Розділ 57 — Набір до фракцій (Частина 1)

— Усіх, хто приєднався до нас цього чудового дня, вітаємо! ЛАСКАВО ПРОСИМО НА ЦЬОГОРІЧНИЙ НАБІР ДО ФРАКЦІЙ! — схвильовано вигукнув ведучий.

— Цього року до нас приєдналися кілька найбільших фракцій, що стрімко набирають силу! Навіть знаменитий Храм тіней!

— Малих фракцій незліченна кількість, тож розповім про п’ять найбільших! Пам’ятайте: це не рейтинг! Лише наша п’ятірка найкращих!

— Передусім — Міць Терри! Фракція славиться чудовими танками, здатними стримувати боса! Серед її найбільших досягнень — проходження рейду рангу C «Деспотична земляна горгона» лише за дві години! — На центральну сцену вийшла група людей.

Їхня форма поєднувала чорний, зелений і золотий кольори.

— ХААА! — одночасно вигукнули вони. Позаду з’явився величезний кам’яний голем у подобі дракона.

* УРАААХ!!!!!!

Він заревів, і від самого лише звуку затремтіла земля.

«Гм. Рідкісна річ», — подумала Широ, розуміючи, що бачить.

Голем земляного дракона був спільним умінням: рідкісним закляттям, що поєднувало силу кількох магів для створення одного втілення, у цьому випадку — земляного дракона.

Хоча за силою він поступався справжньому земляному дракону, все одно був грізним големом.

Розправляючи крила, дракон велично красувався перед публікою.

* У-О-О-О!!!!!!

Натовп захоплено закричав.

— Ого! Справжній дракон! — вигукнула вражена Лірика.

Широ лише усміхнулася. Зараз не хотіла псувати подрузі захват.

Міць Терри відійшла в куток сцени, а дракон позував позаду.

— ДАЛІ — Поклик серафима! Їх також називають святою гільдією! Вони славляться цілителями й бійцями, які використовують стихію світла! Одна з їхніх дивовижних перемог — самостійна оборона цитаделі від хвилі монстрів! Ця сила зростає й заслуговує на вашу увагу!

Після представлення з небес пробилося світло, й на сцену вийшла група людей.

* Донг~

Пролунав дзвін. Із землі піднялися кварцові колони, а сцену огорнув туман, надаючи прибулим святого вигляду.

Коли їх стало видно, публіка побачила красивих чоловіків і жінок. Їхнє вбрання явно наслідувало одяг мешканців Олімпу з грецьких міфів.

Піднявши руки, вони клацнули пальцями.

Від клацання відкрився портал. З’явилася постать ангела із золотою арфою.

Він заграв, і залунала ніжна мелодія. Кожен дотик до струн надавав Поклику серафима посилення.

Ангел був закляттям прикликання, що ненадовго посилювало весь загін.

Широ спостерігала незворушно. Вся ця «свята» тема її явно не захоплювала: надто нагадувала Героя-світлоносця.

«Пихаті покидьки», — презирливо подумала вона.

Поклик серафима відійшов до свого краю сцени разом з ангелом.

— Усюди, де вони з’являються, настає крижане пекло! Представляю Зимову благодать! Одних із найсильніших претендентів на входження до числа високорівневих фракцій! Їхня Магія льоду особливо страшна й дозволяє перестрибувати різницю в рівнях! Одне з найбільших досягнень — рейд на десять рівнів вище за них без жодних втрат!

Після короткого вступу на сцені здійнялася хуртовина.

Широ насупилася, дивлячись на неї.

Хоча сиділа досить далеко, не сумнівалася: ця хуртовина перевершувала її власну в усьому.

Особливо температурою. Якби Широ потрапила під неї, то без особливих труднощів замерзла б.

* БУМ!

Хуртовина розсипалася, й серед білого дня почав тихо падати сніг. Сонце відбивалося в сніжинках, ніби з неба сипалися діаманти. Серед «діамантового пилу» виднілися люди в білому й синьому.

Вони не мали ні талісмана, ні втілення, ні охоронця, проте самої їхньої аури вистачало, щоб справити сильне враження.

Відійшовши до своєї частини сцени, вони обмежили снігопад лише простором довкола себе. Здавалося, цей шматок сцени перенесли просто зі сніжної гори.

— А тепер — Династія руйнівників! Кожен зустрінутий ними монстр лишає по собі тільки понівечений труп! Силу їхніх атак не можна недооцінювати! Завдяки майстерності, що передається з покоління в покоління, вони носять звання найвеличнішого списа!

Над сценою виникли п’ять гігантських списів.

Золотисті, приблизно по десять метрів завдовжки, вони мали такі гострі вістря, що навіть від самого погляду здавалося, ніби тебе ріжуть.

На списах стояли люди Династії руйнівників. Їхня форма була золотою й червоною, зі східними мотивами в оздобленні.

Вони перелетіли до своєї частини сцени, а списи зловісно зависли позаду.

— І нарешті — знаменитий Храм тіней! Про них достатньо сказати одне: ВИ НІЗАЩО НЕ ЗАХОЧЕТЕ СТАТИ ЇХНІМИ ВОРОГАМИ!

У центрі сцени з’явився смерч, у якому час від часу спалахували фіолетові вогники.

Усередині засвітилася пара фіолетових очей, викликаючи в усіх тривогу.

* БУМ!

Смерч розвіявся, відкривши втілення похмурого женця. За його спиною висіла смертоносна коса, а під ним стояли члени Храму тіней.

Представивши всі п’ять провідних фракцій, ведучий перейшов до правил.

— Цього року ми трохи урізноманітнимо набір! Перший етап — «Цар гори»! Сьогодні відбираємо воїнів, завтра — магів. Воїнів поділимо на групи по тисячі учасників. Кожен битиметься за шлях на вершину штучної гори. Вона має кілька ярусів, і на кожному може перебувати лише визначена кількість людей.

— Верхній ярус — перша десятка! Ті, хто завершить етап там, отримають червону стрічку. Наступний ярус — перша сотня й синя стрічка. Перша п’ятисотка отримає зелену, останній ярус — білу. Звісно, те саме стосується відбору магів!

— Далі учасників розподілять за стрічками: червоний сектор, синій і так далі. Найкращі в кожній групі отримають нагороди, а переможцеві червоного сектора дістанеться найщедріша!

— Завдяки цьогорічним спонсорам переможець отримає плід сили берсерка! Він не лише значно підвищить характеристики, а й дасть відповідне вам уміння берсеркового типу! — вигукнув ведучий.

Група магів злетіла в повітря й розвела руки.

* ГУРРРР!!!!!

Земля затремтіла, й угору піднялися десятки арен. На щастя, набір проводили щороку, тож місця для них було вдосталь.

Арени влаштували так, щоб верхній ярус можна було атакувати з усіх боків.

— Гаразд, діти, ходімо тягнути жереб. Класи ближнього бою — за мною, — гукнула вчителька, добре знайома з процедурою.

[Удачі вам обом. Я дивитимуся.] Широ всміхнулася.

— Гаразд, дивись, як я здобуду червону стрічку! — сказала Лірика. Широ хихикнула.

— Це не так просто, як ти думаєш, Лірико. Побачиш. — Медісон похитала головою.

Подруги підвелися й підійшли до вчительки.

Дивлячись їм услід, Широ раділа їхньому поступу. За кілька коротких днів обидві змогли досягти 20-го рівня чи вище. Без постійної боротьби між життям і смертю так швидко не розвинулися б.

«Якщо створюватиму загін, спершу треба зібрати основний склад». Широ почала подумки його формувати.

«Якщо вдасться, хочу взяти Сільвію цілителькою: вона має рідкісний клас Великої цілительки. Лірика буде в авангарді. Геліон теж добре підходить для передової. Медісон стане танком. Обов’язково потрібен іще один танк, щоб розділити її навантаження».

«Я можу бути в центрі й перемикатися між захистом, стримуванням ворогів та завданням шкоди. Залишаються вбивця, лучник і ще один маг». Широ вважала важливим заповнити кожну роль.

«З іншого боку, сподіватися на приєднання Геліона й Сільвії трохи оптимістично. Якщо поки є лише я, Лірика й Медісон, потрібно ще щонайменше четверо».

«Коли буде основний склад, найкраще знайти другу цілительку. Лікувати весь загін самотужки надто важко. Треба розділити цей тягар».

«Після другої цілительки — другий танк». Зібрати ефективний загін буде непросто.

«Ех… Скільки клопоту, правда, маленька Інь? Крім чотирьох людей для основи, потрібні ще цілитель і танк. І не можна просто набрати тих, хто щось уміє. Потрібні надійні люди, яким зможу довіряти. Ех, як складно». Широ гралася з Інь.

Пташка згідливо цвірінькнула.

Тим часом Лірика й Медісон отримали номери та дізналися, що потрапили до різних груп.

— Удачі. — Лірика показала подрузі піднятий великий палець.

Медісон обійняла її за плечі й прошепотіла на вухо:

— То як просуваються ваші стосунки з Широ?

— А-А-А! — здивовано скрикнула Лірика. Її дивний вигук привернув увагу людей довкола.

Сильно почервонівши, вона повернулася до усміхненої Медісон.

— Що ти маєш на увазі?! Нічого не просувається! — Медісон усміхнулася ще ширше.

— Отже, не заперечуєш, що намагаєшся зблизитися з нею.

— НІ! ІДИ ГЕТЬ! — Лірика втекла до арени.

Медісон лише хихикнула. Часу спостерігати за всім у неї було вдосталь.

Утікши, Лірика трохи задихалася й намагалася приборкати рум’янець.

Проте слова Медісон не виходили з голови. Вона поглянула в бік Широ.

Легенько прикусила губу, зітхнула й відвернулася.

На арені їй видали особливу нарукавну пов’язку та зброю.

Вони були пов’язані між собою. Щойно «шкода» від зброї перевищувала певний поріг, власника пов’язки переміщувало на ярус нижче.

Це захищало учасників від тяжких травм і дозволяло не надто стримувати свої бойові можливості.

Лірика прокрутила меч у руці, щоб відчути зброю.

Їй дуже хотілося здобути червону стрічку й вразити Широ.

— ВОЇНИ, ГОТУЙТЕСЯ! — гукнув ведучий. На екрані з’явилися інші арени.

— На старт!

Лірика змінила стійку й поглянула на суперників.

— Увага!

Побачивши, що інші активують уміння, вона теж застосувала своє. Це була аура, отримана після переходу до класу Ельфійської танцівниці з клинками.

[Аура тисячі клинків.]

Уміння ненадовго підвищувало швидкість і силу. Час відновлення та віддача були досить помірними, тож його можна було застосувати на початку бою.

Тіло й меч Лірики огорнуло сріблясте сяйво. Зі звичайним мечем вона не могла розкрити всі свої можливості.

Проте Широ колись сказала: це не виправдання. Прихований хист означав, що тіло могло повторювати ті самі рухи з іншою зброєю. Потрібні були лише практика й досвід.

Якщо вдалося відчути ритм із кинджалами, вдасться й із мечем.

— Руш!

Лірика кинулася вперед і пригнулася, оминаючи першу сутичку.

Зараз головне було дістатися вершини, а не битися. Що довше зволікатиме, то важче буде піднятися.

Погляд Лірики зосередився, а думки заспокоїлися. Вона поволі входила у свій ритм.