Розділ 58 — Набір до фракцій (Частина 2)

* БУМ! БУМ! БУМ! БУМ! БАХ!

Безперервно лунали звуки бою, а Лірика пірнала між атаками.

Перекотившись, вона стала на ноги й оглянулася.

* ДЗЕНЬ!

Вона заблокувала удар чужого меча.

[Хань — 20-й рівень — Мечник.]

Побачивши ще одного учасника 20-го рівня, Лірика зітхнула.

Змістивши меч, вона відвела його клинок, щоб ударити по гарді.

Повернула свою зброю й влучила Ханю вістрям у підборіддя.

Якби меч був справжнім, удар став би смертельним.

Пов’язка зареєструвала його як один смертельний удар і відкинула Ханя в кінець поточного ярусу.

«Отже, влучання в будь-яке смертельно вразливе місце рахується за один удар».

Вона вже збиралася бігти далі, коли до неї полетіла світлова хвиля від меча.

Реактивний захист.

Лірика активувала вміння. Руки самі почали рухатися й легко відбили атаку.

Поглянувши на нападника, вона побачила Мечника-ветерана 24-го рівня.

Низько пригнувшись, кинулася до нього.

Світлові хвилі від меча безперервно летіли в її бік.

Від частини вона ухилилася, решту збила.

Розвернувшись на нозі, Лірика прискорилася.

* БАХ!

Два мечі різко зіткнулися.

Присівши, вона виставила ногу й підсікла супротивника 24-го рівня.

Ударом у потилицю завдала ще одного смертельного удару.

Швидко витерши піт, озирнулася й побачила, що верхній ярус уже зайняв учасник 50-го рівня.

Лірика трохи насупилася. З нинішньою силою червоної стрічки не отримати: вона лише Ельфійська танцівниця з клинками 22-го рівня. Різниця була завеликою.

«Тоді піднімуся так високо, як зможу!»

Напруживши ноги, вона кинулася вперед, тримаючи меч напоготові для миттєвого удару.

* ШУХ! ШУХ!

Два швидкі змахи завдали смертельних ударів двом шукачам пригод, які не дивилися в її бік.

Використавши їхні тіла як сходинку, Лірика стрибнула вперед.

Націлившись на найближчого учасника біля місця приземлення, вона розвернулася й метнула меч.

* БАХ!

Він влучив супротивникові в череп, завдавши смертельного удару.

Упіймавши меч, що відскочив назад, Лірика вигнулася й ударила ногою позаду себе. Удар припав на вістря чужого клинка й відкинув його вгору та вбік.

Не зупиняючись, вона повела мечем угору.

Не завдавши смертельного удару, насупилася й схопила людину за голову.

Притягнула до себе, вдарила клинком у груди й вибила зі змагання.

— КАРГ! — Лірика скрикнула від болю, відчувши удар меча в спину.

Швидко перекотилася вперед, послабивши його силу.

Це ледве врятувало її. Нападник за спиною, мабуть, міг завдати достатньо шкоди, щоб досягти потрібного порога.

Ним виявився Мечник-ветеран 30-го рівня, чия зброя сяяла сріблом.

«Посилення меча. Аура, що трохи підвищує швидкість кожного удару. А ще збільшує Силу й Вправність користувача».

Лірика підкинула меч, розвернулася й ударила ногою по руків’ю, пославши його у ветерана.

Той швидко заблокував зброю й здивувався: Лірика вже опинилася зовсім близько.

Кількома швидкими рухами вона обеззброїла його й ударила по шиї. Він відступив, давши їй час знову схопити меч.

Проте завдяки значно вищим характеристикам встиг оговтатися й заблокувати наступний удар.

Потягнув меч до себе й спробував ударити її коліном у живіт.

Лірика підстрибнула, ухилившись. Спершись рукою на його коліно, вдарила ногою в чоло. М’яко приземлилася, розвернулася й повалила супротивника 30-го рівня на землю. Швидкий удар по шиї вибив його зі змагання.

Трохи задихаючись, вона помчала до ярусу першої п’ятисотки.

Із його стін виступали кілька опор, що допомагали учасникам піднятися вище.

Примружившись, Лірика побачила, як люди безперервно деруться на наступний ярус, але їх відкидають назад.

На мить спинилася, відновлюючи витривалість, і підбігла до опор.

Уже збиралася стрибнути, коли чужий меч ударив її в бік.

Зціпивши зуби від болю, Лірика втупилася в ту, хто її вибив.

[Джулія — 35-й рівень — Воїн із двома клинками]

Каштанове волосся в хвості, звичайне обличчя й скромна статура. З форми Лірика зрозуміла, що дівчина навчається на рік вище.

Запам’ятавши її обличчя, вирішила помститися.

Знову приземлившись унизу ярусу, Лірика поправила хват. Більше не збиралася зволікати: вирішила застосувати обидва свої вміння берсеркового типу.

[Аура тисячі клинків + Аура вербового клинка]

Аура тисячі клинків підвищувала силу атак і швидкість. Аура вербового клинка була радше засобом дезорієнтації: розмивала образ і накладала його на рухи, заплутуючи супротивника.

Наче листя верби, образ постійно змінювався.

Коли Лірика активувала обидві аури, здавалося, що кілька її постатей накладаються одна на одну.

Вона кинулася вперед, залишаючи легкий слід залишкових образів і спантеличуючи деяких учасників.

Побачивши двох шукачів пригод, прокрутила клинок і взяла його зворотним хватом.

Оцінила відстань, підстрибнула й розвернулася всім тілом.

