Розділ 1

Пролог

— Ще п'ять хвилин!

Вісім рейтерів зібралися в одному місці на 4‑му поверсі підземелля острова Кокро. Найвищим у рейтингу серед них був Піковий Меч, який посідав 16‑те місце в загальному об'єднаному рейтингу. За ними стояли 200 елітних членів гільдії «Срібні лицарі».

Це було вражаюче видовище ― зібрання користувачів, чия сукупна сила дозволяла захопити невелику фортецю. Однак на обличчях усіх були напруга і тривога.

— Чотири хвилини!

З відліком часу нервозність членів гільдії досягла піка. Вони нервово смикали ногами і гризли нігті. Піковий Меч похмуро роззирався навколо. Його руки, що тримали меч, були мокрі від поту.

“Не можу заспокоїтись.”

Підземелля острова Кокро повністю контролювалося «Срібними лицарями», а бос ― Пекельний Ґао ― з'являвся на 4‑му поверсі кожні два тижні. Пекельний Ґао був сильнішим, ніж очікувалося, і мав різноманітні шаблони, тому досі їм не вдалося досягти успіху в жодній з п'яти спроб.

Протягом останнього місяця Піковий Меч та еліта «Срібних лицарів» шукали і купляли ліпші предмети, сподіваючись на успіх наступного разу. Після всіх цих інвестицій вони, безперечно, стали сильнішими, але ті, хто знав про силу Пекельного Ґао, не могли набратися впевненості.

— Три хвилини!

Через три хвилини з'явиться Пекельний Ґао, і це місце перетвориться на море вогню. Деякі з них загинуть навіть від самого полум'я.

— Дві хвилини!

Теплова хвиля почала повільно поширюватися по всьому приміщенню.

“Чорт.”

Піковий Меч хотів підбадьорити всіх, але він боявся.

Він чітко згадав про грізний вигляд Пекельного Ґао, боса, огорнутого полум'ям, що орудував посохом.

“Чи нам все ще бракує сили, щоби перемогти його?”

Можливо, все було б інакше, якби додалася сила десятки кращих у рейтингу, але він не міг не думати, що з їхньою нинішньою силою ця експедиція провалиться. Однак найкращий у рейтингу гільдії не міг показувати свою слабкість, тому Піковий Меч терпів.

“Давайте. Ми зможемо. Ми сильні!”

Він заспокоївся і випив кілька зіль, а інші наслідували його приклад. Саме в цей момент…

— Одна хвилина… Е? Вторгнення! Тут порушник!

— Що?

Усі члени гільдії повернулися до входу. У приміщення увійшов хлопець. Він був одягнений у плащ, без броні та зброї, що було незвично.

“Він прорвався через оборону внизу?”

Може, він був висококласним вбивцею? Ні, вбивця не став би відкрито розкривати свою присутність у такому місці. Піковий Меч розмірковував над ім'ям над головою чорноволосого хлопця. Однак, як би він не старався, Піковий Меч все одно не міг пригадати це ім'я.

“Він не у рейтингу?” — Піковий Меч поглянув на своїх товаришів, але вони всі похитали головами.

“Не рейтер, який дістався аж сюди. Жалюгідно” , — такого висновку дійшов Піковий Меч і, нахмурившись, попередив його:

— Це територія, контрольована гільдією «Срібні лицарі». Не знаю, як тобі вдалося сюди пройти, але якщо не хочеш померти, то вертайся.

Хлопець проігнорував попередження Пікового Меча і скинув плащ, розмовляючи сам із собою:

— Мій інвіз раптом зник. Це через те, що мене виявив Пекельний Ґао?

— Ооо! — з усіх боків пролунали вигуки.

Вигляд обладунків, які швидко одягалися на його тіло, був досить крутим. Попри те, що вони були зроблені з металу, здавалося, що вони спеціально підігнані під свого власника, а їхня гладка поверхня була настільки блискучою, що нагадувала дзеркало. Броня була елегантним поєднанням червоного, чорного та золотого кольорів. Особливо унікальною деталлю був метровий хвіст, що тягнувся від області куприка. Він був гострий, як лезо, і, що дивно, рухався самостійно.

— Ш‑що це за броня?

— Це щось неймовірне… Унікальна?

Члени гільдії вперше бачили таку броню, тому їм було важко приховати свій інтерес.

Піковий Меч підвищив голос:

— Зараз не до цього! Чому ви його не викинете звідси?

Скоро з'явиться Пекельний Ґао, і тоді ніхто не зможе втекти з підземелля. А до цього вони мали розібратися з чужинцем. У той момент, коли члени гільдії, зацікавлені в обладунках, спробували виконати наказ Пікового Меча…

Рииик!!!

[З'явився Пекельний Ґао, повелитель пекельного вогню.]

