Розділ 160 — Саме про таке життя вона мріяла завжди

Довкола панувала безмежна, глуха білизна — неозора, порожня й мертвенно-тиха.

Посеред цього білого простору стояло на вигляд звичайнісіньке ліжко. Його поверхнею час від часу пробігали блідо-блакитні спалахи, схожі на електричні розряди, а в узголів'ї виднівся невеликий прямокутний дисплей.

На ньому світився напис «Стан м'якості» й показники, що невпинно повзли вгору.

Поруч із ліжком стояло крісло, у якому сидів чоловік.

Він був одягнений у бездоганно скроєний, елегантний чорний плащ; довгі стрункі ноги, обтягнуті чорними брюками, були невимушено закинуті одна на одну. Він сидів із вишуканою поставою, а на грудях у нього виблискував бейдж із написом: «Номер: 008».

Під рукою в 008 була панель керування. Клавіші на ній здавалися простими, проте алгоритми роботи були надзвичайно складними.

На колінах 008 лежав електронний планшет для записів, а в пальцях він тримав стилус. Його довгі вигнуті вії ледь помітно тремтіли, а погляд був прикутий до людини на ліжку.

До Ю Жубін.

Ю Жубін нерухомо лежала на спині. Обидві її руки були скуті блакитними світловими стрічками, з яких виходили тонкі, гострі голки. Вони пронизали ніжну шкіру, занурившись глибоко під плоть.

008 виразно бачив, як потоки блідо-блакитної енергії крізь ці голки підіймаються тонкою лінією рук і вливаються просто в її мозок. У такий спосіб апарат занурював її в глибоку сплячку, глушив нейронну активність, створював ілюзорні світи, а заразом сканував душу, вимірюючи її внутрішній стан.

Стан душі.

Зіниці 008 здригнулися й перемістилися на екран в узголів'ї ліжка. Зараз там світилося: «Стан м'якості: 40».

008 мовчки дивився на ці цифри, мимоволі до білизни стиснувши пальці на стилусі.

Людська душа має особливий «стан м'якості». Це відкрила ще Перша, коли проводила експерименти зі створенням пристрою для душ. 008 тоді якраз супроводжував її під час досліджень, тому чудово розумів усі ці процеси.

Щойно людина досягає піка щастя й цілковитого задоволення, її душа переходить у стан розм'якшення — іншими словами, стає абсолютно беззахисною. Саме в таку мить її найпростіше знищити без сліду.

Апарат для душ якраз і було вдосконалено за цим принципом: він генерував для піддослідного ілюзію абсолютного щастя й гармонії, змушуючи душу розм'якнути.

Коли жертва остаточно тонула в солодкій марі, а стан м'якості сягав ста відсотків, апарат запускав повну потужність і безжально стирав беззахисну душу на порох.

Пальці 008 збіліли від зусилля, з яким він стискав стилус.

Він сподівався скористатися моментом, коли забиратиме її до системи, щоб дати Ю Жубін кілька підказок, як утекти з цього механізму, і зберегти їй життя. Хто ж міг подумати... що Богиня вирішить схопити її особисто.

І йому залишалося лише безпорадно спостерігати, як Ю Жубін кладуть на смертоносний пристрій, як світлові стрічки обплітають її зап'ястя, крок за кроком затягуючи в лабіринт ілюзій.

На щастя, Ю Жубін виявилася достатньо кмітливою: вона добре запам'ятала його колишні натяки й успішно подолала перші дві перепони.

Пристрій для душ мав загалом три етапи випробувань. Достатньо було лише розпізнати обман ілюзії, щоб успішно прокинутися.

Проте на третьому етапі Ю Жубін явно застрягла. Під час перших двох перевірок показник її м'якості непохитно тримався на нулі, не піднявшись ані на йоту. А от на третьому рівні він раптом підскочив до сорока — і продовжував невпинно зростати!

008 не мав жодної можливості підказати їй; стилус у його пальцях ледь не ламався навпіл.

А вона спокійно тонула в ілюзії, ні про що навіть не підозрюючи.

Обличчя сплячої було безтурботним, прекрасним і сповненим невинності.

Невинності...

Сестра ж категорично не бажала використовувати це проти невинних...

008 із важким серцем заплющив очі. Йому шалено хотілося розтрощити цей механізм на друзки, аби Велична Богиня ніколи більше не змогла катувати ним чужі душі. Але зараз він не мав права цього робити: якщо знищити пристрій до того, як Ю Жубін прокинеться, її душа навіки залишиться замкненою в пастці ілюзорного світу...

008 повільно розплющив очі й подивився на Ю Жубін. Йому залишалося лише подумки благати долю.

Ю Жубін, ти не маєш права загинути тут...

…

Ю Жубін міцно притискала до себе Тан Ханьцьов. Вони говорили дуже довго, і вона не бажала відпускати її ні на мить.

Те, що ця примхлива й жорстока богиня погодилася відпустити її назад — справжнє диво.

Ба більше: вони примудрилися вивернути ситуацію так, що богиня сама відмовилася від цього світу! А отже, тепер Ю Жубін, як і Тан Ханьцьов, назавжди вільна від кайданів системи!

Що за неймовірна радість!

Тепер усі проблеми розв'язано, вона назавжди залишилася в цьому світі, і вони з Тан Ханьцьов нарешті зможуть бути разом цілу вічність!

«Цьовцьов, ми більше ніколи не розлучимося», — шепотіла вона, не розтискаючи обіймів.

Тан Ханьцьов лагідно відповіла: «Угу, більше ніколи».

Ю Жубін трохи відсторонилася; її очі, сповнені безмежного кохання, невідривно дивилися на неї: «Цьовцьов, ти, мабуть, дуже довго чекала на мене? — у її голосі прозвучала винувата ніжність: — Пробач мені, Цьовцьов, що змусила тебе чекати стільки часу...»

Тан Ханьцьов підняла руку й торкнулася її щоки: «Головне, що ти повернулася. Я готова була чекати скільки завгодно».

Ю Жубін опустила палкий поцілунок їй на долоню, і в її голосі проскочила тінь розгубленості: «Цьовцьов...»

«Я до смерті боялася, що ти теж несправжня...»

Богиня зуміла створити для неї ілюзію зі Лао Ю, зуміла знову оживити перед очима її найгірший нічний жах... То хіба не могла вона так само скопіювати реальність?

Скопіювати Тан Ханьцьов, яка чекає на неї — точнісінько таку саму, невідрізненну від справжньої.

Вона вдивлялася в людину перед собою: цей лагідний погляд, ці ніжні дотики — усе це належало Тан Ханьцьов.

Вона була Тан Ханьцьов... але водночас десь у глибині душі жило побоювання, що це лише морок.

Тан Ханьцьов посміхнулася, підвелася, взяла її обличчя у свої долоні й ніжно поцілувала її в повіки, у щоки та в теплі губи: «Нічого страшного. У нас попереду ціле життя, і я готова доводити тобі свою справжність щодня, до останнього подиху».

Ю Жубін дивилася на неї.

Навіть її поцілунки були настільки ідентичними, що забирали розум.

Ю Жубін обережно перехопила руку Тан Ханьцьов і, мов ласкава кішка, тужливо потерлася щокою об її долоню, після чого тихо заговорила: «Цьовцьов, я бачила Лао Ю».

Тан Ханьцьов ледь чутно видихнула: «Угу».

Ю Жубін вела далі: «Мені так шалено хотілося привести тебе додому й познайомити з ним».

«Хотілося сказати йому: у мене тепер є дівчина, вона неймовірно піклується про мене, тож тобі більше нема про що хвилюватися».

Тан Ханьцьов м'яким рухом заправила неслухняне пасмо їй за вушко; на її обличчі світилося глибоке розуміння, вона уважно вбирала кожне слово.

Ю Жубін тихо продовжувала: «Я навіть з'їла дві цукерки з його рук — точнісінько такі самі, які він тоді не встиг мені віддати».

«Сподіваюся, він десь там знає: його донька більше не сердиться, він зумів її заспокоїти. І ще... його доньці ці цукерки здалися найсмачнішими у світі...»

Нічого смачнішого за ті цукерки в її житті ніколи не було.

Тан Ханьцьов торкнулася кінчиками пальців її вологих від сліз вій; у погляді забриніло невимовне співчуття.

Ю Жубін раптом посміхнулася: «Але він сказав, що я хороша донька».

«Лао Ю знає, що його Сяо Ю — найкраща донька у світі».

«Хоч це й була лише ілюзія, почути це було для мене величезним щастям», — видихнула вона.

Тан Ханьцьов лагідно зауважила: «Я впевнена: ілюзія це чи ні, дядько Ю справді так думав. Адже наша Жубін — справжнє диво».

Почувши це, Ю Жубін засяяла найширшою посмішкою: «Точно! Я ж у тебе таке диво».

…

008 із жахом бачив, як показник стану м'якості перетнув позначку 50.

Він інстинктивно подався корпусом уперед, але, усвідомивши власне безсилля, знову важко опустився на спинку крісла.

Ю Жубін, коли ж ти нарешті збагнеш, що це лише морок?

Ю Жубін... чи зможеш ти взагалі зрозуміти, що це ілюзія?..

…

Відтоді як Ю Жубін раптово розчинилася в повітрі, минуло вже сім довгих годин.

У застиглому, мертвому світі Тан Ханьцьов знемагала від нестерпної нудьги й могла лише рахувати секунди.

Вона вже кілька разів обійшла всю будівлю «Хваяо»: усюди стояли люди, мов прикуті до місця невидимою кнопкою паузи.

Вона блукала поміж цими живими статуями, відчуваючи себе цілковито чужою.

Головний герой із багом, якого система викинула за борт, насправді був приречений на страшну самотність.

Зрештою вона знову повернулася до свого кабінету, опустилася в крісло поруч із тим місцем, де перед зникненням сиділа Ю Жубін, і разом із цим світом поринула в німу, мертву тишу.

І разом із цим світом терпляче чекала, коли її головна героїня повернеться.

Вона обов'язково повернеться.

Обов'язково.

…

Відколи Ю Жубін «повернулася», вона буквально не відлипала від Тан Ханьцьов ні на крок.

Переживши дві жахливі ілюзії, вона усвідомила, що кожна хвилина поруч із коханою набула безцінної ваги. Це відчуття повернення втраченого щастя змушувало її бажати буквально злитися з Тан Ханьцьов в одне ціле, аби ніяка сила у всесвіті не змогла їх роз'єднати.

Тан Ханьцьов лише поблажливо й ніжно всміхалася, не намагаючись зупинити її. Раз дівчині хочеться бути поруч — нехай буде: вона балувала її без жодних меж.

А що більше її балували, то сильніше Ю Жубін розпирало від зухвалого тріумфу — аж до бажання фотографуватися та публікувати все в мережу, щоб похизуватися перед світом.

Шкода лише, що розкривати стосунки їм поки не дозволялося, і вона не могла відкрито заявити всій планеті, кому належить її серце.

Це нетерпіння буквально спалювало її зсередини.

Тому треба гарувати ще старанніше, якнайшвидше завершити перехід у серйозні актриси й поборотися за звання найкращої актриси кіно, аби стати жінкою, гідною Тан Ханьцьов!

Тож вона притягла стілець, поставила його з іншого боку робочого столу Тан Ханьцьов, оперла свій планшет і заходилася переглядати навчальні матеріали.

Навіть дивлячись відео, вона не бажала відходити далеко від Тан Ханьцьов.

О шостій вечора робочий день у «Хваяо» пунктуально добіг кінця.

Ю Жубін разом із Тан Ханьцьов повернулися додому. Зайшовши до квартири, Ю Жубін зібрала волосся, вимила руки, одягла фартух і пішла на кухню готувати вечерю. Тан Ханьцьов допомагала їй мити зелень та подавати тарілки. Панувала цілковита гармонія, атмосфера дихала домашнім затишком і теплом.

Ю Жубін озирнулася на Тан Ханьцьов. Дивлячись, як та з підкоченими рукавами, схиливши голову, зосереджено миє листя салату, вона відчула, як її серце тане від безмежної ніжності.

Тиша, спокій, взаєморозуміння.

Саме про таке життя вона мріяла завжди.

…

Тан Ханьцьов уже за звичкою ковзнула поглядом по нерухомому циферблату наручного годинника.

Цей рух вона повторювала вже незліченну кількість разів.

Відтоді як Ю Жубін зникла, минуло одинадцять годин.

Де ж зараз її Жубін?

Коли вона нарешті повернеться додому?..

…

«Стан м'якості: 91».

Брови 008 сходилися на переніссі дедалі дужче. Пальці, що лежали на підлокітнику крісла, від тривоги почали розмірено й нервово вистукувати дріб.

Цифри злетіли настільки високо... Невже вона... так і не зможе вирватися?

Саме в цю мить на абсолютно рівній, порожній білій поверхні простору розійшлися плавні кола коливань.

Відчувши просторові збурення, 008 припинив постукувати пальцями й перевів погляд убік. За три секунди там матеріалізувалися блакитні електронні двері: з них неквапливо вийшла Велична Богиня й попрямувала просто до нього.

Вона поклала долоню на плече 008 і кинула погляд на дисплей в узголів'ї ліжка. Роздивившись цифри, вона самовдоволено посміхнулася: «Чудово. Такий високий показник м'якості... Схоже, зовсім скоро її душу можна буде остаточно стерти».

008 на мить занімів.

Велична Богиня нахилилася нижче й на знак похвали торкнулася поцілунком його щоки: «Молодець, ти наполегливо працював. Решту я повністю довіряю тобі».

Вона лише хотіла перевірити, як просувається страта, і ніяк не очікувала, що все піде настільки гладко. Тепер вона була абсолютно спокійною, залишаючи всю технічну роботу своїм вірним підлеглим.

Думка про те, що бунтарка, яка посміла піти проти неї, нарешті заплатить найвищу ціну, неабияк підняла їй настрій: навіть злість через зіпсовану «іграшку» майже розвіялася. Вона розвернулася й легкою ходою попрямувала геть, не маючи жодного наміру затримуватися довше.

Проте щойно вона зникла за дверима, погляд 008 поступово потемнів...

Звідки їй відомо... що насправді означає показник стану м'якості?

----------(Автор має що сказати)--------- [Уся історія — суцільна художня вигадка, не сприймайте все занадто серйозно й не займайтеся тролінгом]

------(Перекладач має що сказати)------ Сяо Ю розумна, вона зможе розібратися, де правда, а де ні…