Розділ 156 — Клятий безсоромний мерзотнику, ти ще й вкрав мій перший поцілунок!

Показник сяйва Тан Ханьцьов успішно подолав рубіж у сотню пунктів, проте водночас із цим настало й виправлення сюжету для Ю Жубін.

Тіло Ю Жубін більше зовсім їй не підкорялося: вона відчуженим, неживим поглядом дивилася перед собою, поки в голові лунав виключно крижаний механічний голос.

[Сповіщення системи: зміна головного героя завершена.]

[Сповіщення системи: пошук відповідного сюжету...]

[Сповіщення системи: готується запуск виправлення сюжету.]

Ю Жубін повільно повернула голову й подивилася на Тан Ханьцьов.

Тан Ханьцьов миттєво збагнула, що система виправлення сюжету активувалася знову, і без зайвих слів простягнула руки, щоб підтримати її.

Проте дивно: торкнувшись її цього разу, вона не почула системного сигналу про стороннє втручання.

Навіть поцілунок не спрацював.

Ба більше — дівчина відштовхнула її.

Тан Ханьцьов спостерігала, як вона відступає, із сумним виразом обличчя, витираючи рота, ніби її принизили.

Після цього вона міцно стиснула зуби й із нестримним праведним гнівом випалила: «Думаєш, якщо в тебе є гроші, то тобі все дозволено?!»

«Гадаєш, за гроші можна купити й мене? Так от знай: цьому не бувати!»

«Я найбільше ненавиджу таких чоловіків, як ви — тих, хто пишається своїми смердючими папірцями й дивиться на людей звисока!»

Тан Ханьцьов, яку силоміць зробили чоловіком: «...»

Що це взагалі... що за маячня?

Виправлення сюжету тепер має такий вигляд?

Ю Жубін явно не усвідомлювала, що витворяє: вона рвучко розвернулася, збираючись вискочити крізь двері, але Тан Ханьцьов устигла перехопити її за зап'ястя, втримуючи біля себе.

У такому стані вибігати назовні було занадто небезпечно.

Побачивши, що її руку міцно затиснули, Ю Жубін миттю зашарілася: білі щоки вкрилися ніжним рум'янцем, роблячи її ще привабливішою.

Прийнявши позу «не схилюся перед багатством, тобі не вдасться мене принизити», вона відчайдушно запручалася: «Пусти мене, клятий безсоромний мерзотнику, ти ще й вкрав мій перший поцілунок!»

І навіть заходилася молотити її в груди своїми крихітними, безсилими кулачками.

Тан Ханьцьов: «...»

Вона насупилася й просто перехопила обидві її руки.

Скільки ще має тривати це виправлення?

…

008 в операційній капсулі зі спокійним виглядом упорядковував робочі файли, час від часу поглядаючи на оглядовий екран світу.

На моніторі над головами двох дівчат яскраво палали сліпучі німби — німб головної героїні та німб головного героя.

Він бачив, наскільки спантеличеною виглядала нова головна дійова особа — Тан Ханьцьов.

Спочатку він теж був спантеличений, ніколи не очікувавши, що Тан Ханьцьов насправді зуміє перетягнути на себе німб головного героя! Таке трапилося вперше в його практиці. Втім, він швидко опанував себе: його хост Ю Жубін започаткувала вже стільки «перших разів», що час було звикати.

До того ж звіт про успішну заміну головного героя неодмінно піде до головної системи для фіксації в архівах. Богиня вже повернулася з іншого світу, тож рано чи пізно побачить це повідомлення.

Єдине, що йому залишалося робити зараз — це вигадати спосіб викрутитися: як зробити так, аби пані Богиня не запідозрила його.

Варто їй засумніватися — його відправлять на діагностику, викриють і зітруть...

Порівняно з цим кілька хвилин виправлення сюжету були сущою дрібницею.

І справді: сигнальний індикатор на комунікаторі на його руці раптом блимнув — Богиня викликала його через головну систему.

Про причину виклику 008 міг здогадатися навіть кінчиком волосини: він був куратором світу під номером BN01, і коли у світі стався збій, перший удар припадав саме на нього.

Поруч з індикатором на комунікаторі була сенсорна кнопка: 008 притиснув до неї палець, відправляючи головній системі сигнал підтвердження — виклик прийнято, вирушаю негайно.

Акуратно склавши всі файли й дані, 008 спокійно підвівся з крісла, перед виходом турботливо ввімкнувши для пари закоханих зворотний відлік виправлення.

…

Тан Ханьцьов міцно притискала Ю Жубін до себе, щосили намагаючись утримати цю невгамовну бунтарку й вислуховуючи її палкі промови в стилі класичної телевізійної героїні. У Тан Ханьцьов уже розколювалася голова.

І раптом у повітрі пролунав голос:

[Зворотний відлік виправлення: 360, 359, 358...]

Шість хвилин.

Ю Жубін перебуватиме під контролем шість хвилин, і весь цей час її доведеться втримувати силою — невже вона не може нічого вдіяти?

Якщо це виправлення сюжету, то хіба в сцені має грати лише головна героїня?

Тан Ханьцьов зазирнула Ю Жубін в очі. Від цього раптового зорового контакту та замовкла на кілька секунд, а потім поспіхом відвернулася. Рум'янець на її обличчі ставав дедалі яскравішим, палахкотячи, наче багряний захід сонця.

Ю Жубін зі збентеженим виглядом випалила: «Хіба ти не знаєш, що чоловікам і жінкам не личить торкатися одне одного?! Негайно відпусти!»

Під дією виправлення сюжету вона дійсно сліпо корилася сценарію й сприймала її за чоловіка.

Тан Ханьцьов запитала: «Якщо я відпущу тебе — ти ж усе одно втечеш?»

Вона згадала дещо зі старих жартів і продовжила: «Бігаєш ти швидко. Якщо я не триматиму міцніше й ти втечеш, мені доведеться бігти слідом».

«Було б соромно такій поважній президентці компанії, як я, гнатися за тобою особисто».

Усі ці фрази свого часу кидала сама Ю Жубін на зйомках «Трьох днів і трьох ночей», тож чому б не пустити їх у хід зараз?

Ю Жубін завмерла й щосили намагалася не дивитися на неї: «Тоді пусти мене, я не тікатиму...»

[Зворотний відлік виправлення: 288, 287, 286...]

Тан Ханьцьов, слухаючи відлік часу, прикидала, як розтягнути хвилини, і раптом помітила, що та вперто уникає її погляду, а щоки буквально горять. Здогадавшись, у чому річ, вона запитала: «Чому ти не дивишся на мене?»

Ю Жубін стрепенулася й запнулася: «Ч-чому я взагалі маю на тебе дивитися?!»

Вона соромилася.

Тан Ханьцьов ледь помітно посміхнулася: «Тому що я хочу, щоб ти дивилася на мене».

Обличчя Ю Жубін спалахнуло ще дужче: «Ч-чому це ти хочеш, щоб я дивилася на тебе?»

Тан Ханьцьов тихо, з ніжністю прошепотіла: «Тому що ти мені подобаєшся. Я хочу, щоб ти частіше дивилася на мене. Можна?»

Щойно ці щирі, сповнені почуттів слова зірвалися з її вуст, тіло Ю Жубін раптово заклякло, а системне сповіщення миттєво змінилося:

[Сповіщення системи: завдання сюжету виконано, поточне виправлення завершено.]

М'язи Ю Жубін умить розслабилися. Вона злегка струснула головою: свідомість нарешті повернулася. Ще не оговтавшись від шоку, вона перевела погляд на власне затиснуте зап'ястя, а потім — на Тан Ханьцьов.

Вона чудово пам'ятала все, що відбувалося під час виправлення: кожне слово й кожен рух викликали тепер нестерпне почуття сорому.

Вона ж навіть лупила Тан Ханьцьов крихітними кулачками в груди!

Ю Жубін: «...»

Що, чорт забирай, це був за перший поцілунок?

Вона почувалася цілковитою дурепою.

Тан Ханьцьов, бачачи на її обличчі суцільний розпач, здогадалася, що та прийшла до тями, проте про всяк випадок обережно покликала: «Жубін?»

Ю Жубін раптово подалася вперед і палко поцілувала її, доводячи власну нормальність ділом, а потім із винуватим виглядом заходилася розтирати їй груди: «Цьовцьов, пробач мені! Я не навмисно! Я ж не зробила тобі боляче? Дай я потру».

Почувши знайоме ласкаве звертання, Тан Ханьцьов нарешті видихнула: «Усе гаразд, не боляче».

Але Ю Жубін усе одно наполягла, щоб вони сіли, і продовжила ніжно розтирати їй місце ударів, паралельно криючи систему останніми словами.

Її Цьовцьов — така витончена й тендітна! Як можна було бити її? Якщо цей собачий механізм пошкодить її дорогу дівчину — чим він потім відшкодовуватиме збитки?!

Клянучи все на світі, Ю Жубін раптом замислилася: «Ні, серйозно... чому мені взагалі підсунули інший сценарій?»

Якби все йшло за старим сценарієм для Цьов Юньлі, вона мала б грати беззахисну білу квітку, здатну вичавлювати сльози з очей просто від нудьги.

А не цю горду натуру, що зневажає багатство й б'ється в істериці від дотику «смердючого мужика».

Але на початку виправлення лунало сповіщення про пошук відповідного сюжету — чи означало це, що під різних головних героїв підбираються різні шаблони?

Тобто для Цьов Юньлі призначалася безневинна страждалиця, а для Тан Ханьцьов — непокірна бунтарка, байдужа до грошей?

І в чому взагалі полягало завдання цього виправлення?

Ю Жубін глибоко замислилася. Зіставивши ситуацію з Цьов Юньлі, який втратив до неї інтерес через її постійні словесні баталії, та сьогоднішнє несподіване зізнання Тан Ханьцьов, що вмить завершило виправлення...

Цілком імовірно, що місія виправлення полягала в тому, аби домогтися прихильності головного героя... ще й висловленої вголос?

Поки головний герой закоханий у головну героїню, сюжет залишається в колії, а отже, виправлення вважається успішним. Якщо розібратися — усе сходилося.

Виходить, Тан Ханьцьов чисто випадково врятувала її цього разу.

Вона поділилася здогадками з Тан Ханьцьов, і та погодилася з її висновками. Ю Жубін хотіла покликати 008, щоб підтвердити теорію, але на її поклик ніхто не відгукнувся.

008 явно не було на зв'язку, тому вона облишила спроби.

То що ж відбувається?

Тан Ханьцьов справді стала новим головним героєм і остаточно вирвалася з-під контролю системи?

Вони справді відібрали німб головного героя?

Щастя прийшло надто раптово, і вона не могла в це повірити.

Але оскільки корекція сюжету, яка стосується лише головного чоловічого героя, справді була запущена, це ще раз підтвердило це... отже, все це було правдою.

Ю Жубін розцвіла від щастя й із радісним вереском кинулася в обійми Тан Ханьцьов: «У нас вийшло! Ми зробили це, Цьовцьов!»

Увесь цей важкий шлях вона пройшла саме заради цієї миті.

Система більше ніколи не зможе контролювати Тан Ханьцьов: вона вільна — назавжди вільна!

Більше не треба тремтіти від страху, що вона знову перетвориться на маріонетку в руках сценарію. Відтепер вона може робити все, що забажає, і прожити це життя за власними правилами.

Проте саме зараз радість на обличчі Тан Ханьцьов почала тьмяніти.

А як же вона сама?

Тан Ханьцьов вирвалася з тенет, але ж Ю Жубін досі залишалася під владою системи...

До того ж у системі панувала жорстока Богиня, і Тан Ханьцьов серйозно боялася, що та віддасть наказ покарати Ю Жубін.

Вона до смерті боялася втратити її — боялася понад усе на світі.

Помітивши її стан, Ю Жубін міцно стиснула її пальці й тихо заспокоїла: «Не хвилюйся. Зустрінемо ворога мечем, зустрінемо повінь дамбою. Я обов'язково залишуся з тобою назавжди, адже фінал головних героїв — це вічне й безхмарне щастя!»

Тан Ханьцьов підібгала губи: «А якщо система забере тебе?»

Вона навіть не знала, де шукати допомоги, щоб повернути її назад...

Ю Жубін із безтурботною посмішкою запевнила: «Не бійся, я знайду шлях повернутися».

«Я ж обіцяла тобі: де б я не опинилася, я неодмінно повернуся до тебе».

Її голос звучав безмежно лагідно: «Вір мені, добре?»

Вона ніколи не була песимісткою й свято вірила, що всі дороги ведуть до Риму, а заганяти себе в глухий кут — не в її правилах.

У цьому світі не існує проблем, які не можна вирішити; існують лише люди, які не хочуть їх вирішувати.

Тан Ханьцьов дивилася в її очі, сповнені непохитної віри та спокою.

Вона мала повірити їй, мала розділити цю впевненість.

Тан Ханьцьов ніжно стиснула її руку у відповідь: «Добре».

«Я вірю моїй Жубін».

Вірю, що ти назавжди залишишся поруч.

Вірю, що де б ти не опинилася, ти завжди знайдеш дорогу назад до моїх обіймів.

Я вірю тобі.

…

Жінка сиділа в просторому глибокому кріслі, не зронивши жодного слова.

Поруч лежав прозорий цифровий планшет, заповнений аналітичними графіками; вона ковзнула по ньому байдужим поглядом і відкинула вбік.

Настрій у неї був огидним.

Ю Жубін зламала її улюблену іграшку.

Ба більше — допомогла тій клятій Тан Ханьцьов стати протагоністом... ще й у ролі головного героя!

«Вона заслуговує на смерть», — холодно вимовила пані Богиня.

Ю Жубін має померти.

Усі, хто насмілився зламати її іграшки, заслуговують лише на смерть!

І Ю Жубін обов'язково заплатить за це сповна!

----------(Автор має що сказати)---------

З цією пані Богинею точно треба розібратися!

------(Перекладач має що сказати)------

До вічного безхмарного щастя Сяо Тан і Сяо Ю залишалися тільки Богиня та невеличка дрібниця…