[Рик Пекельного Ґао наклав ефекти страху, хаосу та ослаблення.]

[Вогонь Пекельного Ґао знижує термостійкість на 50%.]

[На вас насуваються вогняні стовпи.]

— Ааах!

— Хрееа!

Через безшумні язики полум'я, що оточували все його тіло, половина членів гільдії або впала в агонію, або обгоріла до невпізнання. Лише половина тих, хто залишився на ногах, змогла встояти.

Піковий Меч дивувався, побачивши вікно з повідомленням, що з'явилося.

— Я підняв резіст до вогню до 86%, але все одно отримав стільки шкоди..!

Вони, безсумнівно, знову зазнають поразки. Коли Піковий Меч впав у відчай, то раптом засумнівався у своїх очах. Поки інших оточувало полум'я, хлопець самостійно рухався вперед, вільно пересуваючись, ніби на нього це не впливало.

— Як… як це..? — Піковий Меч замовк, спостерігаючи за абсурдною сценою.

Поки Пекельний Ґао бігав як оскаженілий і вбивав членів гільдії, хлопець дістав кирку, підійшов до стіни… і почав нею махати?

Дзень! Дзень!

Він непогано махав нею і, витираючи піт, скаржився:

— Уф, жарко! Хіба робота не стає все тяжчою? Чому мінерал з'являється тільки тоді, коли з'являється бос? Якщо так, то, певно, прийдеться сходити до лігва дракона з киркою!

У цей момент з посоха, яким махав Пекельний Ґао, вирвався гарячий вітер і вразив хлопця. Піковий Меч очікував, що він отримає колосальну шкоду і рухне. Однак, на диво, він отримав лише незначні поранення.

— Перепрошую, містере, — сказав хлопець, вперше зупинивши кирку і повернувшись до Пікового Меча. Він запитав з розлюченим виразом обличчя: — Чого ви просто стирчите тут? Зараз жарко, але буде ще жаркіше.

“Не вірю” , — подумав Піковий Меч.

Потім він запізніло прийшов до тями і запитав:

— Як ти можеш бути в порядку?

Хлопець відповів, ніби це було очевидно:

— Це ефект предмета.

Дзеньк! Дзяк!

Хвіст на його обладунках рухався сам по собі та боровся проти посоха Пекельного Ґао. Піковий Меч не міг закрити рота, дивлячись на неймовірне видовище.

Розділ 1

Після входу в Печеру кінця півночі в кінці тримісячної подорожі, Ґрід зміг побачити приголомшливе видовище всіх видів бойового спорядження, накопиченого як гора.

— Вау, що це таке?

Назви блискучого спорядження були в барвистій суміші зеленого, жовтого та фіолетового кольорів. Якби він взяв лише декілька з них, то став би багатієм! Він хотів забрати все бойове спорядження, але це було неможливо.

[Цей предмет не можна отримати.]

— Як скупо і нечесно.

Існували предмети, які не можна було отримати, незважаючи на те, що вони були прямо перед ним! Коли Ґрід клав їх у свою сумку, вони поверталися на своє місце, як міраж. Ця ситуація була схожа на мрію про нереальне або жінку, яка вже була заміжня. Ні, заміжня жінка все ж відрізнялася від мрії, адже її можна було отримати, якщо дуже постаратися.

Зрештою, Ґрід міг тільки дивитись на предмети з жалем і розчаруванням.

“І дійсно… Якщо кожен гравець міг би отримати все це, економічний баланс «Сатісфай» може рухнути. На жаль, я розумію це.”

По‑перше, він прийшов сюди не за бойовим спорядженням. Ґрід заспокоївся і відвів погляд від купи спорядження. На блискучому золотому столі лежала стара книга.

— Нарешті…

Усі труднощі, які він пережив, добираючись сюди, промайнули в його голові. З його рота вирвався сміх, з носа потекли соплі, а сльози покотилися з очей. На щастя, Ґрід мав терпіння і наполегливість. Інакше він би покинув гру через жахливу складність завдання. Він відчував велику гордість від думки про те, що виконав це завдання.

— Ехех… Вахахаха!! Нарешті знайшов його!! О, тааааак!

Це було прокляте завдання S‑рангу, від якого неможливо було відмовитися! І до речі, скільки разів він помер під час цього індивідуального завдання? Скільки предметів було знищено через те, що вони попросту не витримали?!

Паґма, людський коваль, який перевершив навички гномів, досяг вершини божественної майстерності!

В голові Ґріда з'явилося обличчя графа Ашура, який змусив його відвідати одну з п'яти заборонених зон Вічного королівства.

— Якщо я віднесу це йому, то чи получу Сонячний меч? Як тільки я його дістану, ніхто не зможе зрівнятися зі мною до кінця мого життя, ви, скотиняки! Я змушу вас заплатити за те, що ви мене побили!

Коли Ґрід підняв книгу, його охопило задоволення, наче приплив.

[Ви здобули рідкісну книгу легендарного ремісника!]

[Вона не в належному стані. Ви можете перевірити деталі за допомогою Ока Паллаліана.]

[Бажаєте використати Око Паллаліана?]

— Око Паллаліана? Для перевірки предмета потрібен висококласний предмет оцінки?

Око Паллаліана було найдорожчим серед існуючих предметів оцінки. Шість місяців тому Ґрід купив його на всяк випадок. На жаль, він не зміг його використати, і воно залишилося в його інвентарі.

— Не хочеться втратити таку класну нагоду…

Ґрід відклав оцінку і оглянув золотий стіл. Він думав, чи є спосіб забрати це золото, але воно не зрушувалося з місця. Копати, тягнути і навіть кусати його було марно.

Як і бойове спорядження, це був предмет, яким користувачі не могли володіти.

— Ах, реально не можна щось забрати через цю ефективну систему. Ціна моїх трьох місяців роботи дуже висока.

Він дивився на книгу в руках.

“Я маю віддати книгу Ашуру, то чи треба використати дорогий предмет, щоб оцінити її?”

Ґрід на мить завагався, а потім дістав Око Паллаліана. Звісно, він зацікавився джерелом своїх тримісячних страждань.

— Оцінка.

[ Рідкісна книга Паґми

[Якість: легендарна

Ця книга містить техніки Паґми, коваля, який перевершив людські межі. Той, хто відкриє цю книгу, може стати легендарним ковалем.

Ефекти: можливість стати наступником Паґми.

Умови: немає.

* Рівень і характеристики зміняться після використання.]

[Знайдено легендарний предмет!]

[Репутація на континенті зростає на 500.]

Тіло Ґріда почало тремтіти.

— Ооо… Джекпот…

Це був легендарний предмет! Репутація Ґріда зросла на 500 по всьому континенту тільки тому, що він його виявив! Це був дивовижний врожай, враховуючи, що гравцеві важко було підвищити свою репутацію на 100 тільки в одному місті.

“Репутація репутацією, але…”

Ґрід засумнівався, чи не помилився він, і прочитав опис предмета ще раз. Однак зміст не змінився.

— Джек… пот!!

Він не марив. Ґрід був надзвичайно схвильований і чув, як його серце шалено б'ється. Він думав, що це просто книга вмінь, але насправді вона була для зміни класу. Більше того, вона була легендарної рідкості! Тобто це був найсильніший клас у світі!

— Та ще й нема жодних умов для її використання…

Сльози потекли з його очей. Протягом останнього року він мусив сплачувати відсотки за позику та плату за свій акаунт у Satisfy, а також взяв академвідпустку. Його друзі покидали його один за одним. Випускники його школи сміялися з нього. Люди вважали його ледарем…

Його початковий план полягав у тому, щоб продати предмети, які він отримає під час гри, і конвертувати їх у готівку, щоб погасити кредит, оплатити рахунок і навчання. Проте Satisfy виявилась не таким вже й справедливим світом. Заробити гроші було важко, і він ледве міг придбати обладнання для себе, не кажучи вже про те, щоб продавати його.

Однак тепер все було інакше. Він аж весь затремтів від хвилювання.

— Ось і все… Тепер можна сказати «бувай» цьому кошмарному життю!

Це був легендарний предмет для зміни класу! Якщо він зареєструє його як лот на аукціоні на сайті торгівлі предметами, то ціна угоди, безсумнівно, складе десятки мільйонів вон.

Ні, це предмет, який дозволяв отримати найкращий клас серед двох мільярдів користувачів, тож чи може він коштувати лише десятки мільйонів вон? Ґрід був упевнений, що він коштує щонайменше сотні мільйонів вон. Він зможе отримати астрономічну суму, про яку навіть не мріяв!

— Вахахаха!! Мамо! Тату! Цей дармоїд нарешті домігся свого! Тепер час покинути гру і забути про пошуки роботи! Батьки можуть перестати соромитися свого сина перед сусідами! Се‑Хі! Твій брат нарешті це зробив! Тепер тобі не треба ніяковіти, коли побачиш мене на вулиці! Коли мої друзі захочуть прийти до мене пограти, я не муситиму відмовляти їм і придумувати всякі відмовки! А мої друзі! Випускники! Вони більше не зможуть ігнорувати мене як жалюгідного невдаху! Я досягну успіху в грі! Я випередив усіх вас у соціальному плані! Вахахаха!!

Він заплатив 10 мільйонів вон за капсулу, і його відсотки за кредитом щомісяця зростали на сотні тисяч вон.

