Розділ 81 — Ритуал (частина 2)

Діставшись третього вузла, Широ обстежила землю під собою, визначаючи розташування поверхів.

«Хм… це…»

Проте перш ніж завершила думку, відчула небезпеку відразу з чотирьох боків і швидко ввійшла в розлом.

* БУМ!!!

Усі чотири атаки промахнулися. Нападники насупилися.

— Куди вона поділася? — запитав один.

— Будьте насторожі. Передайте хлопцям унизу, щоб теж не розслаблялися. Ми вже втратили 8 вузлів.

— Зрозуміло! — одночасно відповіли троє.

Широ, яка встигла сховатися в розломі, причаїлася біля бетонної колони.

«Схоже, наші дії помітили. Не дивно, але не люблю, коли нападають нишком», — подумала вона, примружившись.

Фантомне мистецтво стилю Інь: 1-й фантом + 2-й фантом.

Широ метнулася до найближчого нападника. Схопивши його за комір сорочки, спритно, наче змія, обвила своїм тілом.

* ХРЯСЬ-ХРЯСЬ-ХРЯСЬ-ХРЯСЬ!

Вивихнувши всі суглоби, вона без особливих труднощів перерізала йому горло.

* БУМ!!!!

У її місце раптом ударила вогняна куля. Широ ледве встигла повернутися в розлом.

«Цок, безжальний», — клацнула вона язиком.

Якби забарилася хоча б трохи, їй напевно відірвало б щонайменше руку.

Оцінивши ситуацію, Широ зрозуміла: спершу треба розібратися з керівником групи. Він мав найкращу реакцію, і саме він випустив вогняну кулю.

Вийшовши з розлому в укритті, вона обережно визирнула.

Її очі здивовано розширилися: вогняний спис уже летів просто в голову.

Фантомне мистецтво стилю Інь: 2-й фантом + Хода снігопаду.

Різко відхилившись, Широ стиснула зуби від жару списа, який ледь не влучив у голову. Як Сніжна дівчинка, вона мала 25% вразливості до вогняної шкоди.

Побачивши, як швидко падає здоров’я, Широ вдарила долонями об землю.

* КР-Р-Р!!!!!

Лід із неймовірною швидкістю вкрив місцевість, перетворивши її на крижану тундру.

Капітан насупився, побачивши її майже миттєву реакцію.

— Клопітно, — буркнув він і смикнув зап’ястком. Вогняні стовпи освітили все довкола й розтопили лід.

Задихаючись від жару, Широ скривилася від болю.

«Ну звісно, мені дістався маг вогню», — подумки вилаялася вона.

Видихнувши холодний туман, Широ оточила себе кригою, щоб бодай трохи зменшити жар.

«З моєю 25-відсотковою вразливістю до вогню спершу треба розібратися з довкіллям».

«Ага, потрібна заметіль». У її руці з’явилася маленька куля неоново-блакитного світла.

Тримаючи її правою рукою, Широ створила ще три.

«Час!»

Фантомне мистецтво стилю Інь: 1-й фантом + 2-й фантом.

Вона підскочила, розвернула тіло й жбурнула чотири кулі в різні боки.

* БУМ!!!!

Біля кожного вогняного стовпа знялася заметіль, змагаючись із полум’ям за перевагу.

— Ха, марно, — всміхнувся капітан і клацнув пальцями. Стовпи стали вогняними велетнями, які взялися боротися із заметілями й зрештою знищили їх.

Широ насупилася та вирішила спробувати ще раз.

«Якщо цього разу не вб’ю його, відступлю», — подумала вона. Можливість втечі в разі невдачі її не бентежила. Широ не була впертою дурепою, яка лізе в безнадійний бій, хоча може втекти.

До кінця вона боротиметься лише тоді, коли втеча стане неможливою. Тільки тоді.

Створивши магічне коло, Широ придушила біль усередині тіла. Вона стиснула зуби, проклинаючи того, хто пошкодив її манові зв’язки.

«Не знаю, кому належало це тіло, але можу заприсягтися: я проштрикну вбивцю наскрізь. Вони розірвали зв’язки, а я натомість зламаю їм дещо інше!» — подумки вилаялася Широ й, долаючи біль, активувала стихійний обладунок.

На руках, ногах, плечах і голові утворився кришталевий крижаний захист. Побачивши, як швидко зникає мана, Широ взялася до справи.

Вискочивши з укриття, вона побачила капітана поруч із двома вцілілими магами.

«Троє… ця сила буде трохи завеликою для мене», — подумала вона.

Розвернувши все тіло, Широ ухилилася від двох атак і водночас шмагнула нападників ланцюгами з шипами.

* ДЗЕНЬ!

Обидва активували стихійні обладунки й заблокували ланцюги. Хоч це й не були справжні стихійні обладунки, як у Геліона, битися з ними все одно було важко.

Однак Широ вже врахувала це: вона й хотіла, щоб вони заблокували атаку. Створивши крижаний спис, спрямувала його на капітана.

Він легко схопив спис і зневажливо глянув на неї.

* БЗ-З-З!!!

Перш ніж капітан устиг заговорити, зі списа вирвалася блискавка. Відчувши заціпеніння, він насупився.

— Здохни!

* БУМ!!!

Раптовий промінь енергії заповнив поле зору Широ. Вона панічно пірнула в розлом. Небезпеку відчула заздалегідь, та, побачивши саму атаку, ледве встигла відреагувати.

«Що це, в біса, було?!» — подумки вилаялася вона.

Відступивши приблизно на 10 метрів, Широ вийшла з розлому й побачила 3 пари ніг без верхньої частини тулуба.

«А?» — здивувалася вона.

— Здавалося, що в тебе невеликі неприємності, сніжинко. Подумав, що можу трохи допомогти, — усміхнувся Нань Тянь, з’явившись позаду.

Широ насупилася: через це вона втратила три можливі вбивства й нагоду підвищити рівень.

Прибравши стихійний обладунок, вона дістала телефон.

[Усе було під контролем.]

— А мені чомусь здалося, що він ось-ось випустить у тебе цілу купу вогняних куль, — звів брову Нань Тянь, бачачи її вперте небажання прийняти допомогу.

[Подивися на місце, де вони стояли.] — Широ закотила очі й указала на три пари ніг.

Нань Тянь озирнувся й побачив три крижані шипи, готові вистрелити вгору.

[Їхня увага була зосереджена спереду. Я б уникнула атаки, а лід тим часом пронизав би їх наскрізь.]

— Вони мали стихійні обладунки. Чому ти впевнена, що це спрацювало б?

[Ти гадаєш, стихійний обладунок захищає задницю? Думаєш, їхні сідниці напружені, коли вони вибудовують захист перед собою?] — Широ знизала плечима.

Нань Тянь лише всміхнувся її логіці. Вона мала рацію: ніхто не стискає сідниці під час бою, бо це обмежує рух ніг.

Тож відвернути їхню увагу й використати природне слабке місце справді було дієвою стратегією.

[Тут 5 поверхів. На кожному — десятки охоронців 50-го рівня.] — Широ записала результати сканування.

— Гаразд. Відійди: час показати, на що здатен твій майбутній очільник секти, — усміхнувся Нань Тянь і підійшов до неї.

У його долонях миттєво зібралася мана, формуючи щільну енергетичну кулю.

Хай як переслідувач її дратував, Широ мусила визнати: він чудово контролює ману.

Стиснувши її до розміру маленької зеленої горошини, Нань Тянь відпустив кулю й мовчки подивився, як вона падає.

* СІ-І-І-І!!!!!!

Підлога почала випаровуватися ще до того, як куля її торкнулася.

На кожному поверсі підземної бази куля стиснутої мани випускала енергетичний імпульс, випаровуючи все й усіх усередині.

Широ широко розплющила очі. Її розум одразу почав перебирати нові можливості.

«А що, як додати таку кулю стиснутої мани на вістря списа? Навіть якщо ворог матиме захист, вибух усередині рознесе його! Це спрацює навіть проти босів!» — збуджено подумала вона.

— Я не збираюся прикріплювати таке до твого крижаного списа, якщо тобі цікаво, — сказав Нань Тянь, помітивши її захоплення.

[Майже вгадав, але ні. Я й не думала просити тебе робити це за мене. Тоді зникне вся радість.]

— Радість… ха. Тобто… ти проштрикуєш їх не лише тому, що це велике слабке місце? — запитав Нань Тянь із прихованим страхом, звівши брову.

[Це чудове слабке місце, не зрозумій мене неправильно. Але в житті треба діставати задоволення від усього, що робиш. Якби мені не подобалося битися, я б не билася. Якби не подобалося проштрикувати їхні задниці, я б цього не робила.]

«Бажаю вам удачі. І не провокуйте її», — подумки помолився Нань Тянь за учнів «Зимової благодаті».

— А звідки взялася ця радість? — запитав він із суперечливими почуттями.

[Тобі не варто цього знати.] — Широ відразу закрила тему.

Насправді, коли герой передав їй учених, які проводили над нею експерименти, вона відплатила їм за все, що ті зробили. Широ й гадки не мала, наскільки її підбадьорить вигляд їхніх облич, спотворених болем і сльозами під час катувань. Особливо коли вони благали просто вбити їх. Садистське серце веліло не зважати на благання й продовжувати. Удар тут, поворот там — і перш ніж вона усвідомила, вони вже були мертві.

«Добрі часи». Широ всміхнулася.

— Кожна клітина мого тіла щойно порадила не питати, про що ти подумала. І я не питатиму. Сама хочеш знищити вузол чи мені? — запитав Нань Тянь, відчуваючи легкий холодок уздовж спини.

[Можеш ти. А я почну шукати наступний.] — написала Широ.

Нань Тянь кивнув і стрибнув у провалля, утворене кулею стиснутої мани. Широ тим часом почала пересуватися дахами.

Світло все ще сяяло так само яскраво й, здавалося, навіть посилювалося. Спостерігаючи за ним, Широ відчула тривожне передчуття.

«Тотемний ритуал не повинен так реагувати…» — подумала вона, примружившись.

Коротко розбігшись, Широ перестрибнула проміжок між двома хмарочосами. У польоті глянула вниз і побачила, що людей евакуюють напрочуд злагоджено.

«Схоже, він мав рацію: губернатор підготувався», — подумала вона. Та думки відразу повернулися до Лірики й Медісон.

«Чорт, я ж не сказала їм, де перебуваю».

Відкривши повідомлення, сповіщення про які вимкнула, щоб звук її не видав, Широ побачила понад 100 повідомлень від Лірики.

[Широ: Вибач, я була в підземеллі. Евакуюйтеся з усіма, я знайду вас пізніше.]

[Лірика: О, слава богу, ти відповіла. Я так хвилювалася! Де ти зараз?]

[Широ: Не зовсім певна, де саме. Не хвилюйся. Просто зосередься на евакуації.]

[Лірика: Гаразд. До скорої зустрічі.]

[Широ: Побачимося.]

Прибравши телефон, вона дісталася останнього вузла.

— Це останнє місце? — запитав Нань Тянь, з’явившись поруч.

[Так. Щойно знищимо цей вузол, ритуал має зупинитися. Але чому світло посилюється?]

— Хм… справді. Доволі незвично, — пробурмотів він, мружачись від яскравого світла.

— Знищмо останній вузол і подивімося, що буде, — запропонував Нань Тянь.

[Гаразд, прорвімося швидко.] — Широ прийняла пропозицію.

Трохи відступивши, вона підбігла до краю будівлі й стрибнула до місця, де ховався вузол.

Зрозумівши її задум, Нань Тянь пішов слідом.

Побачивши його позаду, Широ продовжила падіння.

«Що вона робить?» — подумав він. Широ навіть не намагалася змінити положення тіла.

Просто перед зіткненням із землею вона ввійшла в розлом і безперешкодно пройшла крізь неї.

Здивований Нань Тянь швидко смикнув зап’ястком. Земля осипалася, відкривши йому безпечний прохід.

«Вона вже й крізь стіни може проходити???» — вражено подумав він.

Тим часом Широ проходила крізь поверхи. Діставшись того, де був останній вузол, вона примружилася.

Вийшовши з розлому, миттєво оглянула приміщення й визначила розташування ворогів. Погляд зупинився на найближчій цілі. Здавалося, час уповільнився.

Широ вмить створила нанотехнологічний кинджал, зробивши його надзвичайно тонким і водночас гострим.

Щойно вона з’явилася, чоловік підняв голову на шум. Він не знав, що цим лише полегшив їй завдання.

Ударом кинджала Широ розітнула рот, шию й відтяла ліву руку.

Приземлившись, вона схопила труп і прикрилася ним від атаки, що наближалася.

Кинджал вона створила так швидко, що вороги навіть не встигли його побачити. Та й сам він зламався після одного удару.

Широ вже збиралася створити крижану зброю, але зупинилася. Побачивши, як промінь енергії стирає решту ворогів, вона кинула труп на землю.

[Зануда.]

— Може, й так. Але вони збиралися вдарити в тебе всім, що мали, — знизав плечима Нань Тянь.

Широ закотила очі, підійшла до вузла й легко його знищила. Потім обоє вистрибнули з підземної бази.

Проте від побаченого вона насупилася.

— Схоже, тотем трохи інший, ніж ми гадали… дивно, — сказав Нань Тянь, озвучивши її думки.

«Надто дивно. Тотем мав зруйнуватися… чому він став сильнішим?» — подумала Широ, насупившись.

— Спершу повернімося до Хуань Ер. Перевіримо показники й з’ясуємо, що відбувається, — серйозно сказав Нань Тянь. Грайливість зникла з його голосу, і Широ зрозуміла: усе йде шкереберть.