстким і потужним. Не такий метальний, яким користуюся сама. Потрібна висока міцність».

На долоні блиснула блискавка. З’явилися металеві волокна й почали з’єднуватися.

Вони скручувалися разом. Широ зробила кожен складник дуже жорстким, поволі формуючи кинджал.

Створила чип уміння й додала до зброї Маскування.

[Посилений орфенієвий кинджал (Фіолетовий) — 20-й рівень]

Пробивна здатність: +20

Міцність: +20

Частота критичних ударів: +20

Критична шкода: +25

Кровотеча: +20

Гострота: +20

Пасивне вміння: Манове відновлення

Манове відновлення — відновлює міцність, коли користувач вкладає ману в клинок.

Міцність: 40 000/40 000

Ось що вдалося створити. Фіолетовий ранг коштував неймовірних сорока п’яти тисяч одиниць мани. Така кількість у зброї 20-го рівня легко піднімала її до фіолетового.

Прокручуючи кинджал, Широ усміхалася.

Конструкцією він нагадував її колишній. Орфеній належав до найгостріших, але й найкрихкіших матеріалів. Єдиною проблемою була міцність.

Теперішній кинджал переважно повторював той, тільки на нижчому рівні.

*БУМ!

«Саме вчасно». Мурлок упав без ознак життя.

Лірика не надто втомилася, лише трохи задихалася.

М’яко приземлившись поряд, Широ поплескала її по плечу.

[Молодець.]

— Дякую. Але треба було вбити швидше. — Подруга зітхнула й сіла.

Широ знизала плечима. Прагнення вдосконалюватися було рисою, яку їй завжди подобалося бачити в інших.

Зібравши здобич із тіла, Лірика вже хотіла йти на другий поверх, але Широ спинила її.

[Візьми.] — Передала кинджал.

— Хм? Кинджал… О БОЖЕ, ФІОЛЕТОВИЙ РАНГ! — Руки Лірики навіть затремтіли.

Таке спорядження було надзвичайно рідкісним навіть на передовій. Серед низькорівневих речей траплялося частіше, та все одно дуже рідко.

— Де ти взяла?!

[Без запитань. Пройди з ним наступний поверх і вбий боса. Потім повернеш, а для останнього дам батіг.]

Зрозумівши тонкий натяк, Лірика перестала розпитувати.

На другому поверсі кілька разів змінила хват, намагаючись призвичаїтися до зброї.

[На відміну від подвійного клинка, кинджал не дає такої дальності й шкоди. Шукай вразливі місця та влучай у них.]

— Що маєш на увазі?

[Як і люди, монстри мають природні слабкості. Наприклад, сухожилля. Переріж — і не зможуть рухатися.] — Широ усміхнулася.

[Зруйнуй хребет — упадуть. Звісно, можна й у задній отвір, але кинджалом цю слабкість не використаєш.]

«На щастя», — подумала Лірика.

[Рухайся швидко й атакуй вразливі місця. Обходити ворога й різати сухожилля — основа для кожного, хто користується кинджалом. Новачка чи досвідченого бійця.]

Лірика кивнула й заплющила очі, пригадуючи відчуття подвійного клинка. На цьому поверсі мала допомогти м’язова пам’ять.

На щастя, тут були маги, солдати й шамани. Від магії ухилятися складніше, проте вона мала впоратися.

Підкравшись до першого загону мурлоків, Лірика придушила хвилювання й примружилася.

«Три маги, два солдати. Спершу до магів, уникаючи солдатів. Якщо почну із солдатів, доведеться ухилятися від заклять».

Глибоко вдихнула, заспокоюючись, і розплющила очі.

Кинулася вперед, низько пригнувшись.

Маги відразу помітили її. Полетіли три вогняні кулі.

«Згадай те відчуття, згадай…» — повторювала вона подумки, намагаючись ухилитися.

Поворотом на одній нозі уникнула першої кулі.

Притиснула долоні до землі й прослизнула під двома іншими.

«Я… змогла!» — зраділа. Переконавшись, що не втратила ритму, продовжила наступ.

Солдати підняли мечі. Лірика перевела кинджал у зворотний хват.

*ДЗЕНЬ!

Меч зіткнувся з ним. Вона вигнулася й копнула мурлока в голову.

Той відсахнувся, звільнивши достатньо місця, щоб схопити другого солдата.

Порізала зап’ясток і змусила випустити меч.

*БУМ! БУМ! БУМ!

Три вогняні кулі полетіли до неї, але Лірика прикрилася мурлоком.

*БУЛЬ-БУЛЬ!

Він заверещав від болю: вогонь обпік спину.

Відкинувши ворога, мов сміття, вона рушила до першого мага.

Той у паніці спрямував на неї посох.

Лірика схопила його й потягнула. Маг одразу втратив рівновагу.

Ударила лівою ногою під коліна. Ноги підігнулися.

*ПФФФ!

Одним швидким рухом перерізала хребет і шийні артерії. Бризнула кров.

«Пфу!» — Виплюнувши кров, що потрапила до рота, перекотилася вбік від вогняних куль.

Набрала жменю піску й землі та кинула наступному магові в очі.

*ПФФ!

Поки той не бачив, перерізала шию. У списку залишилася одна ціль.

З останнім магом вирішила покінчити швидко.

Прокрутила кинджал, розігнала рух і метнула його.

*ПАХ!

Широ підняла голову: кинджал летів у воду. Зовсім не влучивши в ціль, уже мав упасти. Вона повела зап’ястком.

Зброя встромилася в крижану стіну.

Побачивши, як Широ затулила обличчя долонею, Лірика зрозуміла помилку. М’язова пам’ять дещо зберегла, але до метання кинджалів вона ще не звикла.

Швидко перекотилася від вогняної кулі, підняла впалий посох і побігла до стіни. Підстрибнула.

Вирвала кинджал, перекинулася назад і м’яко приземлилася.

Легко прикінчивши мага, зітхнула.

Уже збиралася заговорити, коли повз обличчя пролетів крижаний шип.

*БУЛЬ!

Лірика озирнулася на крик. Це був мурлок, якого вона спочатку відкинула. Шип пронизав череп. Солдат безсило впав.

[Не втрачай пильності. Перш ніж відвернутися, переконайся, що всі мертві.]

— …Зрозуміла.

[І навіщо кинула кинджал? Ніколи не тренувалася. Звідки взяла, що вистачить точності й сили для вбивства мага?]

— Я… Просто подумала… В інших це виглядає легко.

[Треба контролювати рух зап’ястка, силу руки й точку випускання кинджала. Усе впливає на правильний кидок. Якщо чогось бракує, зброя, найімовірніше, не влучить із достатньою силою.] — Широ взяла кинджал.

Не озираючись, повела зап’ястком і метнула його в дерево.

[Бачиш? Наче недбало кинула, тому виглядає легко. Думаєш, справді легко?]

Лірика похитала головою.

[Тоді якого біса спробувала?!]

Подруга опустила очі.

Широ знала, що іноді мусить бути суворою. Хоч як хотілося допомагати, необережність дозволить Ліриці набути поганих звичок.

[Якби я не спинила кинджал, він упав би у воду. Ти втратила б зброю. Навіть із подвійним клинком у запасі — що робитимеш, коли не залишиться нічого?]

— Вибач… — Вона усвідомила серйозність помилки.

Зітхнувши, Широ повернула кинджал.

[Побудемо тут якийсь час, щоб я навчила тебе володіти кинджалом.] — написала Широ й дістала ще один кинджал.

Треба переконатися, що Лірика розуміє основи.