Розділ 53 — Аукціон (Частина 2)

[Тоді, Лірико, може, підемо на аукціон? У підземеллях я заробила чимало. Не знаю, наскільки це багато порівняно з іншими, але все ж.]

— Звісно. Щоправда, я піду переважно за компанію. — Лірика знизала плечима.

Звичайна людина не могла навіть уявити заробітки високорівневого шукача пригод. Залежно від майстерності він або отримував понад мільйон на тиждень, або весь тиждень ледве рятувався від монстрів.

Підземелля, що приносили гроші, не лише об’єднали світову економіку, а й підняли ціни на звичайні речі до небес. Через спричинену ними інфляцію людям низьких рівнів доводилося щодня ризикувати життям, аби ледве зводити кінці з кінцями.

Навіть у минулому житті Широ навколо підземель точилося чимало суперечок. Завдяки їхнім перевагам цивілізація стрімко розвивалася й створювала нові винаходи на основі мани. Проте їхні недоліки прирікали слабких на тяжку долю. Світ, у якому слова могли перемогти силу, лишався мрією безсилих.

Цей світ тримався на небезпечних професіях і суспільстві, де сильні полювали на слабких.

Та коли орди звірів прийшли й без зусиль зруйнували міста, людство зрозуміло, що більше не панує. Тепер людям доводилося грати за чужими правилами.

Щоб вижити, вони мусили ставати сильнішими. Все просто.

Вийшовши з крамниці Аарім, дівчата рушили до аукціонного дому.

[Нью-Йоркський аукціон починається о 21: 00.]

— Гм, о дев’ятій… Зараз восьма. Може, зачекаємо тут годинку? — запитала Лірика. Широ кивнула.

Вони знайшли столик у сусідній кав’ярні, й Широ почала гратися з Інь.

«Аукціон великий, тож після нього неодмінно будуть пограбування. Двох мільйонів явно не вистачить. Треба скористатися хаосом», — подумала вона, гладячи пташку по голові.

Тіньовий плащ дозволить сховатися від пильних очей, адже до кінця аукціону вже настане глибока ніч.

Поглянувши на аукціонний дім, Широ примружилася: помітила кількох людей, які нишком стежили за відвідувачами.

[Лірико, раджу на аукціоні триматися якомога непомітніше. Якщо привернеш увагу, нас із великою ймовірністю спробують пограбувати після його завершення.] — попередила Широ. Подруга підняла голову.

— Що ти маєш на увазі?

[Поглянь над аукціонним домом. Потім — на вікно третього будинку ліворуч, провулок біля ятки з їжею, людей, що роздивляються брошури, і нарешті на одного з працівників, який їх роздає.] Лірика оглянула всіх, але нічого підозрілого не помітила.

— Що з ними не так?

[Кожен шукає в натовпі тих, хто має найбагатший вигляд. Ще перевіряють розташування камер і місця, де найзручніше пограбувати людину. Ті, кого я показала, — лише мала частина. Понад тридцятеро розвідують територію.] Лірика приголомшено завмерла.

— Ем, Широ, може, тоді не підемо? — сказала вона. Та похитала головою.

[Обов’язково підемо. Побачиш, яка атмосфера буває на великих аукціонах. Тим паче в майбутньому, можливо, відвідуватимеш їх частіше.] Широ усміхнулася.

Краще змалку розуміти, який хаос супроводжує великий аукціон. Лірика мала знати, як діяти, коли захоче придбати добрий предмет.

— Е-е?! Все одно підемо?! А якщо тебе захочуть викрасти чи щось таке?!

[Так, можуть.] Широ теж це розуміла.

[Але я впевнена, що виберуся неушкодженою.] Вона всміхнулася.

[Найбільше турбуюся за тебе. Хочу, щоб ти пішла відразу після аукціону. Можеш дивитися здалеку, але тримайся щонайменше за двісті метрів від можливих боїв.] Широ попередила її із серйозним виразом обличчя.

Лірика з розумінням кивнула.

* * *

Година промайнула швидко. Наближався початок аукціону.

Сонце вже сідало, проте натовп залишався жвавим.

Пліч-о-пліч ішли двоє: високий чоловік і жінка.

Чоловік сягав приблизно шести футів п’яти дюймів заввишки, був струнким, але міцним, із коротким чорним волоссям.

На ньому були костюм і маска, що приховувала обличчя.

Жінка мала зріст близько п’яти футів семи дюймів, звабливі форми й довге світле волосся.

Вона теж носила костюм і маску.

— Хуань Ер, як думаєш, скільки тут людей п’ятдесятого рівня, які збираються грабувати переможців торгів? — запитав чоловік. Його глибокий, спокійний голос звучав так, ніби ніщо у світі не могло змусити його поквапитися.

— Мій—

— Хуань Ер, я ж просив на людях називати мене на ім’я, — перебив він.

— Нань Тяню, бачу близько двадцяти, — нервово відповіла вона.

— Мабуть, тому що ти маєш такий самий рівень. Насправді за аукціоном стежать рівно сорок сім людей п’ятдесятого рівня. — Нань Тянь усміхнувся, поглянувши на Хуань Ер. Його маску виготовили з особливого матеріалу, прозорого лише з одного боку. Він добре бачив усіх, але ніхто не міг розгледіти його обличчя.

— Пробачте, що не помітила всіх! — швидко сказала вона й уклонилася.

— Ех… Я ж казав: не треба. Я не такий суворий, як старійшини. Ніхто не досконалий. — Нань Тянь жестом попросив її припинити кланятися.

— Та тренуватися більше завжди корисно. Тобі потрібна сила, щоб чужа жадібність не здолала тебе. Зараз я поруч і можу захистити, але не зможу допомагати завжди, — сказав він, хитаючи головою.

Чоловік на мить замовк, помітивши в натовпі двох дівчат. Одна була невисокою, друга — ельфійкою. Коли перша натягнула каптур, Нань Тянь примружився.

Її постать викликала в ньому дивне відчуття ностальгії.

[Широ — 33-й рівень — Магиня льоду]

«Магиня льоду не повинна випромінювати таку ауру», — подумав він. Вона була значно холоднішою й небезпечнішою, ніж мала б бути в магині льоду 33-го рівня.

Він заплющив одне око й за кілька секунд знову розплющив. У райдужці з’явилося золоте кільце — особливість, притаманна лише йому.

Через випадок, що стався на початку його життя, у правому оці назавжди закріпилося особливе вміння. Очі істини, Небесне око, Боже око — воно мало багато назв.

Та головне призначення було одне: бачити крізь будь-яке маскування.

[Широ — 33-й рівень — Сніжна дівчинка]

«Отже, Сніжна дівчинка». Як не дивно, її характеристик він не бачив, хоча з іншими людьми це працювало. Трохи насупившись, Нань Тянь повернувся до Хуань Ер.

— Допоможеш зібрати всі відомості про одну шукачку пригод у цьому місті? — Вона кивнула.

Діставши планшет, Хуань Ер швидко переглянула базу даних.

— Ім’я й клас?

— Широ, магиня льоду.

— Ось. — Вона передала планшет із відомостями.

Прочитавши все, Нань Тянь повернув його.

«Нічого поганого вона не зробила. Навіть допомогла пройти рейд із мінімальними труднощами. Не варто ускладнювати їй життя», — подумав він, не надаючи значення тому, що вона, ймовірно, вбила одного з шукачів пригод.

Зрештою, людська жадібність була огидною. Уже те, що вона не вбила весь рейдовий загін, дивувало. Можливості мала, і він знав: що більше монстри вбивають, то сильнішими стають.

Те, що вона не вбила їх заради сили, робило її людянішою за понад тридцять відсотків людства.

Якби вони стали союзниками, обоє виграли б.

«Можливо, якщо візьму її до секти, зможемо укласти щось на кшталт союзу», — міркував Нань Тянь.

— Гм, здається, молодий пан Тіньової фракції теж нею зацікавився, — пробурмотіла Хуань Ер, переглянувши записи. Хоча вона мала лише 50-й рівень, була однією з найкращих хакерок світу.

Їй було легко побачити, що керівник відділення Асоціації магів шукав відомості про Широ. Вона знала, що він працює на молодого пана Тіньової фракції.

— Тіньова фракція? Гм, її повільно руйнують зсередини, а молодий пан поклав око на цю дівчину? — пробурмотів Нань Тянь.

Він вирішив уважніше придивитися до монстра, людянішого за третину людства. Заодно хотів з’ясувати, звідки взялося те відчуття ностальгії.

Тим часом Широ, за якою він стежив Небесним оком, раптом здригнулася.

Відчувши погляд, що ніби знав про неї все, вона насупилася й обережно озирнулася.

— Усе добре, Широ? — запитала Лірика.

[Так. Ходімо далі.] Вона залишалася насторожі.

Черга на аукціон була довгою. Дівчатам довелося чекати, поки їм призначать місця.

Оскільки Широ мала лише два мільйони доларів, їх розмістили на нижніх трибунах.

— Біднякам, здебільшого, лишається стояти, так, — пробурмотіла Лірика, коли вони сіли.

Їм дісталися місця в самому кінці й електронна панель для ставок.

Сусідами були двоє чоловіків, які час від часу кидали на них косі погляди.

Лірика насупилася, відчуваючи мурашки на шкірі.

Широ кортіло заморозити їх Крижаним дотиком, та вона передумала. Не хотіла вбивати тут людей.

Схрестивши ноги, вона заплющила очі й стала чекати початку.

Через огиду до сусіда Лірика присунулася ближче до Широ.

На щастя, довкола було чимало камер, тож ніхто не наважувався їм докучати.

Усередині аукціонного дому чергували кілька найсильніших шукачів пригод 50-го рівня, які спиняли порушників.

Але щойно відвідувач виходив назовні, його безпека ставала його власною справою.

— ЛАСКАВО ПРОСИМО, ПАНІ ТА ПАНОВЕ, НА АУКЦІОН ПЕРЕД НАБОРОМ ДО ФРАКЦІЙ! ВИ ЗНАЄТЕ, ЩО МИ РОБИМО, І Я ЗНАЮ, ЩО МИ РОБИМО. АЛЕ Я ЗНАЮ, ЩО МИ ПРОДАЄМО, А ВИ ЩЕ НІ! ТОЖ НЕ ГАЙМО ЧАСУ Й ПЕРЕХОДЬМО ДО ПЕРШОГО ЛОТА ЦЬОГО ВЕЧОРА! — вигукнув аукціоніст. Широ розплющила очі.

— Перший лот — лікарський засіб! Ця пігулка родом із Китаю дозволить вам перестрибнути різницю в рівнях і перемогти супротивників із силою аж до рангу D! Пігулка зовнішнього посилення збільшує кожну вашу характеристику на сто п’ятдесят очок! Тривалість — три хвилини! Досить, щоб помінятися ролями! — кричав аукціоніст. Та Широ швидко втратила інтерес.

Три хвилини справді були непоганим терміном. Але хто дозволить супротивникові випити, з’їсти чи застосувати ліки просто перед собою? Тож для Широ ця пігулка була такою ж привабливою, як чиїсь камені в нирках.

— Початкова ціна — чотириста тисяч доларів! Кожне підвищення — понад п’ять тисяч!

— Чотириста тисяч!

— Чотириста десять!

— Чотириста п’ятдесят!

* * *

— Ого, понад п’ятсот тисяч доларів! — приголомшено пробурмотіла Лірика. Ціна однієї пігулки була шаленою.

[Понад п’ятсот тисяч за сміття. Гроші на вітер.] Широ ліниво набрала повідомлення. Найбільше її цікавило, хто купить камінь пробудження та її шахрайський меч.

— Мабуть. Але можна зберегти пігулку на інший випадок. Наприклад, у підземеллі врятуватися від смерті.

[Так.]

Наступні лоти теж були непривабливими й зовсім не цікавили Широ.

— Наступний лот особливий! Рідкісний синій ранг! Зброя з умінням! Титановий тесак вогняного велетня! Руйнівний великий меч для воїнів від п’ятнадцятого рівня! Неймовірне вміння збільшує силу на сто відсотків! Ця зброя легко знищить кожного, хто стане на вашому шляху! — вигукнув аукціоніст. На сцену вийшов воїн 20-го рівня.

— Щоб ви побачили силу меча, наш воїн двадцятого рівня продемонструє її!

Воїн підняв меч і повернувся праворуч.

Із підлоги виріс сталевий манекен, і він кинувся до нього.

* ДЗЕНЬ!

Меч увійшов у манекен до половини.

— Як бачите, лише половина укріпленого сталевого манекена! А тепер — ще раз, із застосуванням уміння!

Піднявся другий манекен, а меч спалахнув яскраво-червоним.

Широ примружилася: воїн носив обладунок, який підвищував швидкість. Він компенсував штраф меча у −80%, створюючи враження значно потужнішої зброї.

«Хитрий покидьок». Вона розуміла, що це легко обдурить багатьох низькорівневих шукачів пригод.

З іншого боку, хто вона така, щоб називати їх хитрими? Адже сама обдурила аукціонний дім.

Воїн підняв меч і вдарив знову.

* БУМ!!!

Цього разу меч легко розрубав манекен. Зала вибухнула радісними вигуками.

— Початкова ціна — двісті п’ятдесят тисяч доларів! Крок — десять тисяч! Пам’ятайте: у добрій фракції легко заробите все це назад! — вигукнув аукціоніст.

Остаточна ставка становила п’ятсот тисяч доларів. Аукціонний дім ледве повернув суму, яку заплатив за меч.