Розділ 110

У Satisfy була впроваджена система повної свободи. Вона налічувала понад два мільярди користувачів. Ці два мільярди людей могли вільно обирати або створювати понад 10 000 класів. Ці 10 000 класів мали одну спільну рису…

Кожен клас мав рейтинг десяти найкращих гравців. Виглядало так, ніби це щоразу були ті самі гравці. Це означало, що десятка найкращих у кожному класі збільшувала відрив від тих, хто посідав місця нижче 11‑го, і новим гравцям було практично неможливо потрапити до цієї десятки.

Тоді, приблизно шість місяців тому, у рейтингах 16 основних класів сталися серйозні зміни. Гільдія «Цдака» перейшла з L.T.S до Satisfy і всього за чотири місяці увійшла до топ‑10 кожного рейтингу. Це справило великий вплив на гравців, і «Цдака» зробила вражаючий дебют у Satisfy, привернувши увагу ЗМІ.

Після цього…

Рейтинги знову на деякий час застигли. Після появи гільдії «Цдака» лідери рейтингу залишалися незмінними більше як пів року.

Пройшов ще приблизно місяць. Так само як і тоді, коли з'явилася гільдія «Цдака», у рейтингах знову відбулися серйозні потрясіння. У топ‑10 рейтингу 10 основних класів, немов комети, з'явилися нові фігури. Цих 10 людей назвали «10 новачків», і їх хвалили та покладали на них великі надії.

— Проклята кровна лінія!

[Кров, що ввібралася в Терн глибокої образи, вступила у резонанс із вашою кров'ю і зводить вас з розуму.]

[Шкода від вмінь збільшено на 150%. Швидкість руху збільшено на 80%.]

[Під час дії вміння здоров'я постійно витрачається.]

— О‑о‑о‑ох!

[Завдано 34 030 шкоди.]

[Завдано 25 111 шкоди.]

[Завдано 29 600 шкоди.]

Фламберг, що нагадував колюче стебло троянди, жорстоко рубав монстрів на своєму шляху. Кожен удар залишав рану, яка не переставала кровоточити, поки Ібеллін пролітав серед зляканих монстрів. Потім він схопив монстра за шию й застосував…

— Розрив!

[Завдано 505 900 шкоди.]

— Кеех!

Ібеллін успішно просувався вперед з того часу, як отримав від Ґріда Терн глибокої образи. Він подолав складні підземелля, які раніше йому не давалися, і заробив чимало нагород та досвіду, полюючи на монстрів, рівень яких був щонайменше на 30 вищим за тих, на яких він полював раніше.

[Підвищення рівня.]

— Добре!

Після входу в зону 200‑го рівня Ібеллін міг піднімати рівень лише раз на п’ять днів. Тепер же він міг піднятися на один рівень всього за один день. Це було досягнення, яке стало можливим завдяки переходу на нові мисливські угіддя. А перейти на нові угіддя йому вдалося завдяки Терну глибокої образи, тож сила предметів була справді вражаючою.

“Він вартував 2,5 мільйона золотих. Це абсолютно новий світ!”

Перше місце в рейтингу мечників утримував Зіркан. Він був надзвичайно сильним, тому було важко посісти перше місце, але Ібеллін незабаром зможе вийти на друге місце, якщо продовжить розвиватися так само.

— Ну почекай, Лауелю!

Ібеллін почав грати в Satisfy на два місяці пізніше за інших членів гільдії, оскільки закінчував навчання. Тому його не включили до складу гільдії «Цдака» під час її дебюту, і він став одним із 10 новачків. До того часу Ібеллін упевнено вважав себе найкращим серед 10 новачків. Він ніколи не сумнівався в цьому як член гільдії «Цдака». То що ж це було?

Лауель дебютував на 10‑му місці в рейтингу майстрів цігун, коли Ібеллін дебютував на 9‑му місці в рейтингу мечників. Тепер Лауель був 1‑м у рейтингу майстрів цігун і 178‑м у загальному рейтингу. З іншого боку, Ібеллін був 3‑м у рейтингу мечників і 199‑м у загальному.

Ібеллін побачив Лауеля в телеінтерв’ю і зрозумів, що вони однолітки. Для нього, що пишався тим, що є найсильнішим серед однолітків, це було дуже шокуючою подією. Відтоді Ібеллін визнав Лауеля своїм суперником і прагнув перевершити його. Але завдання було нелегким. Якщо він робив крок вперед, суперник робив два. Таким чином, Ібеллін відчував свої обмеження. Він був обурений, бо не міг заперечити, що Лауель перевершував його.

Однак потім він отримав у свої руки Терн глибокої образи.

“Предмети теж є частиною наших здібностей..! Лауелю, цього разу я випереджу тебе!”

***

{Ґрід! Ти зайшов~^0^~}

{Я так за тобою сумував!}

{Пів дня без тебе ― це як 10 років… Я так чекав, коли ти зайдеш!}

Як тільки Ґрід підключився до гри, у вікні чату гільдії зчинився справжній бум. Члени гільдії вітали Ґріда так, ніби зустрілися з коханою людиною, з якою давно не бачилися. І все це з однієї причини.

{Швидше зроби мені предмети!}

{У мене голова йде обертом, бо я так хочу якусь легендарку))}

{Я перший! Ґріде, якщо зробиш мені легендарний предмет, я одразу ж злечу до топ‑20!}

«Будь ласка, зроби мені предмети!»

Саме цього так прагнули члени гільдії. На даний момент Ґрід був дуже важливою і незамінною фігурою.

— Ху‑ху‑ху… Вони ― полонені моїх предметів.

Поки Ґрід сміявся й насолоджувався успіхом, у вікні чату гільдії з’явилася Ібеллін.

{Брати, сестри. Ви думаєте, Ґріду так легко створити легендарний предмет? ^^ Не турбуйте Ґріда. ^^}

{Що? Ібеллін, ти знову апнув левел? Пройшов тільки день, так?}

{Ага! ^^ Я змінив місце полювання. ^^ Досвід швидко росте ^^ Раніше я купу сил тратив і за 5 днів апав тільки 1 ^^ Це справжня сила предметів ^^ І все це завдяки Ґріду. ^^}

{Гей… Як би ти не радів, припини використовувати ^^ …Це приносить невдачу.}

{Я реально заздрю… Я заздрив, коли Пон отримав унікальний предмет, але у Ібелліна він ще ліпший. Рано чи пізно ти ж займеш 2‑ге місце?}

{Легендарка ― це реально… Я теж хочу такий мати…}

Після вступу до гільдії Ґрід виготовив лише спис Пон та Терн Ібелліна. Вони були унікальним і легендарним предметом відповідно, тому очікування членів гільдії були надто високими. Ґрід не міг просто так робити унікальні чи легендарні предмети, але вони сподівалися хоча б на унікальні. Ґрід побоювався, що вийде звичайний або рідкісний предмет, тому заздалегідь попередив їх.

{Не думаю, що зможу часто створювати уніки чи легендарки. По суті, два з трьох Штормових списів були епічними, а один із Тернів Ібелліна ― рідкісний. Я ще часто створюю і звичайні або рідкісні предмети. Тож майте на увазі, що ваші предмети можуть вийти рідкісними або епічними.}

{Так, це правда. Давайте заспокоїмося. Ми ж спочатку хотіли епічні предмети від Ґріда, так? Не слід втрачати цей факт з поля зору. Крім того, його предмети, мають додаткові скіли і просто кращі за інші предмети того ж рівня, незалежно від їхньої якості. Навіть якщо вийде рідкісний предмет ― цього достатньо.}

{Так… Якщо повезе, одного дня ми отримаємо унікальні чи легендарні предмети.}

Коли хвилювання членів гільдії вщухло, Джішука вирішила, для кого буде вироблятися наступний предмет.

{Ґріде, цього разу я хочу, щоб ти зробив броню для Вантнера.}

Вантнер заперечив.

{Броня? Чому броня? Стій! Мені не потрібна броня! Я хочу зброю! Зроби зброю! Зброя дозволяє мені полювати швидше, і я зможу прокачуватись!}

{Замовкни, Вантнере. Хіба твоя нинішня зброя не достатньо хороша завдяки Ґріду? Це хороша зброя, навіть якщо її не можна порівняти зі зброєю Пона чи Ібелліна. А ти ж танк. Зараз ти ні на що не придатний у рейдах, і брати тебе з собою просто стомлює ^^}

{Главо…}

{Що? Ти хочеш щось сказати?}

{Ні… Нічого…}

Не тільки Вантнер, а й усі члени, незалежно від віку та статі, підкорялися Джішуці. Зазвичай вони поводилися як сім'я та друзі, але щойно лунав наказ, вони виконували його беззаперечно. Це показувало, наскільки члени гільдії довіряли їй.

{Я вже маю метод виготовлення броні. Але я ще не зібрав всіх необхідних матеріалів. Нам доведеться походити на рейди, щоб їх здобути, тож це займе до половини дня. До того часу роби, що завгодно.}

— Пів дня…

Зробити один предмет за пів дня ― дуже спірно.

— Може, вперше за довгий час пополюю? У тому місці, в якому я хотів побувати…

***

У Вінстоні були мисливські угіддя різних рівнів ― від початківців до рейтерів.

Найпопулярнішим місцем серед гравців вище 150‑го рівня був Лабіринт големів. Големи в лабіринті були створені великим магом для охорони його прихованих скарбів, тож це місце було ідеальним для збагачення завдяки великій кількості магічних каменів та мінералів, що випадали з них. Досвід, який тут можна було отримати, також був вартий уваги.

Однак існувала одна істотна проблема. Големи мали потужний захист і були майже нечутливі до фізичних атак. Тому Лабіринт големів був лише закритим мисливським угіддям для магів. Більшість груп складалися або з магів та цілителів, або з паладина (який виконував роль танка), мага та цілителя. Класів, здатних завдавати фізичних атак, там не було взагалі. У цьому місці була одна людина, яка прийшла сама і тримала у руках великий меч.

Люди сміялися з нього.

— Гей, чувак, ти прийшов сюди полювати?

— Так.

— Ха? Серйозно? Без групи?

— Я люблю грати соло…

— Пфф!

— Хі‑хі‑хі! Новачок!

Люди почали сміятися з чоловіка, що тримав великий меч. Воїн, який прийшов полювати на големів сам, здавався не дуже розсудливим. З іншого боку, чоловік з великим мечем не звертав уваги на тих, хто сміявся з нього. Десятки людей спостерігали, як він підійшов і став перед големом, який повільно рухався і гучно тупотів ногами. Потім він без зволікання встромив у нього свій великий меч.

— Танець меча Паґми, Вбивство!

— ..!

Це було неймовірне видовище. Гігантський залізний голем, якому не могли завдати шкоди навіть десятки мечів, списів і стріл, відлетів у бік стіни від одного удару великого меча? Натовп був приголомшений. Хтось викрикнув:

— Ч‑ч‑чекай..! Цей шолом і чорний великий меч..! Хіба це не той різник, який сам знищив «Гігантів» і миттєво прославився?

— Т‑так! Тепер я впізнав! Жорстокий психопат!

— Аах! Наживо він виглядає ще страшніше!

— Вау… Він дійсно сильний у найгіршому сенсі цього слова… Здається, він реально зміг знищити «Гігантів» в соло.

Тим часом Ґрід у шоломі, тримаючи великий меч, трохи розгубився.

“У нього тільки половину хп забрало від «Вбивства»? Він важкий противний.”

«Вбивство» ― це смертельний удар. Крім того, Дайнслейф завдавав більше шкоди, чим вищий був захист супротивника. Тому Ґрід думав, що зможе легко полювати на големів. Але він помилявся. Големи лабіринту були набагато сильнішими, ніж Ґрід очікував.

“Однак у мене є спосіб.”

Ґрід відклав «Дайнслейф» і дістав з інвентарю кирку. Це була найкраща кирка, виготовлена ним власноруч. Він на 100% розумів цю кирку, тому по всьому тілу голема почали з’являтися червоні крапки. Ґрід націлив кирку на червоні крапки. І тоді…

[Отримано залізну руду.]

[Отримано вишукану залізну руду.]

[Отримано пошкоджений оріхалк.]

За винятком магічних каменів, які виконували роль двигуна, голем складався виключно з мінералів! Він був легендарним ковалем і на 100% розбирався в кирках, тож для Ґріда, який був чудовим шахтарем, големи були просто шахтою.

— …Що це, блін, таке?

Кожного разу, коли голем отримував удар киркою, з нього випадали мінерали, що дивувало гравців. Вони ледве могли полювати на големів, поливаючи їх всілякою магію, тому те, що Ґрід полював на них за допомогою кирки, було немислимим видовищем.

— Хоча б раз…

Паладин, який мав додатковий клас шахтаря, радісно спіймав голема, що пробігав повз, а потім дістав кирку і сильно вдарив голема.

Дзееньк!

— …Ахх!

Він закричав і схопився за зап’ястя, яке ніби зламалося після удару киркою. Голем навіть не отримав подряпини, лише повернув голову, щоб розглянути паладина, і одним ударом вбив його. Тим часом Ґрід підійшов до іншого голема і, зваливши його, почав видобувати корисні копалини. З голема знову посипалися мінерали. Він був у захваті й вигукнув:

— Аха‑ха‑ха..! Ну і клас! Добре, що я прийшов! Аха‑ха‑ха‑ха!

Обличчя Ґріда приховував шолом у формі черепа, і він виглядав як психопат, безперервно розмахуючи киркою в бік големів. Гравці були налякані.

— Ой, як страшно…

Люди ставилися до нього з побоюванням, адже Ґрід мав репутацію того, хто односторонньо й жорстоко убивав «Гігантів». З якоїсь причини Ґрід призупинив свої смертельні напади. Тому гравці збільшили відстань, поки не опинилися поза небезпекою. Потім вони втекли. Завдяки цьому Ґрід залишився сам у великому лабіринті. Однак Ґрід не звертав уваги на оточення, бо був повністю занурений у збирання мінералів. Він зібрав більше мінералів, ніж спочатку планував, не усвідомлюючи, що залишився сам. Він також отримав новий рівень.

Тоді надійшло повідомлення від Джішуки.

— Ґріде, матеріали зібрані.

— Окей, я зараз повернуся.

Ґрід промурмотів, дивлячись у свій інвентар, повний мінералів, і покинув лабіринт. Ні, він збирався піти, але заблукав у лабіринті й не міг вибратися.

— Ні, чорт! Та як так? Чого це місце таке заплутане? Куди поділися всі люди? Блін! Навіть якщо хочу спитати дорогу, не можу, бо нікого немає! Ну #^%!$~#!

Ґрід деякий час блукав. Але скільки б не блукав, він не міг знайти вихід із лабіринту і зрештою написав гільдії.

{Я в Лабіринті големів, хтось може прийти і помогти мені?}

— Що?

Ґрід, спершись на стіну під час розмови, раптом широко розплющив очі. Стіна почала обвалюватися.

— Ш‑що? Аа‑а‑а..!

Тіло Ґріда впало разом зі стіною.

— Кхе! Кхе! А?

Ґрід раптом здригнувся. Він підвів голову і побачив голема, який був щонайменше вп'ятеро більший за інших големів у лабіринті, що стояв там з блискучими червоними очима.

— …Що?

[Хранитель лабіринту прокинувся від довгого сну.]

[Спрацювали магічні пастки, встановлені великим магом Брахамом.]

[Отримано 205 100 шкоди.]

[Отримано 399 000 шкоди.]

[Отримано 174 340 шкоди.]

[Легенда не вмирає так легко. Ви стійкі до всіх атак протягом 5 секунд з мінімальним рівнем здоров'я.]

Магічні пастки спрацьовували одна за одною, і на Ґріда сипалися всілякі атрибутні атаки. Однак завдяки активації пасивного вміння Ґрід став невразливим і пережив усі атаки. На щастя, пастки спрацювали до того, як закінчився термін дії невразливості Ґріда.

Нарешті, Хранитель лабіринту рушив. Ґрід взяв найякісніше зілля здоров'я і нахмурився.

“Кулдаун пасивки непереможності ― один день. Втратити свою страховку на самому початку ― це найгірше, що могло статися.”

Він не бачив шляху до втечі. Ґрід вирішив, що для втечі йому треба перемогти Хранителя лабіринту, і витягнув Дайнслейф.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub