Розділ 63 — Набір до фракцій (Частина 7)

— Привіт, Широ, — привітався Геліон, побачивши трійцю, що зайшла до його крамниці. Усі зосередилися на наборі до фракцій, тож на його заклад майже не звертали уваги.

[Привіт. Допоможеш цим двом і зробиш їм зброю та обладунки для завтрашнього етапу?] — запитала Широ.

— О? А ви хіба не знаєте? — запитав Геліон.

— Чого? — Лірика схилила голову набік.

— Минулого разу якийсь багатий придурок використав там геть безглузді речі, тож тепер це заборонили. Усім видають однакове спорядження. Битися треба в ньому, покладаючись на власні вміння, — пояснив Геліон, відкинувшись на спинку стільця.

Широ невимушено відсунула інший стілець і теж сіла.

Медісон здивувалася, як вільно подруга тут почувалася.

[Он як. Схоже, ти знаєш чимало подробиць від організаторів. Не хочеш поділитися?]

— Пф, від організаторів? Просто випадково підслухав розмову кількох працівників. Якщо думаєте, що мене могли запросити до них, то дуже помиляєтеся. Я тільки й умію, що махати молотом. Ха-ха-ха! — Геліон розсміявся.

[Не применшуй своїх заслуг. Мало хто після першого підвищення класу здатний використати Справжній стихійний обладунок,] — похвалила Широ.

— А що це за справжній обладунок? — запитала Медісон.

— Справжній стихійний обладунок — це коли людина вкриває себе своєю стихією, підносячи силу на інший рівень. Зазвичай його опановують ближче до вершини третього рівня єднання, — пояснила Лірика.

— Твоя подруга добре обізнана, еге ж, Широ? — сказав Геліон. Та кивнула.

[Усе так, як сказала Лірика. Справжній стихійний обладунок з’являється приблизно між серединою і вершиною третього рівня єднання. Навіть на п’ятдесятому рівні мало хто досягає такої сили. До речі, я ніколи не питала, скільки тобі років, Геліоне,] — написала Широ.

— Скільки років? Мені двадцять п’ять, — відповів він, потерши безбороде підборіддя.

— Ого, двадцять п’ять років і вже п’ятдесятий рівень! — захоплено вигукнула Лірика.

Тим часом Медісон мимоволі почувалася зайвою. У Лірики був той Прихований хист, Широ в тринадцять років досягла тридцять четвертого рівня. А тепер ще й Геліон: п’ятдесятий рівень у двадцять п’ять.

Відчувши настрій Медісон, Широ звела брову.

«Певною мірою вона схожа на Лірику», — подумала вона. До відкриття свого прихованого хисту подруга мала ту саму проблему.

[Медісон, які класи тобі доступні? Уже обрала наступний?] — запитала Широ.

— А, я? Обрала лицаря. Цей клас дозволить мені стати кращим танком, — відповіла Медісон.

— О-о~ Широ, ти часом не збираєш загін? — запитав Геліон. Широ була видатною магинею, Лірика — бійчинею, що завдає шкоди¹, а Медісон стане танком. На його думку, цілком стандартна основа загону. Зараз їм бракувало цілителя, проте його можна було знайти пізніше.

[Саме так. Хочеш приєднатися?] — Широ просто запросила його. Навряд чи їхній загін міг чимось його зацікавити: поки що запропонувати йому було нічого.

— Ні. Мене цілком улаштовує те, що маю. Я теж просуваюся шляхом власного класу. А головне — можу все вам зіпсувати, розумієш? Із кимось мого рівня бої стануть значно легшими, ніж мають бути. Ви зовсім не розвиватиметеся, — пояснив Геліон.

[Тут ти маєш рацію,] — погодилася Широ. Коли хтось витягував увесь загін сам, нічого доброго з цього не виходило.

Проте вона й не збиралася змушувати Геліона тягти їх на собі. Хотіла лише спершу підкинути йому цю думку. Показати таку можливість.

А вже згодом, коли їхні рівні зростуть, можна буде діяти.

Трохи побалакавши, дівчата повернулися до гуртожитку.

[Отже, які вимоги тобі ще треба виконати для підвищення класу?] — запитала Широ.

— Оскільки я обрала Лицаря захисту, лишилося успішно блокувати атаки босів. Вони мають бути двадцятого рівня чи вище, — відповіла Медісон.

[Це головна умова?]

— Так. Решту я майже виконала. Залишилося тільки це.

«Гм, до кінця дня ще кілька годин. Треба допомогти Медісон перейти до наступного класу». Широ повернулася до неї.

