Розділ 0 — Опис

Сяо Мо випадково потрапив у книжковий світ і став внутрішнім демоном головного героя.

Система урочисто повідомила:

— Вам потрібно супроводжувати Чу Дзінланя під час його становлення, а потім у потрібний момент дозволити йому знищити вас — це допоможе йому досягти Дао. Після виконання завдання ви отримаєте шанс на переродження та нове життя у світі культивації. Хіба це не вигідна угода?

Не роздумуючи, Сяо Мо заплющив очі, ліг і буркнув:

— Зрозуміло, не буду. Треба вмерти — то й нехай умру.

Система: ???

Звідки взявся цей бунтівний господар?! Це зовсім не те, про що ми домовлялися!

На думку Сяо Мо, йому страшенно не пощастило: він не лише опинився в іншому світі, а ще й змушений ділити тіло з головним героєм, який йому геть не подобається. Бо Чу Дзінлань, на його думку, був просто нестерпний.

В оригінальній історії Чу мав усі шанси стати героєм рівня Мері Сью — генієм, який впав, переродився й повернувся, щоб переможно крокувати світом із мечем у руках. Але через капризного серцеїда Су він загинув, не залишивши навіть тіла.

Думав, що це буде історія про культивацію та особистий ріст, а вийшла чергова мильна драма.

Сяо Мо вирішив дистанціюватися: не втручатися, не реагувати й жодним чином не впливати на долю Чу Дзінланя.

Він холодно спостерігав, як той із небожителя перетворюється на каліку: як йому розривають заручини, як його принижують, як зраджує його родина…

Спостерігав, спостерігав і не витримав:

— Чу Дзінланю! Ти що, стерпиш це? Відповідай! Якщо не можеш — віддай мені тіло, я сам усе зроблю!

Чу Дзінлань, скривавлений і виснажений, поглянув на свого демона, тривожнішого, ніж він сам, і тихо сказав:

— То це я потребую допомоги від власного внутрішнього демона?

— Хто взагалі збирався тобі допомагати?! — відповів Сяо Мо.

Та саме цей байдужий демон пройшов із ним увесь шлях — від падіння до злету. Він був поруч у найтемніші миті, підтримував, коли здавалося, що сил більше немає, і залишався біля нього, поки той не став наймогутнішим у світі.

І тоді, в самий момент тріумфу, внутрішній демон помер у нього на руках.

Сяо Мо, стікаючи кров’ю, думав: «Наступного разу триматимуся подалі — ніяких героїв, ніяких Чу Дзінланів».

Але щойно він переродився, не встиг і озирнутися, як перед ним раптово з’явився сам Чу Дзінлань… тепер уже безсмертний повелитель.

— Сяо Мо, — мовив Чу спокійно, але з божевільною іскоркою в очах, — куди ти цього разу зібрався тікати?

Сяо Мо: !

Зачекай… Я ж у новому тілі! Як ти мене впізнав?!?!