Розділ 56 — Початок заходу

Хуань Ер насупилася, дивлячись на боротьбу за камінь пробудження. Убити людину 50-го рівня так легко, маючи лише 33-й, — це було ненормально.

Можливо, Широ скористалася тим, що супротивник 50-го рівня ослаб від постійних боїв. Та навіть так завдання було непростим.

Особливо вражало застосування вмінь: дивна робота ніг, безжальні дії й передусім сила Магії льоду. Супротивник випереджав її на сімнадцять рівнів, проте мусив відступати.

Нань Тянь м’яко приземлився поряд.

— Досить вражаюче, правда? — запитав він із усмішкою.

— Це справді відкрило мені очі, — неохоче визнала Хуань Ер.

— А головне: як там боротьба за реліквію? Хтось має перспективний вигляд?

— Ні. Вони слабші навіть за попередніх кандидатів у члени секти.

— Шкода. Мабуть, час повернути реліквію.

Хуань Ер кивнула й прибрала планшет.

Нань Тянь поклав руку їй на плече, і обоє відірвалися від даху.

Тим часом Широ повернулася до гуртожитку, вимкнула Тіньовий плащ і зняла маску. Кригою стерла всі сліди крові, тож мала такий вигляд, ніби й не билася.

На щастя, завдяки Тіньовому плащу маги її не впізнали. Єдиною проблемою був Лі Нань Тянь.

Проте він знав, що вона Сніжна дівчинка, і не вбив її. Отже, ворожих намірів не мав.

Та Широ нагадала собі, що надалі варто бути з ним обережною.

Вона ще раз переконалася, що прибрала льодом усю кров і жодних слідів бійки не лишилося.

— Широ! — гукнула Лірика й обійняла її.

З легкою усмішкою Широ поплескала подругу по спині.

— Я бачила два вогники й знала, що один із них — ти. Не уявляєш, як хвилювалася, — сказала Лірика, коли вони розімкнули обійми.

[Усе добре. Зрештою я його дістала.] Широ задоволено усміхнулася й показала камінь пробудження.

Лірика здивовано розплющила очі ширше.

— Тобто ти вкрала його перед очима людей п’ятдесятого рівня?!

[Так.]

— Клас! — Подруга показала піднятий великий палець.

Широ хихикнула, помітивши, як змінилася Лірика. Колишньої сором’язливості поменшало.

[Уже пізно. Тобі треба відпочити.]

— Так. І тобі теж. Украсти таке під носом у п’ятдесятих рівнів і втекти непросто. — Лірика позіхнула.

Повернувшись до кімнати, Широ з’їла кілька каменів мани: страшенно зголодніла.

Вона сіла на стілець і відкинулася назад.

Потім дістала камінь пробудження й роздивилася його.

Кремово-білий камінь був завбільшки з її долоню. Усередині виднілися ледь помітні кольори стихій.

[Камінь пробудження (Фіолетовий)]

Камінь, що пробуджує або поліпшує єднання зі стихіями у вашому тілі. Може підвищити єднання з 0-го рівня до 1-го або з 1-го до 2-го.

Користуватися ним було просто: під час медитації треба пропустити крізь камінь ману.

Це нагадувало входження у сферу мани в залі єднання.

Широ сіла на ліжку в позу лотоса й заплющила очі.

Довкола спалахнула блідо-блакитна аура.

Камінь піднявся з долоні й завис перед її обличчям.

* Дзень~

З тихим звуком розбитого скла він розлетівся на друзки.

Уламки дуже повільно розтанули в рідину, яка поступово вкрила все тіло Широ.

Рідина часто змінювала колір: зі сріблястого на жовтий, а потім на темно-фіолетовий. Вона відображала стихії, єднання з якими зараз можна було підвищити.

* КРР! КРР! КРР~

Обличчя Широ різко зблідло, коли довкола тіла заіскрилися жовті блискавки.

Підвищення єднання з блискавкою до 1-го рівня за пошкоджених зв’язків було надзвичайно болісним. Хоча слабшим, ніж під час підвищення льоду до 2-го, вона все одно зціпила зуби.

— Фух…

Лише за тридцять хвилин біль почав відступати.

Розплющивши очі, Широ глибоко вдихнула.

Вона поглянула на руки, зігнула пальці й побачила, як довкола них спалахнула блискавка.

«Магія блискавки першого рівня… Цікаво, що я з тобою зроблю». Широ знала, що блискавка — одна з найрізноманітніших стихій. Вона годилася і для стримування супротивників, і для завдання шкоди. Параліч давав контроль, а природна руйнівна сила — потужні атаки.

Проте зараз Широ не могла використати Магію блискавки 1-го рівня як одну зі своїх найкращих здібностей.

Навіть у минулому житті вона не надто зосереджувалася на стихійній магії. Просто розносила все гарматами.

Керуючи блискавкою, спробувала ущільнити її в одну нитку.

З чола стікав піт. Це виявилося складнішим, ніж Широ очікувала. Вона зітхнула й лягла на спину.

Дивлячись у стелю, знову згадала Нань Тяня. Незнайомця, який знав її справжню природу, не вбив і викликав дивне відчуття ностальгії.

«Прихована секта, так?»

Відкинувши ці думки, Широ заснула.

* * *

Наступного ранку вони з Лірикою швидко поснідали.

Інь досі спала в каптурі Широ, лінива, як завжди.

— Інь~ Маю для тебе трохи їжі~ — сказала Лірика, намагаючись виманити пташку.

Побачивши це, Широ засміялася.

«Маленька Інь, досить лінуватися», — беззвучно промовила вона, ледве рухаючи губами, щоб здавалося, ніби вона просто їсть.

Інь ліниво цвірінькнула, махнула крилами й сіла на стіл.

Схопивши камінь мани в Лірики, знову злетіла й повернулася в каптур Широ.

Закінчивши сніданок, дівчата вирушили на захід.

— Широ, яку стихію ти пробудила чи поліпшила? — запитала Лірика.

[Отримала Магію блискавки 1-го рівня.]

Вона зігнула пальці, і смужка блискавки закрутилася довкола долонь.

— Хе~ Але ж вона суперечить твоїй основній стихії? Лід усе-таки…

[Суперечить, та, гадаю, їх можна поєднати. Як думаєш, що станеться, якщо вкрию когось льодом, потім розтоплю його й ударю блискавкою?]

[Блискавка посилиться й на мить оглушить ворога. У його захисті з’явиться прогалина, якою я скористаюся.]

— Зрозуміло… Цікаво, яка стихія в мене, — пробурмотіла Лірика.

[Рано чи пізно дізнаєшся. Можливо, дозволять тобі скористатися залом єднання замість мене? Я ж у першій десятці пріоритетного списку.] Широ не була певна, чи таке дозволено.

— Що?? Ти в пріоритетному списку? — вигукнула Лірика.

[Так. На десятому місці.] Щоправда, ранг міг змінитися після вбивства Каїна, який був п’ятим.

— Ось, знайшла тебе… — Лірика завмерла, побачивши «звання» Широ на дев’ятому місці: Принцеса — руйнівниця анусів.

Вона поглянула на подругу й просто кивнула.

«Цілком згодна». Широ справді була схожа на прекрасну принцесу й мала дивну одержимість руйнуванням чужих дуп. Прізвисько було недалеким від істини.

— Широ, ти вже дев’ята.

[Гм, справді?]

«Отже, смерть Каїна вже підтвердили». Учорашня боротьба за предмети була запеклою, і на будинках досі лишалися сліди.

Розбиті стіни, обгорілі дахи й зруйновані дороги.

Та, схоже, це було звичним явищем: кілька магів 50-го рівня вже ремонтували місто.

Минулої ночі ніхто зі сторонніх не постраждав. Лише учасники бійки.

У новинах щонайбільше повідомляли, хто загинув у нічній сутичці.

— Божевілля, так? Нью-Йорк стільки пережив, що вже навіть не намагається це спинити. Просто обмежує, — сказала Лірика.

Широ кивнула.

Вона читала про це у шкільних підручниках. У місті діяли кілька груп, відповідальних за громадську безпеку.

Дві найважливіші — Патруль і Загін правопорядку.

Патрульні робили саме те, на що вказувала назва: патрулювали місто й стежили, щоб ніхто не порушував установленого порядку.

Натомість Загін правопорядку мав усувати тих, хто був надто небезпечним і кого потрібно було вбити.

Якби під час учорашньої боротьби за предмети загинув хтось сторонній, загін вирушив би шукати вбивцю.

Його долю вирішували на судовому засіданні. Якщо вини не було, відпускали з попередженням. Випадки, коли допитливий містянин підходив надто близько, траплялися часто.

«Пристосувалися до змін, так?» — подумала Широ. Оскільки припинити боротьбу за предмети не могли, просто стримували її учасників.

Це влаштовувало обидві сторони: якщо хтось виявляв надмірну цікавість і гинув, провину покладали на нього самого.

Цікавість згубила кішку. Людині дали шанс, а вона його проігнорувала.

Діставшись місця збору школи, Широ побачила роздратовану Медісон, яка чекала на них.

— Ви! Пішли з Лірикою в підземелля й не взяли мене! А як же романтика?! — сказала вона, прямуючи до подруг.

«Романтика? Що?» — розгубилася Широ.

Лірика трохи зашарілася, зрозумівши, що Медісон знає про її почуття.

[Не тому, що не хотіли брати. Просто рівень підземель був для тебе зависоким.] Медісон насупилася.

— Погляньте на мій рівень! Хіба він низький?!

[Медісон — 20-й рівень — Мечниця]

«Оце так. За такий короткий час досягла двадцятого? І ніхто не допомагав їй так, як я Ліриці?» Широ здивувалася.

— Ого! Двадцятий рівень! Вітаю! — щиро сказала Лірика.

— Дякую. — Медісон трохи розгубилася від щирості цієї похвали.

[Ти вже досягла 20-го рівня, тож коли підвищиш клас, візьмемо тебе з собою в підземелля. Нас буде троє, тож зможемо офіційно зареєструвати загін. Як тобі?] — запропонувала Широ з усмішкою.

— Так! Я не проти! — Лірика кивнула.

— Звісно. Тільки цього разу про мене не забудьте, — досі роздратовано сказала Медісон.

— Ха-ха, не забудемо, присягаюся. — Лірика засміялася.

[Створимо загін після набору до фракцій. Якщо зможете, оберіть фракцію, яка дозволяє бути в загоні з людьми поза нею.]

— Постараємося, — в один голос відповіли подруги.

Утрьох вони рушили до місця, де зібралися учні.

Побачивши їх, хлопці негайно розступилися, немов море перед Мойсеєм.

* БАХ!

Майже відразу з’явилися стільці й парасолі.

Хлопці майже одночасно опустилися навколішки й жестами запросили Широ до головного крісла, біля якого стояв столик.

«…»

«…»

«…»

Широ звела брову. Поглянула на вчителів і побачила на більшості облич вираз: «Як же нам остогидли ці дурні».

Вони нікого не зупиняли, тож відмовитися від пропозиції Широ вважала б нечемним.

[Гаразд, схоже, наші місця вже визначені.] Вона підійшла до центрального крісла.

Сіла, схрестила ноги й відкинула каптур.

Інь злетіла вниз і вмостилася в неї на колінах. На столик уже ставили напої.

[Дякую.] Учень почервонів і відійшов.

Побачивши, як Широ насолоджується ситуацією, Лірика й Медісон стомлено всміхнулися.

— Приєднаймося, — сказала Медісон і підійшла до одного з крісел. Лірика зітхнула й рушила за нею.

За якийсь час до місця збору почав наближатися величезний дирижабль із гігантськими екранами на бортах.

На них був логотип набору до фракцій.

«Час настав», — подумала Широ, побачивши дирижабль.

Коли він прибув, на екрані з’явився ведучий.

— Усіх, хто приєднався до нас цього чудового дня, вітаємо! ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ЩОРІЧНИЙ НАБІР ДО ФРАКЦІЙ!