Розділ 65 — Королівська битва (Частина 1)

— У другому раунді кожен із вас зайде до капсули симуляції й перенесеться у віртуальний світ.

— Тут можете розслабитися й битися на повну силу. Усі почнуть без зброї та обладунків. Головне — знайти їх на карті. У кожному матчі двісті гравців, і лише перша десятка пройде до наступного раунду.

— Зверніть увагу: мана й здоров’я самі не відновлюватимуться. Щоб поповнити їх, доведеться шукати зілля.

— Під час матчу можна обшукувати місцевість і знаходити предмети, зброю та обладунки, які дадуть вам додаткову перевагу.

— Щодо персонажів: магам дозволять лише одну магію, а воїнам — три вміння. На цьому етапі магів і воїнів розподілять випадково. Маги матимуть п’ятдесят тисяч здоров’я й сімдесят п’ять тисяч мани, воїни — сімдесят п’ять тисяч здоров’я й п’ятдесят тисяч мани. Решта фізичних характеристик відповідатиме вашим справжнім, крім Витривалості. Вона в усіх буде однаковою.

— На цьому все! Будь ласка, заходьте до капсул. Незабаром розпочнемо другий раунд! — вигукнув коментатор. Широ так і зробила.

У капсулі вона знову зламала систему наноботами й змінила системні записи свого статусу.

Обравши Магію льоду другого рівня, Широ відчула, як змінилося її бачення.

[Широ — Магиня льоду — 34-й рівень]

[Здоров’я: 50 000/50 000]

[Мана: 75 000/75 000]

Статус відображався на краю поля зору, а праворуч угорі була карта.

Натиснувши на неї, Широ здивувалася її розмірам.

Карта складалася з п’яти островів, п’ятий розташовувався в центрі.

Перший був зруйнованим містом. Другий — селом. Третій — пустелею, а останній — лісом із гірським хребтом.

Центрального острова не було видно: його ділянку на карті затуляв величезний напис «НЕВІДОМО».

«Схоже, відкриється свого часу», — подумала Широ.

Оглянувши стартовий майданчик, вона побачила учасників п’ятдесятого рівня й лише кількох із сорокових. Та й ті мали щонайменше сорок п’ятий.

Вона єдина вирізнялася своїм тридцять четвертим рівнем.

— Незабаром вас телепортують на чотири різні острови. На кожному буде п’ятдесят бійців. Згодом кільце поволі стискатиметься до центрального острова. Що більше людей залишиться, то тісніше стане в центрі. Проте, якщо спробуєте дістатися туди відразу, вас знищать оборонні вежі.

— Центр відкриється лише тоді, коли кільце охопить більшу частину чотирьох островів.

— Без зайвих слів: нехай розпочнеться другий раунд!!! — вигукнув коментатор. Увесь стартовий майданчик залило світло.

Відчувши удар вітру, Широ затулила очі рукою.

Розплющила їх і побачила, що вільно падає над містом.

Примружившись, оглянула людей довкола.

Більшість намагалася зорієнтуватися.

Широ проігнорувала їх і зосередилася на місті. Тут переважали хмарочоси й великі стадіони.

На мить замислившись, вона обрала хмарочос.

Для неї це був найкращий варіант: у вузьких коридорах можна розставити пастки для суперників. До того ж треба було пошукати кілька предметів у місці надання першої допомоги.

Перевернувшись у повітрі, Широ надала тілу обтічної форми й з неймовірною швидкістю помчала до хмарочоса.

Завдяки доброму контролю над тілом вона могла планерувати майже з максимальною ефективністю та швидкістю.

* БУУУМ!!!!!!

Позаду пролунали звуки бою. Широ повернула голову.

Стихійні атаки заповнили небо: кожен хотів якнайшвидше позбутися конкурентів.

«Схоже, мене ігнорують через низький рівень. Думають, рано чи пізно хтось і так уб’є мене. Щоб не витрачати ману, вирішили спершу прибрати рівних суперників», — проаналізувала Широ.

«Мені це лише на руку». Вона всміхнулася, швидко наближаючись до даху.

Коли тіло м’яко приземлилося на нього, її охопило дивне відчуття.

«Мабуть, це механізм, який не дає загинути від падіння. Що ж, він заощадив мені трохи мани на потім». Спершу вона планувала створити похилу крижану доріжку Магією льоду другого рівня й загальмувати на ній.

Не гаючи й секунди, Широ проскочила у двері й спустилася на верхній поверх.

Оглянувшись, побачила розкидані довкола зброю й обладунки.

«Білий меч, білий нагрудник і білі чоботи», — подумала вона, надягаючи спорядження.

Притримуючи меч біля пояса, пробіглася поверхом у пошуках плану хмарочоса.

«Зараз я на п’ятдесятому поверсі. З першого до двадцятого — приміщення для відвідувачів. Із двадцять першого до сорок п’ятого — основні офіси. Із сорок шостого до п’ятдесятого — кабінети великих начальників», — прочитала Широ на табличці біля ліфта.

«Тут немає жодного…»

* БУУУУМММ!!!!!

Думку перервав близький вибух, від якого здригнувся хмарочос.

Підбігши до вікна, Широ подивилася в бік звуку.

На вулиці билися двоє магів. Кожна їхня атака стрясала околиці.

«Треба зібрати все можливе, перш ніж покину хмарочос». Якщо він завалиться на неї, вижити не вдасться.

Швидко оббігши поверх, вона підбирала корисне й відкидала непотрібне.

Зазвичай на початку королівської битви учасники збирали предмети й лише потім билися. Мало хто вступав у бій, ще не знайшовши спорядження.

Захекавшись від біганини, Широ насупилася. Шкода, що її Витривалість не перенесли.

«Схоже, бойові мистецтва часто не використаєш». Фантомне мистецтво стилю Інь сильно виснажувало тіло. У житті вона могла застосовувати його так часто лише завдяки своїй чудовиськовій витривалості.

Проте тут, де більшість характеристик відповідала справжнім, саме цієї переваги її позбавили.

Без вільного використання Фантомного мистецтва стилю Інь майбутні бої стануть значно складнішими.

Зараз вона мала предмет під назвою «рюкзак». Він працював як інвентар і дозволяв зберігати зброю всередині.

На жаль, рюкзак був лише білого рангу й уміщував щонайбільше чотири предмети. Утім, і це допомагало: не доводилося тримати всю зброю в руках.

Нині її арсенал складався із зеленого меча, зеленого лука, двадцяти стріл і білого списа.

Крадькома глянувши крізь щілини в стіні, Широ побачила, що бій закінчується.

Один із магів зібрав полум’я в палаючий молот і вдарив ним у землю. Звідти вирвалися десятки вогняних стовпів.

* БУУУМ!!!!

Хмарочос теж постраждав.

Глянувши знову, Широ побачила, як захисник перетворився на попіл.

Проте нападник не встиг відсвяткувати перемогу: до нього вже летіла жовта смуга.

* БУМ!!!

Блискавка пронизала його груди, і він теж вибув.

«Снайпер!» Широ глянула в бік пострілу. Приблизно за п’ятсот метрів помітила залишкові іскри блискавки.

Вона насупилася: самого стрільця розгледіти не вдалося.

«Щоб атакувати цих двох із такої відстані, потрібен чудовий зір або здатність передбачати рухи». Раптом Широ відчула небезпеку.

Відкинувши думки про укриття, вона вистрибнула у вікно, закривши обличчя руками від скла.

У падінні змахнула рукою й створила похилу крижану доріжку.

* БУМ!!!!!

Постріл блискавки пронизав місце, де вона щойно стояла, і пробив будівлю.

Якби це була не симуляція, її кинуло б у холодний піт.

Повівши зап’ястком, вона додала кілька химерних поворотів і петель, щоб збити снайперові приціл.

* БУМ!!!!

Повз пролетів снаряд, силою пострілу скинувши Широ з доріжки.

«От лайно!»

Швидко звернувши ліворуч, вона створила ще одну доріжку, яка пом’якшила приземлення.

Опинившись на землі, пригнулася й помчала до щільно забудованого району. Там снайперові буде значно важче передбачити її місцеположення.

Прослизнувши в укриття, Широ завмерла, важко дихаючи.

«Як дратує».

Зазвичай вона залюбки билася здалеку: мала арсенал рейкових гармат, нанотехнологічних снайперських гвинтівок, луків та іншої зброї. Проте її теперішній паршивий зелений лук нізащо не дістав би на п’ятсот метрів.

Тим часом снайпер хмурився через обидва промахи.

— Цьк, інстинкти в неї чудові, — пробурмотів він, прибираючи бінокль.

Спустившись у місто, він насамперед шукав щось для свого стилю дальнього бою. На щастя, в сусідній крамниці знайшов бінокль синього рангу.

«Звідки взялася людина з таким гострим відчуттям небезпеки?» Його постріли майже завжди були стовідсотково точними. Промахувався вкрай рідко: стріляв лише тоді, коли був упевнений у влучанні.

Та Широ ухилилася від обох пострілів, які мали її поцілити.

Глянувши в бінокль, він вирішив поки полишити її: дівчина вже зайшла до важкодоступної зони.

Випив зілля мани й подумки запам’ятав її зовнішність.

* * *

Виглянувши з укриття, Широ більше не відчувала колишньої небезпеки. Полегшено зітхнула й рушила далі між будівлями.

Вона перебувала на північний захід від центру. Зітхнувши через відстань до центральної частини, почала шукати лікарню, щоб спробувати знайти там корисні предмети. Попередній трюк витратив не так багато мани, проте спокійно вона почувалася лише з повним запасом.

Але в лікарні, звісно, була величезна ймовірність когось зустріти.

Тримаючи лук, Широ натягнула тятиву, щоб завжди бути готовою стріляти.

Крадучись провулками, стежила за кількістю гравців і довкіллям. Часом удалині помічала магічну іскру випадкового мага, що виказувала його місце.

Дивлячись на цих людей, Широ дивувалася. Яскравою магією вони наче кричали: «Гей! Я тут! Убий мене, будь ласка!»

У королівській битві це було особливо погано. Без необхідності стримуватися суперник міг легко застосувати найкращі вміння й вибити тебе з гри.

Наблизившись до лікарні, Широ насупилася: в одному з вікон виднілася людська тінь.

Примружившись, вона замислилася, чи варто заходити всередину.

«Якщо поводитимуся тихо, легко прослизну повз. Проте він уже міг забрати всі предмети…» Подумавши секунду, Широ вирішила влаштувати пастку. Це найшвидший спосіб убити суперників, що випереджали її на кілька рівнів.

Звісно, ризик був. Треба переконатися, що пастка гарантовано вб’є ворога незалежно від сили. Інакше вона вибуде.

Зрештою, мертвою не скористаєшся маною, яку так старанно берегла на потім.

Підкравшись до входу в лікарню, Широ примружилася й оцінила ймовірність, що він вийде через головні двері.

«Відкритий простір, мало укриттів. Чудове місце для снайперів. Кращий вибір — задні двері. Найімовірніше, вийде там». Вона обійшла будівлю. Як і передбачала, помітила обриси його тіні, що віддалялася від головного входу.

Присівши, опустила долоні вниз і створила магічне коло. Воно на мить спалахнуло й зникло.

Двері, підлога, освітлення поруч, каналізація, сходи, поручні. Вона розставляла пастки всюди, щоб гарантовано вполювати здобич. Спритно підстрибнувши, опинилася на підвіконні й подивилася вниз.

Глибоко вдихнула, намагаючись трохи відновити витривалість. Потім дістала лук і зосередилася на вході.

Націливши стрілу, затамувала подих і чекала слушної миті.

Вуха ледь сіпнулися, коли вона почула гучні кроки.

Широ натягнула тятиву й зосередилася на 120%. У неї був лише один шанс убити його одним пострілом.