Розділ 115 — Ввічлива аудієнція (1)

Мисливські угіддя поблизу Вінстона, які були улюбленим місцем гравців 100‑го рівня.

— Е? Що це таке?

Гравці, які билися з монстрами, помітили чорну крапку в небі, що наближалася. Тоді вони почали шепотітися.

— Вона завелика, щоб бути птахом. Може, це грифон?

— Тут грифони не водяться. Але, крім нього, навіть не уявляю, що це ще може бути… Якщо це грифон, то справа серйозна. Ми помремо?

— Е‑е? Людина?

Крапка швидко наблизилася. На диво, виявилося, що це був гравець.

— Вау… Маг з другим підвищенням.

— Я вперше бачу рейтера зблизька. Так круто!

— А що це за штука блищить біля нього? Улюбленець?

Чоловік у червоному плащі летів у небі! Об’єкт, що слідував за ним, виблискував у променях сонця. Цим чоловіком був Ґрід. Він летів у небі, не зупиняючись, і незабаром зник з поля зору гравців.

Потім він дістався до просторого лісу й зупинився.

“Скінчилася мана.”

Він уже випив одне зілля мани. Але його мана знову вичерпалася ще до того, як закінчився час відновлення зілля. Ґрід був змушений приземлитися на землю.

— Вінстон за цим лісом. Я зможу відновити трохи мани поки йду.

Це був густий ліс.

Ґрід оцінив відстань до Вінстона й поглянув на Шолом вождя морозосвітлих орків. За цим лісом він зустріне багато людей. Шолом був знаком «Різника», тож це спричинить галас.

— Я мушу швидко замінити його.

Ґрід ще раз пообіцяв собі надіти крутий шолом, гідний міфічного героя. Павраній кружляв навколо його голови, і схоже, він був у гарному настрої.

— Ти радієш, що можеш дихати свіжим повітрям після 300 років, проведених у замкненій скриньці? — запитав Ґрід.

Але павраній не відповів. Що було цілком природно. У нього була воля, але це був лише мінерал. Він не міг вести розмову. Проте Ґрід продовжував до нього говорити.

— Ти неймовірно швидкий. Моя швидкість польоту ― 100 метрів за 7 секунд, а ти все одно встиг за мною. У тебе ще й вічна витривалість чи як?

Ґрід з любов’ю дивився на павраній. Для коваля було цілком природно ставитися прихильно до найкращих мінералів.

— Кроо!

— Віддай мені це! Людино! Твоє життя! М’ясо й кістки! Розділимо!

Ґрід саме вів приємну розмову (?) з павранієм, коли його перервали кремезні орки. У них була груба червона шкіра, а з ними був великий вовк. З огляду на те що вони досить добре розмовляли людською мовою, вони, очевидно, були орками вовчих іклів, відомими своєю силою серед різних племен орків.

Вовк покрутив носом. Він явно реагував на запах крові, що доносився від Плаща Малакуса. Він відчув запах крові й привів орків сюди. Крім того…

Лісом рухалися різноманітні монстри, такі як огри, гобліни та змії. У мить Ґрід опинився в оточенні 100 ворогів.

— Ого… Ну і ну.

Гравці, які полювали неподалік, сполошилися від галасу й прибігли подивитися. Вони вперше бачили, як всі види монстрів зосередилися на одній‑єдиній людині.

— Йому глина.

— Що він такого зробив, що розлютив стільки мобів?

— Цк‑цк… навмисно провокує мобів ось так… йому треба стримуватись у полюванні…

Люди не розуміли, що відбувається, і обговорювали це між собою.

Гобліни‑лучники з тилу стріляли в Ґріда. Гравці побачили хмару стріл, що затьмарила небо, і зрозуміли, що Ґрід загине. Але високі характеристики Ґріда робили його подібним до бойового класу 200‑го рівня. До того ж він бачив майстерність Джішуки у стрільбі з лука, тож незграбна стрільба гоблінів здавалася йому дитячою витівкою.

— Хіба такі стріли взагалі можуть когось вбити?

Ґрід засміявся, тримаючи в руці Ідеальний кинджал, і націлився «Поривом вітру» на стріли.

Ґрід вклав усі очки, отримані при досягненні 114‑го рівня, у силу. Шкода від «Пориву вітру» була пропорційна його силі атаки. Тепер, коли потужність «Пориву вітру» Ґріда зросла, гобліни 100‑го рівня не змогли цього витримати.

— Кіек!

— Кяк!

Дощ зі стріл було знешкоджено, а гобліни‑лучники, яким відрубало руки чи ноги, з криком впали на землю. Це стало сигналом для всіх монстрів одночасно атакувати Ґріда.

— Одягнути плащ було того варте!

Полювання мало прямий вплив на підвищення рівнів!

Ґрід перемкнувся на Дайнслейф і випив зілля мани. Потім він застосував «Хвилю» і випустив її в усі боки. Монстри, що наближалися до нього, одночасно впали. Огри були достатньо витривалими, щоб вижити, але їх вразила «Хвиля», і ефект від неї уповільнив їх. Тепер уже з повільними рухами вони не могли загрожувати Ґріду й марно борсалися.

— Хре!

— Реаах!

«Хвиля» вбила більшість монстрів одним ударом, а решту Ґрід знищив по одному. Тим часом кілька гоблінів, що залишилися, з усіх сил сипали стрілами. Кілька стріл навіть полетіли прямо на Ґріда.

— Ах!

Ґрід надто захопився вбивством і запізно помітив стріли. Він зціпив зуби, готуючись до болю. Але стріли не досягли його тіла.

Павраній обертався навколо тіла Ґріда й знищив усі стріли.

— Ого…

Чи було нормальним, щоб клас мав і потужну атаку, і міцний захист? Мечник із чорним великим мечем вбивав монстрів завдяки приголомшливій силі атаки, а металевий улюбленець захищав його тіло. Цей баланс здавався ідеальним.

— Це неймовірно… Перепрошую, а який у тебе клас?

Ґрід за допомогою павранію знищив решту монстрів і почав збирати предмети. Це дало гравцям нагоду засипати його питаннями.

— Що це за золота штука? Це улюбленець? А може, новий тип обладунків?

— А ти ж насправді хайлевел, так? Чого такий полює в такому місці? Тут є щось цінне?

— Ей..?

— Ей, ти глухий? Відповідай нам.

Гравці, які були тут, бачили, що Ґрід опинився в скрутному становищі, але ніхто не спробував йому допомогти. До того ж Ґрід за своєю природою був недружнім до людей. Він не мав жодного обов’язку відповідати на їхні питання.

— Це дуже дратує. Політ.

Ґрід вигукнув до набридливих гравців і використав «Політ». Потім він буквально злетів у небо.

— ..?

Гравці, що залишилися, застигли і могли лише кліпати. Через кілька хвилин люди в різних спільнотах по всьому світу зацікавилися чимось.

<Я бачив, як літав мечник.>

Це було в місці під назвою Ліс Попо, біля Вінстона. Я там полював зі своїм другом і побачив хайлевела, який винищував мобів. А потім, коли він всіх убив, то полетів геть. Мечник літав?

Коментар RnfkRk : Ахахахахах. Мечник не може літати хахахахах

Відповідь Durururubam : Мечник літав? Я ― священик, але не можу використовувати «Зцілення». Хех

Коментар Black Dragon’s Right Arm : Ахах… Той мечник ― це був я… Ахахах… Я був обережний, не думав, що хтось це побачить… Ой‑йой…

Коментар Zkxhfm : Брехун.

Коментар Admiral : Твоя мамка була п'яна коли тебе народжувала?

Коментар 30,000 won Salary : Не пиши всяку херню тільки заради переглядів

Метод був жахливим. Користувачі накинулися на автора допису про летючого мечника, тож інші свідки більше не хвалилися цим. Отже, це була тимчасова проблема, і про цю тему більше не згадували.

Тим часом Ґрід прибув до кузні Хана й одразу побіг до печі. Він поклав павраній у піч і відрегулював температуру, щоб визначити температуру плавлення.

— 1 900 градусів.

Павранію було так мало, що він миттєво розплавився.

— Я не хочу носити його з собою у формі яйця, доки не зроблю Посудину душі, тож ліпше перетворити його на щось інше…

Але його обсягу було замало, щоб виготовити багато предметів. Павранію не вистачало навіть на кинджал. Щоб створити предмет, Ґріду довелося б додати інші матеріали. Однак він не хотів забруднювати чистий павраній.

— Підійде і просто зміна форми.

Провівши деякий час із павранієм, він помітив, що той має схильність залишатися поруч із господарем для захисту. Йому треба було скористатися цією властивістю.

“Форма, більш придатна для захисту, ніж яйце… Ах!”

Ґрід пригадав щит Малакуса.

“Він формував дископодібний щит за допомогою магічної сили в кожній точці атаки, ефективно блокуючи удар…”

Дзеньк! Дзеньк!

Ґрід почав обережно кувати. А через деякий час павраній перетворився на два диски. Кожен диск був трохи меншим за долоні дорослої людини.

— Добре.

Ґрід закінчив роботу над дисками. Диски зависли в повітрі, а потім знову почали обертатися навколо Ґріда. Він відчув полегшення. Схоже, він все‑таки зможе захищатися від більшості атак. Тоді до кузні прийшла Джішука. Ґрід сказав їй:

— Вистріли в мене.

— Що?

— Швидше.

— Хм, окей.

Джішука побачила золоті диски, що кружляли навколо Ґріда, і зрозуміла його наміри. Тоді вона без вагань випустила стрілу.

Це було прекрасне видовище. Два диски навколо тіла Ґріда полетіли в бік стріли й повністю її зупинили.

— Клас…

На відміну від свого захоплення, вираз обличчя Джішуки був не дуже втішним. Її гордість була уражена.

— Так просто відбити? Може, я вистрілила заслабо?

— Ей, почекай..!

Ґрід злякався. Джішука вистрілила знову, але цього разу вона натягнула тятиву до максимуму.

— А‑а‑а!

Стріла, в яку вона вклала всю свою силу, полетіла прямо в бік Ґріда.

І тоді!

— …Ха!

Ґрід і Джішука одночасно вигукнули. Джішука видала незадоволене презирливе хмикання, тоді як Ґріда охопила радість.

— Ця стріла здатна навіть пробити сталь… Надзвичайна міцність. Як і казав Брахам, це вершина серед усіх мінералів.

Саме так. Золоті диски ідеально заблокували стрілу, випущену Джішукою. Але удар був досить сильним, тож після зіткнення вони не могли рухатися протягом деякого часу. Потім, через дві секунди, вони знову почали рухатися.

“Якщо вони отримують засильний удар, то на дві секунди німіють…”

Якби Джішука безперервно вистрілювала потужними стрілами, ці два диски не змогли б повністю захистити його тіло. Ґрід відчув необхідність завершити це завдання й здобути решту павранію.

“Але… Якщо залишилося ще 27 шматків павранію такого розміру, цього не вистачить, щоб зробити броню… Ну, це не проблема. Я все одно можу його якось використати.”

Ґрід був гнучким. Замість того щоб намагатися створити цілісний предмет з обмеженою кількістю павранію, краще було максимізувати його ефективність, виготовивши кілька дрібних предметів.

“Наприклад, прикріпити до броні лезо з павранію. Лезо рухатиметься самостійно, щоб захистити мене від атак, на які я не встигаю зреагувати, або якщо ворог атакує мене з несподіваного кута.”

Предмет, здатний рухатися самостійно! Якщо він виконає це завдання й отримає решту павранію, то зможе написати справжню історію сили предметів. Поки Ґрід радісно мріяв, хтось постукав у двері кузні. Джішука запитала його.

— Ці диски не треба показувати іншим людям, так?

— Звісно. Хіба це не логічно ― приховати їх?

— Так.

Ґрід поклав диски до свого інвентарю. У цей момент відчинилися двері кузні. До приміщення увійшов один лицар і десятки солдатів. Вони ввічливо відсалютували Ґріду й сказали:

— Граф Стейм викликає вас

— Граф Стейм? Батько леді Ірен?

— Так

— О? Добре! Ходімо!

Чому володар півночі, одна з наймогутніших сил у Вічному Королівстві, шукав Ґріда? По‑перше, було дивно, що високорівневий НІП‑лицар, відомий своєю зарозумілістю, поводився так шанобливо щодо гравця.

Джішука спостерігала, як лицар і солдати супроводжували Ґріда з кузні, і запитала:

— І як це розуміти?

Замовлення на виготовлення броні для Вантнера довелося на деякий час відкласти.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub