Розділ 151 — Все було сповнене відчуттям витонченості.

«Гванїн» випередила «Хваяо» на крок і домовилася для неї про історичну дораму — другою стороною виявилася студія «Ланьфен».

З очільником «Ланьфен», Ву Йов, Ю Жубін та Тан Ханьцьов уже перетиналися на світському рауті: той чоловік ще тоді заявляв, що сподівається на співпрацю з Ю Жубін у майбутньому.

Хоч торік «Ланьфен» і випустила кілька неймовірно успішних історичних хітів, особисте спілкування з Ву Йов не викликало в жодної з них симпатії, тому Тан Ханьцьов свого часу свідомо уникала спільних проєктів із його кінокомпанією.

Гарні проєкти вибирати потрібно, але братися варто лише за ті, яким довіряєш. Керуючись інтуїцією, Тан Ханьцьов з обережністю ставилася до Ву Йов та воліла уникати співпраці, якщо це можливо.

Але «Гванїн» підписала Ю Жубін саме з «Ланьфен».

З погляду інтересів у кожного була своя правда, і Тан Ханьцьов не мала формального права заважати рішенням Цінь Їна.

До того ж у неї на руках залишався сценарій Сю Дзаодзао — якраз на історичну тематику, і вона вже приготувала його для Ю Жубін.

Якщо ж «Гванїн» домовилася про ще один проєкт, то що більше, то краще.

Тан Ханьцьов відпустила Хань Вей додому, а сама повернулася до кабінету, плануючи трохи посидіти й відповісти на повідомлення Ю Жубін.

Щойно вона сіла, від Ю Жубін прилетіло чергове сповіщення.

[Дружина президентки]: Де ти? Швидше забирай мене додому

[Дружина президентки]: Ці малі шибениці влаштували бунт

І справді — справжній бунт.

Щойно вона повернулася зі знімального майданчика до гуртожитку «Гванїн» і відчинила двері, всередині коївся суцільний хаос.

Найслухняніша Чи Нвань пішла на курси акторської майстерності, віцекапітанка Джов Дзюньвень була на зйомках в іншому місті, а ще одна людина, здатна навести лад, Тань Сі, усе ще моталася по зйомках.

Решта дівчат, виявивши, що їхній вільний час випадково збігся, просто влаштували в кімнаті рейв. Лу Дзіньці біснувалася найбільше: якби на порозі вчасно не вигулькнула капітанка Ю Жубін, та мала б уже давно вистрибнула просто на стіл.

У кімнаті стояв такий вереск і гамір, наче дівчата готували державний переворот.

Ю Жубін відчула накочування нестерпної втоми.

Зазвичай кожна мала власний завантажений графік, і зібратися разом у вільну хвилину вдавалося вкрай рідко. Змусити їх зупинитися й зіпсувати заслужений відпочинок у неї просто не піднялася б рука.

Але вона зараз була занадто виснажена: під час зйомок сну хронічно бракувало, не кажучи вже про те, що паралельно доводилося розриватися між іншими контрактами — тіло буквально валилося з ніг.

Після завершення зйомок вона прагнула лише одного: спокійно, у тиші проспати день або два, аби надолужити всі втрачені години відпочинку.

Тому перед лицем цього божевільного ентузіазму вона без вагань обрала тактичний відступ: який іще сон у гуртожитку, спати треба вдома!

Тан Ханьцьов, звісно ж, відповіла згодою й додала, що виїжджає просто зараз.

Лу Дзіньці з дівчатами намагалися її втримати, обіцяючи поводитися тихо.

Ю Жубін поспіхом відмахнулася, наполягаючи, аби вони відривалися на повну.

Вона твердо заявила: «Не соромтеся, гуляйте далі, усе гаразд. У мене цілих чотири дні вихідних, якраз чудовий привід зустрітися з друзями».

Лу Дзіньці почухала потилицю: «Ну добре тоді».

Ю Жубін оглянула кімнату й, наче турботлива квочка, попередила: «Тільки дивіться нічого не розбийте й не потрощіть, зрозуміло?»

Згадавши, як Лу Дзіньці, наче мавпа, збиралася з розгону застрибнути на стіл, вона насупила брови й суворо гаркнула: «Бавитися дозволено лише на підлозі, не смійте мені під стелю лізти! Якщо хтось травмується — самі потім ридатимете! Усі запам'ятали?»

Дівчата слухняно закивали: «Запам'ятали!»

Поки вона чекала на Тан Ханьцьов, заскочив менеджер. Він нагадав, що сьогодні й завтра їй украй важливо добре виспатися та якомога швидше відновити сили: завтра ввечері заплановано зустріч з Ву Йов, тож постати перед ним потрібно в найкращій формі.

Ю Жубін кивнула, і менеджер поспіхом пішов у своїх справах.

