Розділ 92 — Жага крові та вбивчий намір

Приблизно за годину занять із Канае Широ зупинила тренування: надмірне навантаження могло зашкодити дівчинці. Однієї години було якраз достатньо, щоб розвивати витривалість і закладати основу.

Широ збиралася навчити її кількох вправ для гнучкості, адже гнучке тіло давало в бою більше можливостей.

Та перш ніж вона встигла показати вправи, повернулися з підземелля Лірика й Медісон.

[Трохи відпочинь, добре? Я поговорю з Лірикою та Медісон.]

— Добре. — Канае кивнула й сіла в наметі.

Поки дівчинка відпочивала, Широ підійшла до Лірики та Медісон.

Побачивши їхні рівні, вона неабияк здивувалася швидкості їхнього зростання.

[Лірика — рівень 30, Ельфійська танцівниця з клинками]

[Медісон — рівень 28, Лицар-демон]

— Широ, ти сьогодні доволі рано, — сказала Лірика.

[Так. Я ходила в Серце велетня, але головоломки забирають забагато часу, тож я облишила його.] Широ знизала плечима.

[А ви як? Від нашої останньої зустрічі ти помітно піднялася.] — запитала Широ.

— Ну, ми із загоном Джонаса пішли в Криваву долину, підземелля 40-го рівня. Завдяки Сільвії могли битися довше й запекліше. Здається, провели всередині п’ять чи шість днів. Так, Меді? — сказала Лірика, повертаючись до Медісон.

— Так, шість днів. Ця схиблена на боях узагалі не зупинялася. — Медісон закотила очі. Така кількість битв довела б до сказу будь-кого.

[Ну, ваші рівні неабияк зросли, тож я не здивована.] — похвалила їх Широ.

Їй самій у підземеллі так і не вдалося досягти 38-го рівня, і вона лише зітхнула. Якби досвід показували у відсотках, у неї зараз було б близько 99%. Вона майже фізично відчувала тонку межу між рівнями й готовність будь-якої миті перейти на наступний.

— О, до речі, Широ! Я створила власне вміння й отримала за нього звання! — схвильовано повідомила Лірика.

Почувши це, Широ приголомшено розплющила очі.

«Власне вміння?!»

Створення власних умінь було незвичним для 30-го рівня. А звання за нього означало, що система визнала його великий потенціал.

Утім, це ще можна було пояснити. Оскільки клас Танцівниця з клинками був рідкісним, будь-яка комбінація могла стати власним умінням. Але появу звання так просто не поясниш.

Звання за вміння давали лише тоді, коли система оцінювала його потенціал як вищий за ранг B.

Для Лірики, яка створила вміння з потенціалом щонайменше рангу B, у Широ було лише одне слово.

Геній!

[Можеш показати мені це вміння?] — запитала Широ з очевидною цікавістю й передчуттям чогось захопливого.

— Хочеш завтра піти з нами в підземелля? Ми застрягли на босі, бо наш загін завдає шкоди недостатньо швидко. Його захист зависокий, і ми не можемо подолати цю різницю, а тиск жаги крові лише погіршує становище. — За словами Медісон, убивство першого боса не лише давало нагороду загону, а й відкривало доступ до другої частини підземелля.

Як вона читала, у другій частині було більше монстрів, а отже, й більше досвіду.

«Хм... Мабуть, підземелля, де треба лише битися, найкраще допоможе Інь підвищити рівень. Та головне питання — як протистояти жазі крові».

[А як ви витримували жагу крові монстрів?] — запитала Широ.

— Джонас дав нам зілля, яке посилює волю, — сказала Лірика, і Широ кивнула.

[Зрозуміло. Але за можливості намагайтеся обходитися без нього. Опираючись жазі крові, ви тренуватимете силу волі. Надалі це дуже важливо.] Широ усміхнулася.

Хоча вона розуміла, що зілля неабияк допомагає, згодом воно все одно погано позначалося на тілі. Сама вона раніше пила зілля лише тому, що, по-перше, мусила це робити, а по-друге, через зруйновані манові зв’язки витрачала в рази більше мани за інших.

Інакше вона б не вживала зілля такого низького рангу.

— Джонас сказав, що для опору жазі крові нам потрібна власна жага крові, — сказала Медісон.

— Широ, я знаю, що вона є й у тебе, але як ти так швидко її розвинула? — запитала Лірика.

Вона пам’ятала слова Широ про шкоду низькорангового зілля. Тож хотіла розвинути власну жагу крові, щоб протистояти підземеллю.

[Усе дуже просто. Треба вчинити геноцид. Бажано власноруч, щоб зрозуміти, як це — когось убивати. Коли в процесі почнеш відчувати емоції від бажання вбити наступну людину, зрозумієш, що жага крові вже впливає на тебе. Ухопися за це відчуття й опануй його. Навчившись цього, зможеш спрямовувати жагу крові, або вбивчий намір, на людей і послаблювати їх.] — пояснила Широ.

Лірика й Медісон трохи зблідли від згадки про геноцид і пригадали величезний убивчий намір Широ під час переговорів із Зимовою благодаттю.

— Ем, Широ?

[Так?]

— А як ти розвинула свій убивчий намір? — запитала Медісон.

«Ой, я знову прокололася», — подумала Широ, усвідомивши, що щойно фактично зізналася в масовому винищенні людей заради розвитку вбивчого наміру.

«З іншого боку, рано чи пізно вони все одно дізнаються». Та вона вирішила спробувати викрутитися.

[Ну, я не зовсім певна. Наскільки пам’ятаю, у мене завжди був такий убивчий намір.]

Лірика й Медісон перезирнулися, а потім знову подивилися на Широ.

— То... Є інший спосіб, крім геноциду? — запитала Лірика.

[Гадаю, постійно перебувати під впливом убивчого наміру теж допоможе. Хоча це значно повільніше.]

— Чому ти відразу цього не сказала? — поскаржилася Медісон.

[Ви ж запитали про найшвидший спосіб, хіба ні? Найшвидший не завжди найкращий.] — відповіла Широ, скориставшись нагодою дати їм урок.

«...»

Дівчата не знайшли, що заперечити, адже вона мала рацію. Вони самі попросили найшвидший спосіб розвинути жагу крові.

[Якщо хочете відчути це, я можу спрямувати на вас зосереджений убивчий намір. У Кривавій долині є жага крові, але вона не спрямована саме на вас, тому вам складніше зрозуміти це відчуття. Якщо ви розумієте, про що я.]

— Розумію. То це буде тут чи краще піти в підземелля, щоб потренуватися довше? — запитала Лірика.

[Треба рухатися поступово. Спершу ви маєте відчути зосереджений убивчий намір. І лише після цього перейдемо до тривалішого впливу.] — відповіла Широ.

[Приготуйтеся. Спочатку я дам вам відчути лише крихту.]

Дівчата кивнули й глибоко вдихнули, готуючись морально.

У підземеллі вони відчували тиск навіть із допомогою зілля. Тепер, коли Широ збиралася спрямувати на них свій убивчий намір, слід було підготуватися.

[Готові?]

— Так.

Побачивши, що обидві готові, Широ примружилася.

«Зовсім трохи...» — подумала вона, стримуючи свій убивчий намір. Лише настільки, щоб його відчули й Лірика, й Медісон.

З погляду Широ це була крихітна частка, але дівчатам здалося, ніби їх придавив велетенський звір.

Їхні очі розширилися, коли вони зрозуміли, як відчувається вбивчий намір.

Відразу припинивши вплив, Широ почекала, поки вони оговтаються.

Це відчуття стисло їм горло, не даючи дихати.

— ПУАХ! Хаа-хаа-хаа!..

Лише за мить вони опам’яталися й упали на коліна.

Глибоко дихаючи, вони намагалися заспокоїти шалене серцебиття.

«Ох... Невже для них це було забагато?» — подумала Широ, трохи занепокоєна їхнім станом. Вона намагалася стримуватися якомога сильніше, бо знала, що потужний убивчий намір здатен зробити з людиною.

Першою оговталася Лірика.

— І скільки вбивчого наміру ти зараз використала? — запитала вона. Голос трохи тремтів після пережитого.

[Якщо у відсотках, то, мабуть, менше ніж 1%, та й лише на мить.] — відповіла Широ після короткої паузи.

— М-менше... ніж 1%? — невпевнено перепитала Лірика.

[Так. Менше ніж 1%.] Широ кивнула.

[Ви двоє оговтуйтеся, а я ще трохи допоможу Канае.]

Лірика кивнула, проводжаючи Широ поглядом.

— Боже мій... — пробурмотіла вона й сіла.

За цей час Медісон теж трохи оговталася.

— Як гадаєш, скількох вона вбила, щоб мати такий убивчий намір? — запитала Медісон.

— Багатьох? Але в неї амнезія, тож нічого до Нью-Йорка вона не пам’ятає. Нічого, що підказало б, хто вона й чим займалася раніше.

— А може, вона з тих таємних солдатів, яким стирають пам’ять, коли вони не на завданні?

— ...Ти дивишся забагато передач. — Лірика відкинула цю думку й зосередилася на тому, щоб заспокоїтися.

— Можливо, — погодилася Медісон: це була лише випадкова здогадка.

Тим часом Широ зайшла до намету й побачила, що Канае міцно спить, лежачи долілиць на своєму спальному мішку.

Погладивши дівчинку по голові, Широ поклала її в мішок.

— Мм? О, Широ-ні. Я вже прокинулася, — непевно озвалася Канае.

[Ні. Спи й дай тілу відпочити. Якщо ти заснула за той короткий час, поки мене не було, значить, тобі потрібен відпочинок.] — написала Широ.

— Але...

Широ приклала палець до губ Канае.

[Спати.]

Трохи надувши губи, Канае кивнула й заснула, як їй і сказали. Широ подумки засміялася: мабуть, саме так було б, якби вона мала молодшу сестру.

«Мило...» — подумала вона, гладячи Канае по голові.

Поки дівчинка відпочивала, Широ замислилася над тим, як швидко Лірика й Медісон підняли рівні.

«Я хотіла, щоб Лірика й Медісон набиралися досвіду в складних битвах, але, схоже, винищувати натовпи монстрів у загоні виявилося ефективніше».

Із такою цілителькою, як Сільвія, яка не лише лікувала на великій площі, а й підтримувала закляття, що посилювали характеристики, їхня неймовірна швидкість зростання не дивувала. А якщо врахувати, що монстри були 40-го рівня, тоді як дівчата ще не досягли 20-го, вони отримували значно більше досвіду, ніж могли б заробити зазвичай.

«Схоже, слід набрати до загону більше людей», — подумала Широ. Вона вже мала 37-й рівень і скоро досягне 40-го. Коли Лірика й Медісон наздоженуть її, можна буде спробувати залучити Геліона й Аарім.

Єдиною проблемою була Сільвія, яка не хотіла залишати свій загін.

«Гадаю, завтра спробую ще раз. Якщо знову відмовиться, шукатиму іншу цілительку».

Якщо завербувати Сільвію не вдасться, замість неї доведеться знайти двох: цілителя й фахівця з посилень.

Почухавши потилицю, Широ втомлено зітхнула, думаючи про пошук людей із добрим хистом, як у Лірики й Медісон. А ще ж треба буде переконати їх приєднатися.

Прокинувшись наступного ранку, Широ виявила, що Канае знову обіймає її уві сні.

Усміхнувшись, вона обережно повернула Канае до її спального мішка. Тепер Широ мала більше досвіду й змогла зробити це, не розбудивши дівчинку.

Поглянувши на годинник, вона вийшла з намету, щоб спершу поснідати.

Жуючи камені мани, Широ нагодувала й Інь.

Почекавши хвилин десять-п’ятнадцять, вона побачила, як із намету вийшли Лірика й Медісон.

[Готові?] — запитала Широ, м’яко приземлившись перед ними.

— Так. Перед підземеллям зустрічаємося з Джонасом у кафе в центрі міста, — відповіла Лірика.

Ідучи за нею, Широ помітила, що такої ранньої години центр міста майже порожній.

Оскільки вона відразу прямувала в підземелля, раніше їй не доводилося бачити центр удосвіта.

— Ми офіційно біженці, тож Джонас запропонував зустрітися раніше, щоб нас не бачили шукачі пригод Кайроси. Зайві неприємності нам ні до чого, — сказала Лірика, помітивши, як Широ озирається.

Широ кивнула. Це було логічно, адже вони тут «непрохані гості».

Коли вони прийшли в кафе, загін Джонаса був приголомшений рівнем Широ.

«Рівень 37! Навіть із такою цілителькою, як Сільвія, найвищий рівень серед нас — 36. А вона вже 37-го?» — приголомшено подумав Джонас.

Минулого разу вона не мала навіть 30-го рівня. Та попри це зуміла обігнати їх усіх.

«Без цілительки на кшталт Сільвії ми навряд чи зростали б так само швидко», — подумав він, хмурячись. Підвищувати рівень у загоні й наодинці — різні речі. Самітникові доводиться стежити за всім, а в групі є більше свободи дій. До того ж із такою цілителькою, як Сільвія, витривалість і лікування взагалі не становили проблеми.

Але зараз це означало лише одне: у підземеллі вона буде надзвичайно надійною товаришкою.