Розділ 119 — На шляху до Ватикану (2)

Перетнувши гори Суаз, Ґрід нарешті дістався до Роллінґа ― невеликого селища. Якщо рухатися на південь пів дня, то врешті‑решт можна було дістатися до Ватикану.

— Скульптури Ребекки тут усюди.

На кожній вулиці, у кожному магазині чи будинку стояли великі й малі скульптури Ребекки. Куди б він не повернув голову, завжди бачив одну‑дві скульптури. Що ж, мешканці Роллінґа, очевидно, поклонялися богині Ребеці.

“Географічно село розташоване неподалік від Ватикану, тож цілком логічно, що церква Ребекки є головною релігією села…”

Він притулився спиною до статуї Ребекки й насолоджувався теплим сонцем та милувався миролюбними котами. Торговці та мешканці займалися своїми повсякденними справами, не поспішаючи. Ґрід також відчував спокій.

“Це зовсім інше місце, ніж Вінстон. Схоже на курорт.”

Ґрід прогулювався селом із легким серцем.

“Я здурів?”

Йому треба було якнайшвидше виконати завдання! Туризм ― це просто марнування часу!

“Останнім часом я став лінивим.”

Ґрід добре знав, що трапляється, коли людина стає ледачою. Якщо він не буде обережним, то може знову опинитися в боргах. Через минулу травму Ґрід роздратувався й пришвидшив крок. Він попрямував до кузні.

[Активовано ефект від вміння «Майстерність коваля». НІПи‑ковалі, чия майстерність перевищує середній рівень, будуть ставитися до вас приязно.]

[Активовано ефект класу «Наступник Паґми». НІПи‑ковалі, чия майстерність досягла просунутого рівня, будуть вас впізнавати і шанувати.]

Коли він увійшов до кузні, з’явилися вікна сповіщень, яких він давно не бачив. Він уже деякий час мешкав у Вінстоні й заходив лише до кузні Хана. Чи був коваль Роллінґа ковалем середнього, чи просунутого рівня? Ґрід хотів, щоб його шанували. Однак…

— Ласкаво просимо…

Коваль підійшов до Ґріда. На жаль, це був молодий коваль, який, судячи з усього, був лише початківцем. Він не зміг відрізнити Ґріда від звичайного клієнта.

— Ви щось шукаєте?

Ґрід зітхнув із розчаруванням і відповів:

— Я хочу відремонтувати свої предмети.

— Так, я відремонтую їх для вас.

Ґрід не повірив своїм вухам.

— Що? ТИ хочеш відремонтувати мої речі?

Коваль‑початківець збирався полагодити речі легендарного коваля!

Ґрід презирливо скривився.

— Ти або сміливий, або невіглас… Ти навіть не знаєш, хто я такий…

— Хм?

— Ну все. Закінчуй. Я коваль, тож сам займуся своїми речами. Можна позичити твою піч? Я заплачу.

Коваль з Роллінґа, Ректор, перепитав Ґріда:

— Ви справді коваль?

На Ґріді були сталеві рукавиці, чорні залізні чоботи та важкі обладунки. Який коваль ходив би в такому вбранні? На перший погляд Ґрід здавався воїном, тож важко було уявити його ковалем.

Ґрід клацнув язиком.

— Ти сумніваєшся, що я коваль? Бідолаха… Ти навіть не можеш розпізнати, хто такий великий коваль.

— Ш‑що?

Ректору було під 20 років. Він був молодий, але міг зрозуміти, що Ґрід критикував його. Ректор почервонів від сорому. Ґрід по‑людськи співчував йому й кілька разів прочистив горло. Потім він стримано сказав:

— Але хто може передбачити майбутнє? Навіть якщо твої очі зараз ні на що не здатні, їх можна тренувати… Дивись за мною. Це рідкісний шанс. Тобі слід подякувати богині Ребеці за те, що ти зміг зустріти мене й побачити, як я працюю.

— ..?

Ґрід більше не просив дозволу у Ректора. Він підійшов до печі й почав її розпалювати.

— Ей! Ви обпечетеся, якщо так робитимете… Га?

Ректор здивувався. Ґрід швидко підвищив температуру доменної печі.

“Так вільно поводитися з вогнем? Як це взагалі можливо?”

Навіть його батько, досвідчений коваль, який помер два роки тому, не міг так легко керувати вогнем, як він. Ґрід здавався втіленням вогню. Ректор захоплювався цим, а Ґрід дістав із інвентарю молоток і ковадло. Потім він почав по черзі ремонтувати свої предмети.

[Міцність Ідеального кинджала збільшено до максимуму.]

[Цей предмет створено вами. Ваше розуміння становить 100%.]

[Міцність Найкращих рукавиць збільшено до максимуму.]

[Цей предмет створено вами. Ваше розуміння становить 100%.]

[У разі виготовлених вами предметів до вас буде застосовано штраф, якщо ви не відповідаєте умовам використання цих предметів, навіть якщо ви повністю розумієте їх.]

[Міцність Шедевра Хана збільшено до максимуму.]

[Ваше розуміння Шедевра Хана становить 100%. Ви вивчили метод виготовлення і можете використовувати його без будь‑яких штрафів.]

[Міцність Дайнслейфа (репродукція) збільшено до максимуму.]

[Ваше розуміння Дайнслейфа (репродукція) зросло з 3% до 31%.]

[Міцність Шолома вождя морозосвітлих орків збільшено до максимуму.]

[Ваше розуміння Шолома вождя морозосвітлих орків зросло з 7% до 85%.]

[Міцність Чоботів Брахама збільшено до максимуму.]

[Ваше розуміння Чоботів Брахама зросло 3% до 6%.]

Розуміння предмета ― це поняття, яке існувало лише для Наступника Паґми.

Наступник Паґми міг поглибити своє розуміння предмета, використовуючи його, оцінюючи, ремонтуючи та розбираючи. Після цього він міг вільно користуватися предметами, розуміючи їх на 100%. Навіть можна було навчитися методу їх виготовлення.

Якби рівень розуміння Дайнслейфа становив 100%, Ґрід зміг би виготовити його. Однак чим вища якість і умови використання предмета, тим повільніше відбувається його зрозуміння. Тому досі було незрозуміло, коли саме він зможе навчитися його виготовляти.

“Але Шолом вождя морозосвітлих орків має високий рівень розуміння. Хм, чи варто спробувати досягти 100%?”

Ґрід поклав ідеально відремонтований шолом на ковадло й знову почав працювати молотком.

“Він божевільний.”

Ректор дивився, як Ґрід ремонтує предмети, і був вражений та здивований. Та раптова поведінка Ґріда, який почав бити молотком по цілком справному шоломі, нагадувала вчинки божевільного. І…

Дзеньк! Дзеньк!

Завдяки невпинним ударам Ґріда Шолом вождя морозосвітлих орків миттєво розлетівся на друзки.

“Чому він нищить такий добрий шолом? Він надто грубий.”

Ректор неправильно зрозумів. Він думав, що Ґрід руйнує шолом, але насправді той використовував вміння «Розбирання легендарного коваля», щоб розібрати його та зібрати заново.

— Вкладати дроти в шви ось так… Неакуратно. Це місце доведеться доопрацювати.

Ґрід досконало зрозумів будову шолома й почав збирати його заново. Це була не проста збірка. Під час процесу Ґрід усунув недоліки шолома. Не минуло багато часу, як Шолом вождя морозосвітлих орків відновив свою первісну форму.

[Ваше розуміння Шолома вождя морозосвітлих орків становить 100%. Ви вивчили метод виготовлення і можете використовувати його без будь‑яких штрафів.]

— Добре.

Ґрід із задоволеним виразом обличчя надів його.

[Завдяки особливостям вашого класу, ви спорядили Шолом вождя морозосвітлих орків.]

[Ви не відповідаєте умовам використання цього предмета. Однак ваше розуміння становить 100%, тому штрафи не будуть застосовані.]

[ Шолом вождя морозосвітлих орків

Якість: унікальна (комплект)

Міцність: 290/290

Захист: 190

* Шанс отримати критичний удар зменшений на 25%.

* Збільшення здоров'я на 15%.

* Є певна ймовірність накласти ефект страху на ціль.

* Ефект комплекту вождя морозосвітлих орків:

― 3 предмети комплекту: сила +50, витривалість +80.

― 5 предметів комплекту: сила +100, витривалість +200, можливість перетворитися на вождя морозосвітлих орків.

* Перетворення на вождя морозосвітлих орків:

― Можливість командувати морозосвітлими орками.

― Створиться вміння «Обертальний зріз.

Вождя морозосвітлих орків можна назвати правителем північних снігових рівнин. Цей шолом, який він дуже любив, виготовлений із черепа снігового огра і має жахливий вигляд. Зокрема, ріг зліва виглядає дуже загрозливо. Сам лише вигляд цього шолома викликає страх.

Спочатку він був дещо грубуватим, але майстер із великим талантом і потенціалом відремонтував його, усунувши недоліки та покращивши функціональність.

Умови використання : рівень 150 або вище. Сила понад 400.

Вага: 800]

— Хех… Справді добре, — Ґрід був вражений, перевіривши покращені характеристики шолома. Потім, не знімаючи шолома, він звернувся до Ректора. — Ну як? Хіба цей шолом не виглядає кльово?

Ректор зблід. Він відчував себе жахливо через цей дивний шолом у формі черепа. Ґрід побачив його вираз обличчя й зітхнув.

— Схоже, це моя помилка… Чорт, мені треба швидко замінити цей шолом.

Ґрід буркнув, підійшовши до Ректора, і вручив йому 10 срібних монет.

— Ти добре за мною спостерігав? Тобі слід почати тренуватися вже зараз, спробуй пригадати, як я користувався міхом і як бив молотком. Може, ми ще зустрінемося. Зараз твої навички, може, ще слабкі, але за 10 років практики ти можеш стати середнім ковалем

Ґрід жартував. Він і уявити не міг, що Ректор сприйме його жарт серйозно, коли той виходив із кузні.

Через деякий час Ректор підхопився. Потім він зачинив двері кузні й, дослухаючись до поради (?) Ґріда, почав відпрацьовувати роботу з міхом та удари молотком.

А згодом Ректор, який мав природний талант, став просунутим ковалем, що представляв цю місцевість. Він часто розповідав своїм учням історію про те, як познайомився з Ґрідом. Але Ґрід про це не знав.

***

Центр села.

Ґрід стояв перед храмом Ребекки й не міг надивитися.

“Золото?”

Цей храм був невеликим порівняно з іншими храмами в околицях. Це була одноповерхова будівля площею менше ніж 300 метрів. Але зовнішні стіни були пофарбовані в золотий колір і яскраво виблискували.

— А можна якось його дістати..?

Ґрід озирнувся на інших людей, а потім почав дряпати золото нігтями. Але як би він не дряпав, жодної крихти золотого пилу не відпало.

— Яке ж міцне.

Ґрід не здавався. Він не хотів упустити нагоду отримати безкоштовне золото. Його зовнішній вигляд і те, як він дряпав золото, свідчили про те, що він, очевидно, вперше відвідав Роллінґ. Священик середнього віку помітив його й багатозначно посміхнувся.

“Давно я не бачив такого лоха.”

Ім’я цього священика було Дон Пао. Він був китайським гравцем. Він дотримувався суворих законів Церкви Ребекки, таких як заборона на кохання, примусове мовчання та піст, і зумів підняти свій рівень до 160‑го.

Він посміхнувся й підійшов до Ґріда.

— Брате, ти вперше в Роллінґу?

— ..!

Ґрід здригнувся, сидячи навпочіпки в кутку й дряпаючи золото.

— Я не злодій, ха‑ха‑ха! — голосно розсміявся він. — Ах..! Так! Я тут уперше! О, цей храм такий прекрасний! Він нагадує мені про прекрасну богиню Ребекку! Ха‑ха‑ха‑ха! Так?

Людина, яка раптово привіталася з ним, була одягнена в одяг Церкви Ребекки. Ґрід так переймався тим, що його можуть назвати злодієм, що досі цього не помітив. Священик перед ним був гравцем, а не НІПом.

“Вперше бачу гравця‑священика.”

Ґрід чув чутки про те, як важко стати священиком Церкви Ребекки. Насправді всі священики, яких Ґрід зустрічав з часу початку гри в Satisfy були НІПами. Тож було дивно, що священик середнього віку, який стояв перед ним, був гравцем.

“Його нік ― Дон Пао… Китаєць…”

Цей псевдонім був дещо апетитним. Ґрід пообіцяв собі сьогодні завітати із сім'єю до китайського ресторану й скуштувати свинину по‑донпо.

— Ти в реальному житті монах? Як ти зміг пройти квест на зміну класу в Церкві Ребекки?

Дон Пао щиро розсміявся.

— У реалі я просто звичайна людина. Але в Satisfy мені вдалося придушити всі бажання, думаючи, що я хочу лише служити богині Ребеці… Тоді я зміг стати священиком священного світла.

— Ого… Не знаю, як щодо решти, але дотримуватися мовчання, здається, досить важко. Ну, я й так не можу зустрічатися з кимось… Тобто, я й не хочу стосунків, але витримати мовчання й піст буде важко… Хіба ти не мав мовчати 20 днів? Як тобі це вдалося? І навіть якщо ти успішно виконаєш квест на зміну класу на священика, хіба тобі не треба часто проходити квести, щоб триматися на своєму місці? Це класно, що ти зміг усе це витримати.

Справжній Ґрід був байдужим до чужих справ. Але це був його перший досвід спілкування з гравцем‑священиком, тож він, звичайно, зацікавився. У важких ситуаціях йому ставало недобре, коли він бачив, як у інших все гаразд. Тепер він розрахувався зі своїми боргами й йшов шляхом успіху, тож міг хвалити інших.

Дон Пао посміхнувся йому.

— Було важко мовчати. Але коли я молився до богині Ребекки, час пролітав швидко. Сам акт молитви підвищує показник божественної сили, тож якщо подивитися на це з позитивного боку, то дисципліна ― це добре. А що привело тебе до Роллінґа? Окрім Ватикану, тут нема ніяких особливих мисливських угідь чи туристичних пам’яток, тож більшість людей, які заходять сюди, мають справи у Ватикані…

— Я йду до Ватикану. Мені треба зустрітися з папою в рамках квесту.

— Ха… Його Святість?

При цих словах очі Дон Пао гостро засяяли.

“Хтось, хто не належить до Церкви Ребекки, виконує квест, щоб зустрітися з папою? Навіть я бачив папу лише здалеку. Схоже, він виконує квест S‑рангу або вище.”

Дон Пао уважно оглянув спорядження Ґріда.

“Броня та рукавиці звичайні… Той плащ ― сміття… Єдиний аксесуар ― простий на вигляд перстень… Але чоботи неймовірно дорогі. Так, він, певно, високого рівня.”

Роллінґ знаходився далеко від центру континенту. Сюди було важко дістатися, не маючи високого рівня, оскільки дороги були важкими й повними монстрів. Дон Пао зрадів, уявивши, що Ґрід ― гравець високого рівня.

“Він матиме високу цінність.”

Очі Дон Пао вигнулися півмісяцем, і він запропонував Ґріду:

— Я теж йду до Ватикану. Хочеш скласти мені компанію?

Якщо його супроводжуватиме цілитель, скільки грошей він заощадить на зіллях? Іншим доводиться платити, щоб грати в групі з цілителем, а він зможе це робити безкоштовно? Ґрід охоче погодився.

— Звісно, з радістю.

Так двоє утворили групу. Ґрід здивувався, побачивши рівень Дон Пао у вікні групи.

— 160‑й? Я знаю, що священикам важко прокачуватись. У тебе надто високий рівень.

— Є багато квестів, які треба виконати, тому нема часу на прокачування. Але завдяки особливостям класу знайти групу легко. Я полював із хайлевельною групою й швидко апнувся. Але, Ґріде… Ти на 147‑му рівні? Вражаюче низький.

— Ха‑ха, у мене небагато часу на прокачку. Я зміг прокачатись лише зовсім недавно

— А, так…

Дон Пао виглядав збентеженим.

“Він сам перетнув гори Суаз на цьому рівні? Йому вдалося уникнути огрів і гаргулій? Щасливчик… Чорт, я думав, що він буде принаймні 160‑го…”

Дон Пао використовував свій статус священика, щоб заманювати мандрівників високого рівня в певне місце, звідки неможливо було вийти з гри. Він заробляв гроші, залякуючи, вбиваючи або вимагаючи викуп з мандрівників.

“147‑й рівень…”

Це було очевидно: чим вищий рівень жертви, тим вища сума викупу. 147‑й рівень був неоднозначним. Він був вищим за середній рівень, але не настільки високим у порівнянні з рейтерами.

“Якщо він 147‑го рівня, то може відновити досвід за смерть під час полювання… Він не заплатить велику суму за своє життя… Цк, це дратує. Доведеться заробити гроші, вбивши його та продавши черевики.”

Тож вони вдвох вирушили в коротку подорож до Ватикану. Біля входу в село за ними спостерігала група людей.

— Дон Пао розпочав гру.

— Окей. Можемо повільно слідувати за ними й забрати собі прибуток.

Їх було троє. Це були гравці‑вбивці, які об’єдналися з Дон Пао. Шей, вбивця, що посідав п’яте місце в рейтингу вбивць, Керб ― одинадцяте, та Сніффер ― тринадцяте. Цій трійці вдалося вбити гравця, який займав 51‑ше місце в об’єднаному рейтингу, тож у їхній майстерності не було жодних сумнівів.

Ґрід став мішенню для деяких впливових осіб. Але Ґрід про це не знав і просто радісно уявляв собі, як буде разом із священиком полювати.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub