Розділ 108

Йон‑У поспішав. Тепер, коли він більше не мав боргів, він хотів якнайшвидше зустрітися з випускниками. «Подивіться на 23‑го. Я ― успішний. Ви більше не можете мене зневажати». Ось що він хотів сказати. Він прагнув помститися за те, як вони роками з нього сміялися.

23‑й їхав дорогами, ледь дотримуючись швидкісного обмеження. За такої швидкості він дістанеться до місця зустрічі за 10 хвилин. Йон‑У здавалося, що це занадто довго, щоб показати всім свою змінену зовнішність.

“Але… чого вони вибрали місце зустрічі на околиці міста? Туди не можна дістатися автобусом, тож тим, хто не має машини, буде важко. Чи вони спеціально націлилися на мене?”

Йон‑У було би дуже важко дістатися до місця зустрічі сьогодні, якби він не виплатив борг або не купив машину. У нього не було друзів, у яких можна було б позичити машину, і він не міг скористатися громадським транспортом. Тому йому довелося б їхати на таксі.

“Хіба це не перебір ― обирати таке місце зустрічі?”

Йон‑У був упевнений, що саме він ― та жертва, на яку вони націлилися, оскільки так довго з нього сміялися. Зосередившись на водінні, він щось помітив і зменшив швидкість. Перед ним жінка відкривала капот своєї машини й подавала сигнал про допомогу.

Зазвичай Йон‑У не допомагав би нікому без будь‑якої вигоди. Однак це був виняток. Йому стало цікаво, бо жінка, яка просила про допомогу, була очевидною красунею навіть здалеку.

— Ну і стиль і пропорції… це не жарт.

Жінка була одягнена в джинси та білу футболку, поверх якої мала чорну куртку. Цей одяг не відкривав нічого. Вона також носила великі сонцезахисні окуляри, тому з далеку було важко розгледіти її зовнішність. Проте він був переконаний, що це красуня з ідеальними пропорціями та білою шкірою. Він хотів перевірити, наскільки вона гарна зблизька. Цей інстинкт не можна було придушити.

“Через А‑Хьон я став негативно ставитися до жінок, але… як людина я не можу пройти повз жінку, яка потрапила в біду посеред дороги.”

Йон‑У припаркував свою машину поруч із жінкою. Тоді він здивувався.

Він не помітив цього через саму жінку, але її машина була моделлю S від компанії C, яка коштувала вчетверо дорожче, ніж машина Йон‑У. Модель, випущена компанією C до їхнього 120‑річного ювілею, дуже відрізнялася від серії 13, оскільки була орієнтована на чеболів.

“Молода жінка з такою машиною… вона спадкоємиця чеболя у другому поколінні, як у серіалі?”

Йон‑У прочистив горло і розслабився. Потім він вийшов з машини і запитав її:

— Я можу вам допомогти?

Вона, мабуть, уже зв’язалася зі своєю страховою компанією. Це була не звичайна машина, тож вона, звісно, дбала про неї. Йон‑У хотів піти, але оскільки жінка просила про допомогу, він не міг просто залишити її.

Тоді жінка зняла сонцезахисні окуляри й сказала:

— Сподіваюся, ти візьмеш мене з собою.

— Га?

Йон‑У знову здивувався, побачивши обличчя жінки. Він був настільки вражений, що думав, ніби його серце зупиниться.

— Ю‑Юра?

Всесвітньо відомі рейтери Satisfy ― завдяки їхній частій появі у ЗМІ, мало хто з гравців не знав імен та облич цих гравців. Вони не знали імені президента США, але знали імена рейтерів. Це був добре відомий жарт серед гравців.

Серед них Юра була особливою.

Вона була єдиною жінкою в першій десятці об’єднаного рейтингу. Її вважали останньою надією корейців, які ще пів століття тому були найкращими геймерами. Крім того, її вважали однією з найкрасивіших жінок як на Сході, так і на Заході. Вона домінувала не лише на внутрішніх, а й на міжнародних турнірах, і посідала 3‑тє місце у списку 100 найвпливовіших людей світу.

Чому він зустрів тут таку жінку? Йон‑У був дуже збентежений.

“Це не має сенсу. Якою б маленькою не була Південна Корея, як може статися такий збіг обставин?”

