Розділ 64 — Лицар-демон

Опанувавши перенаправлення сили, Медісон навчилася успішно блокувати удари й створювати можливості для завдання шкоди.

Здатність послідовно відводити чужу силу й відкривати ворога для атак була величезною перевагою для загону.

Звісно, Широ теж це вміла, проте танки мали навички, що дозволяли надовго оглушувати монстра.

Відбивши чергову атаку, Медісон примружилася й провела мечем по слабкому місцю боса між захисними пластинами.

Побачивши, що в нього залишилася одиниця здоров’я, вона зрозуміла: свою роботу виконала.

Танки рідко завдавали завершального удару босу. Зазвичай це залишали магам чи мечникам.

[Лірико, хочеш удостоїти боса честі?] — з усмішкою запитала Широ.

— Звісно.

Лірика дістала подвійний клинок і покрутила його в руках, розминаючись.

Переконавшись, що тіло готове, низько пригнулася й кинулася до боса.

Її тіло спалахнуло сріблястим і рожевим.

Медісон було цікаво, що вона робитиме. Досі вони билися окремо, тож Медісон не бачила її боїв і не знала про вміння берсеркового типу.

Лірика рвонула вперед і опинилася перед босом.

Підсунувши під нього клинок, використала руку як вісь обертання.

* БАХ!

Ударивши по лезу підбором, продемонструвала не лише неабияку гнучкість, а й вибухову силу.

Одним коротким зусиллям їй вдалося відірвати боса від землі.

Упершись долонями в його тіло, вона застосувала Силу стиснення й підкинула його ще вище.

Коли бос опинився в потрібному положенні, Лірика поправила хват меча.

Краї леза засяяли неоново-рожевим.

Розвернувшись усім тілом, вона на мить провернула клинок і вдарила боса.

Довкола розквітнув палаючий лотос, кожна пелюстка якого влучила в монстра.

* БУУМ!!!!!!

Від удару Медісон навіть похитнулася. Ледве втримавшись на ногах, вона роззявила рота: в тілі боса з’явилися акуратні наскрізні отвори. Деякі пробили навіть найміцніші частини його хітинового панцира.

* БУМ!!!

Бос важко гепнувся на землю.

Подруги допомогли Медісон підвестися й зібрали здобич.

— Чорт забирай, Лірико, це було чисте божевілля, — сказала Медісон, приголомшена силою її вибухової атаки.

— Ха-ха-ха! — Лірика тільки розсміялася, трохи ніяковіючи.

[Медісон, краще підвищ клас просто тут, щоб не здійняти переполоху в місті.]

— Добре.

Вона натиснула кнопку підвищення класу, і довкола замерехтіло срібне сяйво.

* ДОНГ~!

Несподівано пролунав дзвін. Широ здивовано розплющила очі!

«Невже їй вдалося виконати всі приховані умови для прихованого класу?!» — подумала вона, коли сила змусила їх трохи відступити.

* ДОНГ~ ДОНГ~ ДОНГ~

Дзвін лунав далі.

За спиною Медісон з’явилася примарна постать лицаря. У білих обладунках із золотими відблисками він майже нагадував утілення священного світла.

Проте за мить лицар здригнувся від болю.

— ГАААА!!!! — закричав він, коли з землі вирвалися темно-червоні ланцюги.

Вони пронизали його тіло, і обладунки почали поволі набувати вигляду, гідного злого володаря.

На плечах, руках і ногах з’явилися моторошні гострі виступи. Позаду майорів червоний плащ, а під шоломом замість очей горіли неоново-червоні вогні.

Примарна постать почала накладатися на Медісон. Лірика занепокоїлася, проте Широ притримала її й показала телефон.

[Заспокойся. Це лише підвищення класу. Вона якось виконала суворі вимоги для прихованого класу, хоча раніше вже обрала лицаря.]

Лицар наближався разом зі своєю бурхливою золотисто-чорною аурою, аж поки цілком не злився з Медісон.

Лише за п’ять хвилин аура почала згасати.

[Медісон — 21-й рівень — Лицар-демон]

«Лицар-демон?» — подумала Широ. Про такий клас вона ніколи не чула.

— Медісон? — гукнула Лірика, хвилюючись, як подруга почувається після підвищення.

Раптом із землі піднялася чорна рідина й укрила тіло Медісон. Налякана Лірика кинулася допомагати.

Вона простягнула до Медісон руку, проте ту раптово відштовхнуло.

* БАХ!

Сильний удар у груди відкинув Лірику назад.

Перш ніж вона встигла знову кинутися вперед, Широ схопила її за руку.

— Широ! — вигукнула Лірика, повертаючись до неї.

Та жестом попросила просто дивитися.

Слиз на мить заворушився, а потім відступив.

Каштанове волосся Медісон стало чорним із легким червонуватим відтінком. Замість колишньої милої «сусідської дівчини» тепер її обличчя нагадувало вродливу героїню.

Її фігура стала більш виразною, а бюст і сідниці значно збільшилися.

Широ поглянула на себе й зітхнула: вона досі мала вигляд дитини.

Розплющивши очі, Медісон оглянула своє тіло й трохи порухалася.

Повернулася до подруг і втупилася в них малиновими очима.

— …Усе це трохи дивно й… зручно? — сказала вона. Лірика полегшено зітхнула.

— Ти мене налякала. Я думала, та чорна слизота тебе поглинула, — сказала Лірика. Медісон лише розсміялася.

Утім, через збільшені груди її тіло трохи нахилилося вперед.

[Тебе следует поскорее привыкнуть к своим кускам жира. Они могут мешать тебе в бою], — с лёгкой завистью написала Широ. ]

Їй теж хотілося якнайшвидше набути жіночної статури. Хоча й не для того, щоб приваблювати чоловіків, а радше щоб краще битися: дальність її ударів у ближньому бою була жахливо малою.

[Розкажи, що вміє твій Лицар-демон.]

— Гм… Більшість колишніх умінь зникла. Їх замінила гілка Лицаря-демона. Ем… Схоже, тепер у мене великий потенціал і для завдання шкоди, і для танкування, — сказала Медісон.

— Що ти маєш на увазі? — запитала Лірика. Більшість класів давала щось одне. Коли ж клас поєднував обидві ролі, силу вмінь зазвичай послаблювали.

— Маю вміння Втілення Лицаря-демона. Можу прикликати в своє тіло силу лицаря-демона атакувального або захисного типу.

— Недолік у тому, що воно завжди витрачає пів відсотка мани за секунду. Коли мана закінчиться, почне забирати здоров’я — по два відсотки за секунду.

— Ще можу вмикати й вимикати його коли захочу, але перед наступним використанням доведеться зачекати хвилину, — пояснила Медісон подругам своє нове вміння.

«Гм… Пів відсотка мани за секунду означає, що режим протримається двісті секунд, якщо не використовувати інших умінь. Проте мало б бути супутнє вміння, яке посилює відновлення мани й дозволяє підтримувати режим значно довше».

[Є вміння, що допоможе тобі відновлювати ману швидше?] — запитала Широ.

— Гм, зараз гляну… Так, справді. Пасивне Витягування мани. За кожне успішне переривання серії ударів, парирування й контратаку поверну п’ять відсотків мани. Саме в такому порядку. Якщо зіб’юся, нічого не отримаю.

— Зараз воно першого рівня, тож, гадаю, з підвищенням відновлюватиме більше мани, — відповіла Медісон.

Широ звела брову. Начебто нескладно, проте ефективно використовувати вміння було важко: щоб перервати серію, треба дочекатися, поки бос завдасть персонажу понад десять ударів.

На вищих рівнях траплялися боси, які з кожним ударом нарощували імпульс, тож це було палицею з двома кінцями. Нагорода не виправдовувала клопоту. Принаймні поки що. Можливо, з підвищенням рівня зміняться вимоги й відновлення мани, і тоді ризик матиме сенс.

Зараз для Втілення Лицаря-демона Медісон потрібна була підтримка, здатна відновлювати ману, або спорядження з умінням Пожирач мани.

Проте, діставши таке спорядження, Широ першою пустила б його на переробку, щоб зробити чип уміння.

[Нам слід підібрати для тебе екіпіровку. Інакше здається, що твої принади ось-ось вилізуть назовні], — сказала Широ з байдужим виразом обличчя, оскільки сорочка Медісон виглядала так, ніби ось-ось вистрілить.

Побачивши повідомлення, Медісон почервоніла.

— Я нічого не можу з цим зробити, гаразд?! Хто знав, що підвищення класу збільшить мої груди!! — вигукнула Медісон, прикриваючи груди руками.

Широ лише знизала плечима. Головне — початкової мети досягли. Після переходу до Лицаря-демона Медісон мала виступити в симуляції значно краще.

Вийшовши з підземелля, вони повернулися до гуртожитку.

Широ стояла у своїй кімнаті, коли раптом відчула чиюсь присутність.

Відчинивши вікно, вона опинилася віч-на-віч із Нань Тянем.

[Якби я не відчинила вікно, ти був би просто ще одним дивним придурком, що підглядає до кімнати юної дівчини,] — написала Широ.

— Але ми ж знайомі. Хіба це рахується? — усміхнувся Нань Тянь.

[Рахується. Чого тобі треба?]

— Нічого. Просто хотів сказати, що бачитимеш мене протягом наступних пів року.

[Ти серйозно?] — запитала Широ з удаваною байдужістю. Насправді її доводила до відчаю думка, що цей високорівневий придурок з’являтиметься біля неї сім місяців.

— А коли я був несерйозним? — розсміявся Нань Тянь, зависнувши перед вікном.

Її кімната виходила на невеликий ліс, тож його ніхто не бачив.

Проте тепер вона задумалася про переїзд до іншої кімнати, щоб він не міг так робити.

— А, навіть якщо поміняєш кімнату, не хвилюйся. Я все одно зможу тебе навідувати.

[Безсоромний.]

— Не більше за тебе. Хто, до біса, може бути настільки безсоромним, щоб убивати через дупу?

[Я?]

— …Справді, — погодився Нань Тянь.

[Якщо вже збираєшся мене переслідувати, чому б тобі не бути корисним? Є щось добре на продаж? Особливо з огляду на той трюк під час аукціону,] — написала Широ, повернулася й сіла на стілець.

— Ай, ми обоє знаємо: навіть якби віддав усе безплатно, ти не змогла б цим користуватися, — сказав він, похитавши головою.

[Хто сказав, що хочу користуватися? Просто хочу купити речі з добрими вміннями й залишити у своїй колекції,] — відповіла Широ.

Вона хотіла перевірити, чи зможе переробити зброю й обладунки заради їхніх умінь.

— Дозволяти зброї та обладункам іржавіти в колекції — марнотратство, правда? Хіба зброя не має служити на полі бою? Немає сенсу лишати її іржавіти без діла.

[Слушно. Якщо так, то й тобі немає сенсу бути тут, правда? Чому б не піти у своїх справах?]

— Як прикро. Уже проганяєш свого майбутнього керівника відділення, — сказав Нань Тянь із награним драматизмом.

Широ дивилася на це з незворушним обличчям.

— Гаразд, гаразд, іду. Побачимося, маленька сніжи~ — розсміявся він і зник.

«Цьк, моторошний покидьок», — подумала Широ.

Зачинивши вікна, вона за звичкою встановила пастки й лягла спати.

* * *

Рано-вранці наступного дня трійця зібралася й вирушила до місця проведення другої частини набору.

— Слухай, Широ, чому мені здається, що ти щоразу прокидаєшся роздратована? — запитала Лірика.

«Мабуть, тому, що перед сном мене переслідує Нань Тянь. А після пробудження дізнаюся, що приходив переслідувач Луціан», — з досадою подумала Широ.

У цьому вона віддавала перевагу Нань Тяню: він принаймні залишав її саму під час сну.

[Нічого особливого,] — відповіла вона.

— Місячні? — запитала Медісон. Широ замовкла.

«Цікаво, у Сніжної дівчинки можуть бути місячні?» — подумала вона, цілком упевнена, що Сніжні дівчинки не народжують.

[Ні, не місячні.] — Широ похитала головою.

[Просто зосередьтеся на завданні. Це лише другий раунд, проте для вас він важливий: великі гільдії можуть звернути увагу. Пам’ятайте, не шукайте бійок. Скористайтеся тими, що вже тривають,] — порадила Широ.

Прибувши на місце, вона закинула голову й подивилася на гігантську будівлю кремово-білого кольору.

«Сподіваюся, зможу й далі показувати гідний результат», — подумала вона й зайшла до зали.