— А А‑Хьон все ще гарна…

Він уявив, як вперше за два роки відвідує зустріч випускників своєї школи на іномарці. Успішні випускники більше не зможуть ігнорувати його. Потім він почервонів, згадавши обличчя своєї першої любові, А‑Хьон.

— Добре, підемо і продамо її!

Завдання? Ґрід зараз не переймався цим. Звісно, хоча нагородою була зброя епічної рідкості, це було нічим у порівнянні з ціною цієї книги. Його прихильність до графа Ашура знизиться, і, ймовірно, він більше не отримуватиме від нього завдань. Незважаючи на це, не було причин боятися, коли перед ним лежали сотні мільйонів вон.

— Вийти з гри! — впевнено вигукнув він.

Тоді перед його очима з'явилося вікно з повідомленням.

[Ви не можете вийти з гри тут.]

[З'явився граф Ашур.]

— ..?

Поки Ґрід намагався зрозуміти, що відбувається, в печеру вскочили десятки лицарів. Потім з'явився знайомий граф Ашур. Ґрід запанікував, коли граф Ашур його знайшов.

Вираз обличчя графа скривився.

— Дурний мандрівник, ви всі однаково жадібні.

[Завдання «Таємне прохання графа Ашура» (S) змінилося на «Гнів графа Ашура» (SS).]

[ Гнів графа Ашура

[Складність: SS

Граф Ашур вибрав вас через ваші пересічні здібності, вашу дурість і тому, що вас легко експлуатувати. Він доручив вам знайти рідкісну книгу Паґми, в існуванні якої він навіть не був упевнений.

Він призначив за вами наглядача і терміново прибув, як тільки дізнався, що ви увійшли в Печеру кінця півночі. Граф Ашур бачив, як ви засліпилися жадібністю до рідкісної книги Паґми, і не має наміру пробачити вам. Він має намір вбити вас і забрати рідкісну книгу Паґми.

* Прихильність графа Ашура до вас знизилася на 100.

* Через ваші дії вся слава, яку ви здобули в Патріані, зникла, і тепер ви стали сумнозвісним. Прихильність жителів Патріану до вас знизилася на 40. Вони поглядатимуть на вас і називатимуть злодієм.

Умови виконання завдання: смерть графа Ашура та його супровідних лицарів.

Нагорода за виконання: отримання титулу «Вбивця аристократів».

* Вбивця аристократів: інтелект ‑50.

Всі аристократи королівства зневажатимуть і пригнічуватимуть вас. Ваші можливості будуть обмежені. Прихильність деяких простолюдинів і членів королівської родини зросте.

Провал завдання: рівень ‑2.

Ви більше не зможете входити в Патріан.

Будь‑який солдат Патріана вб'є вас на місці.]

Патріан був стартовим містом, де Ґрід вперше створив свого персонажа.

Він заробив собі чималу репутацію, виконуючи завдання в Патріані від 1‑го рівня до теперішнього, і його прихильність до мешканців була максимальною. Всі торговці давали йому 20% знижку, коли він купував товари, а товари, які він продавав, купували на 15% вище їхньої вартості. Були також мешканці, які давали йому приховані завдання, коли він підходив до них. Всі ці досягнення автоматично зникли в той момент, коли це завдання оновилося.

— …Ах, я… Ото срака, — лайка природно вирвалася з вуст Ґріда. — Графе Ашур… Нєа, ти, сволото! Ти, клята падлюка, змусив мене взятися за квест, під час якого я навіть сумнівався, чи знайду предмет! Якби рідкісної книги Паґми не існувало, я б місяцями марно мучився! Це ти спочатку збрехав, а тепер хочеш зробити мене сумнозвісним у Патріані? Брудна сволото!

Почувши, як їхнього господаря проклинають, запальні лицарі одразу витягли мечі.

Граф Ашур стримав їх, а потім холодно сказав Ґріду:

— Ти вже вирішив зрадити мене, ще до того, як дізнався, що тебе обдурили. І навіть після цього ти все одно поводишся так гордовито.

— Хіба це жадібність ― хотіти розумної нагороди після всіх страждань моєї подорожі? Моя зрада не була явною! — заперечив Ґрід.

Граф Ашур насмішкувато відповів на слова Ґріда:

— Хіба я не обіцяв тобі винагороду? Ми уклали угоду, але ти зрадив мою добросовісність через жадібність.

Ґрід не міг відповісти на це словами.

Ґрід замовк, а граф Ашур, набираючи обертів, продовжував базікати:

— Ти справді бідний чоловік. Чим більше я дивлюся на тебе, тим більше це відчуваю. Але бувають випадки, коли ти здатний на дивовижні речі, бо я, чесно кажучи, не очікував, що ти знайдеш цю печеру, яка зникла з історії. Я покараю тебе за твою неосвіченість, але як винагороду за твою терплячість я вб'ю тебе якомога безболісніше.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub