Розділ 48 — Пошкоджені зв’язки

Кришталево-блакитний — лід.

Темно-фіолетовий — тінь.

Мерехтливий жовтий — блискавка.

А сріблясто-блакитний — метал.

Чотири кольори хвилювалися в аурі Широ, хоча сама вона цього не помічала. Зараз вона цілковито зосередилася на тому, щоб витягувати ману з глибин своєї душі.

Вона занурилася в саму основу своєї манової структури, а над нею засяяли зорі.

Зали єднання були особливими місцями. Їх проєктували, облаштовували й удосконалювали так, щоб люди могли пробуджувати свої стихії.

Більшість пробуджувала одну стихію, зрідка — дві, проте всередині Широ гармонійно співіснували чотири. Вони підтримували одна одну, розвивалися разом і компенсували взаємні слабкості.

Спочатку вона мала б володіти лише двома стихіями — блискавкою та металом завдяки наномантії. Лід з’явився після перевтілення в Сніжну дівчинку, а тінь — завдяки договору з Інь.

Розплющивши очі, Широ зрозуміла, що вже не перебуває у власному тілі.

Простір довкола був дивною мішаниною переплетених кольорів, завислих платформ, мерехтливих світлових куль і манових відростків, що м’яко погойдувалися.

— Я що, під кайфом? — пробурмотіла Широ. Тіло відчувалося дивно: тепер вона була лише світлим силуетом своєї звичної постаті.

Рухатися фізично вона не могла. Натомість її пересував сам намір.

Зосередившись на русі, Широ насупилася.

— Трохи незвично, але я впораюся.

Попереду вона побачила чотири основні платформи.

Вже збиралася рушити до них, коли зупинилася, збагнувши, де опинилася.

Вона перебувала всередині своєї сфери мани — місця, звідки черпала ману. У минулому житті їй уже доводилося бачити власну сферу мани.

Проте порівняно з колишньою нинішня нагадувала безладний клубок. Через розірвані кольорові зв’язки, що переплуталися між собою, її ледве можна було впізнати.

Широ простягнула руки, примружилася й склала долоні для закляття.

Кольорові потоки затремтіли. Вона зосередилася на тому, щоб розділити зв’язки, але, хоч як намагалася, ті не піддавалися.

— Якби вдалося все розплутати, ефективність моєї мани злетіла б до небес. Але чому манові зв’язки розірвані й розкидані? — насупилася Широ.

У людини чи монстра всі манові зв’язки впорядковані й поєднані між собою. Поки стихії не працюватимуть узгоджено, вони не зможуть розкрити свою повну силу.

На низьких рівнях це могло бути непомітно. Та коли вона підніметься вище й отримає потужніші закляття, витрати мани будуть у багато разів більшими, ніж в інших людей і навіть монстрів.

Наприклад, якщо хтось до виснаження запасу мани міг застосувати руйнівне закляття п’ять разів, їй вистачило б лише на один чи два. І це попри її величезний запас мани.

Розірвані й невпорядковані зв’язки траплялися рідко. Якщо їх пошкодити на високому рівні, спалах хаотичної мани всередині тіла вб’є людину. До того ж, щоб розірвати манові зв’язки, потрібно виконати кілька надзвичайно обережних дій: інакше вплинути на них важко.

«Мало хто заходився б руйнувати манові зв’язки, якщо можна просто вбити. Єдина причина зробити це — бажання завдати людині страшного болю перед смертю», — подумала Широ.

— То чому я народилася з пошкодженими мановими зв’язками? — пробурмотіла вона.

Це була величезна перешкода, адже відновити їх можна було лише кількома способами.

Важко зітхнувши, Широ вирішила спершу відвідати острови стихій.

Ці острови були маяками, що допомагали налагоджувати зв’язок зі стихіями й посилювати їх.

Що розвиненішим був острів, то сильнішим ставало єднання з відповідною стихією.

Поки що всі її острови були порожні: на них не було нічого, що допомагало б поглибити зв’язок зі стихіями.

З часом острови розвиватимуться. Але зараз усі її стихії, крім льоду, перебували на самому початку 0-го рівня. Лід же сягнув вершини 1-го й майже досяг 2-го.

Приземлившись на крижаному острові, Широ сіла в його центрі.

Довкола спалахнули кришталево-блакитні вогники, утворивши магічне коло.

Широ насупилася, відчувши, як із моторошною швидкістю наростає втома.

«Пошкоджені манові зв’язки заважають підвищенню рівня?» — подумала вона.

Якщо втома сягне небезпечної межі, її автоматично викине зі сфери мани.

Найгірше те, що рівень єднання треба було підвищити за один раз. Зробити це частинами вона не могла.

Глибоко вдихнувши, Широ збільшила кількість мани, яка відразу ринула до неї.

Острів затремтів, і лід почав розростатися по всій його поверхні.

Тіло Широ піднялося в повітря, а вона знову заплющила очі.

Довкола неї утворилася захисна куля кришталево-блакитної мани. Склавши руки для закляття, Широ ще посилила її приплив, проте мусила зціпити зуби: втома вже майже сягнула межі.

Розплющивши очі, вона випустила хвилю мани, яка розбила щит і перетворила острів на замерзлу тундру.

— КХА! — Широ кашлянула кров’ю, коли її силоміць повернуло в тіло.

З чола стікав піт. Вона насупилася.

Розірвані зв’язки заважали розвивати острів. Якщо вона хотіла й далі підвищувати рівні, потрібно було якнайшвидше відновити сферу мани. Інакше настане мить, коли жодні зусилля вже не допоможуть їй просунутися далі.

Витерши кров із губ, Широ підвелася, відчуваючи сильну втому.

Побачивши, що вона кашляє кров’ю, Інь занепокоєно цвірінькнула.

«Я в порядку, не хвилюйся». Широ усміхнулася й погладила Інь по голові.

Перевіривши свій статус, вона зраділа: підвищення вдалося.

[Ім’я: Широ

Раса: Сніжна дівчинка (Умови еволюції ще не виконано)

Звання: Тіньова імператриця, Монстр-початківець (Для підвищення звання вбито людей: 0/10)

Рівень: 30

Клас: Сніжна дівчинка★ (Триває підвищення зіркового рангу), Наномант

Здоров’я: 46 200/46 200

Мана: 73 700/73 700

Сила: 230 (+85) <+78>

Витривалість: 250 → 300 (+70) <+92>

Інтелект: 400 → 450 (+140) <+147>

Спритність: 340 → 400 (+75) <+118>

Вправність: 260 → 300 (+40) <+85>

Захист: 150 (+135) <+71>

< > = Бонус за звання

Невитрачені очки: 0

Єднання зі стихіями:

Лід — 2-й рівень

Блискавка — 0-й рівень

Метал — 0-й рівень

Тінь — 0-й рівень

Баланс: 629 500 дол. США

Спорядження (торкніться, щоб переглянути)

Уміння —

Сніжна дівчинка★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня, Створення меча, Створення лука, Створення важкої зброї.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Посилення (Спорядження), Легкий страх (Спорядження), Бар’єр мани]

Єднання з льодом 2-го рівня, за приблизною оцінкою, збільшувало шкоду її здібностей на 10%, а їхню ефективність — ще на 10%.

Тепер залишалося тільки вбити босів.

[Сніжна дівчинка★★]

Убити 20 босів 30-го рівня зі стихією льоду

30 крижаних ядер

Досягти 2-го рівня єднання зі стихією льоду ✓

Витерши піт, Широ вийшла із залів єднання.

— А, Широ! — гукнув Марк.

[Так?]

— Ви ж успішно досягли єднання? Треба записати його у ваше посвідчення, — сказав він і простягнув планшет.

«Метал і блискавку поки приховаю. Тінь рано чи пізно стане очевидною, коли Інь еволюціонує», — подумала Широ й зазначила єднання з льодом 2-го рівня та з тінню 0-го.

— Дякую. — Марк усміхнувся й забрав планшет. Зовні він здавався спокійним, та всередині був приголомшений.

«Вона володіє двома стихіями?! І одна з них — тінь. Можливо, цю стихію їй дав улюбленець. Тоді він справді особливий», — подумав Марк.

[Мої 30 крижаних ядер уже готові?]

— Так. Ми збиралися надіслати їх вам, але можете просто забрати. Ідіть за мною, — сказав Марк. Широ кивнула.

