Розділ 46 — Батоги

Чотири дні. Саме стільки Ліриці знадобилося, щоб заслужити схвалення Широ.

За десятибальною шкалою, де одиниця — пристойний боєць із кинджалом, а десятка — ветеран, вона отримала 2,5. Широ, звісно, опинилася б далеко за межами шкали.

*ТУК!

Кинджал глибоко ввійшов у череп мурлока-шамана. Лірика помасажувала зап’ясток.

Широ змушувала її влучати в нерухому ціль на бігу та під час сальто. Це був лише перший із чотирьох етапів.

На другому ціль теж не рухалася, але Широ заважала магією. На третьому треба було влучати в рухому. На останньому — застосувати все разом проти натовпу мурлоків.

Таке напружене навчання значно поліпшило володіння кинджалами.

Широ була приблизно на сімдесят п’ять відсотків певна, що Лірика здолає вартового обеліска другого поверху без зайвих труднощів.

Про всяк випадок створила другий кинджал. Магнітний складник притягував обидва один до одного, дозволяючи повертати зброю будь-коли. Що більше мани вкладеш, то сильніше притягання.

Спершу це було вміння обладунку для танків. Проте Широ додала його до кинджала, маючи кілька ідей застосування.

[Іди до вартового. Я, як завжди, спостерігатиму. Використовуй усе, що маєш. Магнітна властивість дає багато можливостей, деякі навіть важко уявити.] — Вона усміхнулася.

Ідей вистачало, та хотілося дати подрузі радість власного відкриття.

— Добре. — Лірика теж відчувала: час. Не хотіла затримуватися надовго, бо попереду ще останній бос, та ще й із батогом.

Цього разу дозволялося вільно користуватися подвійним клинком. Звикнути до батогів вона не встигне, але хотіла перевірити, на що з ними здатна.

Підійшовши до боса, глибоко вдихнула.

[Мурлок — Великий маг — 20-й рівень — Елітний]

Великий маг був більшим за звичайного мурлока-мага. Приблизно втричі.

Широ позіхнула. Сама, мабуть, убила б його за кілька хвилин. Таке велике тіло — легка ціль для її особливого підходу.

Зробила крижаний гамак і лягла на живіт, неквапно спостерігаючи за боєм Лірики.

«Рухатися. Не стояти на місці. Бити по слабких місцях. Можливо, змусити поранити себе власною магією». Вона ухилилася від першої атаки.

Кинулася до ахіллового сухожилля, примружилася й полоснула обома кинджалами.

Лише насупилася: залишили неглибокий слід.

Не затримуючись довше, ніж потрібно, перебралася до другої ноги й ударила щосили.

Те саме. Лірика зрозуміла: загальної сили замало, щоб пробити товсту шкіру.

*БАХ!

Мурлок тупнув. Ударна хвиля розійшлася навколо.

— УРГХ! — Вона застогнала від удару.

Ковзнула землею й відновила рівновагу.

Температура піднялася. На неї летіла величезна вогняна куля.

Глибоко вдихнувши, Лірика побігла навколо ділянки влучання, стискаючи зуби від жару.

Одяг не горів, проте здавалося, що її підсмажують живцем.

Повела зап’ястком і метнула кинджал у лапу. Він увійшов глибоко.

Ступила на нього, стрибнула на коліно мурлока й повернула зброю магнітним притяганням.

Ухилилася від удару лапою та побігла до сухожилля стегна.

«Якщо переріжу сухожилля стегна, ще більше обмежу його рухливість. З’являться нові сліпі зони, якими я зможу скористатися», — подумала вона.

Міцніше стиснула кинджали й спрямувала силу через усе тіло, застосувавши Зміцнення тіла. Просте вміння, яке короткими сплесками підвищувало фізичні можливості.

*ПФФ!

Промчавши повз стегно, глибоко встромила леза. Кров забризкала все навколо.

Сила опору й кров на кинджалі змусили її втратити контроль над ним.

Згадавши зброю в плоті мурлока, Лірика повернула все тіло.

Підхопила кинджал і завмерла. Наче осяйнуло.

«Повертаючись до мене, кинджал майже не зустрічав опору й розрізав ще більше плоті на своєму шляху. Це зайняло трохи більше часу, зате сила удару була такою, якої я зараз навряд чи досягла б сама. Можливо, завдяки магнітному притяганню кинджала я зможу завдати босу більше шкоди», — подумала Лірика.

Широ всміхнулася, помітивши блиск у її очах.

Підвелася й вирішила дивитися уважніше. Нарешті стало цікаво.

Лірика схопилася за гілку й випросталася, збираючись перевірити, чи можна не лише притягувати кинджал, а й відштовхувати.

Влила ману з таким наміром і всміхнулася: зброя прагнула вирватися з рук.

«Треба правильно вибрати мить. Дістати кинджал і розмахнутися, а потім відштовхнути, щоб максимально посилити імпульс». Уже готувалася спробувати, коли до неї полетіла лапа.

Швидко відштовхнулася від гілки. Насупилася: маг відкинув дерево, на якому вона стояла.

Навіть товсте коріння не завадило легко вирвати його.

На щастя, тепер бос лежав на животі. Через перерізане сухожилля не міг рухати ногою.

Приземлившись, Лірика кинула один кинджал і побігла до мага.

Під дією вкладеної мани він полетів до неї. Вона примружилася, вибираючи мить.

«Зараз!»

Розвернула тіло й використала інерцію зброї, щоб полоснути по шийній артерії.

*ПФФФ!

Сила кинджала залишила величезний розріз уздовж шиї.

— Бінго! — не втрималася Лірика. План спрацював.

Визначившись із планом атаки, Лірика доволі швидко вбила боса.

Той не міг рухатися, а більшість заклять не влучала.

Завдавши останнього удару, Лірика важко опустилася й лягла на спину.

*ПАХ!

До обличчя торкнувся холодний рушник. Вона зняла його й побачила усміхнену Широ.

[Вітаю. Добре, що зрозуміла основний спосіб атаки двома кинджалами: інерцію. Пам’ятай, імпульс допомагає їй збільшувати силу удару в кілька разів.]

Лірика кивнула й вирішила полежати, доки рушник охолоджував обличчя.

— Широ, цікаво: звідки рушник?

[Здивуєшся, скільки всього маю в інвентарі. Дістала, заморозила й розтопила.] — Та знизала плечима.

— Ясно… Хіба люди не зберігають там обладунки, зброю й важливі речі?

[Знаю. Просто в мене багато різного.]

Вона не брехала: в її інвентарі справді лежало кілька запасних видів зброї, зібраних із босів.

Але переважали повсякденні речі: одяг, їжа, камені мани, спорядження для виживання — наприклад, намети. Зброя займала лише невелику частину.

[Добре відпочинь. Далі фінальний бос.] — Широ усміхнулася.

Сівши на камінь, вирішила створити батіг.

Широ не відразу визначилася, який саме батіг потрібен Ліриці. Різновидів було кілька, але головні — гладкий, із шипами та з лезами.

Гладкі переважно використовували для катування, тож цей відпадав. Шиповані давали високу швидкість атак, але меншу шкоду.

З лезами — навпаки. Більша шкода ціною гнучкості, ваги й швидкості.

За обставинами можна було змінювати два види.

Проте Широ вважала, що перемикатися в бою між двома різновидами батога було б надто клопітно й дратувало б.

«Якщо вбудую леза в батіг, потрібно зробити так, щоб їх можна було за бажанням висувати й ховати», — подумала вона. Це дозволило б поєднати всі три основні різновиди в одному батозі.

Переконавшись, що Лірика не бачить процесу, взялася до створення.

«Кожен сегмент має містити мікропоршень для висування й втягування леза. Перемикач — біля великого пальця, щоб легко дістатися. Сегменти також мають подовжувати й скорочувати батіг.

Так він підходитиме і для далекого, і для ближнього бою. Найкраще ущільнити наноботів і посилювати конструкцію під час скорочення».

Вона уявила будову в руці. Порожню оболонку пронизували неоново-сині вогники, поки всередині формувалися механізми.

Додала Маскування й усміхнулася.

[Орфенієвий батіг із лезами — 20-й рівень (Синій+)]

Гострота: +25

Кровотеча: +25

Швидкість атак: +25

Шанс накласти стан: +25

Пасивні вміння: Керування лезами, Зміна довжини

Керування лезами — вливайте ману й натискайте кнопку, щоб змінювати довжину лез у сегментах. Довші леза завдають більше шкоди, але пропорційно зменшують швидкість атак.

Зміна довжини — вливайте ману, щоб подовжити чи скоротити батіг. Довший завдає більше шкоди. Коротший має більшу міцність.

Міцність: 45 000/45 000

Підвівшись, Широ підійшла до подруги.

[Батіг для наступного боса. Спробуй відчути його.] — Усміхнулася й передала зброю.

— Мене вже не дивує, скільки зброї ти дістаєш зі свого інвентарю. Таке враження, що можеш витягти звідти цілий арсенал. — Лірика всміхнулася.

«Не поспішай із висновками». З майбутнім запасом мани Широ зрештою стане рухомою фортецею.

Щойно Лірика взяла батіг, усередині наче щось клацнуло. Накотило знайоме відчуття.

Широ завмерла, помітивши зміну.

Вони переглянулися. Думки Лірики наче вибухнули.

— Це жарт…

[Спробуй. Лише так перевіримо.]

Вона кивнула й підійшла до дерева.

Подовжила батіг, влила ману й висунула леза.

Глибоко вдихнула та повела зап’ястком.

*ХВІШШШ!

Батіг розітнув повітря й перерізав дерево навпіл.

— Просто… нічого не кажи, Широ… — Лірика відклала його.

[Знаєш, як хочеться дати тобі ляпаса? У кого буває прихований хист одразу до двох видів зброї?!] — Широ щиро приголомшив цей факт.

У минулому житті одна людина з прихованим хистом серед сотень мільйонів могла піднести становище цілої країни. Навіть якщо хист був не найкращим.

Два — немислимо. А Лірика їх мала.

[Не знаю, який бог благословив тебе чи який приз витягнула з генофонду. Але багато хто захотів би задушити за таку удачу. Більше не смій скаржитися, що хтось талановитіший. Ти вже суперечиш будь-якій логіці!]

Лірика лише кивнула на повідомлення.

— Хоча трохи бракує рівноваги.

[Тоді, може, два батоги?] — Подруга схвально кивнула.

[Поки потренуйся з одним. За хвилину дам другий.] — Широ збиралася випити зілля мани.

Дивлячись на тренування, вона міркувала про нову зброю Лірики.

«Поєднання двох талантів. Отже, потрібен незвичайний гібрид. Головна проблема — виготовлення. Не можу постійно давати нанотехнологічну зброю: це не розв’яже всього. Може, запросити Геліона й допомогти йому стати кращим ковалем?» У голові з’явилося креслення.

Тонкий подвійний клинок, який розділяється на два мечі або перетворюється на батоги. Поєднання двох талантів Лірики, нечуване в цьому світі.

«Можливо, це й буде майбутній Ельфійський святий меч». Широ всміхнулася в передчутті.