Розділ 76 — Переговори

Дорогою до головної площі Широ зупинили кілька працівників.

— Пані Широ, організатор хотів би з вами поговорити, — сказав один із них, простягаючи їй невеликий проєкційний пристрій.

Звівши брову, Широ дістала телефон.

[Мені зателефонувати організаторові чи він сам зателефонує?] — запитала вона.

Але перш ніж їй відповіли, пристрій засвітився тьмяним зеленим світлом і завібрував.

Працівник жестом запропонував прийняти виклик.

{Вітаю, пані Широ. Як минає ваш день?} — пролунав голос із пристрою. Самої людини видно не було: зображення затемнили.

Широ зберегла незворушний вираз обличчя. Вони ж мали знати, що вона не може говорити. Набравши текст у телефоні, вона піднесла його до камери.

[Ви ж знаєте, що я німа?]

{Ні, але тепер знаю,} — усміхнувся силует на екрані.

{У такому разі можете просто послухати мене.}

{Передусім я хотів би перепросити. За початковим задумом ви мали битися із супротивниками вашого рівня. Проте кілька фракцій попросили виставити проти вас маріонеток 50-го рівня. Вони хотіли побачити ваш потенціал у бою з такими супротивниками, адже ви змогли дістатися цього етапу.}

{Також прошу вибачення за поведінку працівниці, яка керувала маріонетками. З вашого виразу обличчя я зрозумів, що ви дуже незадоволені ударом в обличчя замість тулуба. Ми обов’язково зробимо їй зауваження.}

Почувши це, Широ кивнула. Хоч вона й була незадоволена, та розуміла, що перегинати палицю не варто.

{Тепер, коли з цими двома питаннями розібралися, хочу привітати вас з успішним проходженням до цього раунду. І вітаю вас тому, що ми — уряд та організатори цього заходу — хотіли б запросити вас до нас.}

{У світі, де існують фракції та численні незалежні шукачі пригод, потрібна влада, яка захищатиме спокій слабших людей. Без уряду фракції можуть робити що завгодно. Якщо місто захопить недобра фракція, як, на вашу думку, житимуть мирні мешканці? Саме тому нам потрібні люди й таланти, щоб убезпечувати тих, хто слабший.}

{Тому ми й хочемо вас запросити. Нам потрібна ваша допомога в підтриманні громадського порядку.}

[Не цікавить. Я взяла участь у цьому заході лише для того, щоб допомогти друзям, а не вступити до фракції.] — Широ відмовила без вагань. Вона могла схвалити їхні зусилля, проте обмежувати власну свободу заради «загального блага» не збиралася. Ні, настільки щедрою вона не була.

{Розумію. Тоді сподіваюся, що пані Широ хоча б намагатиметься не створювати проблем. Через одну вашу звичку та відео, які стали доволі популярними в мережі, багато воїнів і магів купують захисні пластини для сідниць. Раптова зміна попиту ледь не збанкрутувала кількох ковалів. Тож сподіваюся, що ви утримуватиметеся від публічної демонстрації деяких звичок і застосовуватимете їх до монстрів,} — сказав чоловік і завершив виклик.

Широ звела брову та повернула пристрій працівникам.

— Дякуємо за ваш час, — сказали вони й пішли.

«Хм… маленька Інь. Схоже, якийсь час доведеться бити по інших слабких місцях», — подумала Широ, трохи роздратувавшись.

Відчуття було наче в курця, якому не дають закурити. Тепер, знаючи, що варто припинити демонструвати свій улюблений спосіб атаки, Широ відчувала настирливу сверблячку.

* Цвірінь!

Інь ляснула її крилом по плечу. На пташиній мордочці виразно читалося: «Треба було так зробити від самого початку!»

Усміхнувшись, Широ погладила Інь по голові й знову сховала в каптур.

На головній площі Широ без подиву побачила, що вибула з раунду однією з перших.

Відшукавши виступ, з якого відкривався добрий огляд і де її було б важко помітити, вона присіла й легко вистрибнула на нього.

Погойдуючи ногами, Широ почала шукати композиції для флейти.

«Хм… подивімося… Годинна добірка заспокійливої музики для флейти наче непогана», — подумала вона й увімкнула відео.

Озирнувшись і переконавшись, що ніхто на неї не дивиться, Широ сховала руку за спину.

На мить спалахнули метал і блискавка, і в неї з’явилася пара бездротових навушників. Під’єднавши їх до телефона, вона заплющила очі й прислухалася до музики.

Під ніжну мелодію Широ похитувала головою й ногами в такт. Вона постукувала пальцями, а мозок тим часом розрізняв ноти, їхні коливання та тривалість звучання.

Широ придумала, як навчитися краще грати на флейті. Нехай у виконанні їй бракуватиме «емоцій» і всього такого — вона принаймні зможе грати як машина чи робот.

Вона вирішила відтворити на своїй крижаній флейті всі ноти й запам’ятати, як видобувала кожну: переходи та тривалість. Тоді зіставить це з будовою мелодії, яку чує.

Виконуючи композицію як програму, Широ зможе засвоїти основи гри на флейті. Вона заплющила очі й насолоджувалася музикою, слухаючи виконання пісень.

— ФІ-І-І-ІНІШ! РАУНД ЗАВЕРШЕНО!!! — на все горло закричав коментатор.

Широ насупилася від раптової завади. Це було з тих випадків, коли хтось торкається саме того, що найбільше дратує. Вона витягла навушники з вух, розчавила в долонях і повернула собі витрачену ману.

Широ повернулася на головну площу.

Тихо приземлившись, вона стала чекати, що скаже коментатор.

— Цей раунд завершено, і всі, хто не потрапив до п’ятдесятки найкращих, вибувають. Як і після попереднього раунду, ви можете підійти до наметів і подати заявку до бажаної фракції.

— Усі, хто не увійшов до п’ятдесятки, будь ласка, пройдіть за нашими працівниками до зони набору. Решта залишайтеся тут і чекайте подальших вказівок.

Побачивши, що працівники жестами спрямовують людей до воріт, Широ натягнула маску й каптур та пішла за натовпом.

Зараз шукати фракцію вона не збиралася: хотіла зробити це разом із Лірикою та Медісон. Зрештою, усі ці зусилля були потрібні, щоб забезпечити їм достатні переваги під час вступу, а не для її власного приєднання.

На жаль, перш ніж Широ знайшла подруг, кілька представників фракцій уже помітили її й оточили невеликим кільцем.

Це були не високопоставлені керівники, але, схоже, саме їм доручили її завербувати.

— Пані Широ, наша фракція «Пробудження Місяця»… Гах!

— Наша фракція «Опал Три…»!

— Це все фракції низького рангу. «Сяйво Ковадла», до якого належу я, стоїть набагато вище за решту!

Побачивши, як вербувальники штовхаються, навперебій розхвалюючи свої фракції, Широ навіть трохи розсердилася: вони підійшли надто близько.

— Досить!! — прогримів владний голос, і вербувальників накрила раптова невеличка заметіль.

Заметіль охолодила їх і буквально, і в переносному значенні. Усі повернулися туди, звідки пролунав голос.

Це була жінка на вигляд близько тридцяти п’яти років, з довгим світлим волоссям і фіолетовими очима. Стрункістю вона не поступалася двадцятирічним.

Та найбільше вербувальників вразило інше: перед ними стояла керівниця однієї з п’яти найкращих фракцій на цьому заході — «Зимової благодаті»!

[Фрея, рівень ??? — Крижана архімагиня]

— Чому ви поводитеся як малі діти? — запитала вона, насупившись. Під її пильним поглядом вербувальники трохи відступили.

Широ полегшено зітхнула: нарешті стало чим дихати.

— Пані Широ, ми хотіли б запросити вас до основного складу нашої фракції, — відразу сказала жінка, побачивши, що решта трохи відійшла.

«Хм… “Зимова благодать” може бути добрим місцем для Лірики й Медісон. Я зможу знайти нові способи застосовувати свою магію, а вони отримають доступ до більших ресурсів», — подумала Широ.

[Перепрошую. У мене є кілька власних вимог. Чи можемо ми їх обговорити?]

— Так, звісно. Ходімо зі мною, поговоримо, — усміхнулася Фрея.

Перед приїздом вона подбала про збір відомостей. Тому не здивувалася, побачивши, що Широ пише в телефоні.

[Мені потрібно привести друзів. Вони теж мають бути присутні під час розмови.]

— Хм… добре. Мені піти з тобою чи зустрінемося десь? — запитала Фрея.

[Може, поговоримо в ресторані?] — Широ запропонувала заклад з окремими кімнатами.

— Гаразд. Сподіваюся тільки, що довго чекати не доведеться, — усміхнулася Фрея.

[Ні. Знайду друзів, і ми відразу прийдемо.]

— Тоді, поки ти…

— Зачекайте! — Її перебив чужий голос. Фрея насупилася.

Обернувшись, вони побачили молодого чоловіка років двадцяти, з чорним волоссям у низькому хвості, гострими рисами обличчя й худорлявою статурою.

— Чого тобі, негіднику з руйнівників? Хто перший прийшов, того першого й обслуговують, — похмуро сказала Фрея.

Чоловік належав до «Династії руйнівників».

[Хуа Чен, рівень ??? — Зоряний списник]

— Хто перший прийшов, того й обслуговують? Звісно. Але хіба ви не знаєте, що терпіння — це чеснота? Кращі пропозиції можуть надійти пізніше, — усміхнувся він.

— Терпіння справді є чеснотою. Але вона потрібна нашому молодому панові. Ви готові сперечатися з ним за неї? — пролунав хрипкий голос.

Озирнувшись, вони побачили чоловіка в плащі, з-під якого виднілися лише очі.

[Калдар, рівень ??? — Ясеневий клинок]

— Цок. Ви з «Храму тіней» завжди такі пихаті, — огризнувся Хуа Чен. Усі троє втупилися одне в одного: кожен хотів завербувати Широ до своєї фракції.

Сама ж дівчина майже не виказувала емоцій.

«Як дратує… Калдар, напевно, з фракції того переслідувача. “Династія руйнівників” мені не підходить. Отже, найкраще вибрати Фрею», — подумала Широ. Хоч вступати до фракції вона й не збиралася, та все ж хотіла отримати вигоду.

Рухом зап’ястка вона дістала маленький аркуш паперу.

Широ написала: [Зустрінемося в ресторані за 20 хвилин.] — і склала записку.

Поки троє сперечалися, до кого їй краще приєднатися, вона застосувала 1-й фантом і вклала записку в руку Фреї.

Відчувши дотик, Фрея на мить замовкла, а тоді всміхнулася: Широ обрала її.

— Чого це ти усміхаєшся?!

— Бо ваша «Династія руйнівників» кілька днів тому програла нашій «Зимовій благодаті»! — відрізала вона.

Поки всі троє гарчали одне на одного, ніхто не помітив зникнення дівчини.

А Широ вже вирушила шукати Лірику й Медісон.

«Маленька Інь, як думаєш, чи не зіпсувати мені справи “Храму тіней”, щоб помститися й поквитатися з переслідувачем?» — звернулася Широ до пташки беззвучно.

Інь знизала плечима: це її не стосувалося.

«Ех… яка ж ти некорисна. Навіщо я тебе взагалі тут тримаю?» — подумала Широ, ледь усміхнувшись.

* Цвірінь!

Інь обурено заперечила й ляснула Широ по грудях.

«Ха-ха-ха. Я лише жартую», — відповіла Широ, гладячи її по голові.

Відчувши дотик, Інь заплющила очі й віддалася приємним відчуттям.

[Широ: Де ви обидві?]

[Л ірика: Біля входу.]

[Широ: Уже йду до вас.]

Широ звернула за ріг і попрямувала до входу.

— Широ… — Лірика помахала їй рукою, щойно побачила.

[Привіт. Будьте готові: за 15–20 хвилин обговорюватимемо важливі питання з представницею «Зимової благодаті».] — Широ усміхнулася.

— Пф-ф!! «Зимової благодаті»?! — приголомшено перепитала Медісон.

Вона ніяк не очікувала, що Широ приверне увагу великої п’ятірки. Ну… може, й очікувала, та побачити це на власні очі було зовсім іншим відчуттям.

[Я збираюся домовитися про переваги. Переважно для вас обох, а сама буду розмінною монетою.]

— Хіба менша фракція не була б кращою? — запитала Лірика.

[І так, і ні. Менша фракція не дає жодних гарантій і може надати вам менше ресурсів. Великі фракції мають менше ресурсів на одну людину, проте їхня якість вища.]

— Але ж конкуренція буде жорсткішою? — запитала Медісон.

[Саме тому ми й ведемо переговори.]

— Тобто, гадаю, домовлятимемося про стабільне постачання ресурсів, — здогадалася Лірика.

[Про стабільні ресурси й більшу свободу у фракції. Якщо свободи не отримаємо, можемо просто припинити переговори та піти. Вони хочуть, щоб я приєдналася, отже, перевага в цій розмові на нашому боці.] — Широ хитро всміхнулася.

Перш ніж погоджуватися, вона збиралася витиснути з Фреї всі можливі вигоди. Меншого їй не вистачить.

[Я писатиму повідомлення, а ви спостерігайте. Гаразд?] — усміхнулася Широ.

— Гаразд.

Біля ресторану Широ побачила Фрею, яка чекала неподалік входу.

Помахавши їй рукою, Фрея повела дівчат до окремої кімнати, замовленої заздалегідь.

Сівши, вона подумки оцінила і Лірику, і Медісон.

«Їхні класи, без сумніву, незвичайні. Якби вдалося отримати ще й цих двох…» — подумала вона.

[Як я вже сказала, мої друзі теж мають брати участь у цій розмові.]

— Так, пам’ятаю. І чому вони такі важливі? — запитала Фрея, вдаючи, ніби їхні класи не становлять нічого особливого.

Їй потрібно було завербувати Широ, тож вона розуміла: перевага на боці дівчини. А отже, треба спробувати виторгувати умови на свою користь.

Розгадавши намір Фреї, Широ лише всміхнулася. Перше враження спрацювало.

Тепер залишалося подбати, щоб решта переговорів пройшла так само вдало.