Насправді у Йон‑У був зв’язок із Юрою. Хоча, це були скоріше погані стосунки. Ставши Наступником Паґми, він зіткнувся з Юрою під час завдання Дорана. Він провалив завдання через втручання Юри і, щоб випустити пару, написав про неї негативні коментарі в інтернеті.

“Може…” — Йон‑У припустив найгірше. “Вона найняла кібер‑криміналістів, щоб вистежити мене і помститися?”

Це було цілком можливо, враховуючи багатство та вплив Юри.

“Ні, цього не може бути. Це ж не манхва… це просто збіг обставин.”

Юра вбила клин, поки Йон‑У намагався заспокоїтися.

— Рада тебе бачити, Ґріде.

— Кхе…

Вона знала, хто він? Те, що вона з’явилася перед ним, ― це справді не випадковість!

“Помста! Вона прийшла, щоби помститися!”

Збентеження й тривога Йон‑У досягли апогею. Він уже на власному досвіді відчув жорстокість Кривавої відьми Юри й не знав, чого чекати.

“М‑може, мені поїхати?”

Йон‑У тремтів, а Юра без дозволу сіла на пасажирське сидіння.

— Можеш підвезти мене до твого пункту призначення. Будь ласка, візьми мене з собою. Мені треба щось сказати.

— …Так.

Йон‑У не міг відмовити.

***

— Чого Йон‑У так запізнюється?

У старшій школі Лі Чжун‑Хо ображав і бив своїх однокласників. Він був жахливою людиною. Не було жодної людини, якій не доводилося б віддавати йому гроші. Навіть старшокласникам і вчителям було важко протистояти йому. Він також вдавався до насильства щодо своїх єдиних двох друзів ― Сім Кі‑Вана та Чхве Чан‑Суна.

Його схильність до насильства не зникла після закінчення школи, служби в армії та навчання в університеті. Не встиг він оглянутися, як йому стукнуло 27 років, а він все ще не міг пристосуватися до суспільства, постійно змінюючи роботу.

Чжун‑Хо працював у комп'ютерному клубі, міні‑маркеті, на заправці тощо, аж поки одного дня раптом не усвідомив: «Я ніхто».

Коли він навчався, під час бійок у нього все було гаразд. Незалежно від статі, всі були під його ногами. Він міг робити все, що хотів.

Однак ситуація змінилася, коли він вийшов у суспільство. Ті, хто старанно навчався в школі, могли знайти підходящу роботу, але жодна компанія не хотіла брати на роботу Чжун‑Хо, який не вмів нічого, крім як битися. Щоразу, коли він вступав у бійку, його тягли до поліцейського відділку і змушували платити компенсацію.

Як виявилося, він не був найкращим у бійках. Він пішов у спортзал, щоб навчитися бойових мистецтв, але там було безліч людей, які робили це краще за нього.

Чжун‑Хо почав нервувати.

Він не міг знайти роботу чи щось робити добре, тож чи зможе він одружитися з кимось? Він навіть не міг думати про весільні витрати, оскільки за кілька років міг померти з голоду. Якщо йому вдасться вижити, він буде змушений жити у самотності на старості.

Чжун‑Хо продовжував пити, уявляючи собі найгірший сценарій. Без алкоголю він не міг заснути. А потім, два роки тому…

Він зміг позбутися всіх своїх турбот, коли зустрів Шіна Йон‑У на зустрічі випускників. Вперше за довгий час він побачив когось, хто був гірший за нього. Принаймні Чжун‑Хо не мав боргів. А Йон‑У мав великі борги й був одержимий іграми. Дивлячись на нього, Чжун‑Хо відчував себе впевнено.

“Хіба я не кращий за нього?”

Це справді було схоже на магію. З тих пір, як він зустрів Йон‑У, Чжун‑Хо міг засинати без випивки. Яким би жахливим не було його життя, він міг це витримати, думаючи, що Йон‑У живе ще гірше.

А тепер…

Чжун‑Хо жив майже так само, як і два роки тому. Він все ще блукав від однієї роботи до іншої. Йому вже було під 30. Замість того щоби відкладати гроші, він так і не міг знайти нормальну роботу.