Меч ударив першого по шиї, а потім продовжив рух, розтинаючи другого навпіл. Насправді вони не постраждали: пов’язки лише відкинули їх до початку ярусу.

Лірика приземлилася на праву ногу й знову помчала. Раніше була надто обережною й проґавила чимало нагод. Тепер робитиме саме те, для чого призначений її клас.

Прориватиметься вперед, немов нестримний меч!

Залишаючи слід зі світла й відкинутих тіл, вона безжально й ефективно наближалася до наступного ярусу.

Її рухи ще не були досконалими, але цілком годилися проти учасників нижчого рівня. Скориставшись їхнім замішанням, вона швидко вибивала їх зі змагання.

Це привернуло увагу не лише інших учасників, а й керівників фракцій, які прийшли набирати людей.

Фехтування Лірики зацікавило керівників Павільйону меча. Ця фракція найбільше славилася мистецтвом володіння мечем. До того ж її очільниця шукала учня, якому могла б передати своє Мистецтво меча.

— Нам потрібна ця дівчина. Її потенціал — один із найкращих, які я досі бачила на арені. Інші можуть мати більшу силу й кращий контроль, але вона — необроблений діамант. Розвинемо її потенціал і талант — легко перевершить усіх тутешніх учасників, — сказала жінка. Решта погодилася.

— Не лише тіло надзвичайно гнучке. Рішення теж дуже добрі.

— Але як залучимо її до нашої фракції? Якщо ми помітили, то й великі фракції, мабуть, теж.

— Гм, може, скажемо відверто, що вона здатна стати наступницею нашої очільниці?

— А чесно: що ви обрали б на її місці? Стати наступником у низькорівневій фракції чи новобранцем у великій? — риторично запитала жінка.

Усі замовкли. За перевагами, які могли запропонувати, вони не зрівнялися б із великими фракціями. Та варіанти все ж були. Просто один із них лишався останнім засобом залучити один із найкращих талантів цього набору.

— Поки не вирішуймо. Напишіть очільниці й запитайте, чи варто використати дещо, щоб узяти цю дівчину.

Вони кивнули. Предмет був надто важливим, щоб вирішувати самостійно: спершу потрібна згода лідерки.

Проте всупереч їхнім очікуванням великі гільдії майже не дивилися на Лірику. Їх цікавив верхній ярус кожної арени: вони хотіли найкращих із найкращих.

Нань Тянь на вершині хмарочоса усміхнувся, побачивши її виступ.

Він помітив, що за цим стоїть дещо більше. Зовні рухи були незграбними й явно показували, що вона звикла до іншої зброї.

— Хуань Ер, дай мені відомості про ученицю Лірику Валенстайн.

Та зламала шкільну систему й легко знайшла потрібне.

Однак, прочитавши дані, мусила знову поглянути на Лірику, перевіряючи, чи не помилилася.

У шкільних записах чітко зазначалося, що Лірика провалювала всі заняття. Мала низький рівень, погано билася й завжди була боязкою.

Зараз усе було навпаки.

За останні кілька тижнів рівень стрімко зріс, і вона навіть досягла рангу D. Билася явно краще за однолітків, перемагаючи навіть тих, хто випереджав її рівнем. А ще була надзвичайно енергійною.

Помітивши сумніви Хуань Ер, Нань Тянь зацікавився прочитаним.

— Щось не так із відомостями?

— Не сказала б, що вони неправильні… Радше неймовірні. — Вона передала планшет.

— Важко повірити, що така людина могла настільки швидко змінитися. Не лише стиль бою значно поліпшився: характер теж змінився на сто вісімдесят градусів. Якщо порівняти, можна вирішити, що це дві різні людини з одним ім’ям.

— Гм… Справді. Усе так, як ти кажеш. — Нань Тянь кивнув: зміни були разючими навіть для нього.

«Її улюблена зброя виготовлена на замовлення й нагадує два мечі, з’єднані руків’ями. А зміни почалися лише після зустрічі з маленькою сніжинкою. Хе, схоже, та готує її собі в супутниці». У записах ховалося кілька підказок. Усі вказували на те, що Широ допомагає Ліриці й із бойовим досвідом, і з підвищенням рівня.

«Якщо візьму Лірику до Відділення Бога Меча, можливо, переконаю й маленьку сніжинку приєднатися. Матиму нагоду пояснити їй умови. Вона не любить обмежень свободи, тож секта має підійти ідеально». Він щасливо всміхнувся.

Його секта була маловідома звичайним людям. Проте всі високорівневі фракції про неї чули. Вона належала до найкращих у світі й мала дещо вільніші правила. Її членам навіть дозволялося вступати до інших фракцій, якщо за потреби вони відгукувалися на заклик секти про допомогу.

Звісно, діяли правила, що стримували надмірне розростання. Вступ був привілеєм талановитих. Зрештою, не кожен Том, Дік чи Гаррі міг приєднатися.

«Дізнавшись про це, маленькій сніжинці буде важко знайти вагому причину відмовитися. Секта не обмежуватиме її свободу й не триматиме під постійним наглядом».

— Хуань Ер, після заходу надішли записи виступу Лірики до Відділення Бога Меча. Хочу знати, чи схвалять її й чи запросять до секти.

— Гаразд, — просто відповіла вона. Хуань Ер знала: у справах секти Нань Тянь не жартує. Якщо хоче взяти Лірику, то бачить у ній щось корисне для секти.

Занотувавши його доручення, вона знову зосередилася на змаганні. Більшість місць уже визначилася, крім кількох учасників, які ще могли спробувати прорватися на наступний ярус.

Поки вони розмовляли, Лірика вже наближалася до ярусу першої п’ятисотки.