Розділ 3 — Мутація підземелля

Сьогодні Широ мала розвідати, що це за ведмідь [Класу ватажка].

За сприятливих обставин вона спробує його перемогти. Хоча, найімовірніше, доведеться щодуху тікати. За несприятливих обставин — теж щодуху тікати.

«Ой-ой… Скільки ж тут ведмедів високого рівня», — подумала Широ, оглянувши околиці.

[Ведмідь, 20-й рівень — Посилений]

[Ведмідь, 18-й рівень — Посилений]

[Ведмідь, 20-й рівень — Посилений]

[Ведмідь, 20-й рівень — Посилений]

Більшість ведмедів уже досягла 20-го рівня або наближалася до нього. Потрібно було не розлютити їх, перш ніж вона дістанеться обеліска.

Дістатися туди слід було саме сьогодні: ведмеді захопили майже весь поверх. Залишатися довше було нерозумно.

Пробираючись поміж деревами, Широ намагалася рухатися якомога тихіше.

Лише за кілька годин вона нарешті вийшла на узлісся. Обеліск стояв просто перед нею. Як і ведмідь.

[Ведмідь стихії льоду, 20-й рівень — Клас ватажка, Посилений]

Ситуацію ускладнювало те, що ведмідь належав до стихії льоду. Магією льоду 1-го рівня йому зад не прочистиш.

«Звання [Класу ватажка], напевно, вже дає певний опір льоду. А він до того ж ведмідь стихії льоду», — подумала Широ, розглядаючи велетенську постать.

Ведмідь сягав трьох метрів заввишки. З його хребта крізь чорне хутро виступала крига. Коли він поглянув на свою варту, очі спалахнули синім.

Навколо стояли п’ятеро ведмедів 20-го рівня. Ватажок потягнувся до одного з них.

Бах!

Одним ударом убивши ведмедя, він жбурнув його тушу собі в пащу й почав жувати.

«Він… він одним ударом убив посиленого ведмедя 20-го рівня?!» Очі Широ розширилися від потрясіння.

Звісно, вона чула, наскільки сильними бувають монстри класу ватажка. Але побачити це на власні очі — зовсім інша річ.

«Якщо спробую битися з ним віч-на-віч за допомогою магії льоду, точно загину. Треба якось вибратися через обеліск», — подумала вона, насупившись.

Не виходячи зі сховку, Широ спостерігала за ведмедем, намагаючись визначити, коли й як найкраще дістатися обеліска.

Минуло кілька годин, і вона дійшла висновку: будь-яка мить однаково добра. Бо цей клятий ведмідь за весь час не зрушив ані на крок.

Вона намагалася відвернути його увагу, кидаючи камінці, щоб здійняти шум деінде. Проте ведмідь лише посилав туди підлеглих.

Кинувши ще один камінець, Широ вирішила бігти до обеліска, коли біля ватажка залишиться найменше охоронців.

«Зараз!» Вона рвонула до обеліска. Серце шалено калатало: ведмідь [Класу ватажка] майже миттєво перегородив їй шлях.

Швидко створивши крижану брилу замість щита, Широ сподівалася, що та затримає ведмежу лапу достатньо довго, аби вона встигла ухилитися.

Для нього крига була не міцнішою за повітря: лапа легко її розбила. Широ стрибнула вперед, прикрила голову руками й спробувала перекотитися.

БУ-У-УМ!

Земля здригнулася від удару лапи, що ледве не зачепила її. Широ й далі летіла вперед, боляче перекидаючись по землі.

[Здоров’я: 680/1200]

— Ух… Клятий ведмідь, — пробурмотіла вона, відчуваючи біль у всьому тілі.

Ведмідь не дав їй оговтатися: друга лапа вже летіла в її бік.

На щастя, сила першого удару відкинула її просто до обеліска.

[Обеліск телепортації]

[3-й поверх]

[2-й поверх] ←

[1-й поверх]

Не вагаючись, Широ натиснула на перший поверх. Краєвид перед очима змінився, і вона опинилася на краю лісу.

Полегшено зітхнувши, дівчинка відкинулася назад і стала чекати, поки відновиться здоров’я.

Обеліск переносив персонажа не до іншого обеліска, а на край поверху. Потім до наступного обеліска потрібно було знову діставатися самотужки.

На щастя для Широ, тепер вона була ближче до входу в підземелля.

Діставши кілька уламків каменів мани, які зберігала в сховищі на перекус, вона стала жувати їх і обмірковувати попередній бій.

«Його сила вища, ніж я думала. Щоб так легко розбити крижану брилу 1-го рівня, потрібно мати близько 200 очок сили або більше. Ведмідь [Класу ватажка] 20-го рівня має приблизно відповідати ведмедеві [Без класу] 30–40-го рівня». Широ зрозуміла, що за силою ведмідь стихії льоду був рівнею монстрові рангу D низького чи середнього рівня.

«Не дивно, що навіть удар, який не влучив, забрав половину мого здоров’я». Вона з полегшенням подумала, як добре, що лапа промахнулася. Влучний удар убив би її миттєво.

«Цю панянку вже чим тільки не били. Але щоб прихлопнули, наче муху, — ні, дякую!» Широ підвелася. Вона хотіла якнайшвидше покинути підземелля.

Ворота виявилися саме такими, як вона їх уявляла: величезними. Помітити їх було легко — велетенські двері стояли зовсім недалеко.

Підійшовши ближче, Широ розгледіла вирізьблені на них зображення.

— Ведмеді, вовки, крижані елементалі… Звичайнісіньке підземелля рангу E, еге ж? — пробурмотіла вона. Схоже, ворота давали людям певне уявлення про те, що чекало всередині.

Помітивши рух біля дверей, Широ насторожилася й швидко сховалася за деревами. Примружившись, вона спостерігала, як відчиняються ворота.

З’явився загін із п’ятьох людей. Вони здавалися початківцями: спорядження було доволі простим. Їхні аури теж не становили для Широ загрози. Вона розуміла, що в бою сам на сам легко вбила б будь-кого з них.

Гр-р-р…

Коли п’ятеро зайшли всередину, двері повільно зачинилися. Новоприбулі безтурботно розмовляли, наче збиралися на пікнік.

Раптом увагу Широ привернув рух на дверях. Різьблення й зображення почали зміщуватися, поступово складаючись у зовсім іншу картину.

Мутація підземелля.

Імовірність такої мутації була вкрай низькою: вона змінювала саму основу підземелля. Із сотні підземель мутували, мабуть, лише одне чи два.

Тепер, коли підземелля змінювалося, посеред лісу спалахнуло помаранчеве світло.

[Відбулася мутація підземелля]

[Місце перебування — Обвуглений ліс вогняних елементалів, 1-й поверх]

[Ранг — E+/D−]

«Вогняні елементалі? Оце мені пощастило». Широ усміхнулася: тепер її магія льоду нарешті стане в пригоді. Можливо, вона здобуде кілька рівнів і навіть зможе кинути виклик ведмедеві стихії льоду. Точніше, після мутації — вже ведмедеві стихії вогню.

Однак одне питання не давало їй спокою.

«А чому зі мною нічого не сталося?»

«Може, технічно я не належу до цього підземелля? Тоді, коли його перезапустять і все зітруть, я маю залишитися неушкодженою… Ні, поки що краще не ризикувати». Здогадка могла виявитися хибною, і тоді її саму зітре з лиця підземелля.

П’ятеро людей, схоже, теж запанікували. Вони кілька разів ударили у двері, але ті навіть не зрушили.

Широ підкралася ближче. Вона хотіла дізнатися хоч щось про місце, де опинилася, і про теперішній час.

Ледь висунувши голову, вона роздивилася навколо блакитними очима.

Розвідник, схоже, щось помітив і випустив стрілу в її бік.

— А! — Широ здивувалася, що в неї стріляють без попередження. Швидко пригнувшись, вона поглянула на стрілу, яка встромилася в дерево.

«Яка нечемність!» — подумала вона, повернувшись до загону.

[Сінь Фен — 15-й рівень — Мечник]

[Цзінь — 14-й рівень — Лучник]

[Клер — 15-й рівень — Жриця]

[Бонні — 14-й рівень — Вбивця]

[Тревор — 18-й рівень — Вартовий]

Вони стали в бойовий порядок: Тревор попереду, Сінь Фен і Бонні за ним, а Цзінь і Клер — позаду всіх.

Тревор із гуркотом опустив щит і закричав на неї.

[Провокація не спрацювала]

— Га? Ой! Ви п’ятеро хочете вбити цю панянку?! — вигукнула Широ, відстрибнувши назад, щоб ухилитися від наступної стріли.

Зісковзнувши на землю, вона підвела очі й побачила, як до неї мчить вартовий зі щитом.

Створивши крижану брилу, вона зупинила удар. Вартовий на мить застиг.

Перекотившись убік, Широ ухилилася від удару вбивці. Її інстинкти запрацювали на повну: недарма в минулому житті вона стала найсильнішою.

Ще під час перекату вона націлила долоню на вбивцю й випустила Крижану кулю 1-го рівня.

Вбивця зазнала поранення, але її тіло відразу огорнуло біле світло зцілення.

Широ відступила до лісу. Зараз битися з усім загоном було невигідно. Сам на сам вони поступалися їй, але тепер їх було п’ятеро проти однієї.

Вона приземлилася на гілку й швидко оговталася.

Поглянувши на загін, Широ раптом дещо придумала й зухвало всміхнулася.

* * *

Це мав бути наш випускний іспит. Перед випуском ми повинні були пройти підземелля рангу E.

Ми були найкращими в класі, тож учителі не сумнівалися, що ми впораємося.

— Перевірте мінікарти. Не хотілося б потрапити в засідку біля самого входу, — звернувся я до своїх давніх друзів.

— Та знаю, знаю, — відповів Цзінь, наш розвідник.

Ми ще трохи поговорили, але завмерли, відчувши сплеск мани.

— Фене! Підземелля мутує! — вигукнула Клер, поки ми з Тревором марно намагалися відчинити двері.

— Доведеться зачекати, поки вчителі пришлють когось рангу D або вище, щоб відчинити двері, — сказав я, насупившись. Справи були кепські, але ми могли вижити, якщо триматимемося разом і чекатимемо порятунку. Дехто спробував би пройти підземелля, проте ми краще розуміли небезпеку.

Після мутації монстри ставали сильнішими. Діяти без належної підготовки означало накликати на себе смерть.

Спробувати пройти таке підземелля самотужки, без підготовки, загін міг би лише за відсутності інших варіантів.

Цзінь, схоже, помітив монстра й вистрілив туди, де той ховався.

— А!

Ми почули тихий здивований вигук і відразу стали вдвічі пильнішими.

[Широ — 16-й рівень — Сніжна дівчинка]

[Здоров’я: 1200/1200]

[Мана: 1950/1950]

Монстр з іменем!

Іноді монстри мали власні імена. З них можна було отримати не лише більше здобичі, а й значно більше досвіду.

Навіть якби вона не мала імені, нам однаково довелося б її вбити: вона могла привести підкріплення й поставити під загрозу нашу безпеку.

Ми перезирнулися й стали в бойовий порядок, як нас навчали в школі.

Тревор застосував Провокацію, але сніжна дівчинка, здавалося, не відреагувала. Цзінь випустив ще одну стрілу, перевіряючи, чи зможе влучити.

Відстрибнувши назад, вона розтулила рота, намагаючись щось сказати. Проте ми почули лише незрозуміле відлуння.

— Фене, здається, вона може бути розумним монстром, — сказав Тревор, насупившись.

— Я теж так думаю, — відповів я. Це ускладнювало бій: вона цілком могла заманити нас у пастку.

Тревор кинувся до неї, застосувавши Удар щитом, і сподівався оглушити. Проте влучив у крижану брилу. Тоді Бонні, прикриваючи його, спробувала швидко атакувати.

Сніжна дівчинка перекотилася вбік і випустила в Бонні Крижану кулю. Клер не зволікала й відразу зцілила її.

— Боже, це наче битися з інструктором, — сказала Бонні, насупившись. Ми дивилися на сніжну дівчинку, що стояла на гілці.

— Хіба сніжні дівчинки не слабкі монстри рангу E? — запитав Тревор, не втрачаючи пильності.

— Але вона має ім’я. До монстрів з іменами не можна застосовувати ті самі мірки, — відповів я. Друзі серйозно кивнули.

Сніжна дівчинка, здавалося, на мить замислилася, а тоді зухвало всміхнулася. Розвернулася й зникла в лісі, залишивши нас самих.

— Гм… Не розумію. Навіть якщо вона приведе підкріплення, нам краще дочекатися вчителів, — сказав я. Друзі погодилися. Погоня за нею лише наразила б нас на більшу небезпеку.

* * *

— Не переслідують? — пробурмотіла Широ, помітивши, що загін не пішов за нею.

— А я думала, вони зовсім зелені. Схоже, найважливіші правила їм усе ж відомі, — сказала вона, сідаючи на гілку.

— Гм… Найближчі цілі, найближчі цілі… Перша — досягти 20-го рівня. Друга — покинути це підземелля, — пробурмотіла Широ. Саме тоді на неї стрибнула вогняна лисиця.

Вона махнула рукою, і Крижаний спис встромився лисиці в пащу, миттєво вбивши її.

Монстр належав до стихії вогню, а тому був вразливий до льоду й води. Саме це й дозволило вбити його одним ударом.

— Слабенька, — сказала Широ, погойдуючи ногами.

Спершу вона хотіла заманити загін до лісу, влаштувати засідку й захопити їх по одному. Тепер, коли це не вдалося, доведеться дізнаватися про новий світ уже після виходу з підземелля.