Розділ 70 — Бегемот (Частина 2)

* РРРР!!!!

Бос заревів, напружуючи м’язи.

— ТАНКИ, ГЕТЬ ЗВІДТИ! — гукнув Джуліус, зрозумівши, що боса охоплює берсеркова лють.

Хоч не знав, як саме це працює, пройшов достатньо рейдів і підземель, щоб розуміти, що робити.

Кинувся до танків і схопив Мага металу за комір.

Потягнув назад і жбурнув до решти загону.

— ЛОВІТЬ ЙОГО! — закричав він.

«Зараз помре», — подумала Широ.

Тріша перегорнула гримуар, і її тіло піднялося в повітря.

* БУМ!

Із книги вирвалася золота аура й укрила Джуліуса.

Із серйозним обличчям він прокрутив спис у руках і перехопив удар бегемота.

* БАХ!

Від зіткнення здригнулася земля. Довкола розійшлася хвиля пилу.

Широ швидко прикрила очі, а потім знову подивилася на бій.

Здивовано розплющила їх ширше: чоловік іще стояв. Хоч буквально опинився на межі смерті, зміг заблокувати атаку й перенаправити її в землю.

— Я недарма Похмурий списник. Хто сказав, що боги смерті бувають лише з косами? — усміхнувся Джуліус. Кров із його тіла потекла до списа. Він обрав це рятівне вміння, бо воно дозволяло пережити одну смертельну атаку на тиждень і перетворити її на силу власної.

Звісно, у симуляції міг застосувати його без особливих вагань.

Тепер його одяг був роздертий і пошарпаний, а спис перетворився на демонічний. Колишня багряна барва зникла, поступившись матово-чорній.

На вістрі спалахнуло неоново-блакитне полум’я. Джуліус підстрибнув.

— МОЖУ ВДАРИТИ ЛИШЕ РАЗ! СКОРИСТАЙТЕСЯ НАГОДОЮ, ПОКИ МОЖЕТЕ!!! — закричав він.

Прокрутивши спис, розвернувся в повітрі й метнув його в бегемота.

* БУУУМ!!!

Спис ударив у ліве плече, легко пронизавши м’язи й кістки.

* ГАРРРААА!!!

Бегемот заревів від болю: спис знищив дві з трьох лап на лівому боці.

Налитими кров’ю очима він втупився в Джуліуса. Центральний ріг миттєво видовжився й пронизав його тіло.

Щоб не змарнувати жертву, Тріша закрила гримуар.

* ФУХ!

Книга спалахнула. Позаду з’явилося неоново-червоне магічне коло.

— Приношу жертву з плоті. Пожери мого ворога багряним вогнем, — промовила Тріша. Її здоров’я небезпечно впало.

* КШШ! КШШ!

Магічне коло оберталося, поволі розширюючись у коло прикликання.

«Що ж, мабуть, і я зроблю свій внесок», — подумала Широ.

Випила зілля мани, наклала стрілу й націлилася вгору.

Випустивши її просто над бегемотом, стиснула кулак. Стріла вибухнула дощем крижаних уламків.

Відкинула більше не потрібний лук і притиснула долоні до підлоги. Від них розгорнулося магічне коло.

Усі уламки в падінні перетворилися на списи. Розвернувшись до бегемота, вони вишикувалися.

Прикликання Тріші завершилося: з кола вийшов вогняний велетень.

Це був її козир на випадок поразки. Вона пожертвувала б здоров’ям, щоб наостанок убити власного вбивцю. Проте ніколи не думала, що застосує це вміння проти бегемота.

У руках велетня з’явилася вогняна куля, яку він спрямував до боса.

Просто перед влучанням вона розпалася на вогняні ланцюги, що обвили шию бегемота.

Хоч це й не відповідало задуму Широ, вона пристосувалася. Повела зап’ястком: кілька крижаних шипів перетворилися на гаки й зачепили ланцюги. Завдяки особливому складу її лід значно гірше танув і був надзвичайно міцним. Так вдалося втримати палаючі ланцюги на місці.

* БУМ! БУМ! БУМ! БУМ!

Лід потягнув їх за собою й врізався в стіни зали.

Коли бегемота прикували до стіни, бойовий дух загону зріс. Усі приготували найкращі атаки.

Лише Широ насупилася: очікувала іншого. Якби бос справді застосував Заряд мани берсерка, його не вдалося б так легко стримати, хоч яким нереалістичним і низькорівневим він був. Саме тому вона витратила всю ману на побудову магічної формації довкола нього.

* ХЛЮП! КШШ! КУАЧ!

Пролунали звуки ворушіння мокрої плоті.

Тіло бегемота на мить затремтіло. Він розкрив пащу під неприродним кутом. М’ясиста друга паща, що поглинула магію Натана, звивалася й скручувалася.

* ПШШ! ПШШ!

Шкіра розірвалася, відкривши кількох маленьких бегемотів. Це були безшкірі зменшені копії боса, хоча й вони перевищували розмірами пересічного шукача пригод.

На мить затріщали кістки, а потім малі бегемоти одразу зникли.

Широ вражено розплющила очі: тіло не встигало за їхньою швидкістю.

Раптом перед нею з’явився безшкірий звір. Вона спробувала вдарити мечем.

* БУМ!!!!

Одним ударом кігтів бегемот перетворив її тіло на м’ясиво. Убивши решту, він залишився в залі тільки зі своїми прислужниками.

Широ раптово здригнулася й вийшла із симуляції. Від несподіваного струсу прокинулася Інь.

* Цвірп!

Пташка обурилася й знову вмостилася спати.

Широ глибоко вдихнула й погладила її по голові.

«От лайно… Загинула, навіть не маючи змоги чинити опір».

Хоч результат не надто здивував її, відчуття повної нездатності зреагувати ще не минуло.

«Поглинувши магію, він із танка перетворився на боса-ляльковода. Менші тіла дозволили рухатися значно швидше». Широ трохи потягнулася.

Хоч знала, що бій завершиться стовідсотковою поразкою, її здивувала кількість шкоди, яку загін устиг завдати.

«Мабуть, варто віддавати належне там, де його заслужили».

Похитавши головою, посадила Інь на плече й вибралася з капсули.

Озирнулася: сусідні капсули були порожні.

«Схоже, поруч не було нікого з першої десятки. А може, були, але померли раніше за мене».

Під час короткої паузи підійшла працівниця.

— Вітаю, пані Широ, з виходом до першої десятки на вашій арені. Візьміть цей значок і йдіть на головну площу, — сказала вона, простягнувши золотий значок.

[Дякую.]

Широ взяла його й побачила шпильку зі звороту.

[Мабуть, треба приколоти до одягу?] — запитала вона.

— Так, саме так.

[Добре, дякую.]

Подякувавши, Широ рушила на головну площу.

«Сумніваюся, що далеко пройду в наступному раунді». Там знову битимуться ті, хто потрапив до десятки в королівській битві. Проти суцільного п’ятдесятого рівня в неї просто не було можливості просуватися.

«Гадаю, наступного раунду програю».

До головної площі дісталася швидко. Побачивши море людей, здивувалася їхній кількості.

Стільки зібралося, бо всі вони входили до першої сотні попереднього раунду.

«Тут щонайменше кілька тисяч», — подумала Широ, стоячи в темному кутку.

Чекаючи оголошення коментатора, замислилася про інше: як Лірика й Медісон виступили у своїх королівських битвах?

«З бойовою майстерністю Лірики й Лицарем-демоном Медісон обидві мали б показати добрі результати на своїх аренах».

«Якщо теж билися з бегемотом, він мав бути слабшим за нашого. Того розрахували на п’ятдесятий рівень».

Широ озирнулася, шукаючи виступ, на якому можна сісти. Не знала чому, проте після переродження полюбляла висоту й краї урвищ. Там почувалася спокійно.

Побачила ідеальний виступ: звідти було видно всю площу, а саме місце не впадало в очі. Спланувала шлях.

Фантомне мистецтво стилю Інь: перший фантом + другий фантом.

Насолоджуючись можливістю знову вільно застосовувати бойове мистецтво, Широ м’яко приземлилася на виступі.

Сіла й відкинула каптур, відкривши темно-синє волосся з білими відблисками на кінчиках.

Заплющила очі й відчула холодний вітер на обличчі.

Виступ був у тіні, тож мало хто дивився в її бік. А якби й помітили, вирішили б, що вона просто божевільна.

Звісно, це її не турбувало. За минуле життя отримала достатньо презирливих поглядів і стала до них байдужою.

Пошукавши в інвентарі, дістала камінь мани рангу D й спокійно пообідала.

Помітивши їжу, Інь теж висунула голову.

«Ха-ха-ха, нахлібнице. Постійно їси мої речі, а майже нічого не робиш», — беззвучно промовила Широ з усмішкою й дала їй порцію.

Інь лише махнула крилами й узялася їсти.

Створивши в руці крижаний циліндр, Широ почала шукати зображення флейт. Їй дуже подобався їхній звук: заспокоював думки.

«Гм… Азійську бамбукову флейту, здається, зробити найпростіше». Вона почала проробляти отвори в льоді.

Додавши всі потрібні отвори, задоволено оглянула крижану флейту.

«Подивимося… Що більше отворів закрию, то нижчі ноти. Отже, спершу спробую найнижчу».

Піднесла флейту перпендикулярно до рота, закрила всі отвори й подула в мундштук.

* Фу-у~

Почувши ніжну ноту, Широ задоволено кивнула.

«Начебто досить просто».

Відкрила кілька отворів і спробувала вищу ноту.

* БІІІ!!!!

* ЦВІРП!!!

Почувши звук, що буквально різав вуха, Інь вдарила крилами її в груди.

«А, вибач, вибач». Широ вибачилася: не очікувала, що через маленьку помилку флейта звучатиме так жахливо.

«Мабуть, навчання забере трохи часу», — подумала вона, дивлячись на інструмент.

Повела зап’ястком і знищила флейту: саме засвітився екран коментатора.

— Дякую всім за терпіння. Усі арени завершили. Десятка найкращих із кожної переходить до наступного раунду. На жаль, решта вибуває. Проте не хвилюйтеся: фракції для вас відкриті. Ті, хто не отримав золотого значка, ідіть із супроводом до зони набору. Кожна фракція має власний намет, де можете подати заявку на вступ, — сказав він із легкою усмішкою.

Спостерігав, як люди йдуть, і чекав, поки залишаться лише десятки найкращих з усіх арен.

— Для наших ветеранів наступний раунд — самостійне виживання, пристосоване до вашого статусу. Кілька ляльководів посилатимуть хвилю за хвилею ляльок, що атакуватимуть вас. Їхній рівень відповідатиме вашому, тож противники не перевищуватимуть ваших можливостей.

— Головне тут — витривалість і здатність вести тривалий бій проти хвиль ворогів. Їхня витривалість необмежена. Вони атакуватимуть, поки не здолають вас. Складність хвиль зростатиме з кожною перемогою.

— Щодо часу й місця: завтра о шостій ранку зберіться на головній площі. Кожному підготують окрему арену, — сказав коментатор. Екран згас.

Почувши все потрібне, Широ зістрибнула з виступу й м’яко приземлилася.

Люди довкола дивувалися: не очікували, що така маленька дівчина матиме золотий значок.

Проте маги, які вже бачили її, розуміли чому.

— Гей, чого тремтиш? — запитав воїн свого друга-мага.

— Якщо ця дівчина пройде наступний раунд, обов’язково купи в коваля Геліона пластину для дупи. На випадок, якщо зустрінеш її на арені.

— А навіщо мені така пластина?

— Просто повір! Вона необхідна, зрозумів?! Ти не знаєш, що я бачив… — Маг похитав головою.

Він ніколи не забуде колишнього десятого номера списку, якого її атака розділила навпіл.

Воїн не зовсім розумів поведінку друга, проте довіряв йому. Подумки занотував купити пластину в Геліона.

Покинувши площу, Широ почала шукати Лірику й Медісон.

[Широ: Лірико, де ти?]

[Лірика: Ми з Медді в кав’ярні біля входу. Закінчили дуже рано, тож чекаємо тут.]

[Широ: Добре, іду.]

Відірвавшись від телефона, Широ замислилася, що це означає для їхніх результатів.

«Раз закінчили так рано, або арена була легкою, або вони рано загинули».

«Сподіваймося, перше», — подумала вона, похитавши головою.