Розділ 52 — Аукціон (Частина 1)

Почухавши потилицю, Широ трохи розгублено роздивлялася своє нове волосся.

Не те щоб їй не подобалося. Проблема була в майбутніх клопотах: із високою ймовірністю тіло змінюватиметься після кожної нової зірки, а пояснити таке зростання вона не зможе.

[Тобі подобається це волосся? Я сама ще не певна.] Широ збрехала, роздивляючись пасма.

— Воно гарне. Білі відблиски на кінчиках дуже незвичайні. — Лірика кивнула, переконавшись, що носова кровотеча спинилася.

Діставши носовичок, вона витерла ніс.

[Гаразд, досить про це. Ти вже підготувалася?] — запитала Широ.

— До набору?

[Так. Набір до фракцій починається за два дні. Треба підготуватися, щоб ти потрапила до пристойної гільдії. У добрій гільдії ризик загинути нижчий.]

— Так. Але не знаю, чи мене візьмуть. Із попередніх наборів знаю, що спочатку проводять вступну частину, потім п’ять етапів, а наприкінці роздають нагороди, — сказала Лірика, коли вони зайшли до гуртожитку.

[А як це відбуватиметься цього року, знаєш?] Широ хотіла перевірити її підготовку.

— На початку фракції представляють себе, щоб люди вирішили, до кого хочуть приєднатися. Влаштовують показові спаринги між різними фракціями й змагання в різних розважальних заходах.

— Далі йде перший етап — відбір воїнів. У ньому беруть участь усі шукачі пригод, які б’ються зблизька. Завдання щоразу змінюють.

— Другий етап — відбір магів. Як і на першому, участь обов’язкова для кожного мага.

— Перші два етапи скорочують кількість і магів, і воїнів. Після них залишається кілька тисяч учасників.

— Третій етап ще більше зменшує кількість претендентів. Його проводять у симуляції, щоб кожен міг викластися на повну.

— Четвертий нагадує турнір. Учасників, що залишилися, перемішують і розподіляють між кількома групами. Усі, хто не ввійшов до першої трійки своєї групи, вибувають.

— Останній, п’ятий етап — поєдинки один на один. Переможці груп потрапляють до першої десятки, двадцятки, двадцятип’ятки й так далі, залежно від їхньої кількості.

— Порядок випадковий, тож той, хто міг би посісти перше місце, спочатку може опинитися останнім у двадцятці. Учасники нижче двадцятого місця можуть викликати тих, хто стоїть вище, щоб спробувати ввійти до двадцятки.

— Нагороди передбачені для першої десятки, двадцятки, п’ятдесятки й сотні. Під час минулого набору десятка отримувала предмети рангу C. А переможцеві дали особливий предмет цього рангу, який у кілька разів підвищував його потенціал, — пояснила Лірика, коли вони зайшли до її кімнати.

Знову вмостившись на стільці, Широ схрестила ноги.

[Ми зареєструємося як шукачки пригод чи від школи?]

— Під час набору у фракції ми реєструватимемося від школи. Тоді школа зможе похвалитися, якщо велика фракція завербує когось із її учнів, — сказала Лірика.

[Зрозуміло. А, поки не забула: завтра знову піду у справах. Лише по деякі аксесуари.]

— Може, візьмеш мене з собою?

[Звісно. Назва крамниці трохи дивна, зате асортимент того вартий. Саме там я замовила наше вбрання.]

— Хе~ Тепер ще цікавіше. Не щодня побачиш такі добрі одяг і спорядження. Ще й не рвуться. — Лірика поглянула на своє вбрання.

[Вийдемо завтра рано. На добраніч.] Подруга кивнула.

Повертаючись до своєї кімнати, Широ побачила ще одну тінь.

Вона зігнула палець. З’явився шип і встромився тіні у скроню.

«Цьк. Маніяк». Насупившись, Широ почала розставляти пастки довкола кімнати.

За годину всі пастки стояли на своїх місцях.

Широ вирішила написати Аарім.

[Широ: Привіт, Аарім. Хотіла б зайти до твоєї крамниці й замовити ще один аксесуар із тканини монстра.]

[Аарім: Скільки, по-твоєму, цієї тканини в мене ще залишилося?!]

Широ здивувалася, як швидко та відповіла.

[Широ: Хочу лише знімну маску для обличчя. Чорну.]

[Аарім: Гм… Добре. Знаєш, чим платитимеш? Знову попрацюєш моделлю.]

[Широ: Не знаю, чи вийде. Зі мною буде подруга.]

[Аарім: Можете взяти участь у фотосесії разом.]

[Широ: Тоді завтра її запитаю.]

[Аарім: Якщо не захоче, запишу тобі в борг. Прийдеш позувати, коли матимеш час.]

[Широ: Дуже дякую.]

[Аарім: Без проблем.]

Відклавши телефон, Широ переодягнулася й лягла спати.

* * *

[Не проти попозувати зі мною в кількох нарядах? В Аарім досить гарний одяг.]

— Схожий на наш?

[Приблизно. Але наше вбрання я замовляла окремо. Воно трохи відрізняється від того, що вона має в наявності.]

— Хе-хе… Чому б і ні? Звучить весело, — сказала Лірика. Говорила вона спокійно, проте подумки вже уявляла, в якому вбранні побачить Широ.

Коли вони звернули в провулок, Лірика трохи насупилася.

— Ти впевнена, що крамниця тут?

[Місце трохи дивне, але це справді тут. Побачиш, коли дістанемося.] — написала Широ. Вони минули ще кілька поворотів.

[Крамниця товарів для сексуальних утіх Аарім.]

«…»

Побачивши вивіску, Лірика густо почервоніла й поглянула на Широ.

Та незворушно зайшла всередину.

— Ой! Широ, зачекай! — гукнула Лірика й побігла за нею.

До крамниці вони зайшли разом, причому Лірика ховалася за Широ.

— Ласкаво прошу~ А, ви вже тут. І ти привела подругу, як казала. — Аарім усміхнулася.

[Так, вона погодилася позувати зі мною.] Лірика тим часом нервово озиралася, думаючи про можливі наряди.

«Сподіваюся, одяг не відповідатиме назві на вивісці», — подумала Лірика. Образ Широ в чомусь непристойному ніяк не узгоджувався з її характером.

«Але приміряти щось незвичайне може бути цікаво». Лірика зашарілася.

Помітивши її реакцію й погляди на Широ, Аарім хихикнула.

«Треба дістати кілька виразніших нарядів», — подумала вона з усмішкою.

[Нічого непристойного.]

— Цьк. — І Аарім, і Лірика цокнули язиками. Широ дивилася на них без особливого захвату.

Лірика почервоніла, а Аарім лише усміхнулася ширше.

Вона сягнула під стіл і дістала маску.

— Ось те, що ти просила. Ззаду застібається на блискавку. — Широ кивнула.

Надягнувши маску, вона підтягнула тканину так, щоб закрити рот і ніс.

Дихати було легко. Широ дістала дзеркало й перевірила свій вигляд.

«Непогано. Нижню частину обличчя добре приховує. От тільки волосся надто легко запам’ятати». Вона роздивлялася білі відблиски на кінчиках.

— Ходімо до студії. — Аарім плеснула в долоні.

Лірика кивнула: їй кортіло значно більше, ніж Широ.

У студії Аарім показала їй свою колекцію одягу.

— Неймовірно, — пробурмотіла Лірика, побачивши величезний вибір нарядів.

[Скільки сьогодні треба приміряти?] — запитала Широ.

— Оскільки замовлення — лише маска, буде трохи легше. Тридцять комплектів.

— Тридцять?! — Лірика була приголомшена. Самі примірки заберуть купу часу, ще й фотографування.

— Це небагато. Минулого разу Широ приміряла понад сотню. — Аарім махнула рукою й узяла перший комплект.

Передала його Широ, а потім дала вбрання й Ліриці.

— Переодягайтеся, а я підготую камеру.

Широ кивнула й пішла до роздягальні. Переодягаючись, вона здивовано звела брову: змінилося не лише обличчя, а й уся постать.

Учора вона надто втомилася, щоб це перевіряти, але тепер зрозуміла, що трохи підросла. Її груди, поки що невеликі, теж трохи підросли.

«Цікаво, який вигляд мала власниця цього тіла в дорослому віці?» — подумала Широ.

Одяг із тканини монстра приміряти було значно простіше, ніж звичайний, адже тканина реагувала на ману.

Розширивши вбрання, Широ просунула руки в рукави й знову звузила його.

Додавши ще кілька речей, вона повністю переодягнулася.

Лірика замріяно роздивлялася Широ в новому вбранні.

[Погано почуваєшся? Якщо так, я виконаю й твою частину роботи.] — запропонувала Широ.

— А, ні, все добре, — сказала Лірика, отямившись. Вона не розуміла, як це можливо, але Широ ніби трохи підросла.

«Цікаво, якою вона буде, коли подорослішає…» — подумала подруга.

Повторюючи за Широ, Лірика здивувалася, як легко переодягатися. Навіть простіше, ніж у її нинішнє вбрання: воно складалося з кількох частин, а ці сукні переважно були цілісними.

— Гм… Якщо все так легко надягати, з тридцятьма нарядами впораємося миттю, — сказала Лірика, додаючи аксесуари.

Широ лише усміхнулася: скоро подруга сама відмовиться від своїх слів.

Вийшовши з роздягальні, вони побачили Аарім, яка вже все підготувала.

— Ходімо, зробимо кілька фотографій. — Вона усміхнулася й показала на місце з білим тлом.

* * *

— У-у-ух… — простогнала Лірика, нарешті закінчивши з останнім нарядом.

[Пам’ятаю, хтось казав, що впораємося миттю.] Широ хихикнула.

— Так, казала. Але ж у кожному наряді вона робить понад сотню фотографій! — Лірика сіла.

[Не так уже й страшно. Звикнеш — і на сотню фотографій витрачатимеш менше часу.] Широ всміхнулася.

— Мабуть. Але… страшенно втомлює, — поскаржилася подруга.

— Ти вже отримала своє замовлення, тож додаткової нагороди не буде, добре, Широ? — сказала Аарім. Та кивнула.

— А щодо твоєї подруги Лірики… Лови. — Аарім кинула їй USB-накопичувач.

Лірика впіймала його й з цікавістю роздивилася.

— Три терабайти? Навіщо він мені?

— Там три терабайти фотографій Широ як моделі, включно з сьогоднішніми. Якщо не хочеш—

— Хто сказав, що не хочу? — швидко відповіла Лірика й заховала накопичувач в інвентар.

Аарім лише хихикнула. Саме такої реакції й чекала.

— До речі, чула, сьогодні ввечері буде досить великий аукціон. Його влаштовують перед завтрашнім набором до фракцій, тож публіки збереться чимало, — сказала вона й сіла за прилавком. Аарім вирішила розповісти про це дівчатам: раптом вони знайдуть щось корисне.

[Аукціон? Буде щось цікаве?] — запитала Широ.

— Цікаве? Гм… Казали про дуже добрий меч для низьких рівнів. Синій дворучний, якщо точніше. Досить рідкісна зброя. — Почувши це, Широ завмерла.

«Чи не той це меч, який я їм сплавила?»

[А що в ньому особливого?]

— Кажуть, має рідкісне вміння з відсотковим посиленням. На короткий час збільшує силу користувача на 100%. Сам меч 15-го рівня, тож допоможе і пройти підвищення класу, і здобути перевагу над іншими учасниками 20-го рівня.

[А що буде з інших предметів?] Зброя — це добре, проте інші речі цікавили Широ більше.

Дещо вона могла виготовити сама, та через брак знань вибір був дуже обмежений.

— Предмети… Гм… Багато не пам’ятаю, але, здається, найкращим лотом буде камінь пробудження. Якщо не знаєте, він допомагає пробудити єднання зі стихією або принаймні поліпшити його. З 0-го рівня до 1-го, а найкращі — з 1-го до 2-го. — Аарім махнула рукою.

«Камінь пробудження — непогано». Широ теж знала про нього. За наявності кількох стихій камінь міг випадково пробудити основну чи одну з додаткових. Для неї це був вибір між трьома стихіями, адже лід уже мав 2-й рівень.

«Ще одна стихія, мабуть, допоможе. Проте витрати мани зростуть».

Три її стихії залишалися на 0-му рівні. Використавши камінь пробудження, вона отримала б низку вмінь однієї з них. Блискавка посилила б атаки. Метал — захист, що за її стилю бою було доволі марним. Тінь — непомітність.

«Подумаю, як їх застосувати, коли пробуджу». Тепер аукціон здавався їй цілком привабливим.