Коли він пішов, Ю Жубін глянула на годинник. Залишивши малих розносити гуртожиток далі, вона закотила валізу до спальні, акуратно розклала речі по місцях, дістала легку маленьку сумочку, запхала туди посвідчення особи з дрібними грошима, витягла маску, сонцезахисні окуляри та кепку, після чого просто сіла чекати на Тан Ханьцьов.

Повернення додому завжди дарувало таке полегшення.

Єдине... щойно вона сіла, як очі почали нестерпно злипатися.

Аби не осоромитися й не заснути до приїзду Тан Ханьцьов, вона підвелася, умилася холодною водою й заодно повністю змила макіяж, залишившись абсолютно без косметики.

Обличчя приємно освіжилося, і сонливість трохи відступила.

…

Розкішне червоне спортивне авто плавно заїхало на підземний паркінг житлового комплексу «Дзиюй». Тан Ханьцьов швидко припаркувала машину й повернула голову до своєї дівчини на пасажирському сидінні.

Та вже міцно спала.

Не минуло й трьох хвилин після того, як вона сіла в салон, як очі заплющилися — і вона проспала всю дорогу до цієї хвилини, навіть не ворухнувшись.

Тан Ханьцьов розглядала її у тьмяному світлі ліхтарів паркінгу.

Шовковисті чорні пасма м'яко спадали на щоки, під очима залягли ледь помітні темні кола, на обличчі читалася втома, яку неможливо було приховати. Вона поринула в глибокий, безтурботний сон, дихаючи рівно й тихо.

Хвиля щемливої ніжності та жалю раптово стиснула серце Тан Ханьцьов.

Вона ледь ворухнула пальцями, бажаючи торкнутися її щоки, але стрималася, боячись потривожити цей солодкий відпочинок. Але спати в такій позі було шкідливо: коли вона прокинеться, шия обов'язково болітиме.

Тан Ханьцьов трохи повагалася, потім схилилася ближче й тихо, ледь чутно прошепотіла: «Жубін, ходімо додому спати, добре?»

Ю Жубін м'яко й тихо промимрила щось у відповідь, навіть не розплющуючи очей.

Тан Ханьцьов продовжила заколисуючим шепотом: «Тут незручно, потім шия розболиться. Ну ж бо, будь слухняною».

Ю Жубін крізь сон із величезним зусиллям розліпила повіки, напівприкритим поглядом подивилася на неї, раптом подалася вперед і мовчки зарилася носиком їй у вигин шиї, важко видихнувши довге зітхання.

Тан Ханьцьов пригорнула її до себе, дозволяючи спертися всією вагою. Почувши це глибоке зітхання, вона з безмежним співчуттям погладила її по голові, промовляючи ще ніжніше: «Моя Жубін так натомилася».

«Але я така щаслива, — ліниво пробурмотіла Ю Жубін. — Грати на сцені – це справжнє щастя...»

Мрія, якої вона жадала все життя, нарешті здійснилася — як тут не радіти?

Втома була виправданою й природною, вона ані на мить не пошкодувала про цей вибір.

«Тільки от спати хочеться...» — додала вона.

Тан Ханьцьов тихо засміялася: «Угу. Ходімо додому, виспишся в теплі й затишку».

«Спи скільки заманеться».

…

У понеділок Тан Ханьцьов проводила нараду з керівництвом відділу розробок та Сю Дзаодзао. Варто було трохи заглибитися в деталі, як уся переговорна кімната дружно залишилася на понаднормові години.

Сю Дзаодзао вперше бачила Тан Ханьцьов наживо.

Тан Ханьцьов сиділа на найпомітнішому місці, непохитно й спокійно тримаючи контроль над усією ситуацією. Вона уважно вислуховувала зауваження підлеглих, висловлювала власні думки — чіткі, аргументовані й надзвичайно переконливі.

Її краса була справжнім світовим скарбом, проте її діловий хист виявився не менш дорогоцінним.

Справжня всередині й зовні.

Рідкісна, дивовижна комбінація.

До того ж вона була настільки вродливою, ніби кожна риска обличчя була виточена майстерним скульптором: знайти бодай найменшу ваду було просто неможливо, залишалося лише щиро захоплюватися цією досконалістю.

Навіть очі мимоволі прилипали до неї, не бажаючи відводити погляд.

Сю Дзаодзао раптом зрозуміла, наскільки правою була Ю Жубін.

Поруч із нею світ смертних справді втрачав будь-яку гетеросексуальність.

На щастя, Сю Дзаодзао вчасно опанувала себе й не впала в цю безнадійну безодню: вона лише подумки захоплювалася її зовнішністю, знаходячи в цьому нове натхнення для творчості.

Оскільки Тан Ханьцьов була зайнята нарадою, вона лише наказала Ю Жубін постійно скидати свою геопозицію, а для безпеки приставила до неї високого, міцного професійного охоронця, аби уникнути будь-яких ексцесів.

Коли менеджер приїхав машиною забрати Ю Жубін, він аж остовпів від вигляду охоронця. Він хотів був щось заперечити, але вчасно прикусив язика.

Усю дорогу менеджер сидів із виразом обличчя «хочу сказати, але не наважуюся» й раз у раз скошував очі в дзеркало заднього виду на Ю Жубін. Помітивши це вкотре, вона просто запитала напряму, чи є в нього якась справа.

Менеджер буркнув: «Я забув».

Ю Жубін: «...»

Ага, так я тобі й повірила...

За хвилину менеджер знову не втримався: «Ти чому навіть не причепурилася як слід?»

Ю Жубін: «???»

Її сьогоднішній макіяж був зрілим та виразним, навмисне приглушуючи дівочу наївність. Помада соковитого ягідного відтінку робила шкіру візуально ще білішою.

Унизу — чорні брюки з високою посадкою, угорі — біла шифонова сорочка з довгими широкими рукавами та витонченим чорним бантом на комірі; на ніжках — чорні туфлі на підборах із відкритим носком, а довге волосся зібране у високий охайний кінський хвіст.

Вона випромінювала стриману, впевнену дорослу привабливість, де кожен жест міг полонити серце. Але водночас її аура була настільки сильною, що викликала повагу й тримала дистанцію.

Хіба такий образ можна назвати «не причепурилася»?!

Ю Жубін із подивом повернулася до кам'яного охоронця поруч: «Брате, я що, сьогодні погано виглядаю?»

Охоронець із абсолютно кам'яним виразом глянув на неї й так само незворушно вичавив: «Добре».

Ю Жубін повернулася до менеджера: «Може, сходиш перевірити зір, як буде час?»

Менеджер на мить зам'явся, а потім видавив: «Мені здається, у сукні ти виглядала б краще».

Ю Жубін: «Мене не цікавить, що здається тобі, мене цікавить, що здається мені».

Одяг носить вона, і якщо їй красиво та зручно — цього достатньо. Яке їй діло до чужої думки? Вони ж не Тан Ханьцьов!

Якби її Цьовцьов сказала, що сукня личить їй більше, вона б носила сукні щодня, до нудоти!

Менеджер: «...Роби що хочеш».

…

Зустріч з Ву Йов була призначена у вельми фешенебельному ресторані, чий паркінг ломився від елітних іномарок.

Ю Жубін під наглядом охоронця разом із менеджером підійшла до заброньованої зали. Ву Йов вже прибув і чекав на них усередині.

Перед самими дверима менеджер нарешті наважився озвучити те, що тримав у собі всю дорогу: «Пан Цінь просив передати: молодим треба бути розумнішими й уміти хапатися за шанс. Якщо проґавиш — іншого разу не буде».

Ю Жубін ніби щось запідозрила, але ще не була впевнена до кінця. Вона підняла руку, поплескала по масивних м'язах охоронця, що натягували тканину піджака, і промовила: «Мій охоронець тут. Навіть не думайте мені капостити».

У «Гванїн» ставилися до нерідних артистів напрочуд наплювацьки — абсолютно ненадійна контора.

Якби не захист Тан Ханьцьов, вони б уже давно загнали їх у безвихідь.

Менеджер невиразно гмукнув, постукав у двері й завів її всередину.

Щойно переступивши поріг, Ю Жубін побачила, що це був бенкет із розмахом: за великим круглим столом, накритим червоною скатертиною, сидів не лише Ву Йов, а й менеджери з артистками з інших агенцій.

Усі — дівчата.

При цьому залишалося ще чотири вільних місця: тобто, крім неї та її менеджера, мали підійти ще двоє.

Ю Жубін подумки присвиснула.

Оце так розмах, усе зовсім непросто.

Побачивши гостей, Ву Йов миттю розплився в зморшкуватій посмішці й гостинно запросив їх сідати. При цьому менеджер вельми продумано підштовхнув Ю Жубін саме до вільного стільця поруч із самим Ву Йов .

Усе виглядало вкрай двозначно.

Ю Жубін: «...»

Здається, я все зрозуміла.

Саме в цю мить у двері знову постукали, і до зали зайшли ще двоє людей. Лише тоді Ву Йов перевів погляд з Ю Жубін на вхід.

Розпливаючись у підлесливій посмішці, він вигукнув: «О, а ось і наш молодий пан Цьов!»

Ю Жубін заціпеніла.

----------(Автор має що сказати)---------

Ой-ой, я ж так давно не закінчувала трикрапкою?

Точно! Тому я зроблю вам капость! Люблю вас, цьом-цьом!

------(Перекладач має що сказати)------

Усе зовсім непросто…