Розділ 161 — Для нього, штучно створеної істоти, це було занадто складно

008 не міг знати напевне, чи навчала Перша користуватися Богиню пристроєм для знищення душ. Проте він точно знав інше: свого часу Богиня запевняла, що геть не тямить у подібних механізмах, не розуміє їхніх принципів, а через надмірну складність процесу взагалі не бажає вчитися.

Це спантеличило 008. Якщо вона не розбиралася в пристрої та не осягала його механізму, звідки їй знати, що високий показник «стану м'якості» означає можливість стерти душу?

Адже саме в цьому й полягав базовий принцип роботи цієї машини.

008 міг гарантувати: ті оператори, які вміли керувати пристроєм, ніколи не розповідали їй подібних тонкощів, а без цього знання дізнатися про існування «стану м'якості» в людської душі було просто неможливо.

Тоді Богиня... вона брехала?

Насправді сестра вчила її, і та все прекрасно засвоїла. Але навіщо тоді було вдавати, ніби вона нічого не вміє?

Чому?

…

Ю Жубін закінчила смажити страви й разом із Тан Ханьцьов заходилася відносити тарілки до обіднього столу, після чого за звичкою витерла обидві долоні об фартух.

Коли її руки крізь тканину фартуха торкнулися бічної кишені сукні, вона раптом заклякла.

Здається, вона забула про одну деталь.

Завмерши на мить, вона з сумнівом легенько поплескала по кишені зовні, і її брови вмить зійшлися на переніссі.

Вона засунула руку всередину.

Чому?

Чому там порожньо?

Вона насупилася ще дужче.

Де ж фантик, який вона туди поклала?

Ю Жубін чітко пам'ятала: перед тим як пролунало повідомлення «Активовано стан сплячки світу», її охопило потужне недобре передчуття. Через тривогу й хвилювання вона дістала цукерку, аби заспокоїтися.

І саме тому, що настрій був занадто пригніченим, у неї не було бажання викидати обгортку, тож вона весь час стискала її в кулаці.

Під час першої розмови з Богинею той фантик усе ще був у її долоні, а потім вона мимохідь запхнула його в бічну кишеню довгої сукні й більше не діставала — аж до цієї миті, коли раптом згадала про нього.

Якби вона справді повернулася в реальність, хіба міг фантик просто випаруватися?

Невже Богиня підробляє прибиральницею, що спеціалізується на утилізації сміття?

До того ж Ю Жубін не спала весь вечір і могла заприсягтися, що ніхто не торкався її кишені — навіть Тан Ханьцьов. Тим паче Тан Ханьцьов не з тих людей, які брали б її речі без попередження.

Припустити, що фантик випав сам, теж було неможливо: кишеня була глибокою, її проріз м'яко прилягав до сукні, тож без стороннього зусилля звідти нічого не могло вислизнути.

Ю Жубін завмерла. Прокрутивши все це в голові, вона звела погляд на Тан Ханьцьов і з абсолютно незворушним обличчям покликала: «Цьовцьов. Ти випадково не бачила річ із моєї кишені?»

Тан Ханьцьов повернула голову й зазирнула їй у вічі: «М-м? Яку річ?»

Ю Жубін відповіла: «Фантик від цукерки».

Тан Ханьцьов з посмішкою перепитала: «Навіщо тобі носити в кишені сміття від цукерок?»

Ю Жубін пильно втупилася в неї поглядом: «Перед тим як мене схопили, я їла цукерку. Обгортку я так і не викинула, просто запхала в кишеню».

Тан Ханьцьов мовчки дивилася в її очі. Після короткої паузи вона спокійно мовила: «Жубін, ти помиляєшся. Перед тим як тебе забрали, ти не їла ніяких цукерок».

Ю Жубін миттєво до болю стиснула тканину сукні, а на її вустах виникла посмішка: «Справді? Я помилилася?»

Тан Ханьцьов підійшла ближче, взяла її обличчя в долоні, ніжно торкнулася її губ заспокійливим поцілунком і тихо прошепотіла: «Тебе так сильно налякали, що пам'ять дала збій».

Вона знову лагідно поцілувала її в куточок ока: «Перед тим як тебе викрали, ти не брала солодощів і не мала ніяких фантиків. Зрозуміла?»

Ю Жубін стояла не рухаючись. Вона не відштовхувала ласку, слухняно відповідала на ніжність і тихо зронила: «Угу, мабуть, я справді все переплутала».

Погляд Тан Ханьцьов усе ще випромінював безмежну турботу та біль, її витончена долоня повільно погладжувала її по голові, ніби заспокоюючи налякане кошеня.

Ю Жубін обхопила її за талію й із найщирішим виразом обличчя додала: «Але ось одну річ я пам'ятаю напрочуд чітко».

Тан Ханьцьов спитала: «Яку?»

Ю Жубін усміхнулася й поплескала себе по кишені з іншого боку: «Сьогодні вранці перед виходом ти власноруч поклала мені в кишеню цукерку — полуничну! Я потім переклала її до сумочки. — Вона поглянула на неї з удаваною підозрою: — Ти ж не забула про це?»

Її тон буквально промовляв: «Тільки спробуй забути — і ми негайно розлучаємося».

На губах Тан Ханьцьов мимоволі заграла легка посмішка, вона тихо промовила: «Не забула. Я справді клала тобі в кишеню цукерку, полуничну».

Ю Жубін умить розцвіла від радості, її очі засяяли: «Так і знала, що ти пам'ятаєш!»

Вона повільно підняла руку, невагомо торкнувшись пальцями її яскраво-червоних, м'яких губ, і тихо видихнула: «Ти справді дивовижна».

Тан Ханьцьов продовжувала дивитися на неї з тією ж лагідністю.

«От тільки... — раптом випалила Ю Жубін, — терпіти не можу клятих фальшивок!»

Сьогодні вранці перед виходом Тан Ханьцьов узагалі не клала їй у кишеню жодних цукерок!

До біса це, ще одна ілюзія!!!

…

Поки 008 ламав голову над загадкою Богині, показники на моніторі біля ліжка раптово зробили запаморочливий віраж.

Усі думки 008 миттєво обірвалися. Він на власні очі побачив, як показник «стану м'якості» з критичної позначки у 97% стрімко обвалився прямо до абсолютного нуля.

Стан м'якості: 0.

Нуль...

Впав до нуля!

008 шоковано витріщився на екран, а потім різко перевів погляд на зап'ястя Ю Жубін.

Обидві голки, що впивалися в її шкіру, з тихим шелестом миттєво втягнулися назад у сині світлові смуги.

Ю Жубін отямилася.

У ту секунду, коли їхні погляди перетнулися, саме повітря ніби застигло.

Ю Жубін відвела очі й глухо видихнула: «Чорт, ще є... » — Раптом вона осіклася й різко повернула голову, втупившись у бейдж на його грудях.

«Номер: 008».

Ю Жубін кліпнула: «?»

Вона з підозрою перепитала: «Можна поцікавитися: це я нарешті повернулася, чи ти теж вирішив заглянути до моєї ілюзії на вогник?»

Третя ілюзія від Богині виявилася настільки правдоподібною, що якби не зниклий фантик, вона б зроду не здогадалася про обман. Тож тепер до будь-якої реальності вона ставилася зі здоровою параноєю.

Вона спробувала поворухнутися, але в зап'ястях відгукнувся слабкий біль — наче вкусила мураха чи вкололи голкою. Причому в обидві руки одразу!

Тоді ж вона помітила, що її руки міцно притиснуті до ложа світловими стрічками, через що вона не могла навіть підвестися.

Побачивши, що дівчина зламала всі три шари ілюзій пристрою, 008 відчув величезне полегшення.

На щастя, винахід сестри не забрав життя ще однієї невинної душі.

Однак, згадавши останні слова Богині, він знову спохмурнів: усередині міцнішало відчуття, що та нахабно брехала їм усім.

Вона ж чудово знала, як користуватися цією машиною...

Навіщо тоді було обманювати?

008 стиснув губи й глянув на дівчину, яка все ще крутила скутими зап'ястями. Він простягнув руку й натиснув клавішу на панелі. У білому просторі миттєво спалахнули тонкі довгі червоні промені.

Перетинаючись, вони утворили навколо них чітку квадратну клітку, немовби відрізаючи від решти світу.

Ізолювавши простір, 008 натиснув іншу кнопку, і світлові пута на руках Ю Жубін вмить зникли.

Він тихо заговорив: «Нам треба поговорити. Сюди ніхто не ввійде. У мене є до тебе питання».

Ю Жубін — людина, і Богиня — людина; людям значно простіше зрозуміти собі подібних. Запитавши Ю Жубін, він, можливо, знайде відповідь.

Ю Жубін стрімко зіскочила з ліжка, сахнулася подалі, тримаючи солідну дистанцію, і насторожено спитала: «Що, четвертий рівень — це битва в дебатах?»

008 спокійно відповів: «Четвертого рівня немає. Вітаю тебе, Ю Жубін, ти вижила».

Ю Жубін із недовірою зміряла його поглядом і намацала бічну кишеню сукні. Пальці торкнулися знайомого шурхоту; витягнувши знахідку, вона побачила фантик.

Її охопило приємне здивування.

Схоже... це дійсно правда?

Потім вона глянула на свої зап'ястя: на почервонілій шкірі виднілися крихітні цятки від проколів, які при легкому натисканні відчутно нили. Вона негайно витріщилася на 008: «Ви мене голками штрикали?»

008 не став заперечувати.

Ю Жубін: «...»

Ви якісь зовсім стрьомні.

Вона знову насупилася: «Так ти і є 008? Той самий, що постійно мені допомагав?»

008 кивнув: «Це я».

Ю Жубін насупилася ще дужче: «Тоді чи можеш ти мені сказати, що зараз відбувається?»

008 серйозно подивився на неї: «Наша Богиня намагалася тебе вбити, але ти якимось дивом вижила».

008 не став нічого приховувати й відверто розповів, що пані Богиня планувала повністю знищити її душу. Він докладно пояснив механізм роботи пристрою для душ та кількість рівнів ілюзій.

Вислухавши все з граничною увагою, Ю Жубін поставила лише два запитання: «Я можу повернутися назад? І друге: у мареві ваша Богиня казала, що розірве зв'язок зі світом і відмовиться від нього. Це реально здійснити?»

Якщо світ дійсно від'єднають від системи, ніхто більше не зазнає стороннього втручання — кращого годі було й бажати!

008 терпляче відповів: «Ти можеш повернутися. І це дійсно реально зробити».

Ю Жубін негайно вигукнула: «Брате, допоможи мені з цими двома пунктами, і я відповім на все, що завгодно!»

Зараз першочерговим завданням було повернутися й вирвати світ із пазурів системи, а сперечатися з богинею вже не мало сенсу. Вона перебувала в системному просторі, на ворожій території, де найменша необачність означала справжню смерть.

Вона обіцяла Тан Ханьцьов повернутися, тому не мала права тут загинути.

008 запропонував: «Сідай».

Не годилося вести розмову стоячи.

Ю Жубін усе ще зберігала частку підозрілості, тому твердо заявила: «Ні, дякую. Я щойно так довго лежала, що все тіло затекло. Краще постою, поговоримо так».

008 погодився: «Як знаєш».

Підібравши слова, 008 нарешті запитав: «За яких обставин людина вдається до брехні?»

Ю Жубін випалила без вагань: «Коли в неї нечисте сумління».

«Нечисте сумління?» — перепитав 008.

Пані Богиня відчувала провину?

