Розділ 59 — Набір до фракцій (Частина 3)

Лірика кинулася вперед, подумки оцінюючи всіх, кого треба було вибити зі змагання.

Перед нею до наступного ярусу піднімалися п’ятеро.

Спланувавши послідовність атак, вона прокрутила меч і метнула його в першого.

Меч ударив у голову. Миттєве вбивство.

Підстрибнувши, Лірика схопила зброю й перевірила опору. Сильно наступила на його тіло та стрибнула до другої жертви.

Ударила коліном у ребра, розвернулася й влучила позаду в потилицю.

«Двоє готові».

Піднявши голову, вона примружилася, дивлячись на третю жертву.

Сила стиснення.

Лірика застосувала одне з умінь спорядження. Воно збирало всю силу тіла в один короткий удар. Потім вона, звісно, на мить завмре, проте подальші дії вже спланувала.

* БУМ!

Із неймовірною швидкістю вона стрибнула до третьої жертви.

* БАХ!

Меч ударив жінку в голову й легко вибив її. Тіло Лірики завмерло, як вона й очікувала, але траєкторію польоту вже було розраховано.

Провівши мечем по стіні, вона встромила його в одну з заглибин і втрималася від падіння. Дві секунди нерухомості здавалися довгими, та її погляд уже зосередився на наступних двох жертвах.

Схоже, вони знали одне одного, адже прикривали один одному спини.

[Сем — 25-й рівень — Мечник]

[Стів — 26-й рівень — Мечник]

Перенісши вагу тіла на меч, Лірика присіла й стрибнула до них.

* БАХ!

Сем заблокував удар. Стів теж помітив її й атакував.

Розвернувшись усім тілом, Лірика ухилилася, продовжила рух за інерцією й ударила Стіва ногою в підборіддя.

Від сили удару він відсахнувся. Схопивши його за комір, вона розвернула до Сема й ударила обох.

Стів затулив Семові огляд, тож той не встиг відреагувати.

Вибивши їх, Лірика звільнила собі шлях до першої п’ятисотки.

Пригнувшись, перестрибувала від однієї опори до іншої.

Аура вербового клинка досі діяла, залишаючи слід залишкових образів.

М’яко приземлившись на другому ярусі, вона відразу відхилилася назад від удару меча.

«Напали, щойно я дісталася цього ярусу. Схоже, тут б’ються відчайдушніше, ніж унизу», — подумала Лірика.

Відкинувшись назад, Лірика зигзагом кинулася до нападника.

* БАХ!

Вони зійшлися віч-на-віч, і мечі зіткнулися.

Без вагань Лірика вдарила супротивника головою. Обоє відсахнулися від болю, але це не завадило їй відразу метнути меч.

Він влучив у груди, вибив супротивника й відправив його тіло назад до початку.

— С-с-с! — Лірика різко вдихнула від пульсівного болю. Схопилася за голову й пошкодувала, що діяла надто імпульсивно.

Коли обидва берсеркові вміння припинили дію, на тіло ніби навалився тягар.

Насупившись, вона озирнулася, шукаючи місце для перепочинку.

Звісно, безпечних місць не було. Лірика шукала хоча б ділянку з меншою кількістю бійців.

Рушивши туди, де билися лише троє, вона вже відчувала різке падіння швидкості.

Вона ще могла битися, проте тепер бій, безперечно, буде важким.

Намагаючись залишатися непомітною, Лірика маневрувала довкола трійці. Хотіла створити враження, ніби бере участь у бою, хоча насправді відпочивала.

Та реальність часто розчаровує: її відразу помітили.

Один із бійців відокремився й почав атакувати.

— Ху! — Насилу заблокувавши важкий удар згори, Лірика впала на праве коліно.

[Скотт — 30-й рівень — Воїн із сокирою]

Вона стискала меч обома руками, опираючись силі сокири.

Поглянула вбік, відпустила одну руку й дозволила сокирі пересилити її.

Змістила тіло праворуч. Без достатньої противаги меча сокира зісковзнула ліворуч.

* БАХ!

Успішно відвівши удар, Лірика атакувала тулуб супротивника.

* ДЗЕНЬ!

Меч зіткнувся із сокирою: завдяки своїм характеристикам Скотт встиг оговтатися до влучання.

Лірика швидко відстрибнула, створюючи відстань між ними.

«Різниця в рівнях завелика». Клас Танцівниці з клинками давав величезну перевагу над звичайними класами, проте розрив у характеристиках подолати було важко.

З 1-го до 20-го рівня людина отримувала по п’ять очок за рівень.

Середні характеристики універсального бійця 20-го рівня були такими:

Сила: 30

Витривалість: 30

Інтелект: 20

Спритність: 30

Вправність: 30

Захист: 20

І ще двадцять очок залежно від класу: маг отримував +20 до Інтелекту, воїн — +10 до Сили й +10 до Витривалості тощо.

Проте це було одноразове підвищення.

Після 20-го рівня звичайний клас давав 150–175 очок для розподілу, а також автоматичні підвищення відповідно до другого класу.

Танцівниця з клинками отримувала приголомшливі 225 очок за рівень, не враховуючи автоматичного зростання характеристик.

Крім того, Лірика вже знала: клас давав неймовірні Силу й Спритність. Лише ці дві характеристики дозволяли зрівнятися з людьми на два рівні вище.

У поєднанні з прихованим хистом це створювало грізну комбінацію.

Хоча меч не був зброєю її прихованого хисту, вона все ж могла ввійти в схожий ритм.

Та навіть усе це разом не дорівнювало можливостям 30-го рівня.

«Якщо знову метну меч, легко можу його втратити. Зблизька без зброї теж не впораюся: він покладається на силу», — подумала Лірика, насупившись.

Лишався один варіант: приголомшити його неймовірною швидкістю й вибити відразу. Однією атакою прорвати захист.

Проте й це здавалося неможливим: вона досі оговтувалася від віддачі вмінь.

До завершення її наслідків лишалося три хвилини, а до відновлення вмінь — вісім.

Витримати вісім хвилин проти 30-го рівня було непросто.

Задихаючись, Лірика підняла меч і стала в захисну стійку.

Скотт кинувся до неї, волочачи сокиру землею. Відступивши на пів кроку, вона підставила меч так, щоб сокира зісковзнула вздовж леза повз її тіло.

* ДЗЕНЬ!

План частково спрацював: сокира справді пройшла повз. Але удар сильно струснув її тіло.

М’язи звело болем, і підготуватися до наступної атаки було важко.

Побачивши сокиру, що летіла до неї, Лірика зціпила зуби й відкинула тіло подалі від місця удару.

* БАХ!

Важко перекочуючись землею, вона тішилася, що уникнула сокири.

Скотт не зупинився й відразу стрибнув до неї.

Він застосував уміння воїна із сокирою — Удар землі. Воно використовувало всю силу стрибка й завдавало атаки по площі: вражало не одну конкретну ціль, а всю ділянку дії. Таку властивість уміння, закляття чи предмета позначають скороченням АоЕ — від англійського area of effect, «вплив на площу».

Побачивши таку атаку, Лірика вкрилася потом.

Швидко озирнулася й вилаялася: сховатися було ніде.

Лишалося відповісти подібним на подібне.

Її меч замерехтів блідо-рожевим світлом.

Танець лотоса з мечем.

Це вміння дозволяло завдати кількох ударів, схожих на пелюстки лотоса, що розкриваються.

Лірика хотіла розсіяти якомога більше сили до того, як атака по площі влучить у неї. Так мала шанс вижити.

Виставивши ліву руку для прицілювання, вона примружилася й ловила найкращу мить: короткий проміжок, коли він лише входив у зону її досяжності. Саме тоді могла використати вміння найповніше й розсіяти його імпульс.

— Зараз!

Від вістря меча потягнувся неоново-рожевий слід, а за ним — кілька світлових смуг. Вони утворили обриси лотоса й зіткнулися з воїном із сокирою.

* БУУУМ!!!!!!

Угору здійнялася велика хмара пилу, на мить привернувши увагу інших учасників. Та вони відразу відвернулися: посеред бою такі хмари з’являлися часто.

Тіло Лірики вилетіло з пилу. Гальмуючи руками й ногами, вона втупилася в силует Скотта.

Зіткнення пережила, знову лишившись ледве живою.

Перевіривши здоров’я на пов’язці, приємно здивувалася: воно поволі відновлювалося.

«Отже, це зробили, щоб тих, хто підіймається вище, не можна було легко вибити».

Проте здоров’я Скотта теж відновлювалося щосекунди.

Розуміючи, що діяти треба швидко, Лірика вирішила ризикнути й кинулася до нього.

Волочачи меч землею, підкинула камінь і вдарила ним у його бік.

Через пил їй вдалося застати Скотта зненацька.

Поки він відволікся на камінь, Лірика оббігла його й ударила в голову.

Відчувши небезпеку, він швидко пригнувся, ледве уникнувши удару.

Плавним рухом вона схопила його позаду за комір і провела мечем по шиї.

— Ти! — вигукнув Скотт, намагаючись забрати її з собою.

На жаль для нього й на щастя для Лірики, сила пов’язки була завеликою. Його відправило назад до початку.

— Фух… — Вона з полегшенням видихнула й на мить розслабилася.

Поглянувши на наступний ярус, вирішила не підніматися.

«Якщо вже з першою п’ятисоткою ледве справляюся, ярус першої сотні не переживу. Там учасники сорокового — п’ятдесятого рівнів».

«Краще використаю час, щоб відточити бойову майстерність проти людей свого рівня чи трохи вищого».

Чергуючи бій і відпочинок, Лірика закріпилася в першій п’ятисотці.

— СТОП! ПРИПИНИТИ БІЙ! Перша чверть відбору воїнів завершилася! Учасники, залиште арени. Працівники приберуть їх перед другою чвертю!

Виходячи, Лірика зустріла Медісон.

— Медісон! — гукнула вона.

— Лірико. Як виступила на своїй арені?

— А, лише перша п’ятисотка, — відповіла вона, трохи ніяковіючи після обіцянки потрапити до десятки.

— Бачиш? Казала ж, із десяткою не так просто. — Медісон похитала головою.

— Ха-ха, так, маєш рацію. А ти як?

— А! Лише перша тисяча, — відповіла подруга. Її вміння переважно стосувалися захисту, тож атаки були слабкими.

Вона могла тримати оборону, але майже не просувалася вперед.

— Не хвилюйся. Цей етап усе-таки більше перевіряв атаки, — сказала Лірика. Медісон кивнула.

— Але дивуюся, що ти ввійшла до п’ятисотки. Там переважно тридцятий рівень. Як узагалі втрималася?!

— Пощастило. — Лірика засміялася.

Невдовзі вони повернулися до шкільного місця збору.

Широ розслаблено сиділа в кріслі. Як завжди, хлопці намагалися їй догодити.

Звісно, лише приносили речі. Торкатися не дозволялося.

Побачивши збоку кілька крижаних статуй, Лірика стомлено всміхнулася й здогадалася, що сталося.

[З поверненням. Як усе минуло?] — запитала Широ з усмішкою.

— Я в першій п’ятисотці, Медісон — у тисячі, — доповіла Лірика.

[Ні, я про бойовий досвід, а не місце. Ви обидві тут серед учасників із найнижчими рівнями. Хочу, щоб ви передусім відчули боротьбу.] Широ похитала головою.

Таких місць вона й очікувала: подруги були двома крайнощами. Лірика — суцільна атака, Медісон — суцільний захист.

Високих місць так не здобути. Та важливішим був досвід боротьби із супротивниками: один на один чи п’ять проти одного.

Можливості були. Треба лише ними користуватися.

— Мабуть, я це й зробила, — сказала Лірика. Щоб утриматися в п’ятисотці, довелося викластися на повну.

— Я теж. Переважно відточувала захист, — зізналася Медісон. Вона хотіла стати шукачкою пригод, що спеціалізується на обороні, тож тренувалася проти кількох супротивників відразу.

[Тоді це головне. А якщо що, завтра виб’ю їх за вас, коли настане моя черга.] Широ вишкірилася.

Лірика здригнулася. Давно не бачила такої усмішки. Завтра через неї молитиметься за безпеку ворогів подруги.