Розділ 47 — Єднання з чотирма стихіями

Давши Ліриці другий батіг, Широ побачила, як поволі формується Зона атаки.

Зі зброєю в кожній руці подруга створювала навколо себе вихор сріблястих вогнів.

*ПЛЕСЬ! ПЛЕСЬ! ПЛЕСЬ!

Широ поплескала. Лірика підійшла.

[Зможеш із ними сама здолати боса?]

— Можливо. Думаю, шанс п’ятдесят на п’ятдесят.

Прихований хист був, та навіть першого разу знадобився час, щоб звикнути. Іти на боса після кількох годин тренування — божевілля.

[Доклади всіх сил. Спробуй віддатися цьому відчуттю й розвинути його. Дій за рухом.] — Широ усміхнулася.

Лірика кивнула. Вона це розуміла. Але розуміти й виконати — різні речі.

Для справжнього втілення потрібні невтомні тренування й дедалі гостріше відчуття власного хисту.

Повела зап’ястками, прибрала батоги й приготувалася до останнього боса.

Вони активували обеліск. Сприйняття змінилося, і дівчата опинилися посеред величезного острова.

Король мурлоків мав величезне тіло з випнутими м’язами. На кінцівках майже не було жиру, тож лапи, схожі на руки й ноги, виглядали безглуздо поруч із масивним тулубом.

Плащ і два великі мечі за спиною.

[Король мурлоків — 20-й рівень — Елітний — Бос]

Охорону переважно складали важкі бійці з дещо товстішим панциром.

[Мурлок-королівський гвардієць — 20-й рівень]

Широ високо підстрибнула, сховалася й стала спостерігати.

Лірика заплющила очі, трохи віддаючи контроль своєму хисту. Аура змінилася. Вона розгорнула два батоги.

Король махнув рукою. До неї рушили двоє гвардійців.

*ХВІШШ! ХВІШШ!

Два різкі удари влучили в очі крізь прорізи шоломів. Охоронці впали, затуляючи їх від болю.

«Їх зовсім не обов’язково вбивати. Досить позбавити зору й зосередитися на босі», — подумала Лірика й різко повела зап’ястком.

Рухом зап’ястка Лірика послала батіг, мов змію, до Короля.

*ДЗЕНЬ!

В останню мить висунула леза, посилюючи удар. Проте Король навіть не здригнувся, заблокувавши одним мечем.

Повернула батіг і кинулася вперед.

Змахнула обома, схрещуючи їх, наче ножиці.

*ДЗЕНЬ! ДЗЕНЬ!

Побачивши, що він знову блокує, Лірика всміхнулася. Втягнула леза саме вчасно, щоб батоги обвили мечі.

Смикнула зброю, відкриваючи прогалину в захисті.

Ударила Короля, відскочила й звільнила батоги від мечів. Граційно розвернулася та змахнула вгору. На тілі боса з’явилися дві глибокі рани.

Бій ішов на її користь: Король не міг рухатися так само швидко. Батоги ще й вимагали менше витривалості, ніж подвійний клинок. Легкий рух зап’ястка — кілька ударів.

Виснаження теж було добрим варіантом: можна поступово знімати здоров’я до одиниці.

Інші охоронці нападали, але Лірика ухилялася й атакувала кожного. Усе в кількох метрах від неї потрапляло в зону смертельних ударів.

Можливість миттєво скорочувати батоги дозволяла змінювати цю зону. У поєднанні з прихованим хистом — смертельна перевага.

Час минав. Лірика безжально била Короля. Невдовзі здоров’я впало до одиниці.

Обвила шию батогом із втягнутими лезами, стрибнула на плечі й намотала ще кілька разів.

Король безрезультатно борсався.

Сильно ступила на хребет і смикнула батіг щосили.

Саме тоді, коли удар набрав сили, Лірика висунула леза. Вони безжально врізалися в шию короля.

*ХРРРЯСЬ!

Голова відірвалася від плечей і глухо впала.

— Фух… — Важко видихнувши, Лірика заспокоювала нерви.

[Вітаю.] — Широ приземлилася поряд.

— УА-А-А! Я ТАК НЕРВУВАЛА! — Подруга кинулася до неї.

Міцно обійняла й розслабилася, притиснувшись обличчям до каптура.

Інь ударила крилом по її голові за вторгнення на свою територію. Ліриці було байдуже: вона чудово почувалася.

Широ дозволила їй робити як хочеться. Подруга старанно попрацювала заради перемоги.

Трохи відпочивши, та відійшла до тіла. Щаслива, втомлено всміхнулася Широ.

Зібрали камінь і здобич та приготувалися виходити.

Проте Широ зупинила її дотиком до плеча.

[Ось п’ять каменів рангу D. Підвищуй клас зараз.] — Вона усміхнулася. Більшості на 20-му рівні вистачало одного. Ельфійській танцівниці з клинками потрібно п’ять.

Таке підвищення буде помітним і може привернути небажану увагу.

Тому Широ хотіла зробити це в підземеллі.

— Але ж п’ять каменів рангу D! Сто п’ятдесят тисяч доларів! — Ліриці було ніяково постійно отримувати допомогу й подарунки.

[Чого соромитися? Пройду підземелля рангу D й поповню запас. Однаково використовую їх лише для годування маленької Інь.]

«І себе», — подумки додала Широ. Віддавши п’ять каменів, збиралася піти в підземелля рангу D: підвищити рівень і запастися їжею.

— Але…

Широ перервала її, клацнувши пальцями й приклавши палець до губ.

Розуміючи, що в деяких справах подруга вперта, Лірика прийняла камені. Усі вимоги виконано. Вона натиснула значок, і тіло огорнуло рожеве сяйво.

Рожеві та золоті вогники закрутилися навколо, мов пелюстки.

Світло трималося деякий час. Широ переконалася: робити таке поза підземеллям було б поганою ідеєю.

[Лірика — 21-й рівень — Ельфійська танцівниця з клинками]

Побачивши новий напис, вона усміхнулася.

[Вітаю. Зробила перший крок до рангу D.]

— Дякую. Мушу сказати, почуваюся неймовірно легкою.

[Дай собі день-два звикнути. Без доброго контролю тіла йти в підземелля небезпечно.]

— Знаю. — Лірика кивнула.

[А зброю замовлю в Геліона.]

Було вже пізно. Вийшовши, вони повернулися до гуртожитку.

* * *

Наступного ранку Широ насамперед пішла до Геліона.

Здивувалася черзі перед майстернею.

— Гм?.. О ЧОРТ! ЦЕ ВОНА! — хтось закричав. Майже всі відразу дістали сріблясті пластини для захисту заду. Ті, хто їх не мав, кинулися до Геліона, прагнучи захиститися якнайшвидше.

Люди попереду допомагали тим, у кого пластин не було. Згуртована спільнота діяла бездоганно.

Широ втратила дар мови.

«Лише перед небезпекою людство діє злагоджено. Це такий випадок?»

Напружені люди насторожено дивилися на неї. Коли ввійшла до майстерні, вже залишилася сама.

Геліон усміхався, витираючи піт із чола.

— О, Широ! Треба подякувати. Справа процвітає. Звичайні пластини на зад приносять стільки грошей! — Він засміявся й поплескав її по плечу.

[Ой-ой. Наче якась крихка пластина зупинить мої атаки.] — Вона написала це з легким презирством.

Геліон знизав плечима.

— То що привело сумнозвісну Принцесу — руйнівницю анусів до моєї скромної крамниці?

[Знову хочу замовити зброю.] — Широ дістала папір і намалювала придуману конструкцію.

Подібна до подвійного клинка Лірики, але леза могли розсуватися й видовжуватися в батоги. Центральне руків’я роз’єднувало зброю на два батоги чи два мечі.

Побачивши креслення, Геліон заціпенів.

— Що це за технології майбутнього?! Розумію призначення деталей. Але як, у біса, зробити таке?!

[Механізм узятий із цього батога.]

Широ дістала нанотехнологічний батіг, замаскований під орфенієвий, і від’єднала сегмент.

Роздивляючись компактні й складні деталі, вміщені в сегмент, Геліон захоплювався майстерністю їх виготовлення.

— Як хтось узагалі це виготовив?! — Він оглянув зброю.

— Ні. Точно не зроблю. Понад мої можливості.

Повернув її Широ.

— Скажи чесно. Ти пограбувала якийсь клятий військовий об’єкт чи що? Як, у біса, взагалі дістала настільки божевільну річ? — запитав він.

Та знизала плечима.

[Отже, зробити не можеш?]

— Поки ні. Може, після кількох підвищень класу й із потрібним обладнанням. Інакше не бачу, як наблизитися до цього.

[Тоді два батоги й подвійний клинок 25-го рівня. Один батіг із шипами, інший — із лезами. Бажано зі змінною довжиною.]

— Хм… Подивлюся. Цей механізм підказав кілька ідей подовження й скорочення. — Широ кивнула.

[Матеріали потрібні?]

— Ні. Цілком безкоштовно. Перш ніж заперечиш, згадай, скільки заробив на пластинах. Матеріалів для твоєї зброї більш ніж досить.

Широ поміркувала й визнала це слушним. Справді так.

[Добре. Дякую за працю.] — Вона вийшла.

Наступною була її головна справа: відвідати Асоціацію магів і дізнатися свій рівень єднання зі стихіями.

Там Широ підійшла до адміністраторки.

[Можна до залу єднання? Мені казали, що сьогодні дозволено.]

Та втомлено всміхнулася.

— Боюся, сьогодні заходить друга десятка. Перша могла вчора.

[Що?] — Широ завмерла. Справді. Під час свята нищення… Кхм. Під час підйому рейтингом забула, що вже могла ввійти.

— Не хвилюйтеся. Керівник передбачив це й залишив місце. Шейну, колишньому десятому, сьогодні зал не був би доступний. Займете його місце.

[А, дякую. Тоді можна?]

— Так. Але надалі приходьте в належний час.

[Зрозуміло.]

Адміністраторка провела її на другий поверх. За низкою дверей відкрилася величезна кімната.

Широ не бачила стін: перед нею наче розкинулося нічне небо з мерехтливими зорями. Вона зовсім не відчувала, що перебуває в кімнаті.

— Усе просто. Сядьте посередині й медитуйте. Повільно спрямовуйте ману, і єднання зі стихіями проявиться. — Широ кивнула.

Сіла в центрі, погладила Інь і заплющила очі.

Навколо спалахнула бліда аура. Секретарка нарешті пішла.

Поволі мана змінилася. Проступили кольори.

Кришталево-блакитний, темно-фіолетовий, мерехтливо-жовтий і сріблясто-блакитний.

Усього чотири. Вони безперервно коливалися.