Розділ 77 — Успішні переговори

[Вони важливі, бо сама я до фракції не вступатиму. Таке моє рішення. Я суворо дотримуюся правила: не обмежувати власної свободи. Проте зв’язків не уникаю.] — Широ неквапно набрала повідомлення.

[Я хочу, щоб до фракції вступили мої друзі. А сама допомагатиму їй, коли зможу, без членства.]

— Хм… — Фрея трохи примружилася. Прийняти Лірику й Медісон було б непогано, та головним її завданням усе ще залишалося завербувати Широ.

— Боюся, для мене це буде дещо складно. Ви маєте розуміти: моя головна мета — залучити до фракції вас.

[Знаю. Але я взяла участь у цьому заході тільки заради друзів. Вважайте нас єдиним пакетом. Окремо ви нас не отримаєте — лише разом.]

«Керівництво наказало здобути її за будь-яку ціну. Такий талант до стихії льоду трапляється рідко. Маючи надані мені повноваження, я можу виконати кілька її вимог», — подумала Фрея.

— Можливо, я зможу погодитися. Але як ви це собі уявляєте? Що саме означає ваше небажання приєднуватися?

[Щось на зразок найманства. Мої друзі вступлять до фракції, а я буду найманкою, якій платитимуть за кожне виконане завдання.]

— Про яку суму йдеться? І ви працюватимете лише на нас чи також на інші фракції?

[Я допомагатиму тим фракціям, до яких приєднаються мої друзі. Оплата залежатиме від складності завдання. Хочу мати право відмовитися, якщо не захочу його виконувати або воно буде мені не під силу. І, звісно, винагорода має відповідати моєму рангу чи перевищувати його. Немає сенсу надриватися заради каменів мани або чогось подібного.] — Широ всміхнулася.

— Це майже те саме, що взагалі не приєднуватися до нашої фракції. Нам потрібен чіткий зв’язок, а не непевна обіцянка, — відмовила Фрея.

«Цього я й чекала. Тепер треба дізнатися їхні базові умови», — подумала Широ. Вона й не сподівалася на згоду.

Їй потрібно було лише закріпити уявлення про те, чого вона «хоче», щоб після остаточної домовленості Фрея вважала угоду вигідною для себе.

[Тоді що пропонуєте ви?] — Широ поставила головне запитання.

— Місце в основному складі учнів. Ви та ваші друзі станете основними учнями «Зимової благодаті». Так, будуть обмеження, проте переваг набагато більше, ніж пропонують інші. Вам навіть дозволять вибрати наставника для вивчення магії льоду.

[Це непогано. Але ж ви розумієте, що тоді я буду постійно прив’язана до фракції? А хочу зовсім іншого.] — Широ похитала головою.

— Тоді як щодо елітної учениці? Навчання під безпосередньою опікою когось із керівництва «Зимової благодаті» мало б стати достатнім компромісом, — запропонувала Фрея.

[Місце учениці мені не потрібне. Зважте: щоб дійти до цього етапу, я перемогла кількох супротивників 50-го рівня.]

— Це правда. Але ми обидві можемо погодитися: хоч ваш ближній бій і неймовірний, у магічному мистецтві вам іще багато чого слід навчитися, — серйозно сказала Фрея.

[Ні, не можемо. Я маю доступ і до інших джерел знань. Проте, щоб угода була корисна нам обом, як щодо посади, яка врахує наші вимоги? Я хочу свободи пересування та вступу своїх друзів до фракції. Ви ж хочете, щоб я була з нею пов’язана.]

— Саме так. Що ви пропонуєте?

[Запрошена старійшина. Чи щось подібне. Я стану старійшиною вашої фракції й надаватиму допомогу, проте не буду безпосередньо залучена до її внутрішніх справ. Так ми обидві отримаємо бажане.] — Широ всміхнулася.

Поміркувавши, Фрея зрозуміла, що пропозиція не така вже й погана.

«Хм… вона має рацію. Це справді те, чого я хотіла. Як запрошена старійшина вона буде пов’язана з нами. Але…»

— Потрібно укласти договір. У разі потреби ви муситимете допомогти нам, — серйозно сказала Фрея.

[Без проблем, але треба обмежити кількість таких звернень. Як щодо п’яти? І допомагатиму я лише тоді, коли зможу. Якщо це рівнозначно самогубству, можете забути.]

— П’ять — це небагато… хм… дозвольте спершу уточнити, — сказала Фрея. П’яти звернень здавалося замало. Проте, якщо врахувати майбутні можливості Широ, цього могло й вистачити.

Коли Фрея вийшла з кімнати, Широ відкинулася на спинку стільця.

«Статус запрошеної старійшини відкриє мені доступ до значної частини ресурсів. До того ж формально я буду членкинею фракції лише наполовину. Я не вступаю до неї, але встановлюю зв’язки», — подумала Широ.

* * *

Фрея розмовляла телефоном з іншою представницею керівництва.

— Вона хоче стати запрошеною старійшиною, а не звичайною членкинею фракції.

{Запрошеною старійшиною? Якого типу?}

— Найманого. Виконуватиме завдання зі званням запрошеної старійшини й отримуватиме оплату залежно від складності.

{Хм… зв’язок є, але вона не зовсім у наших лавах, так?}

— Так. Тому й хочу дізнатися думку інших, перш ніж приймати її пропозицію.

{Гадаю, це поза нашими повноваженнями. Мабуть, варто передати питання очільниці фракції та спитати її думку. Зрештою, правила встановлює вона.}

— Вважаєш, це досить важливо, щоб її залучати? Вона може просто наказати відмовити. Ми ж обидві знаємо, як очільниця реагує, коли її відривають через якусь дрібницю.

{Не хвилюйся. Навіть на передовій навряд чи знайдеться багато людей, здатних на 34-му рівні створити щит, який витримає удар 50-го.}

— Хм… гаразд. Але відповідатимеш ти, якщо очільниця вирішить, що її потурбували даремно.

{Просто зроби це. У цьому випадку краще дізнатися її думку.}

Завершивши розмову, Фрея зітхнула й набрала інший номер.

* * *

Десь у глибині гір на вершині сиділа жінка. Холодний вітер обвівав її тіло.

Її небесно-блакитне волосся із зеленкуватим відтінком тихо майоріло.

Вона мала привабливу, гармонійну постать. Якби жінка розплющила очі, можна було б побачити золотаві райдужки.

— Фух… іще трохи обережності з єднанням 5-го рівня… — пробурмотіла вона. Рухом зап’ястка випустила назовні крижаний туман, який миттю заморозив гору.

Жінка дістала телефон із кришталевої скриньки поруч — сховала його туди, щоб не пошкодити під час прориву, — й увімкнула екран.

«Сподіваюся, це щось варте уваги», — подумала вона.

{Очільнице.}

— Говори, — холодно сказала жінка.

{Група, що поїхала на набір до фракцій у Нью-Йорку, повідомила про видатну кандидатку.}

— То завербуйте її. Навіщо турбувати мене? — насупилася вона.

{Річ у тім, що дівчина хоче стати запрошеною старійшиною. Вона прагне зберегти свободу й водночас користуватися нашими ресурсами.}

— О-о… надішли мені кілька записів, де видно її талант. Хочу подивитися сама.

Отримавши файли, жінка примружилася, щойно побачила Широ.

«Отже, це вона…» — подумала жінка.

Вона переглядала відео. Коли Широ заблокувала щитом атаку супротивника 50-го рівня, на обличчі жінки поволі з’явилися цікавість і подив.

Додивившись записи, вона загадково всміхнулася й повернулася до телефона.

— Прийміть пропозицію. Нехай стане запрошеною старійшиною, але обмежте обсяг ресурсів, які вона може отримувати. Передбачте збільшення ліміту після виконання наших завдань, — сказала жінка з легкою усмішкою.

Її співрозмовниця трохи здивувалася такій згоді, проте кивнула. Не їй вирішувати, що відбувається у фракції.

* * *

— Очільниця погодилася на вашу пропозицію. Але кількість доступних вам ресурсів буде обмежена. Звісно, що більше ви зробите для фракції, то вищим стане ліміт, — сказала Фрея. Широ кивнула.

Вона й очікувала обмежень: повноцінною членкинею фракції не була.

[Уточнімо. Винагорода відповідатиме моєму рангу чи перевищуватиме його?]

— Так, — кивнула Фрея.

[Я можу відмовитися від завдання, якщо воно мені не під силу?]

— Так.

[І якщо я не хочу виконувати певне завдання, теж можу відмовитися. Правильно?]

— Ви матимете становище найманки, яка виконує завдання за додаткові ресурси. Лише зі званням запрошеної старійшини, — відповіла Фрея. У глибині душі вона досі дивувалася, наскільки поблажливо очільниця поставилася до Широ.

[Якщо все підтверджено, що робимо далі?] — запитала Широ, жестом запропонувавши завершити угоду.

— Потрібно лише підписати договір. Він засвідчить, що ви стаєте запрошеною старійшиною, а двоє ваших друзів — членкинями «Зимової благодаті», — сказала Фрея, простягаючи документ. Його надрукували на портативному принтері, тож усе було офіційно.

Переглянувши договір і переконавшись, що умови справді відповідають її бажанням, Широ кивнула, підписалася та вказала дані свого посвідчення шукачки пригод.

[Вам обом теж потрібно підписати.] — Лірика й Медісон кивнули.

Підписавши договір, вони потиснули одна одній руки.

— Ми вирушимо до відділення «Зимової благодаті» приблизно за тиждень після завершення заходу. Я повідомлю, щойно будемо готові їхати. Ось мій номер, щоб ми могли зв’язатися за потреби, — сказала Фрея й передала Широ записані цифри.

[Тепер я запрошена старійшина. То ви, виходить, моя безпосередня керівниця?] — запитала Широ, ледь усміхнувшись.

— Ха-ха-ха, саме так. У мене ще є справи, тож я піду, — сказала Фрея, підводячись.

[До зустрічі.]

Коли Фрея пішла, Лірика й Медісон нарешті наважилися заговорити.

— Боже мій! Широ, ти хіба не відчувала її аури? — запитала Медісон. По спині в неї стікав холодний піт.

Під час переговорів обидві постійно відчували таку сильну ауру Фреї, що ледве могли дихати.

— Ага! Мені хотілося просто на все погодитися, аби тільки швидше піти, — сказала Лірика, витираючи лоба.

[Відчувала. Але протистояла їй. Вона навмисне підкреслювала свою присутність. Коли так роблять під час переговорів, це допомагає схилити їх на свою користь.]

— Стривай, ти теж так робила? — здивовано запитали обидві.

[Так. Достатньо, щоб трохи її налякати, але не змусити втратити самовладання. Ми ж не хочемо, щоб вона втратила обличчя? Інакше переговори давно б закінчилися.] — Широ всміхнулася.

— Так? І скільки ж того «залякування» ти випустила? — з цікавістю спитала Медісон.

[Постукайте по сидінню, на якому вона сиділа.] — Широ всміхнулася.

* ДЗЕНЬ!

«!!!» — Виявивши, що сидіння замерзло, вони озирнулися на Широ. Та лише лагідно всміхнулася.

[Загалом, я б сказала, близько 5% від того, на що здатна.]

— 5%?

[Дозвольте показати. У мене є вміння, яке заморожує речі залежно від сили мого «залякування». Ось лише невелика частка того, що я можу випустити.]

Широ постукала по столу й майже миттєво заморозила його.

— ОЦЕ НЕВЕЛИКА ЧАСТКА?! — вигукнула Медісон. Дивлячись на замерзлий стіл, вона гадала, що ж відчувала Фрея.

[Звісно, через її високий рівень мені довелося зробити тиск набагато сильнішим.] — Широ всміхнулася й вийшла з кімнати.

Медісон і Лірика перезирнулися та зітхнули.

— Скоро звикнеш, — сказала Лірика, поплескавши Медісон по плечу.

— Знаю. Але щоразу, коли здається, що я вже звикла, вона піднімає планку, — похитала головою Медісон.

— Як думаєш, вона з якогось надсекретного бойового загону нелюдів? — запитала вона.

— Нелюд — так. Бойовий загін? Скоріш за все, ні, — знизала плечима Лірика й вийшла.

Медісон похитала головою та пішла за нею.

Повернувшись до гуртожитку, Широ зайшла у свою кімнату й побачила за вікном Нань Тяня, який махав їй рукою.

«Та щоб мене… тільки не він знову», — подумала Широ, закотивши очі.

Вона відчинила вікно, зітхнула й сіла на стілець.

[І чого тобі тепер?] — запитала Широ, вже відчуваючи втому.

— Мені просто прикро, що ти наполовину приєдналася до іншої фракції раніше, ніж до моєї. Ти раниш бідне серце свого майбутнього керівника відділення, — Нань Тянь знову заговорив про улюблене.

[Сам же сказав: наполовину. І взагалі, як, у біса, ти так швидко дістав цю інформацію? Твої здібності переслідувача піднялися на новий рівень?]

— Ха-ха-ха, ти мені лестиш, — розсміявся Нань Тянь.

[Це не був комплімент.]

— Вступиш до моєї фракції, якщо я запропоную більше переваг? — запитав він.

— Ба більше, ми дозволимо тобі приєднуватися й до інших фракцій. А оскільки ти будеш у моєму відділенні, я зроблю ще вигіднішу пропозицію.

«Вигіднішу угоду, так? Варто спитати про матеріали, потрібні для відновлення манових зв’язків», — подумала Широ. Чудова нагода обкрутити навколо пальця ще когось.

— Кхм, маленька сніжинко? Не треба вигадувати, як мене обдурити. Ха-ха-ха, якщо працюватимеш у моєму відділенні, ресурси, звісно, будуть для тебе відкриті, — сказав Нань Тянь, читаючи вираз її обличчя.

Широ вже збиралася запитати про потрібні речі, але згадала одну важливу обставину.

«Про такі предмети шукачка пригод низького рангу знати не повинна. До того ж я живу в цьому світі лише кілька тижнів, і він це знає. Треба змусити його самого заговорити про ці матеріали, а не питати прямо».