Розділ 75 — Раунд виживання (частина 2)

* Гур-р-р-р~

Під звуки маршу з воріт повільно вийшли маріонетки.

Глянувши на них, Широ натягнула каптур.

* ШУХ-ШУХ-ШУХ!

Маріонетки приготували зброю й кинулися до неї.

«Швидкі!» — подумала Широ, насупившись.

Фантомне мистецтво стилю Інь: 3-й фантом. Фантом противаги.

Присівши, вона схопила спис однієї з маріонеток і потягнула на себе.

* БАХ!

Ударом долоні в тулуб Широ відкинула маріонетку назад, обернувши проти неї всю силу її ж руху.

Різко відхилившись, вона ухилилася від удару іншої маріонетки.

Окинувши поглядом поле бою, Широ побачила кілька способів відповісти на їхній натиск.

Вона примружилася й затиснула один зі списів між гомілкою та стегном. Перевернувшись і використавши древко як опору, вдарила маріонетку ногою в обличчя.

* БАХ-БАХ-БАХ!

Одним помахом списа вона відбила вбік інші списи, що наближалися.

«Потрібно трохи простору», — швидко подумала Широ.

Зібравши ману на вістрі списа, вона встромила його в землю.

* КР-Р-Р!!!!

Від неї в усі боки розповзся лід і скував ноги маріонетки. Поки це відбувалося, Широ вже продумувала наступні два кроки. Наростивши крижане лезо на вістрі списа, вона копнула древко, тримаючи його за руків’я.

Від удару спис пішов широкою дугою. Щойно він набрав швидкість, Широ повернула корпус, щоб надати йому ще більшого розгону.

* БАХ!

Посеред удару спис зламався, і Широ подумки вилаялася.

У її обороні раптово утворилася прогалина, і маріонетки накинулися з подвоєним завзяттям.

«Цок». Широ клацнула язиком, оцінивши, у яку скруту потрапила. Зібравши ману в долоні, вона вдарила об землю кулею блискавки.

* БЗ-З-З!!!!

Блискавка пройшла крізь лід і вразила тіла маріонеток.

Поки їх судомило від розряду, Широ створила цілу жменю крижаних кинджалів.

Вона підстрибнула й розвернулася в повітрі, витягнувшись горизонтально та водночас метнувши кинджали.

* БУМ-БУМ-БУМ!

Кинджали точно влучили в голови маріонеток, і раптові вибухи відкинули їх назад.

Приземлившись, Широ з невдоволенням помітила: маріонетки розташувалися так, що обернути їхню чисельність проти них стало складніше. Вони трималися досить далеко одна від одної, щоб не заважати, і водночас досить близько, щоб атакувати її разом.

«Раз так, ця панночка сама до вас прийде!»

Широ кинулася до групи маріонеток, нахилила голову й уникнула удару посохом в обличчя. Потягнувши за посох, перекинула маріонетку й прикрилася нею, наче щитом.

* ТУК-ТУК!

Заблокувавши удари посохів, вона підкинула маріонетку над собою й схопила два посохи. Спершись на них, підняла тіло й ударила обох маріонеток ногами в обличчя, а тоді відскочила назад.

Ще в повітрі вона подумки оцінила все поле бою та спланувала наступні кілька кроків.

Приземлившись навпочіпки, Широ розвернула долоні назовні. З них відразу вилетіли крижані списи й пробили голови маріонеток.

Вона перекотилася вбік, ухиляючись від нових маріонеток, які приєдналися до бою.

Ударивши долонями об землю, Широ пронизала їх усіх кригою й підняла в повітря.

Раптом відчувши небезпеку позаду, вона розвернулася та поспіхом створила крижаний щит.

— Ух! — вирвався в неї приглушений скрик, коли удар розтрощив щойно створений щит.

Якби Широ не передбачала їхніх рухів і не діяла на два кроки вперед, вони давно завалили б її ударами. Маріонетки 50-го рівня рухалися надто швидко, щоб вона встигала реагувати на місці, тож доводилося планувати й передбачати.

Те, що сталося далі, показало, наскільки тонкою межею вона зараз ішла. Одна помилка — і її майже напевно виб’ють.

Ковзаючи по землі, Широ вже відчула, що втрачає темп.

Вона хутко підвелася, створила невелику платформу й вистрибнула на неї.

Отримавши короткий перепочинок, оглянула арену.

Та довго спостерігати не вдалося: маріонетки почали метати в неї списи.

«От чорт», — подумала Широ й миттю зіскочила з платформи.

Відштовхнувшись від стіни, вона ухилилася від цілої низки посохів, уже занесених для удару.

Приземлившись, Широ трохи проковзала по землі, перш ніж зупинилася. За нею залишилася вузька смуга льоду. Вона смикнула зап’ястком, і крига розрослася в боки.

Побачивши, що все готове, Широ всміхнулася й підняла руку.

Ще до початку атаки Лірика та Нань Тянь уже знали, що зараз станеться.

* БАХ-БАХ-БАХ!

Крижані списи рвонули вгору, пронизуючи маріонеток і залишаючи їх висіти в повітрі.

Від цього видовища всі, хто стежив за її боєм, мимоволі підібгали сідниці.

Після такої атаки Широ змогла трохи перепочити й повернути собі темп. Спостерігаючи, як маріонетки зникають, вона розуміла: наближається наступна хвиля.

Помахом руки Широ розставила по арені кілька пасток. Вони допоможуть стримувати натовп і обмежувати кількість маріонеток, які зможуть нападати на неї одночасно.

За кілька секунд з’явилася наступна хвиля, готова атакувати.

Широ стиснула руки, й із землі піднялися крижані щелепи.

* БАХ!

Як і очікувалося, пастка не завдала маріонеткам значної шкоди: вони встигли втримати щелепи. Проте своє завдання ті вже виконали.

Широ кинулася в натовп, створила два крижані мечі й рубонула маріонеток, які не давали щелепам зімкнутися.

* БАМ!

Щойно вона вбила їх, щелепа захлопнулася.

Розвернувшись на одній нозі, Широ ухилилася від списів, спрямованих їй у спину.

Вона мусила постійно випереджати маріонеток 50-го рівня на два кроки, інакше її легко виб’ють.

* * *

— Ого, чому здається, ніби Широ знає все, що станеться? — пробурмотіла Медісон, захоплено дивлячись на її бій.

— Думаю, вона передбачає. Пам’ятаю, як Широ намагалася навчити мене діяти так само, як вона, — відповіла Лірика.

— Вона що?! А де тоді була я? Мені теж потрібні такі уроки!

— Ну… це дуже складно, і реакція має бути швидкою. Вона одночасно прораховує кілька можливих напрямків руху ворогів, знаходить відповідь на кожен і продовжує будувати нові прогнози. Щоразу, коли ситуація змінюється, Широ моделює її в голові.

— Звісно, усі варіанти вона охопити не може. Але кількість тих, які вона передбачає, неймовірна. Її мозок — наче комп’ютер, що постійно моделює події, реагує на них і відразу запускає нові моделювання, — з гордістю додала Лірика.

— Не можу повірити, — сказала Медісон, не вірячи власним вухам. Однак заперечувати побачене вона не могла. Широ була майже провидицею. Її тіло вже ухилялося від атак, перш ніж маріонетки встигали бодай ступити.

— Але це правда. Як, по-твоєму, Широ встигає за маріонетками 50-го рівня? Вони слабші за звичайних супротивників цього рівня, бо це лише маріонетки, та самої чисельності й різниці рівнів вистачило б, щоб здолати будь-кого.

— Але тоді Широ — комп’ютер чи щось таке? Робити стільки всього під час бою — це ненормально! Це до біса ненормально!!!

— А коли Широ була нормальною? — запитала Лірика. Вона вже звикла до її неймовірних подвигів. І настільки, що почувалася б ніяково, якби Широ зробила щось «нормальне»: тоді це вже була б наче й не Широ.

— Хм… Мабуть. Вона ніколи й не прагнула бути нормальною, правда? — усміхнулася Медісон.

— Тепер я знаю, що вона моделює ситуації, але ж ми все одно так не можемо. То з чого вона запропонувала тобі почати? — запитала Медісон.

— Просто запам’ятовувати розташування ворогів. Пам’ятати поточну картину бою та їхні позиції, щоб завжди тримати в голові, де вони перебувають.

— Господи, та й це нелегко.

— Якби було легко, усі так уміли б, — усміхнулася Лірика. Простого шляху не існувало. Порада Широ й так була майже найпростішою з можливих. Решта залежала від того, наскільки добре вони її виконають.

* * *

[Випуск маріонеток 51-го рівня.]

Почувши оголошення з гучномовців, Широ примружилася. З маріонетками 51-го рівня буде набагато важче, ніж із маріонетками 50-го, адже їхня сила вже відповідала рангу C.

Завдяки силі 3-го ступеня, що відповідала третьому класу, їхні характеристики легко перевершували показники 50-го рівня.

* БУМ!

Раптом об землю вдарив кулак, і з воріт показалися величезні маріонетки.

«Важкі силові маріонетки, так? Схоже, їх треба вбивати відразу», — подумала Широ.

Силова маріонетка перекрила вихід іншим, давши їй мить перепочинку. Широ з силою тупнула ногою. Під нею спалахнуло магічне коло, і довколишню землю скував лід.

«Це може виявитися трохи понад мої сили», — подумала вона: тіло вже погано реагувало на вміння, яке вона збиралася застосувати.

Лід закрутився довкола її тіла й затвердів на гомілках, передпліччях, плечах і голові.

Неповний стихійний обладунок.

Відколи її єднання з льодом досягло 2-го рівня, Широ могла створювати основу свого справжнього стихійного обладунку.

Проте через пошкоджені манові зв’язки, які вона досі не відновила, у формуванні обладунку вона відставала від інших.

Навіть зараз Широ відчувала, що їй іще зарано.

«Але… якщо я не змушуватиму тіло звикати до болю, воно ніколи не пристосується», — подумала вона, стискаючи кулаки.

Широ дуже хотіла відновити пошкоджені зв’язки, та поки нічого не могла вдіяти. Кілька відомих їй способів були для неї надто складними. До того ж вона гадки не мала, чи доступні вони в цьому світі. Тут було стільки нових понять, що Широ не була певна, чи ті способи взагалі існують. Інший світ, інший час, інші уявлення.

Те, що вона вважала наявним, могло й не існувати. Тому швидко відновити манові зв’язки не вийде. Доведеться обшукати весь світ, щоб знайти спосіб зцілити тіло.

Коли магічне коло опустилося, її крижаний обладунок заблищав на сонці. Він був блідо-блакитний, а голову прикрашала маленька корона. У руках Широ тримала крижані ланцюги з шипами, обвиті навколо передпліч.

Трохи поворухнувши руками, вона зрозуміла, що за допомогою мани може подовжувати й втягувати ланцюги.

Широ кивнула сама собі й підняла голову. Вона встигла саме вчасно: маріонетки щойно вийшли з воріт.

Присівши навпочіпки та примружившись, Широ жбурнула в силових маріонеток ланцюги з шипами.

* ДЗЕНЬ-ДЗЕНЬ!

Маріонетки легко відбили їх, але Широ не здивувалася: саме цього й чекала.

Ланцюги були створені її магією, а отже, вона могла змінювати їх як завгодно.

Широ смикнула зап’ястками, і кінці ланцюгів перетворилися на пазурі, що вчепилися в руки маріонетки.

Фантомне мистецтво стилю Інь: 2-й фантом + 3-й фантом.

Вона натягнула ланцюги й усім тілом рвонула до маріонетки. Створивши шип на підошві, Широ пробила їй лобну частину голови.

Розвернувшись за годинниковою стрілкою, вона підірвала шип, щоб знищити голову маріонетки. Перед тим переконалася, що шип досить міцний, аби пробити зовнішню оболонку. Розтрощивши голову, Широ послабила суглоби, відірвала руки й ударила ними інших маріонеток, намагаючись відкинути їх назад.

Знищивши силову маріонетку, вона зіткнулася з найбільшою загрозою.

Широ швидко прибрала стихійний обладунок, перш ніж він витягне ще більше енергії без потреби, й озирнулася на хвилю.

Та роздивитися не встигла: кулак маріонетки вже летів їй просто в обличчя.

Миттєво вирішивши обміняти удар на удар, Широ застосувала 3-й фантом.

Щойно кулак торкнувся її обличчя, вона повернула все тіло, перенаправила силу через ногу й з розвороту вдарила маріонетку в голову.

* БУМ!

Удар відкинув назад їх обох. Широ ковзнула по землі й устала на ноги. Відчувши, як пече обличчя, вона побагровіла.

«Гей, придурку! Ти що, досі не навчився не бити даму по обличчю?» — подумки гаркнула вона, люто блиснувши очима. Широ знала, що маріонетки не мають власної волі, але їхній керівник її мав. Вони цілком могли вдарити в тулуб чи живіт, та натомість поцілили в обличчя.

Проте, попри злість, вона знала власні межі. Якщо продовжить бій, лише отримає ще більше зайвих травм.

Ледве ухилившись від кількох ударів, Широ дісталася виходу й натиснула кнопку «Здатися».

* БР-Р-Р!

Зелене світло змінилося на червоне, і всі маріонетки завмерли.

[Учасниця Широ здалася. Будь ласка, покиньте арену й очікуйте подальших вказівок на головній площі.]

Легенько розминаючи тіло, Широ вийшла з арени.

«Якщо дізнаюся, хто, в біса, змусив ту ляльку вдарити мене по обличчю, подбаю, щоб у нього не лишилося нижньої половини тіла!!!» — подумки вилаялася вона.