Розділ 67 — Королівська битва (Частина 3)

* БУМ! БУМ! БУМ!!

Широ виглянула з-за огорожі й побачила справжню зону бойових дій біля мостів між островами.

Кільце стискалося, заганяючи всіх до центру. Зростали і ймовірність зустрічі, і ризик сутички.

З біноклем у руках Широ перебувала за вісімсот метрів від бою.

Поки вона спостерігала, уже вибули п’ятнадцятеро.

До того ж, здається, навіть з іншого боку карти виднілися вибухи.

«Кільце вже стискалося тричі. Наступного разу більшості доведеться зблизитися й рушити до центрального острова. Треба знайти укриття до нового стискання. Інакше буде важко втекти від кільця непоміченою». Широ придивлялася до будівель.

З того, що вона бачила, підходили три. Проте ризики в кожній залежали від поточних обставин.

Перша — покинутий будинок без вікон і дверей. Він добре ховав від чужих очей, проте будь-який звук усередині довго лунав би відлунням. У кімнатах не було нічого, що могло його поглинути.

Якщо вона сховається там, будь-хто з краплею здорового глузду зможе її впіймати. До того ж будинок стояв найдалі від центру. Після стискання знову доведеться бігти.

Друга будівля — фабрика. Хоча стояла на видноті, мала вдосталь кімнат і схованок. Розташовувалася приблизно посередині між кільцем і мостом до загадкового центрального острова.

Недолік: зараз вона була зовсім близько до бою. Спроба дістатися туди в кілька разів підвищила б імовірність потрапити на очі іншим. Цього Широ не хотіла.

Останнє місце… Його навіть важко назвати повноцінною будівлею: пункт оплати проїзду.

Мости між островами були автомобільними, тож біля початку кожного розташовувався такий пункт.

Через це мало хто звертав би увагу на маленькі кабінки між шлагбаумами. Для її невеликого тіла це могло стати найкращою схованкою.

Проте доведеться пройти повз п’ятьох, що зараз там билися. До того ж випадковий постріл міг пробити кабінку й убити її.

«Хтось навіть може підірвати себе, коли програватиме».

Широ перевірила кількість учасників: п’ятдесят три. Хотілося, щоб вони винищували одне одного завзятіше.

Що більше залишиться живих, то тісніше буде на центральному острові.

Пригнувшись, вона вирішила спершу прокрастися до фабрики, а звідти зробити гак до пункту оплати.

Перелізла через поручні й поволі спустилася з хмарочоса, намагаючись не потрапляти на очі.

Коли приземлилася на наступній будівлі, побачила одного гравця на межі смерті.

«Схоже, у нього закінчилися зілля здоров’я».

* БАХ!!

Його тіло раптово відлетіло після удару воїна кулаком у груди.

«ОТ ЛАЙНО!!!» — здивувалася Широ: чоловік летів просто до неї.

Швидко відступила в тінь, сховалася й затамувала подих.

* БУМ!

Ударившись об металеві поручні, чоловік ще кілька митей борсався, а потім помер.

Побачивши купу блискучої здобичі, Широ примружилася.

«Навряд чи він зараз піде сюди збирати речі: ще триває бій. Можу взяти кілька предметів, перш ніж рушу до фабрики». Вона придивилася до купи.

Там було корисне спорядження. Насамперед меч і лук фіолетового рангу. А от стрілу Широ помітила лише одну.

Зіль узагалі не було.

«Принаймні з кращою зброєю більше шансів пережити наступні стискання кільця». Вона вирішила ризикнути. Невелика ймовірність, що гравці прийдуть сюди, усе ж існувала.

«Я з тридцять четвертим рівнем уже в першій сотні, заповненій учасниками п’ятдесятого. Для менш відомих фракцій це буде більш ніж достатнім козирем».

Відштовхнувшись від стіни, щоб набрати швидкість, Широ прибрала свій меч і лук до інвентарю.

Перекотилася вперед і одним безперервним рухом поклала фіолетові меч, лук та стріли в сумку.

Не зупиняючись перевіряти, чи її помітили, помчала до фабрики, тримаючись ближче до землі.

* ТУП-ТУП-ТУП-ТУП!

Кроки гупали металевим настилом.

На мить озирнувшись, вона полегшено зітхнула: ніхто не переслідував.

Діставшись фабрики, підстрибнула до другого поверху.

Перескочила через підвіконня, присіла за стіною й оглянула приміщення.

«Поки нікого». Заспокоївшись, дістала бінокль і знову подивилася на бій.

Після загибелі одного учасника сутичка стала ще запеклішою. Кожен хотів швидше її завершити, поки хтось інший не скористався їхньою слабкістю.

Під звуки бою Широ досить легко пройшла фабрикою. Звісно, здобичі не знайшла: таке місце розграбували ще на початку.

* Дзень~

Вуха раптово сіпнулися: вона почула зіткнення металу з металом.

«Судячи зі звуку, зовсім недалеко від фабрики». Широ примружилася.

Зігнула пальці, і в руках з’явилися вісім крижаних кинджалів.

Тихо наблизившись до джерела звуку, видерлася на вентиляційні труби, щоб оглянути все згори.

Побачила білявого чоловіка з двома кинджалами, який пробирався крізь фабрику.

Позаду нього лежав шматок металу з невеликою вм’ятиною збоку.

«Мабуть, зачепив його дорогою».

Обережно пересуваючись вентиляцією, Широ дочекалася, поки він опиниться просто під нею.

Глибоко вдихнула й примружилася. Погляд став крижаним.

Обережно прорізавши отвір кинджалами, приготувалася.

* БАХ!

Ударом ноги вибила вентиляційний люк, привернувши його увагу.

