Розділ 116 — Ввічлива аудієнція (2)

— Постав це сюди!

— Гей, колір нових штор не пасує до шпалер. Поверніть попередні!

— Шеф! Страви вже готові?

— На килимі залишився пил! Почистьте ще раз!

80 слуг, що працювали в замку Вінстона, були зайняті. Незабаром мав прибути найвизначніший гість Вінстона. Саме граф Стейм запросив цього гостя, але він не виглядав задоволеним.

“Мені це не подобається…”

Ірен була єдиною дитиною графа Стейма. Вона була справді чарівною донькою. Він був упевнений, що вона ― найвродливіша й найніжніша жінка у світі. Тому він вважав, що її чоловіком мав би бути принаймні принц іншої країни.

Аж раптом..!

Його дорогоцінна донька, відома своєю відстороненістю у світських колах, віддала своє серце шахраєві! Яке лихо!

— Гм‑гм‑гм… — Ірен щасливо посміхалася й наспівувала собі під ніс. Вона виглядала як молода наречена, що чекає на свого чоловіка.

Вираз обличчя графа Стейма ставав дедалі похмурішим.

“Цей Ґрід… Як не крути, а він ― просто шахрай.”

Ґрід був героєм, який врятував Вінстон від компанії «Меро» та колишнього лорда, а також тим, хто виготовив Меч самоперевершення ― нову сімейну реліквію. А головне ― він врятував Ірен життя.

Звісно, хіба це не просто слова?

Він не міг повірити, що молодий коваль, який викував найкращий меч, міг би бути настільки вправним у володінні мечем, щоб убити Малакуса, одного з Восьми слуг, і врятувати Ірен від решти послідовників Ятана.

Чим більше він над цим замислювався, тим більше це здавалося неможливим. Можливо, він обдурив Ірен?

“Моя донько… Тебе обманює шахрай… Ти зовсім не розбираєшся в чоловіках. Давай, Ґрід! Я викрию тебе!”

— Графе.

До графа Стейма підійшов молодий чоловік. Зі своїм світлим волоссям він виглядав наче головний герой романтичної драми. Його розкішне вбрання та витончена манера поведінки не залишали сумнівів у тому, що він ― аристократ.

Його звали Бланд де Іан. Він був сином графа Ашура, володаря півдня, та учнем графа Стейма. Крім того, він був другом дитинства Ірен. Він обожнював її з самого дитинства, тож його охоплювали ще більший гнів і ревнощі, ніж у графа Стейма.

— Я думав про це всю ніч, і той, кого звуть Ґрід, ― це, безперечно, шахрай.

Граф Стейм кивнув.

— Я думав про те саме. Тож давай дочекаємося, поки він прийде. Ми розкриємо правду!

— Так!

А потім, через деякий час.

Граф Стейм, Бланд та Ірен з різними почуттями нетерпляче чекали на Ґріда. Ґріда привів лицар, і той вклонився перед графом Стеймом.

— Вітаю великого володаря півночі, графа Стейма.

Зазвичай Ґрід носив пошарпаний одяг новачка, але він хвилювався через зустріч з аристократами. По дорозі до замку він завітав до магазину одягу й купив речі на одну золоту монету. Та хоча одяг за одну золоту міг здатися розкішним для новачків, навіть для досвідчених гравців він виглядав дешево, а матеріали були неякісними. В очах аристократів він був схожий на жебрака.

“Убогий вигляд…”

Справа була не лише в одязі Ґріда. М’язи передпліч і плечей свідчили про те, що його тіло було тренованим, але не на якомусь особливому рівні. Не було жодного аспекту, в якому Ґрід перевершував Бланда. Останній був у цьому впевнений і вигукнув:

— Хто ти такий? Навіть якщо ти простолюдин, хіба ти не повинен знати елементарних правил етикету?

Ґрід припустився помилки. Зазвичай, вітаючись з аристократами, за етикетом слід було назватись.

“Це моя помилка, бо я давно не зустрічався з аристократами. Але навіть так…”

Ґрід подивився на аристократа, над головою якого висвічувалося ім’я «Бланд».

“Чому цей дурень такий нервовий і напружений?”

Ґрід усвідомлював, чому його привели сюди. Він був творцем Меча самоперевершення та героєм, який врятував і Вінстон, і Ірен, тож граф Стейм, ймовірно, збирався винагородити його за досягнення. Але замість теплого прийому він отримав цю неприємну реакцію.

Проте він зберігав терпіння.

“Це не просто якийсь там аристократ… Стейм може стати моїм тестем, тож…”

Ґрід посміхнувся й виправив свою помилку.

— Коваль Ґрід, що мешкає у Вінстоні, вітає володаря півночі, графа Стейма.

Граф Стейм кивнув.

— А, так. Я чув цю історію. Тож радий познайомитися з тобою. Проте… Ти представився ковалем? Я чув, що ти ще й чудовий мечник.

Ґрід скромно пояснив:

— Я не мечник. Моє основне ремесло ― ковальство, а мої навички володіння мечем досить поверхневі.

— Хм, якщо тобі вдалося перемогти Малакуса, то це, мабуть, не така вже й поверхнева майстерність. Хіба ти не маєш бути найкращим?

— Я не один переміг Малакуса. Ми зробили це разом із моїми колегами.

— Але хіба не правда, що ти переміг десятки послідовників Ятана? Ірен бачила це на власні очі.

— Це правда, але… Вони були настільки слабкими, що я зміг впоратися з ними навіть зі своїми навичками.

— Ха… Послідовники Ятана слабкі? Якщо вони такі нікчемні, то як же вони десятиліттями створювали проблеми солдатам і мешканцям цієї землі? Чи справді твоїми противниками були послідовники Ятана? І взагалі, чи справді саме Церква Ятана викрала Ірен? Може, хтось обдурив Ірен, щоб виділитися?

Замість того щоб отримати нагороду, граф Стейм направляв розмову в дивний бік. Ґрід зрозумів ситуацію.

“Графе Стейм, я продав вам Меч самоперевершення і врятував життя вашої доньки, а ви робите з мене якогось афериста?”

Це було дуже неприємно. Ґріда охопив гнів. Він намагався проявити повагу, оскільки його співрозмовник був аристократом. Обличчя Ґріда почервоніло, і тоді підійшла Ірен:

— Батьку! Що ти маєш на увазі? Ти зараз підозрюєш Ґріда?

— Саме так! — різко вигукнув він і підвівся зі свого місця. Потім він без обтяжень сказав: — Ґріде! Пробач, але ти виглядаєш занадто підозріло. Ти ― найкращий коваль на континенті й водночас найсильніший мечник? Здоровий глузд підказує, що це неможливо! Спочатку я мушу перевірити, чи справді ти так добре володієш мечем. Бланд!

— Так, володарю!

Як тільки граф Стейм вигукнув, Бланд, наче й чекав на це, вихопив меча. Потім він кинувся на Ґріда.

“Так навіть ліпше.”

Чесно кажучи, цей спосіб був кращим для розвіювання їхніх сумнівів. Ґрід думав позитивно й дістав Дайнслейф зі свого інвентарю. Він рвонув уперед і вигукнув:

— Отак! Моє володіння мечем не є поверхневим! Я вам це покажу!

— Ти готовий? Я зараз тебе переможу!

Бланд підскочив і націлив меч на голову Ґріда.

— ..?!

Бланд був збентежений. Ударна сила, на яку він переніс вагу свого тіла, виявилася марною проти того великого меча в руці Ґріда.

“Хех! Він тренував свою силу та розвинув м’язи!”

Бланд вирішив, що змагатися чистою силою важко, тож скористався силою відштовхування, щоб обернутися в повітрі й приземлитися. Потім він максимально опустив тіло й атакував ноги Ґріда.

Ґрід встромив свій великий меч у землю. Меч Бланда, що летів у бік щиколоток Ґріда, був заблокований великим мечем.

“Він добре б’ється!”

Бланду по спині пробігли мурашки. Він був упевнений, що Ґрід ― шахрай, судячи з його зовнішності, але як було насправді? Бланд почав швидко відступати, але Ґрід вже підняв ногу для удару.

— Кхех…

Бланд аж прокашлявся. Ґрід стояв над ним і сказав:

— Ти схожий на дитину, що билася лише вдома… Ой, пробач, я мав на увазі з мечем.

— Ах ти..!

Рівень НІПів‑лицарів становив щонайменше 180. Серед лицарів Бланд був одним із найталановитіших і мав 200‑й рівень. Проте його переграв Ґрід, який мав лише 114‑й рівень. Цього не можна було уникнути. Характеристики Ґріда були настільки високими, що його можна було вважати 200‑м рівнем, а предмети, якими він користувався, за рівнем були і того вище. Зокрема, Дайнслейф був найпотужнішою зброєю. Його характеристики, вміння, предмети та бойовий досвід зводили різницю в рівнях нанівець.

Але Бланд також був грізним супротивником. Його батько, граф Ашур, був одним із найкращих магів у Вічному Королівстві. Він також успадкував від батька талант до магії. Саме так. Він був магічним мечником. Його магія не полягала в атаці чи захисті, а в посиленнях і ослабленнях, які були найпотужнішими в поєдинку сам на сам.

— Благодать меча! Воля обладунків!

Меч і броня Бланда засяяли блакитним світлом. Їх наповнила сила магії. На цьому все не скінчилося.

— Гнів бурі!

Навколо Бланда здійнявся сильний вітер. Магія вітру збільшила швидкість його меча та забезпечила певний захист.

“Тепер я точно переможу!”

Бланд знову набув впевненості:

— Я ― наймолодший син великого мага, графа Ашура! Я можу використовувати потужну магію! Ха‑ха‑ха! Чи зможеш ти протистояти майстерності графа Стейма у володінні мечем та магії мого батька?

— Граф Ашур..?

У ту мить обличчя Ґріда спотворилося.

Граф Ашур! Хто це був? Він був володарем міста‑фортеці Патріан і тим, хто наказав Ґріду знайти Печеру кінця півночі та здобути Рідкісну книгу Паґми.

Тоді Ґрід був змушений взяти завдання, яке не відповідало його рівню, і місяцями страждав. Він пережив більше десятка смертей, втратив багато предметів і залишився без грошей, що збільшило ризик переслідування з боку кредиторів. Ґрід справді хотів покинути гру. Сам вхід у гру був для нього справжнім пеклом. Він би краще ще раз пішов до армії. Звичайна людина вже давно би кинула гру.

Єдиною перевагою Ґріда було його завзятість, тож він наполегливо продовжував, поки нарешті не знайшов Рідкісну книгу Паґми. Але на нього не чекав щасливий кінець. Уся репутація, яку він заробив у Ашура та Патріана, перетворилася на зневагу, і його вбив лицар Ашура.

В результаті дій графа Ашура він зміг стати Наступником Паґми й змінити своє життя на краще, але все це сталося виключно завдяки зусиллям самого Ґріда. Він відчував до Ашура лише ворожнечу.

— Оуу, то ти ― син графа Ашура?

Ґрід уже кілька разів обіцяв, що колись вб’є його. І ось! Він знайшов мішень, яка допоможе йому позбутися частини цієї глибокої ненависті. Бланд, що стояв перед ним, представився сином Ашура.

Бланд досі не міг збагнути, що відбувається.

— Ха‑ха‑ха! Ти злякався, дізнавшись, хто я! Але вже запізно! Я тебе вщент розчавлю!

Бланд виріс у аристократичній сім'ї і завжди перемагав завдяки своїм видатним талантам. Він був дуже впевнений у собі. Він не думав, що простолюдин перед ним може виявитися сильнішим за нього.

— Повелитель бурі!

Бланд застосував проти Ґріда магію ослаблення, і на нього почали тиснути сильні пориви вітру. Ґрід не міг поворухнути навіть однією рукою. Бланд задоволено посміхнувся й кинувся на Ґріда, вимахуючи вперед своїм мечем, посиленим магією.

[Сильний вітер пригнітив ваше тіло. Протягом двох секунд спритність дорівнюватиме нулю, і ви не зможете рухатися.]

[Ви встояли.]

Ґрід презирливо хмикнув, переглядаючи вікно сповіщень.

— Танець меча Паґми.

— Паґми? Паґма?! Тільки не кажи, що…

Граф Стейм був шокований, почувши його голос. Ґрід виконав сліпучий танець меча.

— Зв'язок!

Великий меч, незважаючи на свою вагу, стрімко промайнув у повітрі 10 разів. Атака Бланда була легко нейтралізована, а вітровий щит, що захищав його тіло, зламався. Навіть його броня, зміцнена магією, була розірвана на шматки.

— Ааах!

Бланд не міг у це повірити. Як ця людина могла так вільно рухатися? І що це за промінь світла?

Тіло Бланда пронизали 10 срібних променів, що рухалися по різних траєкторіях, від чого у нього пішла кров, і він впав на коліна.

— Не може бути..! Це ж я! Я!

Він не міг показатись у такому ганебному вигляді перед жінкою, яку любив, і своїм шанованим вчителем. Бланд не хотів, щоб усе закінчилося саме так. Він хотів негайно підвестися й убити Ґріда. Але його поранене тіло не слухалося його волі.

Ґрід презирливо хмикнув і перевів погляд на графа Стейма. Потім він випростався й запитав:

— Тепер у вас залишилися якісь сумніви щодо моєї майстерності у володінні мечем? Може, далі я продемонструю вам свої ковальські навички? Га?

— Так! Відмінно! Добре! Я хочу знати про тебе все! Але перед тим! — Граф Стейм підбіг до Ґріда. Він схопив його за обидві руки й попросив: — Ґріде! Будь ласка, візьми мою дочку за дружину!

Найвидатніший коваль і мечник в історії. Ім’я цієї знаменитої особи було Паґма. Граф Стейм зрозумів, що Ґрід ― наступник Паґми.

У цю мить Ґрід став першим серед двох мільярдів користувачів, які грають у Satisfy, хто здобув статус зятя аристократа. Це була та посада, яку він не зміг здобути в минулому, коли Юра перервала його під час виконання завдання Дорана.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub