Розділ 120 — На шляху до Ватикану (3)

“Що? Чому так?”

Дон Пао перебував у глибокій розгубленості.

Дорога від Роллінґа до Ватикану спочатку була дуже спокійною. Паладини регулярно патрулювали її, тому тут рідко траплялися розбійники, монстри та звірі. Цю місцевість можна було назвати однією з небагатьох безпечних зон на континенті.

Однак сьогодні монстри виринали звідти без жодних вагань. Немов вода, що виривається з прорваної греблі, монстри накинулися на Ґріда та Дон Пао.

— Хух… Тут так багато монстрів…

Через це Дон Пао був виснажений.

Минула менш ніж година з того часу, як вони залишили Роллінґ, а вони вже без перерви билися з понад 100 монстрами. Його мана кілька разів вичерпувалася, через що йому доводилося пити зілля мани. Тепер його витривалість ось‑ось теж вичерпається.

— Хах‑хах! Дивно! Дуже дивно! Я проходив цією дорогою кілька сотень разів, але таке бачу вперше! Хаа! — Дон Пао не міг змиритися з поточною ситуацією. Він із великими зусиллями застосував заклинання «Зцілення» до Ґріда, який вбивав ящіролюдів, що оточували їх. — Чому тут так багато монстрів… Дивно!

Їм треба було пройти ще 15 км, щоб дістатися до місця, куди він мав заманити Ґріда. Але монстри продовжували з’являтися, тож здавалося, що ці двоє загинуть, навіть не дійшовши до місця призначення. Скільки людей зустріли монстрів у безпечних зонах і загинули від них? Можливо, він стане першим. Як це несправедливо і соромно!

Дон Пао впав у відчай.

Тоді Ґрід, який став причиною цього інциденту, потайки зняв свій плащ.

“У мене зараз є цілющий човник… На жаль, настав час перерви.”

[Плащ Малакуса знято.]

Плащ Малакуса випромінював запах крові, який приваблював усіляких монстрів, що ховалися поблизу. Щойно Ґрід поклав плащ до інвентарю, монстри більше не з’являлися. Але Дон Пао був надто зайнятий, щоб як слід спостерігати за Ґрідом, тож він не зрозумів, що саме Ґрід був джерелом проблеми.

Ґрід розправився з рештою монстрів.

[Ви перемогли гігантську саламандру.]

[Лідер групи «Ґрід» отримав жовчний міхур саламандри.]

[Лідер групи «Ґрід» отримав рідкісну перлину.]

[Отримано 203 000 досвіду.]

[Ви перемогли ящіролюда з клану іран.]

[Лідер групи «Ґрід» отримав Уживаний скімітар.]

[Лідер групи «Ґрід» отримав сапфір.]

[Отримано 255 000 досвіду.]

Долина Дран, де текла кришталево чиста вода!

Монстри тут були набагато сильнішими за монстрів з гір Суаз. Їхній мінімальний рівень становив 190 і вище, тож навіть Ґрід мав труднощі, якщо монстрів було більше семи. Однак завдяки зціленню Дон Пао він міг успішно полювати на них.

“Зцілення священика 160‑го рівня ― це справді щось. Хах, я спокійно можу відкласти відвідування Ватикану, доки маю це зцілення.”

Ґрід був у захваті, бо отримав величезну кількість досвіду, навіть перебуваючи в групі з Дон Пао. Проте він зробив незадоволений вираз обличчя й поскаржився:

— Уф, я думав, що помру. Вперше бачу стільки мобів. Тут завжди так?

Дон Пао похитав головою, почувши слова Ґріда.

— Не знаю, що відбувається. Взагалі‑то, тут монстри з’являються рідко… Я навіть не знав, що тут їх так багато. У мене аж мурашки по шкірі… Ех…

Дон Пао, нарікаючи, поглянув на кинджал у руках Ґріда.

“Навколо того кинджала витає глибоко‑блакитна аура, наче море… Він підсилений як мінімум до +8. Потужно.”

Спочатку він вважав, що Ґріду вдалося дістатися до Роллінга самотужки тільки завдяки удачі, незважаючи на те, що той був лише 147‑го рівня.

Тепер, коли вони билися пліч‑о‑пліч, він усвідомив, що Ґрід насправді дуже сильний як для свого рівня. Причиною того, що Ґрід зміг перетнути гори Суаз, була не удача, а сила.

“Секрет його сили ― у тому кинджалі +8… Кинджал, може, і поступається за силою атаки одноручному мечу чи тупій зброї, але… Кинджал, посилений до такого рівня, може дамажити сильніше, ніж тупа зброя.”

Кинджал мав високу швидкість атаки, але слабку силу атаки. Однак кинджал Ґріда мав і чудову швидкість, і силу атаки.

“Він, певно, дуже багатий, якщо носить із собою таку зброю. Окей, я зможу отримати більше прибутку, ніж думав. Якщо я зможу забрати цей кинджал..!”

“Досить відпочивати.”

Поки Дон Пао злісно посміхався, Ґрід надів Плащ Малакуса. Він підвівся зі свого місця й підганяв Дон Пао:

— Час йти. Не хочемо запізнитися.

— Так… Але перед тим…

Дон Пао пильно дивився на Ґріда. Він подумав, що Дон Пао помітив Плащ Малакуса, і ковтнув слину. Тоді Дон Пао звернувся до нього:

— Розподіл предметів… Ти можеш змінити його з розподілу лідером групи на послідовний розподіл? Брате, давай бути справедливими.

— …Поки що залишу розподіл за лідером групи. При послідовному розподілі дорогі предмети можуть дістатися лише одній людині, а це несправедливо. Ми розділимо здобич навпіл, щойно дістанемося до місця призначення, тож не хвилюйся.

— Але…

Пункт призначення Ґріда ― Ватикан. Але в місці, куди планував дістатися Дон Пао, Ґрід мав загинути ще до того, як дістанеться Ватикану. Якщо зараз не змінити систему розподілу предметів, Дон Пао не отримає їх. Тому він хотів перейти на послідовний розподіл.

Але Ґрід був упертим. Він уже рушив уперед.

“Сраний виродок!“ — прокляв Дон Пао про себе. Потім він спробував подумати позитивно. “Так, я отримаю від нього купу грошей.”

Дон Пао посміхнувся, дивлячись на Ґріда, що швидко йшов. Йому здавалося смішним те, що Ґрід так поспішав. Але посмішка на обличчі Дон Пао швидко зникла. Вже минуло п’ять хвилин з того часу, як вони знову рушили та нові монстри з’явилися, наче хмара, і Дон Пао оскаженів.

— Що це, блін, таке? Чому монстри постійно приходять до нас?

— Хіба ти не виконував складні завдання в рамках Церкви Ребекки? Може, це випробування від Богині Ребекки?

Ґрід вдавався до акторської гри. Він вправно вдавав, ніби не він є джерелом, що приваблює монстрів. У результаті Дон Пао анітрохи не запідозрив Ґріда.

— Ні! Я ніколи не чув про випробування, пов’язане з полюванням на монстрів! І вікно квесту не з’явилося..!

— Хм… Допоможи поки я розберуся з ними. Дякую.

— Так…

Дон Пао був пригнічений думкою про те, що доведеться витратити стільки дорогих зіль мани. Натомість Ґрід тішився.

“У мене є безкоштовна хілка, значить, треба користуватися нею якнайбільше!”

Саме так. Ґрід прагнув цього з того моменту, як потрапив у групу з безкоштовним цілителем. Доки вони не дістануться Ватикану, він збирався покладатися на зцілення Дон Пао для нескінченного полювання. Дон Пао прагнув позбавити Ґрід життя, а Ґрід прагнув ним користуватися.

Двоє чоловіків продовжували безперервне полювання і…

[Підвищення рівня.]

