Розділ 93 — Криваве королівство

— Доброго ранку, — сказав Джонас, махнувши рукою.

[Доброго ранку. Давно не бачилися.] Широ усміхнулася й привіталася із загоном.

— Справді, доволі давно. Бачу, і зовнішність, і сила в тебе помітно поліпшилися, — похвалив Джонас.

Поєднання кольорів волосся й невеликі зміни обличчя чудово пасували її класу Магині льоду.

Вона скидалася на втілення крижаної принцеси.

[Дуже дякую.] Широ з усмішкою прийняла комплімент.

[І, пані Сільвіє, моя пропозиція ще чинна.] — написала вона, знову запропонувавши Сільвії приєднатися.

— Ха-ха-ха! Ще й хвилини не минуло, а ти вже переманюєш найкращу учасницю нашого загону, — засміявся Джонас.

— Дякую за пропозицію. Але, як я вже казала, хочу допомагати цьому загону. — Сільвія з усмішкою відмовилася.

Широ знизала плечима: вона очікувала такої відповіді.

Сівши за стіл, вона перейшла до головного.

[Отже, сьогодні я тут насамперед для того, щоб допомогти вам пройти Криваву долину. Так?] — запитала Широ.

— Так. Із босом ми впоралися б, але завдаємо замало шкоди. Він лікується швидше, ніж ми встигаємо його поранити, — зітхнув Джонас.

[Добре, із цим я допоможу. Але маю ще одне запитання: як ділитимемо здобич?]

— Як щодо 60 на 40? Наш загін візьме 60%, оскільки нас більше, а ви отримаєте 40% за допомогу, — запропонував Джонас.

«60 на 40, так? Я очікувала радше 70 на 30, але так теж підходить».

[Звісно. 60 на 40 мене влаштовує. А тепер, якщо не заперечуєте, розкажіть про боса. У мережі багато інформації, але краще почути від очевидців.]

— Головна проблема — його лікування. Він прикликає купу гарматного м’яса, яке водночас і атакує його. За кожну з’їдену істоту відновлює 0,5% здоров’я. Без цього ми б легко його вбили. Саме тому й потрібна твоя допомога: твоїм льодом можна заморозити їх, перш ніж вони дістануться боса.

«Хммм... Зазвичай такі боси дуже прості щодо бойових прийомів, а єдина проблема — лікування. До того ж здобич із них значно корисніша».

[Добре. Це не має стати проблемою. Але відразу попереджаю: я перетворю кімнату боса на крижане поле, бо так мені буде легше.]

— Тоді треба придбати чоботи, у яких не ковзатимемо на льоду, — сказав Джонас.

[Чоботи необов’язкові: я можу залишити підлогу без льоду. Головне, щоб він був навколо й температура знизилася. Якщо вам щось і потрібно, то, мабуть, пальта.] — відповіла Широ.

— Мм, це полегшує справу. Чоботи з поліпшеним зчепленням тут рідкість, — полегшено сказав Джонас.

— Якщо потрібні лише пальта, то я маю кілька в інвентарі. — Сільвія засміялася й дістала пальта для всіх.

— Широ? — запитала вона, простягаючи одне дівчинці.

[Мені не треба. Я магиня льоду, тому він на мене не впливає.] Широ усміхнулася.

Роздавши пальта, Джонас узявся роздавати зілля для посилення волі.

[Цього мені теж не треба.] Широ посміхнулася.

— А що тобі потрібно? — запитав Джонас.

[Нічого.]

Їй не був потрібен захист ані від холоду, ані від жаги крові.

— А як щодо зілля мани? Пам’ятаю, минулого разу тобі знадобилося кілька, — задумливо запитав Джонас.

[Ось тут і допоможе крижане поле. Я отримала вміння, яке посилює відновлення мани й здоров’я, поки я перебуваю на холоді.]

Прочитавши її слова, Джонас був вражений: серед шукачів пригод таке вміння траплялося вкрай рідко.

— Ого, мабуть, воно тобі неабияк допомогло. Якщо не треба витрачати стільки на зілля й витратні матеріали, можна заощаджувати на дорожчі речі.

— До того ж для тебе, магині льоду, це ще краще, — усміхнувся Джонас.

— Уявіть, якби для цього потрібна була спека. Навіть із відновленням мани її магія діяла б гірше, — висловилася Еріка, магиня вогню.

— Тобі б таке сподобалося, а маленькій пані Широ — ні. Ха-ха-ха! — засміявся Трейсі.

Ще трохи поговоривши, загін вирушив до підземелля.

Та коли вони підійшли до воріт, Широ насупилася, відчувши щось ненормальне в мані навколо них.

Перш ніж вона встигла всіх попередити, решта вже ввійшла.

«Чорт!!!» Вилаявшись подумки, Широ кинулася слідом.

* БАХ!

Позаду пролунала знайома низка звуків воріт, що зачинялися.

Побачивши, як змінилося зображення на дверях, Широ невдоволено цокнула язиком.

«Підземелля мутувало до 50-го рівня», — подумала вона, насупившись.

Широ зберігала спокій, а от решті це не вдавалося.

Учасники загону Джонаса зблідли, побачивши нову назву підземелля.

[Мутоване підземелля — рівень 50 — Криваве королівство]

Між 40-м і 50-м рівнями була величезна різниця характеристик, особливо в монстрів.

Зв’язок із зовнішнім світом урвався, тож лишалося або пройти підземелля, або чекати допомоги.

Мутація також означала, що всіх, хто перебував усередині під час зміни, примусово викинуло назовні.

«Звісно ж, друге мутоване підземелля в моєму житті мало бути 50-го рівня», — тихо пробурмотіла подумки Широ. Поки інші обливалися потом і шукали вихід, вона знала: щоб пробити захист мутованого підземелля 50-го рівня, потрібна сила на піку 60-го. І навіть тоді відкрити його дуже складно.

Більшість людей 60-го рівня просто махнули б рукою на підземелля та всіх усередині. Або, як вони самі казали: «Що швидше помруть, то легше буде решті».

Їй була знайома така поведінка: це вважали марною справою. У людей 60-го рівня були важливіші заняття, ніж витрачати силу-силенну зусиль на відкриття підземелля за просте «дякую».

— Що ж нам робити? — стурбовано запитала Медісон.

— Гадки не маю, — відповіла Лірика, відчуваючи, як її охоплює розпач.

Озирнувшись, вони побачили дерева й ліси замість колишніх скель та урвищ. Удалині височів величний похмурий замок із темно-червоним прапором. За ним яскраво світив червоний місяць, надаючи «небу» багряного відтінку.

— Дівчата, гадаю, ви вже зрозуміли, що сталося, тож говоритиму прямо. Підземелля мутувало до 50-го рівня, і шансів пройти його в нас майже немає. Найкраще зараз — укритися й чекати підтримки від когось 60-го рівня, — зітхнув Джонас. Здавалося, його обличчя постаріло на кілька років.

Але перш ніж вони продовжили розмову, загін накрив жахливий убивчий намір, змусивши всіх затамувати подих і впасти на землю.

Не постраждала лише Широ, яка протиставила йому власний убивчий намір.

* КРРРРР!!!

Земля й ліс замерзли: через потужний убивчий намір її пасивне вміння морозило все навколо.

Широ примружилася, зрозумівши, що фінальний бос підземелля намагається її здолати.

«Тц. Думаєш, цією дрібницею можна здолати мене?» Її вбивчий намір вибухнув знову, цього разу ще потужніше.

Від падіння температури дерева почали тріскатися й розколюватися.

Хоч як Широ намагалася не зачіпати загін, навколо було стільки вбивчого наміру, що не відчути його вони не могли.

Трейсі, Еріка й Пол давно знепритомніли, а решта ледь трималася.

Лірика впізнала відчуття, яке Широ показала їм учора, і зрозуміла, що та захищає їх від фінального боса.

Раптово посиливши свій убивчий намір, Широ придушила фінального боса й змусила його припинити тиск.

Побачивши, що він відступив, вона теж стримала свій намір і швидко розтопила лід навколо.

Потім перенесла всіх учасників загону до напівзруйнованого дерева.

[Ти в порядку?] — стурбовано запитала Широ.

— Так. Треба лише трохи оговтатися, — напівпритомно відповіла Лірика.

Попереднє зіткнення намірів було надто потужним для ельфійки, проте весь цей час вона зуміла не втратити свідомість.

Швидко підійшовши до Сільвії, Широ легенько струснула її, привертаючи увагу.

[Можеш застосувати закляття, яке відновить душевний стан усіх?] — серйозно запитала Широ.

— Так... Тільки... Дай мені секунду, — сказала бліда Сільвія.

Широ кивнула. Ще треба було розібратися з гарматним м’ясом.

Вона вже відчувала на собі кілька поглядів істот, які наближалися.

Найбільше ж її здивувало, що Інь майже не постраждала від зіткнення намірів.

«Маленька Інь, ти щось від мене приховуєш?» — запитала Широ з легкою усмішкою, підводячись.

* Цвірінь!

Інь похитала головою.

«Гаразд. Просто допоможи мені вбити цих монстрів, які хочуть з’їсти наших друзів, добре?» У руках Широ з’явилося вісім летючих крижаних кинджалів.

Учасники загону, які вже опритомніли, могли бачити її, тож вона не хотіла застосовувати нанотехнології.

* Цвірінь!

Злетівши, Інь глянула вниз і побачила шістьох звірів середнього розміру, які поволі підкрадалися з різних боків.

Вона дочекалася, коли вони опиняться достатньо близько один до одного, і застосувала Крижаний ланцюг.

* КРР!

Ланцюги скували трьох звірів, а решта кинулася на Широ.

«Лише троє, так? Непогано». Широ похвалила Інь за те, що затримала половину супротивників.

Кинувшись до звірів, вона перетворила кинджали у правій руці на меч.

Розвернувшись проти годинникової стрілки, Широ підрізала щелепу одного звіра й метнула кинджали з лівої руки в двох інших.

Коли вона клацнула пальцями, кинджали вибухнули, прибивши тих двох до землі.

Тепер Широ зосередилася на монстрі поруч.

Її меч, хоч і з труднощами, розрізав йому щелепу. Побачивши оголені м’язи, Широ метнула меч у звіра.

* ДЗЕНЬ!

Щосили вкусивши його, звір перекусив меч навпіл.

Та перш ніж він устиг порадіти, Широ засунула руки й ногу йому в пащу та щосили вдарила ногою вниз.

* ХРУСЬ!

Відірвавши нижню щелепу й тримаючись за верхню, Широ перекинулася вперед уздовж тіла монстра. Його хребет тріснув, але не зламався.

Насупившись, вона використала цей момент і вперлася п’ятами в шию звіра. Додаткова опора дозволила зламати хребет і відірвати голову від тіла.

Коли перший звір упав, Широ спрямувала долоні на двох монстрів, яких раніше знерухомила, і клацнула пальцями.

Над ними й під ними виникли два магічні кола. Крижані шипи пронизали звірів і без труднощів убили їх.

Щойно ці монстри загинули, Широ, не гаючи часу, кинулася до решти, скутих Інь.

Сільвія була вражена її бойовою ефективністю. Хоча монстри випереджали Широ на 13 рівнів, досвід та інстинкти допомогли їй швидко впоратися з ними.

— Неймовірно... — мимоволі пробурмотіла вона.

Долинали віддалені звуки бою, які невдовзі стихли.

Побачивши, як Широ повертається зі слідами крові на одязі, Сільвія зрозуміла: маленька дівчинка значно страшніша, ніж показує.

«Ніхто не може так спокійно вбивати монстрів, особливо таким способом», — подумала Сільвія із захопленням і страхом.

[Ти вже достатньо оговталася? Треба поспішати. Якщо залишимося тут, нас оточать.] — написала Широ, намагаючись витерти кров з обличчя. На жаль, її білий одяг уже вкрився червоними плямами.

«Схоже, доведеться попросити Аарім зробити наступне вбрання такого кольору, щоб його важче було забруднити. Мабуть, чорного», — подумала вона.

— Так, уже достатньо, — сказала Сільвія. Спираючись на посох, вона піднялася на ноги, які трохи тремтіли.

Коли Сільвія наклала на загін кілька заклять, усі поволі оговталися.

Лірика й Медісон не надто здивувалися вигляду Широ: вони знали, що в ближньому бою та діяла доволі «брудно».

А от із загоном Джонаса все було інакше. Вигляд укритої кров’ю Широ, попри її спроби витертися, викликав тривогу.

[Поки ми в цьому підземеллі, я беру керівництво загоном на себе. Я не довір яю місцевим людям 60-го рівня й не вірю, що вони кинуть усе заради допомоги нам. Тож лишається один варіант: пройти підземелля.]