— Що!? — здивовано вигукнув він, почувши звук над головою.

— Гах! — Люк ударив у його захист і позбавив рівноваги.

Розвернувшись усім тілом, Широ насамперед метнула чотири кинджали.

Два — у зброю, два — щоб прибити руки.

— АРГ! — Він зціпив зуби від болю: кинджали пронизали долоні.

Приземлившись йому на тулуб, Широ сильно наступила й крізь щілини захисного щитка встромила лід просто в очі.

Різко провернула лезо й легко добила його, зруйнувавши мозок.

Тіло вибухнуло світлом, залишивши на землі купу здобичі.

Взявши кілька зіль, вона проігнорувала решту: нічого потрібного не було.

«Якщо забирати все здоров’я відразу, зможу вбити багатьох».

«Схоже, цього раунду доведеться діяти радше як убивці, ніж як магині. Інакше до першої десятки не потраплю. Отже… треба вбивати без слідів. Що більше вб’ю, то безпечніше мені». Обличчя Широ стало холодним. Оглянувшись, вона підстрибнула до труб і зникла з поля зору.

Перевіривши кількість учасників, усміхнулася: цифра помітно зменшувалася.

Подумки закликаючи їх убивати ще, спланувала шлях до центрального острова.

«Під мостом не сховаєшся від дальньої магії. Нагорі ж немає жодного прикриття, і можуть обстрілювати з усіх боків». Вона насупилася.

До центру вело лише кілька шляхів. Чотири мости від навколишніх островів сходилися на центральному. Найкраще було б рвонути через океан.

Проте це можливо лише з її справжніми запасом мани й статусом. У симуляції смерть наче чатувала за кожним рогом. Буквально.

Один хибний крок — і вона наступною вибуде зі змагання.

«Власне, якщо піти слідом за переможцем нинішньої сутички й застосовувати перший фантом, коли він дивиться в мій бік, можна без особливих труднощів дістатися центру».

«Гм… Але ризики теж є. У симуляції перший фантом виснажує мене з шаленою швидкістю. Треба точно розрахувати час, інакше виявлять».

Виглянувши у вікно з біноклем, вона побачила: залишився бій один на один.

«Могла б убити переможця, поки він ослаблений. Проте хтось інший міг подумати те саме».

Відвівши бінокль від місця сутички, Широ почала шукати інших в околицях.

«Раз… два… О боже, за ними стежать іще троє». Вона помітила ледь видимі ознаки присутності гравців.

Крім них, могли бути й ті, хто ховався значно краще.

«Ні, я йду. Проти трьох чи більше загину, якщо спробую скористатися нагодою. Зате до центрального острова буде набагато легше дістатися».

Пробравшись до виходу з фабрики, вона чекала завершення бою. Щойно він закінчиться, один із трьох спостерігачів рушить. Тоді вона й побіжить до центрального острова.

Розвернувшись у повітрі, воїн засяяв золотою аурою. Замахнувся на мага мечем із мани.

— РААА!!! — вигукнув він, докладаючи всіх сил, щоб добити суперника.

Із меча вирвалося енергетичне лезо й помчало до мага.

Той створив земляний щит і спробував заблокувати удар, проте марно.

— А-а!!

Почувши крик, Широ зрозуміла: пора. Як і очікувала, двоє з трьох спостерігачів оголили зброю й кинулися до воїна.

Останній лишився осторонь, дивлячись на них як на дурнів.

Поки їхня увага була зайнята, Широ отримала вільний шлях до мосту.

«Вони зараз б’ються. Іти верхом мосту — погана ідея». Вона перестрибнула через огорожу, приземлилася на металеві опорні балки й перескочила до наступної.

Очі шукали наступну точку опори, поки тіло долало проміжки. Треба було здобути якомога більшу фору. Раптом, відчувши небезпеку, Широ різко опустилася нижче.

Повз колишнє місце пролетів вогняний снаряд.

«Лишилася б там — збило б із балки». Вона знову видерлася на опору.

Піднявши погляд, побачила нападницю біля наступної великої балки.

Примружилася, створила кілька метальних кинджалів і кинулася до неї.

Нападницею була магиня вогню.

Ударивши долонями по опорі, та створила кілька вогняних куль і розігріла балки, плавлячи метал.

Змахнула рукою: розплавлений метал піднявся й полетів до Широ.

«Розплавила метал і створила вогняну кулю з металевою серцевиною. Розумно», — похвалила Широ.

Пригнувшись, підстрибнула й метнула кинджали у вогняні кулі.

* БУМ!

Від зіткнення кинджали вибухнули й утворили димову завісу.

Ступивши на бік металевої балки, Широ відскочила вбік.

* БУМ! БУМ! БУМ!

Кулі з розплавленим металом ударили в місце, де вона щойно стояла. Через дим нападниця втратила її з поля зору.

Широ зігнула пальці, і в руках з’явилися ще чотири кинджали.

Метнула їх у жінку й одразу дістала фіолетовий лук.

Побачивши кинджали, магиня сховалася за металевою опорою.

Задоволено всміхнувшись через промахи, приготувала вогняну кулю й виглянула з укриття.

Проте дарма: Широ вже перевернулася вниз головою з натягнутим луком і стрілою, спрямованою просто їй у голову.

Жінка не встигла навіть скрикнути — постріл убив її.

— Фух… — видихнула Широ, приземлившись на бік опорної балки. Вона поставила на те, що жінка вигляне. На щастя, так і сталося.

Забрала зілля й рушила далі до центрального острова. Звуки бою стали гучнішими: мабуть, третій спостерігач теж приєднався до сутички.

Широ хотіла дістатися центру й закласти пастки, щоб прибрати кількох гравців і забезпечити місце в першій десятці.