Ю Жубін продовжила: «Якщо людина діє чесно, відкрито і її сумління чисте, навіщо їй узагалі брехати?»

008 замовк, поринувши в роздуми.

Ю Жубін трохи поміркувала й не втрималася: «008, невже ти справді вважаєш, що ця ваша Богиня варта хоч краплі твоєї вірності? Твій чіп зламаний, ти не зобов'язаний сліпо підкорятися, як інші».

Вважати живих людей своїми іграшками. За те, що чиїсь дії пішли врозріз із її бажаннями, холоднокровно знищувати душу, викреслюючи істоту з буття навічно.

Хіба така особа гідна відданості?

Чи можна почуватися в безпеці поруч із подібною істотою?

Хіба немає страху, що одного дня вона розправиться і з тобою?

На думку Ю Жубін, правитель, який тримає підлеглих у постійному жаху, ніколи не здобуде щирої вірності.

008 зберігав мовчання.

Чіп сестри наказував бути вірними друзям. Чіп же Богині вимагав сліпо підкорятися володарці.

І ця володарка нахабно брехала їм...

Вона збрехала через нечисте сумління? Але чого саме вона соромилася? Що вона приховувала?

Чи пов'язана її брехня із загибеллю сестри?

У 008 розболілася голова, на обличчі проступила відверта тривога.

Ю Жубін роздивилася його стан і після секундних вагань зауважила: «Ти виглядаєш стурбованим».

008 глухо зізнався: «Почуття між вами, людьми, занадто заплутані».

Для нього, штучно створеної істоти, це було занадто складно.

Ю Жубін запропонувала: «Слухай, а розкажи мені все спочатку, може, я допоможу розкласти по поличках?»

008 звів на неї погляд із тінню надії: «Справді?»

Ю Жубін потерла щоку: «Ну звісно! Ти стільки часу витягував мене з халеп, я маю якось віддячити. — Але тут же схаменулася: — Чекай, а ти точно певен, що я повернуся? Не буде так, що ми балакаємо, а тут раптом зайде Богиня — і мені кінець?»

Це ж виходило, що вона ризикує життям заради звичайних балачок!

008 запевнив її з абсолютною впевненістю: «Будь спокійна. Я гарантовано відправлю тебе назад, і Богиня нічого не запідозрить, адже вона свято вірить у нашу абсолютну відданість».

Абсолютно відданий пес ніколи не зрадить свого господаря.

Саме на такій безмежній зарозумілості трималася впевненість їхньої правительки.

Ю Жубін підняла брову, підійшла до краю ліжка, сіла навпроти нього й приготувалася до серйозної розмови.

Щоб з'ясувати причини, довелося починати з часів Першої. Проте через брак часу вдаватися в дрібниці було не можна, тому 008 стисло переказав ключові моменти про Першу, Другу та стосунки між ними, відсікаючи зайве, аби Ю Жубін уловила суть.

Уважно вислухавши розповідь, Ю Жубін раптом цокнула язиком.

008 із нетерпінням запитав: «Ну як? Тобі спало щось на думку?»

Ю Жубін потерла підборіддя й поставила запитання, про яке він ніколи навіть подумати не смів: «А тобі не спадало на думку... що це саме ваша Богиня вбила вашу сестру?»

----------(Автор має що сказати)-------- Учора одна мила читачка здогадалася про історію з фантиком від цукерки — яка розумниця! Оплески! Хлоп-хлоп-хлоп!

Я докладу всіх зусиль, щоб розібратися з цією Богинею вже завтра й повернути їх обох до спокійного та звичного життя. А якщо не впораюся завтра... то післязавтра, ха-ха-ха-ха-ха, у будь-якому разі це ненадовго.

І взагалі, ваші припущення в коментарях значно глибші й цікавіші за мої власні, я просто щиро захоплююся вами! -

------(Перекладач має що сказати)------ Із романтичної комедії ми плавно перейшли в міжпросторовий детектив…