Розділ 117 — Ввічлива аудієнція (3)

Це був найкращий поворот подій для Ґріда.

“Хіба це не ідеальний фінансовий спонсор!”

Він стане чоловіком аристократки, а це означало, що зможе зловживати своєю владою й перехоплювати частину податків. Вінстон перетворився на одне з міст, що представляли Вічне Королівство. Податки, що тут збиралися, були колосальними. Він стане багатим, якщо зможе отримати хоча б частину цих коштів. До того ж Ірен була спадкоємицею престижного дворянського роду. Якщо він одружиться з нею, то зможе стати не просто багатим, а й високопоставленим аристократом.

“Я можу одночасно здобути багатство й владу. Що може бути краще за це…”

Ірен була вродлива. У неї було блискуче сріблясте волосся. Великі злегка вигнуті очі. Її губи завжди посміхалися, а носик був маленьким. Вона справляла на Ґріда справді лагідне враження. Вона славилася чудовим характером і була взірцевою жінкою, за винятком того, що її груди були середнього розміру.

У Ґріда не було причин відмовлятися. Але все ж було дещо, що він мав врахувати.

— Почекайте, хіба щойно Ваша Величність не вважали мене шахраєм? А тепер раптом пропонуєте мені взяти вашу дочку за дружину… Ви це серйозно?

Граф Стейм пояснив Ґріду, який дивився на нього з підозрою.

В історії є лише одна людина, яка була найкращим ковалем і найсильнішим мечником. Це був Паґма.

— …

— Твій танець меча був дуже схожий на танець меча Паґми, про який розповідають легенди. Ні, ти не шахрай. Ти, безперечно, ― наступник Паґми.

— Тож того, що я ― наступник Паґми, достатньо?

— Саме так! Цього достатньо! Більше того, це головна причина!

Ґрід перевів погляд і подивився на реакцію Ірен. Її обличчя почервоніло, але посмішка свідчила про те, що вона ставиться до цього позитивно.

“Ху‑ху‑ху!”

У Ґріда потекли слинки. Після невдалого кінця свого першого кохання він думав, що ніколи більше не матиме стосунків із жінкою. Але тепер у нього з’явився шанс з Ірен! Дехто б посміявся й сказав, що це лише НІП у грі, але Satisfy була схожа на іншу реальність, а не на гру. НІПи у Satisfy були схожі на людей у всіх відношеннях: від емоцій, думок, тіл до фізіологічних потреб.

Ґрід був настільки схвильований, що навіть пролив сльози радості.

“Я нарешті позбудуся свого цнотливого статусу..!”

Це була чудова нагода позбутися небажаного статусу незайманого, який він носив протягом 27 років. Водночас його статус підвищиться, і він стане багатим. Ґрід нізащо не міг упустити цю унікальну нагоду. Але була одна проблема.

“Я хочу якнайшвидше одружитися з нею і провести першу ніч… Але мені треба виконати класовий квест… А ще треба й далі працювати в кузні.”

Ґрід пояснив ситуацію.

— Я… Кхм. Для мене велика честь одружитися з такою прекрасною й турботливою жінкою, як Ірен. Та зараз мені важко одружитися, бо в мене є особисті обставини. Крім того, я хотів би й після нашого одруження продовжувати працювати ковалем… Це нормально, щоб зять із шляхетної родини був простим ковалем?

— Хіба наступник Паґми не має бути ковалем? Це не твоя провина, що тобі доводиться виконувати роботу коваля. Навпаки, це те, чим слід пишатися. Дату весілля призначимо в зручний для тебе час.

— Це неприпустимо!

Бланд, який не міг підняти голову після поразки від Ґріда, більше не витримав і викрикнув.

— Володарю! Він ― проклята істота! На ньому лежить прокляття богів. Він відродиться після смерті й ніколи не постаріє! Іншими словами, його не можна назвати людиною! Ви справді збираєтеся прийняти його за зятя?

«Проклятий» — це один із титулів, якими НІПи у Satisfy називали гравців. З точки зору НІПа, користувачі, які не могли старіти чи помирати, не були людьми. Тож вони вважали їх проклятими богами. Однак було чимало НІПів, які думали навпаки. Саме так було з графом Стеймом.

— Чому вічне життя ― це прокляття? Навпаки, хіба це не благословення? Я не вважаю їх проклятими, а благословенними істотами. Їм, безперечно, випала любов богів. Я радий, що чоловік, який стане нареченим моєї доньки, ― улюбленець богів.

Бланд зціпив зуби.

— Благословення? Ви помиляєтеся! Уявіть, як Ірен почуватиметься, старіючи на самоті! Якою сумною й самотньою буде вона? Володарю, зараз ви охоплені жадібністю й зовсім не дбаєте про Ірен!

— Це справа, яку мають вирішувати вони двоє. Нам не варто через це сваритися.

Ірен кивнула:

— Так, правильно. Сер Бланд, мені подобається містер Ґрід. Його зовнішність, може, і не зміниться до кінця мого життя, але я здатна впоратися з цим, коли мені сумно чи самотньо. Я хочу бути з ним.

Насправді за останні кілька років Бланд кілька разів зізнавався Ірен у коханні. Але вона ніколи не сприймала його в цьому плані, і він був змушений відмовитися від своїх намірів. Він вирішив стати лицарем її роду й спостерігати за нею здалеку.

Він щиро бажав, щоб Ірен зустріла чудового чоловіка й була щасливою. Однак чоловік, якого вона обрала, виявився проклятою істотою!

“Не розумію, як це взагалі можливо… Чи бути наступником Паґми — це достатньо, щоби піднятися вище за свій статус?”

Паґма був легендою. Бланд знав, що Паґма ― видатна постать. Однак Ґрід був тим, хто успадкував здібності Паґми, а не сам Паґма. Він явно поступався Паґмі. Бланд хотів довести цей факт. Якби йому вдалося перемогти Ґріда, наступник Паґми здавався б окремою особистістю, відмінною від самого Паґми. Тоді, можливо, граф Стейм передумав би.

Бланд знову схопив свій меч.

— Ґріде! Я хочу знову викликати тебе на дуель.

Раніше Бланд був необережним. Якби вони билися ще раз, він міг би досягти кращих результатів, ніж раніше. Бланд вірив у це й підсилив свої здібності всілякими посиленнями. Він поєднав техніки, передані графом Стеймом, із «Мечем бурі».

Буря, викликана магією Бланда, змусила тремтіти килим і декорації. Посеред цього хаосу меч Бланда випромінював потужну силу. Енергія була настільки інтенсивною й різкою, що, відступаючи, Ірен навіть поранилася.

— Сер Бланд! Зупиніться! — крикнула йому Ірен, але Бланд був непохитним.

“Я переможу його!”

Це був його священний обов’язок. Він розірве той зв’язок, що пов’язує нещасною жінку, яку він кохає.

— А‑А‑А‑А!

Тіло Бланда використало бурю як прискорювач і швидко наблизилося до Ґріда. Обличчя Ґріда перекосилося.

“Ти хочеш ще раз? Ти не розумієш, проти кого виступаєш, малий.”

Ґрід міг використати «Стриманість», щоб заблокувати його атаку, міг уникнути Бланда за допомогою «Польоту» або захиститися за допомогою павранію. Але Ґрід вирішив піти в лобовий удар. Він хотів показати Бланду різницю в силі атаки, щоб той більше не наважився на це.

— Танець меча Паґми, Вбивство!

Інтенсивна ненависть зосередилася на Дайнслейфі й зіткнулася з шаленим мечем Бланда перед ним. Одночасно ударна хвиля розтрощила колони та внутрішні стіни, що підтримували приміщення, і стеля миттєво обвалилася.

— Бланд, ти!

Через дії Бланда Ірен отримала серйозні поранення. Граф Стейм був у нестямі від люті, ледь врятувавши Ірен від вибуху.

— Ти поранив Ірен! Ти забув про свої обов’язки! Моя рідна дочка..!

Граф Стейм замовк на півслові. Бланд уже звалився на землю. Натомість Ґрід не мав жодних поранень. У нього лише трохи порвався одяг. Ґрід побачив, що Ірен лежала в обіймах графа Стейма, і з сумним виразом обличчя сказав:

— Моя леді постраждала через мене.

Граф Стейм похитав головою:

— Чому це через тебе? Це моя провина. По‑перше, я запідозрив тебе і сам спровокував це. Я був надто грубим. Пробач.

Граф Стейм вибачився. Аристократи мали велику гордість. У них не було причин схилятися перед тими, хто стояв нижче за них. Але граф Стейм міг щиро вибачитися, бо цінував відповідальність більше, ніж рівних собі.

“Він кращий тесть, ніж я думав.”

Ґрід почувався задоволеним, коли запитав Стейма:

— Якщо ви щиро шкодуєте, чи можу я попросити вас про одну послугу?

Граф Стейм посміхнувся, почувши його слова.

“Він не з числа простих людей… Справжній спадкоємець легенди.”

Йому сподобалася ця амбіція. Граф Стейм кивнув:

— Ще спочатку ти заслужив нагороду за створення Меча самоперевершення та порятунок Ірен. Так, що завгодно. Я зроблю все, що в моїх силах.

— Я чув, що ви маєте добрі стосунки з Церквою Ребекки. Мені треба зустрітися з папою Церкви… Чи не могли б ви написати для мене рекомендаційний лист? З вашою рекомендацією я, може, зможу зустрітися з папою.

Граф Стейм кивнув.

— Розумію. Хіба не ти переміг Малакуса? Папа з радістю прийме тебе.

Після цього бенкет було скасовано через ці події. Ґрід покинув замок, погодившись одружитися з Ірен та отримавши рекомендаційний лист. Коли він повернувся до кузні Хана, на нього вже чекав хтось.

— Ти ― Ґрід?

Це був чоловік із міцною статурою та татуюваннями на обох щоках, що нагадували пазурі тварин. Його сиве волосся здіймалося в небо, наче його вразила блискавка, і це привертало увагу. Його псевдонім ― «Тун». Він був одним із шести нових рейтерів, які недавно приєдналися до гільдії «Цдака» після проходження випробування.

Він звернувся до Ґріда.

— Я чув, ти класний коваль? Зроби мені зброю. Ти знаєш того, хто раніше знищив «Гігантів» просто на вулиці? Я хочу з ним битися, але, здається, спочатку мені потрібна краща зброя. Тож зроби мені зброю. Я використаю її, щоб битися з ним. Храа… тфуу!

Тун плюнув під час розмови, виглядаючи як типовий місцевий бандит. Ґріду це нагадало про співробітників «Материнське серце щасливе», які його переслідували. Ґрід поглянув на нього так, ніби хотів убити Туна.

— Ти знаєш, куди ти зараз плюєш?

— Ха? Ха‑ха‑ха!

Тун кліпнув очима, почувши слова Ґріда. Він переглянув вікно інформації про гільдію й побачив, що рівень коваля був на початку сотих, тож не міг не визнати це милим.

— Слухай, твої навички коваля класні, тож ти можеш вступити до будь‑якої гільдії… Але я інший. Причина, чому я вступив до гільдії, ― це щоб наблизитися до того м’ясника. Я піду з гільдії одразу після того, як з ним поб’юся. Ти розумієш? Ти відчуваєш атмосферу, що зараз панує? На відміну від інших, я не стану лизати тобі сраку. Якщо не хочеш померти, швидко зроби мені зброю. Окей? Хра‑а‑а‑а..! Тфууу!

— …

Шестеро нових членів гільдії не знали, що Ґрід ― це той самий чоловік у шоломі, який повбивав «Гігантів». Так було тому, що гільдія не хотіла розголошувати інформацію про Ґріда тим, кому ще не могла довіряти.

— Чуєш, а ти знаєш нік того м’ясника? Інші члени гільдії не кажуть, що б я не питав. Чому вони мають це від мене приховувати? Це просто такий гемор ― пробувати його знайти… Храа… тфуу!

Терпіння Ґріда досягло межі. Він втомився прикидатися ввічливим перед аристократами, а тут перед ним з’явився ще й цей набридливий виродок.

— Гей, ти, пі@!#.

Ця кузня була для Ґріда дуже дорогоцінним місцем.

Саме тут почалися його стосунки з Ханом, і саме тут він почав сумлінно працювати ковалем. У нього було багато спогадів, пов’язаних із цим місцем, і він збирався користуватися ним і надалі. Якщо трохи перебільшити, то це було місце його долі. Ґрід не міг стояти осторонь, коли цей тип постійно плював тут.

Він був серйозно розлючений, і тоді дістав Ідеальний кинджал.

— Ти будеш покараний за осквернення мого священного простору.

— Пфф! — Тун схопився за живіт і почав реготати. — Аха‑ха‑ха! Ей… Мені здається, чи коваль реально розлючений? Священний простір? Ваха‑ха‑ха! Я вб’ю тебе раз і назавжди!

Тун енергійно змахнув правою рукою. Тоді з лез на його зап’ястях вискочили три клинки. Тун наблизився до Ґріда з грізним поглядом.

— Ти насмілився дістати зброю переді мною? Помри.

Він був рішуче налаштований вбити Ґріда, щоб той більше не сперечався. Тун змахнув лезами на зап’ястях, наче це була лапа звіра, цілячись у груди Ґріда. Він захистився Ідеальним кинджалом і його трохи відкинуло назад.

“Який він сильний.”

Ґрід був збентежений. Після рейду на Малакуса його сила неухильно зростала завдяки виготовленню унікальних і легендарних предметів, а також постійному підвищенню рівня. Тому зараз вона перевищувала 1 000. Він був упевнений, що за силою може змагатися з будь‑ким.

Але в цьому поєдинку проти Туна його повністю відтіснили.

Кинджал затремтів, коли леза на зап’ястях вдарили по ньому. Ґрід зрештою вирішив відступити, коли кінчик найдовшого леза торкнувся його грудей. Він нахилив кинджал і плавно оминув леза на зап’ястях, ухилившись від атаки та відійшовши на деяку відстань від Туна.

“Важко перемогти його силою.”

Ґрід цілком усвідомлював, що він сильний. Він був упевнений, що був сильнішим за Ібелліна, найслабшого в гільдії, до того, як той отримав Терн глибокої образи. Ібеллін зазнав поразки від гільдії «Гіганти», а Ґрід здобув переконливу перемогу.

Однак у нього не було можливості точно оцінити свою силу у порівнянні з іншими членами гільдії. Тож Ґрід не знав напевно, як його навички проявиться проти лідерів рейтингу. А Тун посідав 40‑те місце в об’єднаному рейтингу.

Тун свиснув.

— Ну і ну. Ти зупинив мою атаку? Хіба це не класно?

Куточки рота Туна піднялися вгору. Він помітив, що Ґрід ― не просто коваль, і зацікавився.

— Цікаво!

Очі Туна забарвилися в червоний колір. Потім з його мускулистого тіла почали проростати сиві волосини. У цю мить вибухнула енергія, і Ґрід відскочив назад.

“Яка неймовірна сила..!”

Ґрід вирішив, що йому треба битися як слід. Він приготувався дістати всі предмети зі свого інвентарю, включаючи Дайнслейф і Шолом вождя морозосвітлих орків.

Раптом з боку прилетів удар ногою, і Тун полетів убік.

— Кхек!

Пролунав звук ламання кісток, і Тун впав.

— Гнида..! — вилаявшись, Тун обернувся, щоб подивитися, хто на нього нападав. І побачив усміхненого Реґаса. — Що таке, Реґасе? Боягузливий раптовий напад ззаду? А я думав, ти майстер тхеквондо, — саркастично сказав Тун, грізно дивлячись на нього.

— Туне, якщо ти ще раз зробиш щось некоректне щодо Ґріда, ти втратиш голову.

Реґас завжди був усміхненим і привітним. Ґрід вперше бачив його розлюченим. Тун теж здивувався.

“Чоловік, про якого кажуть, що він м'який… Його гнів лякає.”

Тун тихо підвівся. Його талія, яка була викручена в дивному напрямку, повернулася до нормального стану. Це було феноменальне одужання. Він сховав свої зап’ястні клинки.

— Майстер тхеквондо Реґас… Одного дня я битимуся з тобою, але не зараз. Той коваль трохи здивував мене… Чесно кажучи, думаю, що 2 проти 1 ― це важко. Ну, побачимося пізніше

— Ей, худоба! Прибери за собою, перш ніж йти!

Реґас зупинив Ґріда, який намагався наздогнати Туна.

— Він досить сильний у вигляді звіра. З ним буде важко битися знову.

— Ні! Я мушу його побити прямо зараз! І чого його взагалі прийняли до гільдії? Він абсолютно неконтрольований! Хіба членів гільдії не слід ретельно перевіряти?

— Його спосіб мислення дуже простий, тому Джішука може легко ним керувати. Але тобі не треба про це турбуватися. Я знайшов Божественний щит.

— ..!

Реґас шукав Божественний щит відтоді, як його вкрали, аж дотепер, і нарешті знайшов його. Ґрід зовсім забув про Туна і схвильовано спитав:

— Де? Де він?

Реґас мав не дуже задоволений вираз обличчя.

— Ну… Він у однієї з Дочок Ребекки. Я попросив про зустріч із нею, але вона відмовила. Схоже, вона не хоче повертати щит.

— Дочка Ребекки?

Ґрід згадав про ту прекрасну дівчину в блакитній сукні, яка прорвалася крізь стіну й кинула виклик послідовнику Ятана, що вкрав Божественний щит.

“Її звати Ізабель, ніби. Здається, що той послідовник Ятана дуже здивувався, дізнавшись, що вона ― Дочка Ребекки…”

Ґрід запитав:

— Що таке «Дочка Ребекки»?

Реґас пояснив те, що знав.

— Це титул, який позначає трьох найкращих паладинів у Церкві Ребекки. Вони отримали священну зброю від богині Ребекки, і кажуть, що їхня сила порівнянна із силою Другого та Третього слуг. Це відносно невелика сила, але завдяки Дочкам Ребекки мало хто може загрожувати Церкві Ребекки.

— …Коротше кажучи, та дівчина не поверне мій щит?

— Саме так.

— …

У Ґріда боліла голова. Йому треба було зустрітися з папою, але тепер через Дочку Ребекки ситуація ускладнилася. У нього виникло тривожне передчуття.

Реґас посміхнувся з лагідним виразом обличчя.

— Тобі не варто хвилюватися. Хіба ти не член гільдії «Цдака»? Якщо тобі коли‑небудь знадобиться допомога, просто звернися до членів гільдії. Усі з радістю тобі допоможуть. Особливого ентузіазму не бракує шістьом новим членам.

— …Я чув, що тих шістьох називають психами. Судячи з Туна, це, здається, не брехня… Вони здаються марними.

— Ха‑ха.

Після цього Ґрід надіслав Джішуці приватне повідомлення, щоб пояснити ситуацію. Тоді вона повністю зрозуміла позицію Ґріда.

— Звісно, твоє завдання на першому місці. Я не буду просити тебе робити будь‑які предмети для членів гільдії, доки ти не завершиш своє завдання. А якщо тобі знадобиться допомога, звертайся в будь‑який час. Я прибіжу.

Тієї ночі Ґрід одразу ж покинув Вінстон. Пунктом призначення був Ватикан Ребекки.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub