Розділ 73 — Шахрайство

— Раз підняли рівні, може, на сьогодні закінчимо з підземеллям? — запитала Медісон.

[Звісно. Хочу почати виконувати вимоги підвищення зіркового рангу.]

— Не дивно, що ти досі магиня льоду. Зараз маєш дві зірки, так? Гадаю, працюєш над третьою, — сказала Лірика.

— Третя зірка? Чула, п’яту здобувають одиниці. А четверту — досить багато людей, — сказала Медісон, трохи потягнувшись.

[П’ята значно складніша, бо дає набагато більше переваг, ніж звичайний клас. Якби її було легко отримати, це було б несправедливо. Що ж, це трохи тисне, проте ви розумієте. Що більше зусиль докладаєш, то більшою може бути нагорода.]

— Так. Отже, що тобі потрібно? — запитала Медісон.

[Двісті каменів мани рангу D, п’ять Сутностей крижаного духа й одне Серце льоду,] — відповіла Широ.

— Гм… У мене чимало каменів рангу D. Можу віддати.

Медісон дістала пригорщу й передала Широ.

— У мене теж. Небагато, проте має допомогти, — сказала Лірика й зробила так само.

Широ стояла з повними руками каменів і не могла відповісти.

— Вважай це оплатою. Не кожному досвідчений шукач пригод високого рівня допомагає розвиватися. Тож цілком природно віддати частину каменів, щоб допомогти тобі, — всміхнулася Медісон.

— Так-так, — кивнула Лірика.

«Ох уже ці двоє…» — подумала Широ зі стомленою усмішкою.

Прибравши камені в інвентар, дістала телефон.

[Дякую.]

— Ха-ха-ха, це ми маємо дякувати тобі. Якби не з’явилася в нашому житті, я, мабуть, досі ворогувала б із Лірикою. А вона, можливо, не так швидко дізналася б про прихований хист, — ніяково всміхнулася Медісон. Озираючись на кілька тижнів назад, вона визнавала власну дріб’язковість і неприязнь до Лірики.

Та нічого не могла вдіяти з незграбністю рухів, яку спричиняв прихований хист. До того ж отримувала мало досвіду, тому рівень закономірно був нижчим за інших.

На низьких рівнях це майже не мало значення: різниця між першим і двадцятим невелика. Це лише «випробування». Лише після двадцятого розрив ставав суттєвішим.

Широ всміхнулася: Медісон визнавала свої недоліки й могла жартувати про них. Добре, що обрала її до команди.

— Гаразд, ходімо звідси й щось поїмо. Після такого важкого підземелля вмираю з голоду. Цілого бика з’їла б, — сказала Медісон і потягнула обох за руки.

— А? Але я не хочу їсти бика. Розтовстію! — поскаржилася Лірика.

«Дякувати богу, я не товстію», — подумала Широ. Важко уявити, що камені мани зроблять її гладкою. З її апетитом тоді вже була б схожа на галушку.

Перш ніж піти, вона переконалася, що забрала всі стихійні кристали.

— Навіщо вони тобі? Їх мало хто використовує, — запитала Лірика.

[Мені цікаво. А тепер ходімо.] — Широ рушила до виходу.

Поза підземеллям виявилося, що час іще досить ранній.

— Стривайте! Чому вас лише троє? — раптом гукнув хтось поруч.

Дівчата перезирнулися. Тоді Широ обхопила обох за талії.

Фантомне мистецтво стилю Інь: перший фантом + другий фантом + третій фантом.

Вона зникла з поля зору чоловіка.

— Ого!!!! — вигукнули Медісон і Лірика, вражені швидкістю руху.

Мчачи дахами з неймовірною швидкістю, вони дивувалися, що майже ніхто їх не помічає.

Звісно, довго Широ так не протрималася б.

Приземлившись неподалік від гуртожитку, поставила подруг на землю.

«Фух…» Важко видихнула, заспокоюючи серцебиття.

«Схоже, три з п’яти фантомів одночасно — поки трохи забагато для мого тіла». Вона відчула, як воно починає боліти.

Досі випробувала лише чотири: Ілюзорний фантом, Фантом швидкості, Фантом противаги й Фантом внутрішнього бенкету.

Останній, Фантом викрадення душі, не використовувала. Він вимагав відкинути всі думки про захист. Обмінювати удар на удар.

П’ятий фантом найбільше підходив для боїв із людьми, а не монстрами.

— Святі небеса! Широ! Що це, до біса, було?! — запитала Медісон, ледве не падаючи: після пережитого ноги підгиналися.

[Бойове мистецтво.]

— Дурниці, — майже миттєво відповіла Медісон.

Вона ніколи не бачила мистецтва, що дозволяє уникати уваги й змушує людей ігнорувати маленьку дівчину, яка несе двох підлітків за талії.

[Ні, правда. Це бойове мистецтво, яким користуюся. Багато разів застосовувала його проти боса.]

[Пам’ятаєш, коли танкувала з тобою? Для перенаправлення ударів використовувала третю форму, або рух, цього мистецтва,] — написала Широ.

Їхня розгубленість не дивувала. Вона сама розуміла, наскільки воно складне. Навіть запам’ятавши все, що показала Фей Лін, досі перебувала на початковому рівні розуміння.

— Якщо це бойове мистецтво, можемо теж навчитися? — з легким хвилюванням запитала Медісон.

[Не думаю, що воно відповідає твоєму стилю. Я змогла навчитися, бо відповідала мінімальним вимогам. Неправильне виконання завдасть більше шкоди, ніж користі,] — дуже серйозно відповіла Широ.

Побачивши її серйозність, вони зрозуміли: не жартує. В їхніх очах Широ була щедрою. Завжди ділилася речами й допомагала.

Не вимагала винагороди, робила це з власної волі.

Тож до застереження треба поставитися серйозно.

— А, шкода, — знизала плечима Медісон.

[Не хвилюйся. Можеш розробити власний стиль бою. Медісон, ти вже почала. Ти теж, Лірико.] — Широ всміхнулася.

[Піду до Асоціації магів по Серце льоду. А ви можете повертатися додому.]

— Добре. Бережи себе, Широ.

— Побачимося, Широ.

Дорогою до Асоціації вона побачила потік людей, що прямував до ковальського району.

«Хтось зробив добре спорядження чи щось таке? Чому стільки людей?»

Вирішивши навідатися до кузні після Асоціації, Широ замислилася, як краще обдурити магів.

«Стривай… Це ж має входити до моїх прав як учасниці першої десятки. Чого торгуватися? Мені це належить за привілеями». Вона всміхнулася.

Зайшовши до Асоціації магів, відчула, як більшість поглядів повернулася до неї.

Проігнорувавши дивну суміш страху, гніву, захвату й подиву, рушила до секретарки.

[Можна замовити предмет?] — запитала вона.

— Так. Що тобі потрібно? — Секретарці не треба було перевіряти комп’ютер, щоб упізнати Широ: останнім часом серед магів вона стала досить відомою.

Перший номер серед тих, кого не варто злити: Принцеса — руйнівниця анусів.

[Хочу замовити Серце льоду й п’ять Сутностей крижаного духа.]

— Ти… хочеш Серце льоду й п’ять Сутностей крижаного духа? — перепитала секретарка, лише щоб переконатися, що правильно прочитала.

Із сутностями великих труднощів не було, проте Серце льоду — інша справа. В Асоціації було тільки одне. Належало керівникові відділення.

[Так, саме це написала. Гадаю, це входить до моїх прав як учасниці першої десятки пріоритетного списку. Можу замовляти предмети, що допоможуть розвиватися.]

Широ хитро всміхнулася. Чудово знала, як важко здобути Серце льоду. Саме тому й не збиралася шукати самостійно, а залишила це Асоціації.

— Е-е… Доведеться покликати керівника, — сказала секретарка й поспішила передати йому цей клопіт.

Чекати Марка довелося недовго.

— Схоже, це варто обговорити в іншій кімнаті, — сказав він, дивлячись на маленьке чортеня.

[Звісно.]

Перейшовши, Широ сіла на стілець і схрестила ноги. Посадила Інь на коліна, подивилася на Марка й чекала, коли почне говорити.

Глибоко зітхнувши, він глянув на неї.

— П’ять Сутностей крижаного духа — не проблема. Гадаю, ти й сама це знаєш.

[Так.]

— Проте Серце льоду придбати для тебе трохи важче, — цілком серйозно сказав Марк.

[Так, але лише якщо шукатимете друге. Хіба у вас в інвентарі немає одного цілком доброго?] — всміхнулася Широ.

Марк уже відчував, як стискається серце.

Досі пам’ятав біль від тридцяти крижаних ядер, які вона витягнула із запасів. Тепер хотіла їхнє єдине Серце льоду.

[Хто це казав? Цитую: «Отримуєш доступ до фоліантів, МАТЕРІАЛІВ і симуляцій умінь».] — У неї була чудова пам’ять. Досі пам’ятала відповідь Марка про VIP-привілеї.

— Так. Проте це стосується лише матеріалів, які можна дістати, — спробував він переграти її.

[І все-таки у вас є Серце льоду, яким не користуєтеся. Отже, матеріал наявний, його можна отримати, і він підпадає під моє право на придбання.]

— Можливо, я використаю його.

[Ні.]

— Чому така впевнена?

[Бо якби могли, уже використали б. Серце льоду переважно потрібне для підвищення стихійних класів. Найімовірніше, ви придбали його для себе, щоб стати двостихійним магом. Але коли дізналися, що ваші стихії — блискавка й вогонь, предмет так і залишився без діла,] — написала Широ, здогадуючись із власних знань.

— …Можливо, — відповів Марк.

«ВОНА ПРАВА!»

Спершу він здобув Серце льоду, щоб стати магом вогню й льоду. Проте під час переходу до двостихійного класу пробудилися блискавка й вогонь. Найсумніше: навіть для наступного класу предмет не підходив.

Усі зусилля зі здобуття Серця льоду зруйнувало одне усвідомлення власного єднання.

[Отже, гадаю, інші з першої десятки не зрадіють, дізнавшись, що в привілеях можуть відмовити, навіть коли керівник сам не використовує предмет. До того ж він потрібен мені для підвищення зіркового рангу. Ще одна причина отримати його.] — Широ всміхнулася.

— Ург! — Марк похнюпився. Чудово міг це уявити. Думка про втрату привілеїв занепокоїла б магів зі списку.

Розриваючись між мукою й безпорадністю, дістав предмет, схожий на майстерно гравійовану крижану кулю.

— Просто… бери. Бери й, будь ласка, не повертайся, — сказав він, відчуваючи, як серце розривається на шматки.

[Забули п’ять Сутностей крижаного духа.]

— Ург! Ось. Будь ласка, просто йди… — Він передав предмети.

[Дякую. Не хвилюйтеся, повернуся лише через п’ять рівнів.] — Широ всміхнулася.

«БУДЬ ЛАСКА, НЕ ПОВЕРТАЙСЯ, ДИЯВОЛЕ!» — подумки вигукнув Марк.

Він мусив віддати їй предмет не лише через службовий обов’язок, а й за наказом свого молодого пана.

З дорученням допомагати їй за будь-якої можливості вибору не залишалося. Серце льоду довелося віддати.

Здавалося, разом із ним відкусили шматок усіх його статків. Спершу дізнатися, що не можеш скористатися предметом, а потім віддати маленькому чортеняті. Таке розбивало серце.

Одна афера за іншою. Зайшов нормальною людиною, вийшов зламаною.

Широ покинула Асоціацію з потрібними речами. Для третьої зірки бракувало лише дев’яноста трьох каменів мани рангу D.

Дорогою до Геліона здивувалася кількості людей.

За її підрахунками, їх було приблизно вдвічі більше, ніж зазвичай.

Підійшовши до задніх дверей, які Геліон нещодавно показав, вона оминула чергу й зайшла до майстерні.

Один покупець, побачивши її, завмер і налякано вибіг із крамниці.

— Широ! Чесно кажучи, це вже майже любов і ненависть одночасно, — сказав Геліон, відкинувшись на спинку стільця.

[Не проти, що покупець пішов?] — запитала вона.

— О, ні. Проти. Тобто був би, ЯКБИ ВОНИ НЕ ПРОСИЛИ ПЛАСТИНУ ДЛЯ ДУПИ!! Я ТАК ДОВГО НІЧОГО ІНШОГО НЕ РОБИВ! — поскаржився він, сердито смикаючи волосся.

Спочатку діловий бум тішив. Проте після кількох сотень пластин, число яких невдовзі сягнуло тисячі, він почав дратуватися. Стільки днів буквально не робив нічого іншого. Здавалося, божеволіє.

[Якщо це допоможе, хочу замовити кілька видів зброї.]

— Кажи, що хочеш. Зроблю просто зараз, — миттєво відповів Геліон, ухопившись за нагоду виготовити хоч щось, крім пластини для дупи.