[Чому б нам утрьох не піти до підземелля? Спробуємо підвищити рівень Ліриці, а тобі допоможемо підвищити клас.]

— Звісно. Ми ж іще не ходили до підземелля тільки втрьох, правда? — запитала Медісон. Востаннє вони розважалися в Храмі тіней, проте з ними були й інші її друзі. Тож загоном із трьох це не вважалося.

— А до якого підземелля підемо? Якщо рівень буде надто високим, я не зможу заблокувати удар боса, — запитала Медісон.

— Гм, краще зосередимося на тобі, Медісон. Я вже підвищила клас, тож можу почекати, — сказала Лірика.

[Добре. Медісон, тобі треба попрацювати над блокуванням і протидією атакам босів та людей. Твоя роль — танк, тож маєш зосереджуватися на відбитті кожного удару й контратакувати слушної миті,] — пояснила Широ. Медісон серйозно кивнула.

Вона знала: коли йшлося про бій, Широ завжди була серйозною. Її схильність атакувати ззаду була трохи безсоромною, проте надзвичайно дієвою і проти монстрів, і проти людей. Єдиним обмеженням було те, наскільки сильно ти соромишся.

У цьому Широ не мала рівних.

[І для цього я знаю чудовий спосіб потренуватися проти боса,] — Широ багатозначно всміхнулася.

— Що ти маєш на увазі?

* * *

— Мій пане. Ваш слуга виявився марним. Я не зміг з’ясувати її минуле. Наче вона буквально народилася кілька тижнів тому. Усі записи, які вдалося відновити, починаються з її першої появи в святилищі телепортації, — сказав Марк, ставши навколішки перед Луціаном.

— Зачекай, — кивнув Луціан.

«Дивно», — подумав він. У збиранні відомостей Марк був одним із його найкращих розвідників. Нездатність з’ясувати походження дівчини тільки підігріла цікавість.

— Неважливо. Як вона просувається на наборі? — запитав Луціан.

— Досить легко потрапила до першої сотні. Її подруги — до п’ятисотки й тисячі відповідно. Ельфійка — та, що в п’ятисотці, — відповів Марк.

— А що з її потенціалом?

— Судячи із записів, вона має приховані здібності. Щодо давніших відомостей і родоводу, тут є ознаки приховування. Схоже, вона з великої родини.

— Гм… Може, з Валенстайнів? Хоча дуже сумніваюся, — сказав Луціан.

Родина Валенстайн, яку він мав на увазі, була однією із семи шляхетних ельфійських родин. Усі їхні нащадки були знаменитими мечниками й мечницями, відомими широкому загалу.

Вони постійно перебували під пильною увагою громадськості, тож люди добре знали членів родини. Саме тому Луціан не вважав Лірику однією з тих Валенстайнів. До того ж однакові прізвища не були рідкістю. Це нагадувало найпоширеніші китайські прізвища.

Ван, Лі, Чжан, Лю і Чень.

Ці п’ять часто траплялися серед китайців. Так само Валенстайн було поширеним прізвищем серед ельфів.

— Дуже малоймовірно, що вона з тієї родини. Зовнішність не відповідає, — відповів Марк.

— Так.

У Валенстайнів було небесно-блакитне волосся, а в Лірики — світле. Утім, колір могла змінити генетична мутація, тож Луціан не надавав цьому великого значення.

— Постарайся завербувати їх. Пам’ятай: пріоритет — Широ. Вона одна з найталановитіших людей, яких ми бачили, навіть якщо порівнювати з великими містами, — підсумував Луціан.

— Зрозумів.

* * *

— Нань Тяню, схоже, Широ з подругами зайшла до низькорівневого підземелля. Воно двадцятого рівня, а бос значною мірою покладається на швидкість.

— Справді? Схоже, вона хоче навчити свого майбутнього танка протидіяти атакам, — сказав Нань Тянь. Хуань Ер трохи здивувалася, як він дійшов такого висновку.

Помітивши її розгубленість, він пояснив.

— Просто я легко розумію, чого вона хоче. Читаю вираз її обличчя, мов розгорнуту книжку. Ха-ха-ха! — Нань Тянь тихо розсміявся.

Хуань Ер звела брову.

— Як це?! Вона буквально або ледь усміхається, або взагалі нічого не виражає!

— Мене насправді дивує інше: звідки в такої юної дівчини стільки бойового досвіду, — пробурмотів Нань Тянь.

— Думаєш, вона пов’язана з якоюсь таємною програмою підготовки? — запитала Хуань Ер.

— Ні, не думаю. Але, можливо, це недалеко від істини, — відповів Нань Тянь, примружившись.

Він знав, що Сніжні дівчинки можуть утворюватися з тіл загиблих шукачок пригод. Можливо, саме звідси походив її бойовий досвід.

Хоча це все одно не пояснювало, чому він настільки багатий.

Такими знаннями шукачка пригод рангу D володіти не мала. Особливо з огляду на те, що вона вийшла з мутованого підземелля такого низького рівня.

«Як дивно…» — подумав Нань Тянь і всміхнувся. Що пильніше він придивлявся до Широ, то загадковішою вона здавалася й то більше цікавила його.

— Скільки часу лишилося до мого повернення в секту? — запитав він, повернувшись до Хуань Ер.

— Ще два тижні.

— Гм… Продовж це до кількох місяців, добре? — попросив Нань Тянь.

— Чому кількох місяців?

— Просто запиши як самопізнання. Ха-ха-ха! — Він розсміявся.

— Само… пізнання? — перепитала Хуань Ер, піднявши брову.

— Так. Хочу трохи побути подалі від роботи й паперів. Відкрити для себе те, що мене цікавить, — відповів Нань Тянь.

— Записала.

Невдовзі на запит надійшла відповідь.

— Секта погодила. Тобі дали відстрочку на пів року.

— Пів року? Гм… Гадаю, вистачить, — невдоволено пробурмотів Нань Тянь. Хоча просив кілька місяців, сподівався на рік.

«Може, наступного разу варто казати прямо?» — подумав він із посмішкою.

* * *

Тим часом повернімося до Широ з подругами в підземеллі…

— ШИРО!!! ДОПОМОЖИ!!!! — вигукнула Медісон, блокуючи черговий удар боса.

— Медісон! Широ просить передати: ти впораєшся! Просто перенаправ силу й створи можливість для контратаки! Це базова навичка, потрібна кожному танку! — кричала Лірика, бо Широ не могла говорити.

Зараз вони обидві відпочивали осторонь і дивилися, як Медісон сама б’ється з босом.

— ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ, БУДЬ ЛАСКА!!! — закричала та, відкочуючись від чергового удару.

Задум Широ полягав у тому, щоб змусити Медісон самотужки протистояти босу й загострити інстинкт виживання.

— Широ просить передати: просто продовжуй! Ти ж знаєш, ми втрутимося, тільки коли ти вже буквально будеш на останньому подиху!!

— АРГГ!! — у відчаї вигукнула Медісон і встромила меч у тіло боса.

Бос був комахоподібним монстром. Нагадував богомола: руки-леза дозволяли йому атакувати надзвичайно швидко.

Медісон застосувала кілька вмінь для зміцнення захисту й атакувала.

Рубонувши мечем по діагоналі, вона різко відступила, щоб додати удару сили.

* ДЗЕНЬ!

Пролунав брязкіт металу об хітин, і меч завібрував від зіткнення.

Медісон зціпила зуби: бос устиг вчасно відхилити хітинову пластину.

Від струсу вона на мить заціпеніла.

Широ зітхнула й повела зап’ястком.

* БУМ!

Вибух льоду відкинув боса назад, даючи Медісон час отямитися.

— Широ просить передати: вчися в боса! Подивися, як він відбив твою атаку й на мить приголомшив тебе! — вигукнула Лірика.

Медісон трохи помовчала, прокручуючи в голові те, що сталося.

— Боже, сподіваюся, спрацює, — пробурмотіла вона. Уже приблизно розуміла, що треба робити.

Кинувшись до боса, ухилилася від його удару.

Побачивши, що перша атака не вдалася, він метнув до неї другий кігтьоподібний клинок.

Медісон поставила меч для парирування й змахнула ним просто перед зіткненням.

Удар усе ще пройшов крізь її тіло, проте вона відчула: він значно слабший, ніж раніше. Натомість боса відкинуло назад.

— Я ЗМОГЛА! — радісно вигукнула Медісон.

Широ всміхнулася, побачивши її поступ.

«І це тільки початок», — подумала вона. Людський потенціал найкраще розкривався в небезпеці.

Медісон просто потребувала додаткового поштовху, щоб опанувати перенаправлення сили.

Так вона виконає одну з умов, необхідних для танка найвищого рівня.

¹ ДД — від англ. damage dealer: персонаж, основна спеціалізація якого — завдавати шкоди. ↩︎