Йдучи за ним, вона знову думала про свої розірвані манові зв’язки.

Хто б це не був, усі завжди народжувалися з цілими мановими зв’язками. А її зв’язки були суцільним хаосом.

Отже, це або вроджена вада, або щось сталося з цим тілом до того, як вона його зайняла.

Сніжні дівчинки й жінки були монстрами, які могли утворюватися кількома способами. Перший — природний.

Мана накопичувалася в крижаному місці й поступово набувала свідомості.

Інший спосіб нагадував відтворення. Мана вбирала негативні емоції жінки, яка померла в крижаному місці, й поволі відтворювала її як Сніжну дівчинку.

Тож була велика ймовірність, що її тіло виникло саме так.

«Тоді попередня власниця цього тіла ворогувала з кимось, хто подбав про руйнування її сфери мани», — подумала Широ, примружившись.

Це все ускладнювало, адже вона не знала, хто той ворог. Могла просто йти великим містом, а хтось узяв би й зніс їй голову з плечей.

«Доведеться частіше ховати обличчя», — вирішила Широ.

«Мабуть, підійде маска від Аарім, що прикриває нижню частину обличчя».

Маска, яку можна будь-якої миті опустити чи підняти, допоможе приховати зовнішність.

«Хоча, можливо, я просто надто себе накручую». Широ знизала плечима.

Дійшовши до дверей, Марк попросив її трохи зачекати, а потім повернувся з коробкою.

— Тут 30 крижаних ядер, які ви просили, — сказав він із болем у серці. Якби його господар не наказав віддати їх Широ, Марк спробував би знайти якусь відмовку.

[Дякую.] Забравши ядра, Широ вийшла з будівлі.

«Дві третини завдання виконано. Тепер треба лише вбити 20 крижаних босів», — подумала вона, шукаючи підземелля 30-го рівня.

[Ліс срібного вовка, 25–30-й рівні]

[Гора єті, 30-й рівень]

Із п’яти міських підземель 30-го рівня лише два були пов’язані з льодом.

«Срібні вовки полюють зграями. Це дратуватиме. А кожен єті — вже сам по собі мінібос».

Обидва варіанти мали свої переваги, та Широ хотіла впоратися швидко й легко. Зрештою, їй потрібно було вбити 20 босів.

Вона обрала єті: на босів, які пересувалися поодинці, було простіше полювати, оминаючи решту монстрів.

Бої з вовками забрали б багато часу й сил… Ще та скалка в дупі.

Повернувшись до гуртожитку, Широ постукала у двері Лірики.

— Що сталося? — запитала та.

[Завтра матиму деякі справи, тож у гуртожитку мене не буде.] Широ не згадала, що збирається сама йти в підземелля.

— Знову підеш у підземелля рангу D, так?

[Ні.]

— Не бреши. Я тебе знаю, Широ. Просто візьми все необхідне й бережи себе, — зітхнула Лірика.

Широ була вперта. Лірика знала: поки інші намагалися уникати небезпеки, Широ шукала її, щоб підвищувати рівень. Як інакше тринадцятирічна дитина могла б уже досягти 30-го?

Широ усміхнулася й погладила Лірику по голові.

[Зрозуміла, не хвилюйся. Я обрала підземелля, яке мені під силу.]

— Добре…

* * *

Наступного ранку Широ рано вийшла з гуртожитку й дісталася брами на Гору єті.

Вона прослизнула всередину так, щоб жоден охоронець її не помітив.

Картина перед очима змінилася, і Широ оглянула місцевість. Як і обіцяла назва, вона опинилася на величезній горі. Довкола були небезпечні урвища: падіння з них могло вбити людину. Тихо падав сніг, а землю вкривали товсті шари снігу й льоду.

Звичайним шукачам пригод знадобилося б спеціальне спорядження навіть для того, щоб просто належно битися в цьому підземеллі.

Обелісків на горі не було. Боси перебували на різній висоті, тож Широ задерла голову й поглянула вгору.

Гору поділили на три висотні зони, а останній бос чекав на самій вершині.

Шукачам пригод доводилося миритися не лише з ненадійною опорою під ногами, а й із розрідженим повітрям, пронизливим холодом та раптовими хуртовинами.

Проте для Широ все це не мало значення: місцеві умови на неї не впливали.