[Підвищення рівня.]

— Так!

— Ооо! Я теж апнув левел..!

Лише через 12 годин після того, як вони покинули Роллінґ! Ґрід піднявся на три рівні, а Дон Пао ― на один.

Для Дон Пао це було несподіванкою. Вони полювали на монстрів високого рівня удвох, тому їхній рівень швидко зростав. Це було краще, ніж полювання у складі кількох груп високого рівня. Як і Ґрід, він хотів залишитися в цьому місці на деякий час, щоб полювати. Якщо йому це вдасться, він зможе спробувати стати рейтером. Але незабаром він згадав про свої початкові цілі.

“Гроші важливіші за прокачку.”

Ліс злочинів.

Спочатку вони мали прибути сюди через 3 години після залишення Роллінґа. Але на це пішло 12 годин. Дон Пао розмірковував, чи не втомилися і не роздратувалися вбивці від очікування. Він відчував занепокоєння і підганяв Ґріда.

— Брате, давай зробимо перерву в тій печері он там.

Ґрід повернув голову в бік Дон Пао й побачив вхід до печери. Потім він сказав із неохочим виразом обличчя:

— А нам реально треба віддихати? Може, ліпше просто дійти до Ватикану, поки ми на підйомі?

Дон Пао спробував переконати його:

— На відміну від тебе, брате, моя витривалість уже кілька разів падала до мінімуму. Мені треба нормально відпочити. Зараз моя мана відновлюється надто повільно… До того, що я можу тебе зцілити ще парочку разів.

— Нічого не поробиш.

— Дякую за розуміння.

Ґрід отримав вказівки від Дон Пао і увійшов до печери. Тоді на екрані з’явилося вікно зі сповіщеннями.

[У цьому просторі ув’язнена графиня‑вампір Марі Роуз.]

[Злий вплив Марі Роуз затьмарює вашу магічну силу. Усі види заклинань і вмінь недоступні.]

[Ви встояли.]

— ..?

Ґрід був збентежений.

— Це кімната для рейдів? Графиня‑вампір? Барони‑вампіри й так викликають страх, а тут ще й графиня? Нам тут кров висмокчуть і ми помремо? Чому ми зупинилися в цьому небезпечному місці..?

Дон Пао похитав головою.

— Не хвилюйся. Марі Роуз спить уже сотні років, відколи її запечатали дві Дочки Ребекки… Вона ніколи не прокидається. Наразі тобі не варто турбуватися про неї.

— ..?!

Ґрід здивувався.

Щойно Дон Пао закінчив говорити, з темряви з’явилися три тіні. Це були вбивці, які супроводжували Дон Пао. Вони заблокували вхід до печери, щоб Ґрід не зміг втекти, і грізно поглядали на Дон Пао.

— Чого ти так спізнився?

Дон Пао пояснив:

— Дивно, але постійно з’являлися монстри. Нам довелося пригальмувати, щоб розібратися з ними.

13‑й у рейтингу вбивця, Сніффер, не повірив.

— Монстри? Якщо вже брехати, то роби це грамотно. Тут важко знайти навіть одного вовка, не кажучи вже про монстрів! Ось чому я ненавиджу китайців. Ви брешете щоразу, як відкриваєте рота!

— Це не брехня. Якщо не віриш, пізніше сам перевіриш.

— Окей. Я зрозумів, тож замовкни, — Керб, що посідав 11‑те місце в рейтингу, не хотів більше марнувати час. Він спокійно націлив два кинджали на Ґріда. — Ей. Якщо не хочеш померти й втратити досвід, віддай нам свої гроші. Тоді ми залишимо тебе в живих.

Вбивці спеціалізувалися на вбивствах, що логічно. Їхнім завданням для зміни класу було вбивство, і вони отримували додаткові нагороди залежно від кількості вбитих людей. Вбивці стабільно виконували вбивства й набирали багато досвіду, борючись з людьми.

Вбивці могли показатись у цьому місці, де всі види вмінь були пригнічені через Марі Роуз. Вони також мали чисельну перевагу, тож Керб не сумнівався, що вони впораються з Ґрідом.

З іншого боку, Ґрід зрозумів ситуацію і звернувся до Дон Пао.

— Дон Пао, хіба священики Церкви Ребекки не мають дотримуватися законів? Хіба шкодити життю мандрівників заради грошей не суперечить їхнім доктринам? Цей акт зради богині Ребекки ― хіба він не матиме фатальних наслідків для тебе як для священика?

Дон Пао похитав головою.

— Багато хто помиляється. Вони думають, що священики Ребекки мусять завжди дотримуватися законів і доктрин, щоб зберегти своє становище. Але реальність інша. Ми мусимо дотримуватися закону лише під час виконання квестів. Не має значення, які гріхи я скоюю, якщо церква про це не дізнається.

Ґрід не розумів.

— Хіба твоя божественна сила не посилюється завдяки дотриманню законів і доктрин? Хіба не ліпше на дистанції слідувати законам і підвищувати свою божественну силу, аніж діяти заради миттєвої вигоди?

Дон Пао здавалося, що Ґрід відчайдушно прагне вижити. Він співчував його жалюгідним спробам переконати.

— Брате, ти забув, що я казав раніше? У нас є така річ, як молитва. Божественну силу можна підвищити через молитву, тож мені не треба перейматися дотриманням законів. Я не зрікаюся богині Ребекки, хоч і чиню зло. У глибині серця я глибоко вірю в богиню, захоплююся нею та люблю її. Моя відданість богині настільки глибока, що навіть зараз моя божественна сила повільно, але впевнено зростає.

— …

— Люди про це ще не знають, але Папа Ребекки ― дуже порочна людина. Він часто порушує закони та доктрини церкви. Але його божественна сила достатня, щоб перевершити здоровий глузд. Його віра в богиню Ребекку є абсолютною.

— Це просто суперечність, сьомий у рейтингу вбивць, Шей, виступив уперед. Він вважав, що Церква Ребекки дуже безглузда. — Церква Ятана ― це та, що відстоює чисте зло. Вони вірять, що зло ― це правильний шлях. Але люди з Церкви Ребекки вчиняють звірства, хоча й усвідомлюють, що мають робити добрі справи. Їхні слова й вчинки суперечать одне одному, тому вони набагато підступніші й небезпечніші за Церкву Ятана. Ну, це нас не стосується… Віддай нам свої гроші.

Ґрід оглянув тіло Шея.

“Він озброєний топовими предметами. Принаймні 200‑го рівня…”

Вміння «Розпізнання легендарного коваля» дозволила йому визначити рівень предметів, які носив Шей. Завдяки цьому Ґрід зрозумів, що Шей ― не звичайний противник.

“Рейтери. Інші двоє навіть перевершують Дон Пао.”

Але.

“…Вони нудні порівняно з Фейкером.”

Ґрід був у тій самій гільдії, що й 1‑й у рейтингу вбивць, Фейкер. Він кілька разів спостерігав за майстерністю Фейкера. Тому він не відчував страху перед цими людьми.

— Хлопці, ви вибрали не ту здобич для полювання.

Ґрід озброївся двома предметами, які весь час, поки він був із Дон Пао, лежали в його інвентарі.

[Споряджено Дайнслейф (репродукція).]

[Споряджено Шолом вождя морозосвітлих орків.]

— …Він?

Дон Пао та наймані вбивці були вражені, коли побачили, як Ґрід вихопив чорний великий меч і надів дивний шолом у формі черепа. Хіба це не той самий знаменитий «різник», який не так давно знищив гільдію «Гіганти»? Вони зовсім не очікували такого.

Більше глав та творів на нашому телеграм-каналі . Смакуйте улюблені веб-новели рідною мовою!

Також заходь у мій телеграм , там я публікую одразу готові томи у .pdf і .epub