Він не міг втриматися від лайки чи агресії щодо клієнтів, працюючи в міні‑маркеті чи за стійкою комп'ютерного клубу. Потім йому доводилося розраховуватися за це. Його гордість була сильно уражена під час роботи на заправці. На відміну від своїх колег, він завжди був у бензині. Крім того, його дратувало, коли він бачив молодих чоловіків чи жінок у дорогих автомобілях. Фізична праця була ще гіршою. Люди, які виконували фізичну роботу, були невдахами середнього віку, які не очікували від життя нічого особливого.

Тому Чжун‑Хо намагався змінити ситуацію. Однак він усвідомлював, що це важко, тому його охопила тривога, і він знову почав покладатися на алкоголь. Йому потрібні були ліки. Він мав зустрітися з Йон‑У. Він міг би посміятися з ними разом зі своїми однокласниками зі школи та забути про свої турботи.

Інші випускники перебували в схожій ситуації. Можливо, Чжун‑Хо опинився в найгіршому становищі, але всі вони з тривогою дивилися у майбутнє. Вони хотіли зустрітися з Йон‑У.

На місці зустрічі випускників 45‑го випуску школи «Герої»…

Чжун‑Хо, секретар Спілки випускників, нервував, коли Йон‑У не з'явився вчасно.

— Ей, А‑Хьон. Ти впевнена, що Йон‑У прийде?

А‑Хьон висміяла його.

— Ні. Не знаю, чи зможе він прийти, бо це ти вибрав таке місце зустрічі.

Це був ресторан у саду за містом. Людина без власного автомобіля мусила б взяти таксі, щоб дістатися сюди. Було сумнівно, чи зможе завалений боргами Йон‑У дозволити собі таксі.

Чжун‑Хо, який навмисно вибрав це місце зустрічі, почав відчувати запізніле каяття.

— Убогий поц… він навіть таксі собі дозволити не може?

У той момент…

— Ого! Дивіться!

Випускники почали галасувати, дивлячись у вікно. Чжун‑Хо та А‑Хьон теж виглянули. Вони побачили, як на автостоянку заїхав чорний автомобіль.

— Серія 13..!

Автомобіль лімітованої серії вартістю 800 мільйонів вон! Чжун‑Хо бачив чимало іноземних авто, працюючи на заправці, але машину такого класу ― ще ніколи.

“Чорт! Скрізь, куди я йду, повно таких виродків!”

Чжун‑Хо похитав головою, подумавши, що 13 серія ― це машина представника другого покоління чеболів, тоді як у А‑Хьон в очах засяяли сердечка.

“Моє життя буде влаштоване, якщо я зможу вийти заміж за хлопця з такою машиною. Але коли я зможу познайомитися з таким хлопцем?”

Потім машина зупинилася в одному з куточків паркінгу. Усі були шоковані. З водійського сидіння вийшов Шін Йон‑У!

— Ш‑що..? — Чжун‑Хо підвівся й вигукнув. Як Йон‑У, завалений боргами невдаха, приїхав на такому розкішному авто? — Не може бути!

Було очевидно, що він його вкрав. Чжун‑Хо та всі випускники так думали, але А‑Хьон думала інакше.

“Він сплатив борги і влаштувався на роботу… це не брехня? Але наскільки хороша його робота, що він може дозволити собі таку машину?” — мозок А‑Хьон працював на повну.

“У будь‑якому разі, це добре. Йон‑У мене любить… у нього немає досвіду в стосунках, тож його буде легко завоювати, і тоді моє життя владнається. Окей, я зроблю його своїм чоловіком.”

У цю мить з пасажирського сидіння вийшла жінка. А‑Хьон зневірилася, щойно побачила її красу. А от Чжун‑Хо та інші випускники ледь не задихнулися від подиву.

— Пфф!!

— Що таке?

Чому вони були так шоковані? Все через особу жінки на пасажирському сидінні. Це була Юра. Її красу можна було впізнати навіть здалеку. Навколо неї був ніби ореол. Це було влучне порівняння, щоб описати її красу.

— Т‑та як так?

Ніхто не міг зрозуміти цю ситуацію. Поки всі стояли в розгубленості, Юра нахилилася й поцілувала Йон‑У. За мить з’явився великий лімузин і забрав Юру.

— Н‑ну і сценка…

В очах оточуючих виглядало так, ніби Юра вийшла з машини після романтичного побачення з Йон‑У. Уява випускників розгулялася.

“Йон‑У вдалося спокусити Юру? Чи Юра виплатила його борг і купила йому цю машину?”

“Як він познайомився з такою жінкою? Світи, в яких вони живуть, абсолютно різні, так що їм ніде зустрітися. Ні, може… Йон‑У насправді є сином багатої родини? Чи Йон‑У просто прикидався звичайним школярем та студентом з боргами?”

“Може… Йон‑У зміг завести стосунки з Юрою саме завдяки грі…

“Так, час, який Йон‑У провів за «Сатісфай», не минув даремно. Він познайомився з Юрою в грі, їхні стосунки переросли у романтичні, а потім перенеслися в реальність…”

“Чорт! Якби я замість роботи постійно грав у «Сатісфай», чи зміг би я стати таким, як він?”

Йон‑У нарешті увійшов до ресторану. Він вже знав, що випускники в ресторані бачили сцену на вулиці, тож неквапливо помахав їм рукою.

— Як справи?

— …

Це був Йон‑У? Він виглядав і поводився зовсім інакше, ніж раніше. Ніхто не міг заговорити до нього. Вони просто дивилися на нього. Тоді Йон‑У, тримаючи в руці келих вина, простягнув інший келих Чжун‑Хо.

— Давно не бачилися? Тримай.

— Е? Т‑так. Так…

Чжун‑Хо був ошелешений. Йон‑У уникав його ще з шкільних часів, а тепер пропонував випити разом!

“Я не хотів бачити його саме через це…”

У серці Чжун‑Хо кипіла лють. Йон‑У випив свій келих і звернувся до нього:

— Давай, випий. Як справи останнім часом? Ти все ще не позбувся звички гризти нігті? З віком це вже не годиться. Правда ж?

Чжун‑Хо не витримав і підвівся з місця. Потім він схопив Йон‑У і просичав.

— Сволота! Не знаю, що сталося, але не прикидайся елітою! Я тебе вб’ю!

Раніше Йон‑У розлютився б і злякався, але тепер він змінився. Він став чоловіком. Зокрема, для дорослих чоловіків здібності перетворюються на силу та впевненість. Ті, хто має здібності, не відступають легко в жодній ситуації.

— Чого такий злий? Згадай усі свої слова та вчинки проти мене. Ти хоч уявляєш, яким я був злим?

— ..!

У ту мить Чжун‑Хо мимоволі відсахнувся від погляду в очах Йон‑У. У його голові промайнула постать чоловіка ― того психопата в шоломі у вигляді черепа, який побив його в каньйоні Кесан! Погляд в очах Йон‑У був схожий на погляд того психопата, який нещодавно знищив гільдію «Гіганти» у Вінстоні.

“Це можливо? Той псих ― це він?”

Чжун‑Хо впізнав Йон‑У і відступив. Чжун‑Хо, божевільний, якого неможливо було втримати, відступив, наче собака. У це важко було повірити. Для випускників Йон‑У здавався зовсім іншою людиною, ніж раніше.

Тоді Йон‑У почав сміятися.

— Це вино смачне. А ти що робиш? Не п'єш?

За ці роки Йон‑У пережив багато труднощів. Спогади про знущання з боку випускників були його найбільшою травмою, але цього дня йому вдалося повністю подолати це, що зробило його психологічно більш врівноваженим і зрілим.

Це зростання, безсумнівно, стане для нього великою допомогою під час гри в Satisfy в майбутньому.

***

“Чи допомогло це йому?”

Трохи раніше Юра вийшла з машини й підійшла ближче до Йон‑У, щоб змахнути з його волосся пилинку. З ресторану це виглядало так, ніби вони цілуються.

Юра посміхнулася, згадавши про допомогу, яку колись отримала від нього в храмі Ятана.

“Мій борг сплачено.”

Юра досягла різних успіхів власними силами. Вона хотіла позбутися слабкого спогаду про допомогу, отриману від іншого. Тому вона уважно стежила за Ґрідом і після недавнього розслідування вирішила, що може сплатити борг у такій формі.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub