Розділ 94 — Принада

— Пройти підземелля?! — Усі були приголомшені: із їхнім теперішнім загоном ця думка здавалася безумством.

— Широ, ти ж розумієш, що рівень цього підземелля приблизно на 15 вищий за середній рівень нашого загону? — насупився Джонас.

[Так. Але замість чекати тут і ризикувати потрапити в оточення я волію спробувати пройти його й вижити.] — відповіла Широ із серйозним обличчям.

Джонас промовчав, бачачи, наскільки серйозно вона налаштована. Він теж знав, що зараз не час жартувати й місто, найімовірніше, чекатиме на їхню смерть, замість посилати рятувальників.

[Звісно, ми не підемо вперед відразу. Спершу треба підняти всім рівні. Насамперед Сільвії та Медісон. А потім зосередимося на решті.]

Джонас погодився: він знав, що сильніші танк і цілителька збільшать їхні шанси вижити.

[Далі — припаси. Скільки в тебе їжі?] — запитала Широ.

— Я не думав, що ми опинимося тут у пастці, тож особливо не готувався. У кращому разі наявного вистачить на два прийоми їжі для кожного. А в тебе? — запитав Джонас.

[Їжі в мене немає.] Широ похитала головою. Вона підготувала лише камені мани, щоб годувати себе й Інь.

[Гадаю, якщо стане зовсім скрутно, можна їсти монстрів.]

У них була Еріка з магією вогню, тож вони могли розпалити полум’я й засмажити їжу. Єдина проблема: це привабить монстрів, а отже, доведеться більше битися.

Бій вимагав енергії, а для її відновлення треба було їсти. Виходило замкнене коло.

«Ще й фінальний бос спрямовує на нас жагу крові», — подумала Широ, хмурячись.

Заради безпеки загону вона мусила протистояти йому. Але опір видавав їхнє місцеперебування.

«Як прикро», — пробурмотіла подумки Широ.

Трохи почекавши, поки всі остаточно оговтаються, вона пояснила Джонасові план.

[По суті, треба вбивати й змінювати місце табору. Якщо надовго зупинимося, монстри нас оточать. Якщо я протистоятиму жазі крові боса, то видаватиму нашу позицію. Головне, про що слід подбати, — відпочинок і виснаження.]

— Справді. Ми не можемо відпочивати в оточенні монстрів, але й під час втечі теж. Гадаю, бос посилатиме жагу крові хвилями, визначаючи так нашу позицію.

— Якщо не протистояти, місце залишиться прихованим. Але водночас піддаватися такому вбивчому наміру надзвичайно небезпечно, — відповів Джонас.

«Хм...» Широ сіла з непроникним обличчям.

— Ем... А якщо Широ сама спрямує свій намір на боса? Перехопить ініціативу? — запитала Сільвія.

[Поясни.]

— Якщо ти спрямуєш намір на боса, це відверне увагу від нас. Водночас у нас з’явиться простір, щоб убивати монстрів і підвищувати рівні. — Сільвія намагалася запропонувати якомога більше ідей.

— Сільвіє! — вигукнув Джонас, і вона здригнулася від несподіванки.

— Ти ж фактично посилаєш Широ на смерть! Якщо вона спрямує на боса вбивчий намір, він, найімовірніше, пошле сильніших монстрів її вбити. Так, нам буде легше підвищувати рівні, але їй загрожуватиме значно більша небезпека! — розгнівано закричав Джонас.

Сільвія зблідла: цього вона зовсім не мала на увазі. Просто трохи піддалася відчаю й сказала, не обдумавши.

— О! Я... я... Не це мала на увазі, я... — затнулася вона.

[Ні, ти маєш рацію. Так вам справді буде легше. До того ж я теж зможу підвищити рівень.] — відповіла Широ, серйозно обміркувавши пропозицію.

У загоні вона мала найбільший досвід і найвищий рівень. До того ж була цілком упевнена, що переживе такий натиск.

— Це божевілля! — відразу відкинув ідею Джонас.

[Ні. Саме так ми й зробимо.] — відповіла Широ, негайно підводячись.

[Джонасе, веди загін убивати бродячих монстрів, а основною армією займуся я.]

Підійшовши до Лірики, Широ пояснила їй основний задум.

— Що ж, схоже, «ні» тебе не влаштує. Просто будь обережна, добре? — відповіла Лірика з утомленим зітханням.

Широ всміхнулася.

[Як добре ти мене знаєш. Успіхів! Здивуй мене своїм рівнем, гаразд?]

— Так. Бережи себе.

Трохи пригнувшись, Широ злетіла й почала стрибати з дерева на дерево. За мить Лірика вже не бачила її.

Знову зітхнувши, вона повернулася до загону, готова вбивати бродячих монстрів і підвищувати рівень.

Тим часом Широ зупинилася, лише переконавшись, що відійшла достатньо далеко. Вона не хотіла, щоб загін хоч якось постраждав.

Озирнувшись, вона пересвідчилася, що тут знайдеться укриття, якщо воно раптом знадобиться.

«Гаразд... Спробуймо», — подумала Широ й заплющила очі.

* Кррр!!!

Щойно вона випустила вбивчий намір, місцевість укрив лід, миттєво перетворивши частину лісу на крижану тундру.

Вона зосередилася на замку, щоб фінальний бос напевно відчув її ворожість.

«Ну ж бо... Клюнь на принаду...» — думала Широ, чекаючи монстрів.

* Туп-туп-туп-туп...

Вона усміхнулася, відчувши, як затремтіла земля.

Оскільки за нею ніхто не міг спостерігати, Широ створила лук із наноботів і натягнула тятиву.

* ВЖУУУХ!

Вона вистрілила в першого ж монстра, якого побачила. Стріла вибухнула, вп’явшись йому в череп, і легко вбила його.

Створивши ще три стріли, Широ підстрибнула й прицілилася.

* БУМ! БУМ! БУМ!

Випустивши три стріли, вона схопила лук посередині й розірвала навпіл.

Обидві половини перетворилися на мечі, які Широ встромила в шиї двох монстрів, що вистрибнули позаду.

Водночас під полем бою розгорнулося магічне коло, і монстрів обвили крижані ланцюги.

«Маленька Інь!» — покликала Широ свою супутницю.

* Цвірінь!

Із землі вирвалася друга низка крижаних ланцюгів, сковуючи ще більше монстрів.

Побачивши, що другий ряд ланцюгів зменшує кількість супротивників, які можуть дістатися до неї, Широ усміхнулася.

Розвернувшись горизонтально, вона відштовхнула від себе обох монстрів.

Тіньове посилення ×2.

І Широ, й Інь застосували Тіньове посилення, що загалом додало їй 10% швидкості.

Серед інших бонусів були прихованість і стійкість, але зараз вони не знадобилися.

* * *

Почувши віддалені звуки бою, Лірика стурбовано озирнулася.

— Отже, почалося... — пробурмотіла вона.

— Так, почалося. А тепер знайдімо монстрів, яких можемо вбити. Не можна марнувати час, який Широ нам виграла. Кожна секунда важлива, — сказала Медісон, яка теж хвилювалася за подругу.

* * *

Б’ючись з армією наодинці, Широ розуміла, що не може просто прориватися грубою силою.

Поєднуючи прямі зіткнення з партизанською тактикою, вона вбила безліч монстрів, майже не зазнавши шкоди.

Єдиною проблемою була витривалість. Хоча її запас був величезним, задля стримування армії вона постійно викладалася на 120%.

Інші давно б загинули, але вона трималася.

Натягнувши тятиву й вистріливши в монстра, який її переслідував, Широ вже відчувала, як горять легені.

«Скільки це вже триває?» — запитала вона себе.

Раптом відчувши небезпеку, Широ ввійшла в розлом і, перш ніж вийти, перекотилася землею.

Перед нею опустився величезний кулак, який розчавив би її, якби вона не сховалася в розломі.

Його власник мав неприродні пропорції: руки були вдвічі більші за тулуб.

Очі й рот у нього були зашиті.

Побачивши монстра, Широ невдоволено скривилася й створила два кинджали з наноботів.

Кинувшись до чудовиська, вона ступила йому на руку.

* Кррр!

Від місця дотику розтікся лід і невдовзі вкрив усе тіло монстра, крім голови.

Широ прокрутила кинджали в руках і встромила їх йому в очі.

Різко повернувши леза, вона зрізала голову й відскочила вбік.

— Ха... ха... ха... — Важко дихаючи, Широ витерла з обличчя піт, кров і шматки плоті.

«Мабуть, перша хвиля скінчилася». Вона припинила випромінювати вбивчий намір і кинулася до загону.

Оскільки вони були в одній групі, Широ бачила їхні позначки на мапі.

Мчавши на повній швидкості, вона швидко знайшла загін.

Коли вони зустрілися, Джонас кивнув і швидко добив монстра, з яким вони билися.

Відходячи звідти, решта веліла Широ відпочити.

Випивши трохи води, вона запитала, скільки часу минуло.

— Приблизно три години від початку твого бою, — відповів Джонас.

[Три години?]

— Не можу повірити, що ти впоралася. — Джонас недовірливо похитав головою. З її рівнем три години стримувати безперервний потік монстрів було просто неймовірно.

Навіть відпочиваючи, вони намагалися постійно рухатися.

Під час розмови Медісон поставила запитання, яке її непокоїло.

— Широ, якщо в тебе стільки вбивчого наміру, чому не випустити його весь одразу? Хіба це не паралізує боса? — запитала вона.

Лірика кивнула: їй теж було цікаво.

[Тому що випустити 100% убивчого наміру складно. Коли відкидаєш усе заради вбивства ворога, то губиш себе у власному бажанні вбивати. Ще одна причина: таку величезну кількість наміру я мушу постійно стримувати. Інакше він завдасть більше шкоди, ніж користі, і мені, і вам.] Широ похитала головою.

До того ж через її пасивне вміння кожне вивільнення вбивчого наміру заморожувало все навколо. Вона не хотіла випробовувати удачу, адже заморожування витрачало ману, хоча вміння було пасивним.

Разом зі зруйнованими мановими зв’язками надмірний убивчий намір міг знищити її саму.

Вона не знала цього напевно, проте перевіряти межі можливостей не хотілося.

Тому випускала рівно стільки, скільки потрібно для бажаного ефекту, і не більше.

Піднявшись на дерево, загін на деякий час зупинився, щоб дати тілам перепочити.

Більшість змусила себе заснути, аби відновитися якомога краще.

Широ скористалася нагодою непомітно нагодувати себе та Інь.

Наївшись, вона перевірила характеристики, оновлені після підвищення рівня.

[Ім’я: Широ

Раса: Сніжна дівчинка (умови еволюції ще не виконано)

Звання: Тіньова імператриця, Монстр середнього ступеня (убито людей: 0/50), Братовбивця, Батальйон в одній жінці (нове)

Рівень: 38

Клас: Сніжна дівчинка★★★, Наномант

Здоров’я: 130,151/130,151

Мана: 189,000/189,000

Сила: 700 (+110) <+202>

Витривалість: 800 -> 900 (+95) <+248>

Інтелект: 1100 -> 1200 (+240) <+360>

Спритність: 750 -> 800 (+120) <+230>

Вправність: 750 (+70) <+205>

Захист: 320 (+100) <+105>

< > = бонус від звання

Невитрачені очки: 250 -> 0

Єднання зі стихіями:

Лід — рівень 2

Блискавка — рівень 1

Метал — рівень 0

Тінь — рівень 0

Баланс: 19,100,490 дол. США

Спорядження (торкніться, щоб показати)

Уміння —

Сніжна дівчинка★★★:

Магія льоду 2-го рівня, Пасивне відновлення, Благословення льоду, Магія снігу, Хода снігопаду, Аура холоду, Крижаний дотик, Крижаний подих, Єдність із крижаним полем.

Наномант:

Створення кинджала, Нанотехнологічне проєктування 1-го рівня, Створення меча, Створення лука, Створення важкої зброї, Створення щита, Створення нанотехнологічного обладунку.

Інші:

Мінікарта, Огляд, Маскування, Бар’єр мани.

Спільні вміння (Інь):

Тіньове посилення (рівень 1), Крижаний ланцюг (рівень 1), Тіньовий плащ (рівень 1), Тіньовий кіготь (рівень 1), Мандрівник розломів (рівень 1), Поглинання/Перенаправлення (рівень 1)]

Під час бою з армією їй вдалося отримати нове звання.

[Батальйон в одній жінці]

Вистояти проти групи з понад 400 ворогів і перемогти.

Ефекти: +2.5% до всіх характеристик у бою проти групи зі 100 або більше ворогів.

Зараз бонус був невеликим, але в майбутньому мав зрости.

«Гадаю, наступні звання — Полк, Бригада, Дивізія, Корпус і, нарешті, Армія в одній жінці», — подумала Широ.

Похитавши головою, вона переглянула здобич, зібрану під час битви.

Зібрати камені мани вона не змогла: їх було надто багато. Довелося задовольнитися лише предметами.

Здобич здивувала її, бо складалася переважно зі зброї. Проте мало що привертало увагу: вміння були досить посередні.

Найкращою зброєю виявився меч синьої якості, який стане в пригоді, якщо доведеться битися зброєю на очах у загону.

Так вона не видасть, що є наноманткою.

[Довгий меч Кривавого звіра — рівень 50 (синій)]

Вимоги: Сила — 1000

+150 до шкоди від атак

+150 до гостроти

+50 до викрадення життя

+100 до міцності

+50 до швидкості атак

Уміння:

Переливання крові —

Поглинайте кров супротивника, щоб ненадовго отримати +50 до шкоди від атак.

Вартість: 5000 мани

Тривалість: 10 секунд

Час відновлення: 1 хвилина

Оскільки вимога становила лише 1000 Сили, Широ за бажання могла користуватися цим мечем.

Відкинувши голову назад, вона заплющила очі й спробувала відпочити якомога довше.