Розділ 34.1

Сяо Мо провів ще пів дня, полюючи в лісі та винищуючи демонічних звірів четвертого рівня. Увесь цей час він навмисно дозволяв учням Альянсу Безсмертних помічати себе.

У фінальному шарі мандрівних культиваторів було небагато, а Сяо Мо в яскравій золотій масці одразу впадав в око. Деякі учні Альянсу Безсмертних уже почали звертати на нього увагу.

Це алібі могло й не знадобитися в майбутньому, але, оскільки створити його було нескладно, Сяо Мо не став нехтувати такою можливістю — це не забирало багато часу.

До кінця полювання Сяо Мо вбив тридцять п’ять демонічних звірів четвертого рівня, а дорогою ще п’ять третього та шість другого рівня.

Завдяки сховищу Дзи Дзяо та його багатствам Сяо Мо залишив собі п’ять ядер звірів четвертого рівня, а решту обміняв на духовні камені.

Коли Сяо Мо підійшов до учнів Альянсу Безсмертних, щоб обміняти здобич на духовні камені, секти Хваньдзянь і Сяоцін уже стояли одна проти одної за межами Чорного лісу. Обидві сторони чітко розділилися; напруга сягнула межі, а мечі були оголені. Неподалік зібрався натовп, щоб спостерігати за розвитком подій.

Сяо Мо кинув у той бік байдужий погляд. Су Баймо виглядав блідим і неконтрольовано тремтів. Було видно, що він сильно наляканий і ледве тримається на ногах, майже повністю покладаючись на Дай Дзишена, щоб не впасти. Члени секти Сяоцін поводилися агресивно, тоді як учні Альянсу Безсмертних стояли осторонь і спостерігали за ситуацією.

Учні Альянсу Безсмертних були тут не для посередництва — вони з’явилися через заяву Су Баймо про те, що його захопив демонічний культиватор.

Демонічний культиватор проник сюди?!

Поки підраховували його духовні камені, Сяо Мо вдав зацікавленість і невимушено запитав:

— Що там відбувається? Виглядає доволі жваво.

Один з учнів Альянсу Безсмертних сказав:

— Секта Сяоцін втратила одного зі своїх учнів, а його табличку знайшли в руках членів секти Хваньдзянь.

— Це ще дрібниці. Справжня проблема в тому, що вони стверджують, ніби до цього причетний демонічний культиватор. Чи це правда, поки що невідомо — зараз саме допитують свідків.

Учень передав Сяо Мо простий мішечок для зберігання, наповнений духовними каменями.

— Ось твої духовні камені: триста каменів середнього рівня і п’ятсот шістдесят низького. Перевір.

Сяо Мо спостерігав за підрахунком від самого початку. Як культиватор рівня Зародкової Душі, він не міг помилитися в кількості духовних каменів — особливо коли йшлося про гроші. Сяо Мо прийняв мішечок.

— Дякую.

З такою кількістю людей, які спостерігали за подіями, ще один глядач на кшталт Сяо Мо нічим не вирізнявся. Він зайняв місце ні надто близько, ні надто далеко й почав прислухатися до суперечки.

На його подив, демонічний культиватор справді розкрив свою особу під час подорожі із Су Баймо та Дзи Дзяо. Він відкрито заявив, що є демонічним культиватором, і навіть погрожував пожерти їхню кров і плоть. Су Баймо ж переказав усе без приховувань.

У морі свідомості Сяо Мо зауважив:

— Він так охоче співпрацює, що мені аж трохи ніяково.

Чу Дзінлань: «Не бачу в тобі й тіні ніяковості. Натомість твоє задоволення видно неозброєним оком».

Майстер рівня Золотого Ядра, який очолював секту Сяоцін, одразу вхопився за ці слова:

— Ти стверджуєш, що він був демонічним культиватором. Тоді чому він убив Дзи Дзяо, але пощадив тебе?

Су Баймо мимоволі відступив назад, затинаючись і кусаючи губу:

— Я… я не знаю… я знепритомнів…

Погляд культиватора Золотого Ядра став хижим, і він різко вигукнув:

— Чи не означає це, що ти в змові з демонічним культиватором?

Звинувачення у змові з демонічним культиватором було справою надзвичайно серйозною. Обличчя Дай Дзишена потемніло, і він різко відповів:

— Стежте за своїми словами!

Су Баймо нарешті зрозумів, що припустився помилки. Він був певен, що, викривши демонічного культиватора, повністю очистить себе від підозр, але все обернулося проти нього. Та він же жертва! Чому вони так перекручують факти?

Му Дзянь також заговорив поруч із Дай Дзишеном:

— Су Баймо лише нещодавно досяг рівня Формування Основ і походить із невеликої родини нижнього світу. Його минуле чисте й перевірене і він навіть не знає учня вашої секти. Яка в нього могла бути причина змовлятися з демонічним культиватором, щоб нашкодити йому? Тут присутній Альянс Безсмертних і стільки сект — він що, божевільний?

Су Баймо здивовано глянув на Му Дзяня. Він не очікував, що той стане на його бік, і відчув вдячність.

Але Му Дзянь захищав не Су Баймо — він захищав секту Хваньдзянь.

Зрештою, Су Баймо все ще перебував у секті Хваньдзянь як її учень і був рятівником життя молодого глави секти. Без конкретних доказів висувати проти нього звинувачення — це те, чого секта Хваньдзянь ніколи б не прийняла.

Культиватор рівня Золотого Ядра із секти Сяоцін насмішкувато сказав:

— Я знаю лише одне: мій племінник мертвий, а він — живий. І в нього є табличка мого племінника.

У світі культивації кровопролиття й конфлікти були звичною справою. Вбивства та суперечки траплялися постійно, особливо під час великих експедицій або пошуків скарбів, де втрати часто були величезними. Хоча деякі розрахунки зводилися на місці, більшість жертв навіть не знали, хто їх убив. Проте цей майстер рівня Золотого Ядра не очікував, що така, здавалося б, проста тренувальна подорож коштуватиме їм учня.

І не просто учня, а сина його старшого співучня.

Чи то секта Хваньдзянь, чи демонічний культиватор — йому потрібно було перекласти провину й спрямувати на когось чужу ненависть. Інакше він не зміг би пояснити ситуацію після повернення до секти.

Зрештою, саме зарозумілість і безрозсудність Дзи Дзяо призвели до такого кінця. Він погнався за демонічним звіром і відстав від групи, через що його довго розшукували, аж поки секта не повідомила, що його лампа душі згасла.

І секта Хваньдзянь, і секта Сяоцін входили до Альянсу Безсмертних. Хоча Хваньдзянь мала дещо вищий статус, жодна з сект не звинувачувала Альянс у недогляді — адже якщо демонічний культиватор справді зміг проникнути сюди, це означало або виняткові здібності, або потужні артефакти.

Один із учнів Альянсу Безсмертних сказав:

— Ми вже передали повідомлення до штабу Альянсу й запросили підкріплення. Якщо тут справді замішаний демонічний культиватор, це не можна залишити без уваги.

Су Баймо слабко вчепився в руку Дай Дзишена й тремтячим голосом сказав:

— Він був у сірому одязі й масці сіро-чорній, дуже потворній. Вам слід його знайти!

Згадка про маску змусила майстра рівня Золотого Ядра пригадати двох замаскованих людей, яких він бачив біля воріт міста Ліньань. Однак він швидко відкинув цю думку, адже серед тих, хто зараз спостерігав за подіями, було щонайменше десять людей у масках, не кажучи вже про кількох у бамбукових капелюхах. Хіба сам факт носіння маски робить когось убивцею?

Секта Хваньдзянь явно не мала наміру виставляти свого молодого учня, аби той ніс відповідальність, тож культиватор рівня Золотого Ядра із секти Сяоцін розумів, що ця справа не матиме розв’язання. Але йому й не потрібне було розв’язання — йому потрібно було лише перекласти провину. Він кинув на Су Баймо різкий погляд:

— Су Баймо із секти Хваньдзянь, так? Ми це запам’ятаємо.

Після цього він повів своїх учнів геть, а Су Баймо зрештою не витримав і знову знепритомнів.

Дай Дзишен злякався, однак лікар-культиватор із секти Хваньдзянь, перевіривши пульс Су Баймо, сказав:

— Це лише сильний переляк і зневоднення. Нічого серйозного — відпочине й швидко відновить сили.

Дай Дзишен похмуро пробурмотів:

— Це все моя провина. Я мав відправити його раніше.

Му Дзянь, тримаючи меч, кинув на нього косий погляд:

— Він сказав, що його схопили за межами лісу. До чого тут ти? Ти що, маєш постійно за ним ходити?

…І справді, неможливо весь час за кимось наглядати. Хоч Дай Дзишен і почувався пригніченим, він не став заперечувати слова Му Дзяня.

Побачивши вираз його обличчя, Му Дзянь зітхнув:

— Можливо, йому просто не пощастило. Що ж до конфлікту із сектою Сяоцін — повідомимо про це главу секти після повернення. Поки що ж краще триматися від них якомога далі. Усім варто бути насторожі й не розходитися поодинці.

Учні відповіли в унісон:

— Зрозуміли, старший брате Му.

Сяо Мо із задоволенням спостерігав за цією виставою, після чого пішов геть разом зі своєю здобиччю.

Чу Дзінлань сподівався, що це стане нагодою дізнатися щось про його мотиви, але нічого не з’ясував. Здавалося, Сяо Мо просто шукав розваг.

У такі моменти він і справді нагадував демона, який живиться хаосом.

Дорогою назад Сяо Мо йшов легко й невимушено, раптом запитав Чу Дзінлань:

— З твоєї точки зору, Су Баймо не має особливого значення, але й не є поганою людиною. Тебе не бентежить, що я з ним граюся?

Чу Дзінлань не вловивши сенсу питання:

— Якщо він для мене не має значення, чому це мало б мене бентежити?

Сяо Мо лукаво посміхнувся:

— Може, ти думаєш, що я просто створюю проблеми без причини?

Чу Дзінлань спокійно відповів:

— Поки це не створює проблем для нас — роби, що хочеш.

Чу Дзінлань не вважав себе доброю людиною. Чи то Сяо Мо вбиває когось, чи спалює щось — йому було байдуже, доки це не зачіпало його інтересів. Хороший партнер має прагнути взаємної вигоди, а не тягнути одне одного вниз чи створювати зайві проблеми.

— Холодний і безжальний, — сказав Сяо Мо і додав: — Мені це в тобі і подобається.

Те, що Чу Дзінлань залишався байдужим до Су Баймо, було саме тим, чого хотів Сяо Мо. Інакше він просто не зміг би цього зрозуміти.

Вони завершили свою експедицію в Чорному лісі раніше але не поспішали одразу повертатися до заїзду. Натомість завітали до рієлтора в місті Ліньань, щоб знайти будинок в оренду.

Їм не потрібен був великий дім чи житло в жвавому районі. Після огляду трьох будинків вони зупинилися на одному з внутрішнім двориком.

Це був невеликий двір без окремої зали для прийому гостей. Головна кімната виконувала одразу кілька функцій: слугувала і їдальнею, і чайною, і місцем для читання та відпочинку. Тут була одна кухня і три бічні кімнати — ідеальний варіант для них всіх.